Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Г.Н. Борзенков, В.С. Комісаров. Курс кримінального права в п'яти томах. Том 4. Особлива частина, 2002 - перейти до змісту підручника

2. Історія розвитку законодавства про відповідальність за екологічні злочини


Історія розвитку законодавства про охорону природи сягає своїм корінням в далеке минуле. Так, ще в період царювання Олексія Михайловича (1629-1676 рр..) Крім широко відомого Соборного Уложення 1649 р. було підготовлено 67 указів про обмеження відстрілу лісової звірини. Метою цих указів було покласти край хижацького винищення тварин. Так, тільки в одному 1653 через Архангельськ за кордон було вивезено 350 тис. болючих шкурок.
Систематично брав круті заходи, обіцяючи відправити браконьєрів то на шибеницю, то на каторгу, і Петро I.
Однак система норм, що забезпечують охорону природи, почала складатися лише до кінця XIX в.
У Уложенні про покарання кримінальних та виправних 1845 р. були окремі статті, що захищають конкретні об'єкти природи від злочинних посягань на них. Такими об'єктами були: дикі тварини, риби, птиці, повітря, вода, рослинність, особливо лісу, земля. Однак говорити про систему природо-охоронного кримінального законодавства стосовно до Укладенню не доводиться. Статті, в яких передбачалася відповідальність за посягання на окремі об'єкти природи, не можна віднести до чисто екологічним, так як в них передбачалася відповідальність і за діяння, які не є екологічними. Крім того, більшість статей про посягання на окремі об'єкти природи за своєю соціальною спрямованістю забезпечували захист прав власників (держави, приватних осіб). Такі, наприклад, норми про відповідальність за незаконну рубку, винищування диких тварин, вироблені в казенних лісах або приватних угіддях.
Кримінальне укладення 1903 р., зберігши більшість статей, які передбачають відповідальність за посягання на природу, доповнило цей перелік низкою нових статей. Основна маса екологічних статей була поміщена в одну нову гл. 11 "Про порушення постанов, огороджувальних народний добробут". Ця глава встановлювала відповідальність за невиконання постанов про полювання, рибальство, устричному, тюленьем, звіриному та іншому промислі (ч. 1 ст. 253). Окремо передбачалася відповідальність за виробництво забороненого законом промислу морського котика (ст. 254). Малася на Кримінальному уложенні і стаття про відповідальність лесовладельцев або особи, якій надано право розпоряджатися лісом, за рубку зростаючого лісу або корчування пнів у випадках, коли така рубка або корчування заборонені законом або обов'язковою постановою (ст. 255) та ін
У статті "Про порушення правил про устрій каналів та інших водопровідних споруд говорилося", зокрема, про засмічення водойм (ст. 261).
У Кримінальному уложенні були й інші норми, які можуть бути віднесені до числа екологічних.
Однак гл. 11 Кримінального уложення в силу так і не вступила і аж до 1917 р. в частині екологічних злочинів продовжувало діяти Покладання про покарання 1845 р. Разом з тим в Кримінальному уложенні 1903 започатковано формування системи екологічних злочинів, що стало кроком вперед у порівнянні з Укладенням про покарання, свідчить про ту значну роботу, яка була пророблена як вченими, так і законодавцем з розробки системи екологічних злочинів.
У перші роки після революції нова держава розробляє перші законодавчі акти про охорону природи. Так, 27 травня 1918 р. було підписано декрет про охорону лісів, в якому зазначалося їх виключне водоохоронне, почвозащитное, економічне і культурне значення. В цей же час приймаються і декрети про полювання і про регулювання рибного господарства з метою збереження від розкрадання та знищення рідкісних порід тварин і риб. Ще до затвердження Кримінального кодексу 1922 було вирішено організувати охорону цінних куточків природи з їх рослинним і тваринним світом, для чого був прийнятий ряд декретів про заснування в різних районах країни заповідників.
Кримінальний кодекс 1922 містив дві норми, покликані забезпечити охорону природи. У гол. 8, під заголовком так само, як і в Кримінальному уложенні, "Про порушення постанов, огороджувальних народний добробут" була, зокрема, передбачена відповідальність за порушення встановлених законом або обов'язковою постановою правил про полювання та рибної ловлі (ст. 220-а) * (514).
У гол. 2 УК "Про злочини проти порядку управління" передбачалася відповідальність за порушення законів та обов'язкових постанов, виданих в інтересах охорони лісів від розкрадань і винищення (ч. 1 ст. 99), а також за ведення лісового господарства з порушенням встановлених планів або розробка надр землі з порушенням встановлених правил (ч. 3 ст. 99) * (515).
Разом з тим у Кримінальному кодексі 1922 була відсутня система екологічних злочинів.
З 1 січня 1927 набув чинності Кримінальний кодекс 1926 р., видання якого викликалося необхідністю приведення у відповідність республіканського кримінального законодавства з кримінальним законодавством СРСР. Тому він принципово не відрізнявся від Кодексу 1922 У ньому також містилися і статті про відповідальність за порушення постанов про охорону лісів, про заборонених воднодобивающіх промислах, про незаконну розробці надр, про незаконному промислі котиків і бобрів * (516), про незаконне полювання * (517).
Ці статті Кримінального кодексу неодноразово змінювалися і доповнювалися. Так, ст. 85 у початковій редакції дослівно відтворювала ст. 99 (про охорону лісів). Потім, у зв'язку з виданням нових постанов про охорону лісових багатств країни, ст. 85 неодноразово змінювалася: змінювалися як умови кримінальної відповідальності за цей злочин, так і міри покарання.
Ухваленню Кримінального кодексу 1960 передували численні дискусії щодо як структури, так і обсягу кримінально-правових заборон, умов кримінальної відповідальності за конкретні діяння, ознак складів злочинів, в тому числі і злочинів, що посягають на навколишнє середовище.
У доктрині кримінального права в цей період висловлювалася думка щодо необхідності виділення в Кодексі самостійної глави, в яку були б поміщені всі статті, що передбачають відповідальність за посягання на збереження та раціональне використання природних багатств. Однак така глава була відсутня навіть в обговорюваних проектах.
Більш жвава дискусія з цього питання почалася після прийняття Конституції СРСР 1977 р., в якій наголошувалося на необхідності суворої охорони і науково обгрунтованого, раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, збереження в чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і поліпшення навколишнього середовища людини (ст. 18). Однак до прийняття Конституції в доктрині кримінального права, зокрема, в підручниках і навчальних посібниках, став виділятися самостійний розділ: "Злочини проти природних багатств" * (518), до якого включалися посягання на всі основні об'єкти (компоненти) навколишнього природного середовища. У Кримінальному кодексі 1960 статті про відповідальність за посягання на природу перебували в різних розділах. Переважна більшість статей законодавець включив в главу шосту "Господарські злочини" (ст. 160, 161, 163-169). Кілька статей знаходилося в главі десятій "Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку і здоров'я населення" (ст. 222-223.1, 230), дві статті - в розділі другому "Злочини проти соціалістичної власності" (ст. 98, 99) * (519) і одна стаття (ст. 199) - у главі дев'ятій "Злочини проти порядку управління". У ці склади злочинів неодноразово вносилися зміни та доповнення.
Наприклад, Федеральним законом від 1 липня 1994 р. з статей про знищення та пошкодження майна було виключено вказівку на лісові масиви. Сама глава також зазнала значних змін. Стаття 166 (незаконне полювання) тричі змінювалася.
Розташування статей про відповідальність за посягання на навколишнє середовище в різних розділах Кримінального кодексу 1960 свідчило про те, що об'єкти даних злочинів визначалися неоднаково. Це перешкоджало створенню єдиної системи екологічних злочинів у кримінальному законодавстві. Однак у доктрині кримінального права така система склалася вже до кінця 80-х - початку 90-х років, що знайшло відображення в проектах Кримінального кодексу 1994 і 1995 рр.. Система екологічних злочинів, що міститься в проекті 1995 р., повністю увійшла до Кодексу 1996 р. у якості гл. 26 "Екологічні злочини".
Кодекс 1996 віддає перевагу при формулюванні кримінально-правових заборон екологічно шкідливих діянь спеціальним нормам, не відмовляючись повністю при цьому від загальних норм, які є в основному новелами чинного Закону.
_
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Історія розвитку законодавства про відповідальність за екологічні злочини "
  1. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    історичні періоди закон по-різному визначав залежність дієздатності громадянина від його віку. Так, сьогоднішньої групі малолітніх, яка поділяється на дві підгрупи - осіб до 6 років і від 6 до 14 років (див. ст. 28 ЦК), в ДК 1922 р. відповідали особи до 14 років (ст. 9), а в ГК 1964 р. - особи до 15 років (ст. 14), при цьому ні ті ні інші не мали внутрішньої градації. * (155) Дане
  2. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    історії новітньої кодифікації законодавства про інтелектуальну власність в Російській Федерації (1995-2006 роки) / / Біла книга. Історія та проблеми кодифікації законодавства про інтелектуальну власність. М., 2007. С. 228-233. * (135) Зрозуміло, це не означає, що в проектах не було збігаються один з одним норм. Навпаки, цілий ряд питань, що стосуються, зокрема, авторів
  3. Глава XX. ДОГОВОРИ ПРО ІГРАХ І ПАРІ
    історію. Маючи на увазі римське право, Ю. Барон зазначав: "Є й такі зобов'язання, які позбавлені позову, хоча внаслідок цього їм бракує самого характерного ознаки права. Проте їх не можна називати нікчемними (що, однак, трапляється в джерелах), тому що з ними з'єднані в більшій чи меншій мірі інші наслідки зобов'язань. Вони називаються в джерелах naturalis obligationes,
  4. Стаття 262. Порушення режиму особливо охоронюваних природних територій і природних об'єктів Коментар до статті 262
    історико-культурне, естетичне, рекреаційне, оздоровче й інша цінне значення, перебувають під особливою охороною. Для охорони таких природних об'єктів встановлюється особливий правовий режим, у тому числі створюються особливо охоронювані природні території. Порядок створення та функціонування таких територій регулюється законодавством про особливо охоронюваних природних територіях (ч. ч. 1, 2 ст.
  5. § 3. Позитивізм у філософії, науці, соціології
    історію кримінології як автор теорії вродженого злочинця. * Ломброзо Ч. Геніальність і божевілля. СПб., 1892 (репринтне видання, 1990). ** Ломброзо Ч. Злочин. СПб., 1900. Результати антропологічних досліджень Ч. Ломброзо не витримали перевірки. Так, ще за його життя Ч. Горинг здійснив порівняльне дослідження трьох тисяч осіб - в'язнів (основна група) і
  6. 1. Озброєна злочинність в системі кримінального насильства
    історико-соціальний феномен, який увійде в історію нарівні з крематоріями і фашистськими концтаборами смерті. Безсилля Центру в «лихі дев'яності» породило і менш наочні, але не менш небезпечні для державності наслідки: фактичну свободу від загальноросійських законів і державного контролю в суб'єктах Федерації, що практично призвело до руйнування управлінської вертикалі і
  7. Глава 5. ДУАЛІЗМ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА І ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
    історії загального права практика захисту зобов'язань (через брак відповідних договірних позовів) у формі позовів про власність, коли від боржника (зберігача та пр.) річ запитувалася за позовом про недолжном утриманні. --- Див: Давид Р., Жоффре-Спінози К. Основні правові системи сучасності / Пер. з фр. В.А. Туманова. М., 1997. С. 215 - 216. Наприклад, за аналогією
  8. 1. Предмет і поняття кримінального права
    історії кримінального права; г) порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного права; д) розробку соціології кримінального права, тобто вивчення реального життя кримінального закону за допомогою вимірювання рівня, структури та динаміки злочинності, вивчення ефективності закону, механізму кримінально-правового регулювання, обгрунтованості та обумовленості кримінального закону, криміналізації
  9. 2. Джерела кримінального права зарубіжних держав
    історії Франції були випадки, коли ця вища судова інстанція по суті створювала нові кримінально-правові норми. Це, зокрема, відноситься до інституту крайньої необхідності. Серед діючих джерел французького кримінального права особливе місце займає перший конституційний акт - Декларація прав людини і громадянина від 26 серпня 1789 Незважаючи на те, що за останні 180 років
  10. Виноски
    історії радянського кримінального права. 1917-1918. М., 1954. * (23) Див докладніше: Ісаєв І.А. Указ. соч . С. 307-318. * (24) Лацис М.Я. Надзвичайні комісії з боротьби з контрреволюцією. М., 1921; Портнов В.Л. ВЧК. 1917-1922. М., 1987. * (25) Тижневик радянської юстиції. 1922. N 44-45. С. 45. * (26) У числі амністованих виявився колишній міністр Тимчасового уряду Пуришкевич. Він швидко
© 2014-2022  yport.inf.ua