Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Б. А. Страшун. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Том 4. Частина Особлива: країни Америки та Азії, 2001 - перейти до змісту підручника

3. Особисті права, свободи та обов'язки

Незважаючи на зазначений значний обсяг індійської Конституції проблематика основних прав врегульована в ній в порівняно невеликому ступені. Даремно ми стали б шукати в цій Конституції такі права і свободи, як недоторканність житла, особистого життя, таємниця кореспонденції та ін Ймовірно, цю обмеженість конституційного регулювання певною мірою можна пояснити складністю відносин з сусідніми державами, необхідністю забезпечення єдності, цілісності і незалежності багатонаціональної країни, боротьби з сепаратизмом і найбільш небезпечними формами злочинності і т. д. Пояснити-то можна, але виправдати навряд.
Якщо рухатися послідовно за текстом ч. III "Основні права" (хоча послідовність конституційних норм в даному випадку не завжди виглядає цілком логічною), то після статей, присвячених гарантіям рівноправності, ми повинні стосовно аналізованої групі прав і свобод зупинитися на п. "d" і "е" ч. 1 ст. 19, які гарантують усім громадянам право вільного пересування по території країни і право проживати і селитися в будь-якій її частині. Звертаємо увагу на те, що це право належить громадянам. Крім зазначених нами в зазначеній частині статті двох пунктів там є ще чотири, до яких ми звернемося в наступних пунктах цього параграфа, а зараз хочемо відзначити, що наступні п'ять частин статті, включені 1-й поправкою, містять обмеження проголошених у ч. 1 прав і свобод. До викладеним тут пунктам ч. 1 відноситься ч. 5, згідно з якою ці пункти не зачіпають дії будь-якого існуючого закону, який зобов'язує державу до розумних обмеженням будь-якого з проголошених прав або утримує його від видання такого закону як в інтересах суспільства в цілому, так і для захисту інтересів будь відсталого племені.
Згідно ст. 20 ніхто не може бути засуджений за посягання на що б то не було, окрім як за порушення закону в період його дії, так само як не може бути підданий більшого покарання, ніж те, яке було передбачено під час вчинення діяння. Ніхто, далі, не може піддаватися переслідуванню і покаранню за одне й те саме діяння більше одного разу. Обвинуваченого у злочині не можна змушувати свідчити проти себе. Це так звані права-гарантії особистої свободи, що належать до сфери кримінального та адміністративного матеріального і процесуального права.
Такого роду права-гарантії містяться і в двох наступних статтях Конституції. Як свідчить ст. 21, ніхто не може бути позбавлений життя або особистої свободи інакше, як відповідно до встановленої законом процедури. Згідно ж ст. 22 заарештований не може утримуватися під вартою, не будучи поінформований так скоро, як можливо, про причини арешту, і за ним не можна заперечувати право на отримання консультації та захисту від практикуючого юриста за його вибором. Він повинен бути доставлений до найближчого магістрату протягом 24 годин після арешту, виключаючи час на дорогу від місця арешту до суду, і не може утримуватися під вартою після закінчення цього часу без рішення магістрату. Однак, як зазначалося, ці гарантії не застосовуються до "ворожим чужинцям", а рівно і до осіб, заарештованим або затриманим на підставі закону про превентивний затриманні. Такий закон повинен допускати затримання не більше ніж на три місяці, проте дорадча колегія з осіб, які є або були суддями високого суду або мають відповідні кваліфікації, може до закінчення зазначеного терміну висловити думку, що є підстави для подальшого затримання. Воно все ж не може перевищувати встановлений законом максимум. Якщо особа затримана на виконання наказу, виданого відповідно до закону, яким передбачається превентивне затримання, орган, що видав наказ повинен можливо швидше сповістити затриманого про підстави видачі наказу і дати йому можливість навести докази на свій захист. Правда, цей орган не зобов'язаний розкривати обставини, якщо вважає, що це завдасть шкоди публічному інтересу. Конституція уповноважує Парламент встановлювати законом обставини і категорії справ, що дають підставу для продовження затримання понад три місяці навіть без отримання думки дорадчої колегії, але при цьому потрібно визначити максимальний термін затримання по кожній категорії справ, так само як визначити процедуру для дорадчої колегії.
У ст. 25-28 гарантуються релігійні свободи, включаючи свободу совісті, професійного заняття релігійною діяльністю, відправлення обрядів та релігійної пропаганди. Релігійні громади мають право створювати й утримувати установи для релігійних та благодійних цілей, вести свої справи в питаннях релігії, володіти рухомим і нерухомим майном, купувати його і управляти ним відповідно до закону. Релігійна діяльність не обкладається податками. У навчальних закладах, які повністю утримуються за рахунок державних фондів, релігія не викладається, однак це не відноситься до тих навчальним закладам, які знаходяться під управлінням держави, які створені за рахунок пожертвувань або трасту, якщо їх умовою було забезпечення релігійного навчання. Від учнів навчальних закладів, визнаних державою або отримують допомогу з державних фондів, не можна вимагати участі в релігійних заняттях або обрядах, якщо вони в даному навчальному закладі мають місце.
Що стосується обов'язків громадянина, перелічених у ст. 51-а Конституції, то до даної галузі з відомою натяжкою можна віднести лише обов'язок прагнути до переваги у всіх сферах індивідуальної та колективної діяльності, щоб нація постійно піднімалася на більш високі рівні прагнень і досягнень.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Особисті права, свободи та обов'язки "
  1. Вопрос_23. Особисті нематеріальні блага і особисті немайнові права: поняття, види, способи захисту
    особисті немайнові права: поняття, види, способи
  2. Контрольні запитання до розділу 3
    права і свободи. 6. Основні політичні права і свободи. 7. Особисті права і свободи. 8. Види гарантій здійснення демократичних прав і свобод. Охарактеризуйте конституційні гарантії прав і свобод. 9. Концепція правового статусу людини і громадянина в Хартії основних прав Європейського союзу від 7 грудня 2000
  3. Співвідношення нематеріальних благ з правами, охоронюваними законом інтересами і свободами
    особисті немайнові права на них (п. 1 ст. 150 ЦК). Власне, таке легальне рішення відображає згадану вище традицію дослідження нематеріальних благ і відповідних прав на них у якості тотожних правових явищ * (454). Не можна не погодитися з тим, що подібне узагальнення некоректно * (455). Методологічно доцільно вказати на дійсне співвідношення зазначених вище
  4. Глава 6. Особисті права і обов'язки подружжя
    права та обов'язки
  5. 3. Особисті права, свободи та обов'язки
    правам
  6. Стаття 161. Особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя
    права та обов'язки подружжя визначаються законодавством держави, на території якої вони мають спільне місце проживання, а за відсутності спільного місця проживання законодавством держави, на території якої вони мали останнє спільне місце проживання. Особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, що не мали спільного місця проживання,
  7. Стаття 137. Правові наслідки усиновлення дитини
    особисті немайнові та майнові права і звільняються від обов'язків по відношенню до своїх батьків (своїм родичам). 3. При усиновленні дитини однією особою особисті немайнові та майнові права і обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновитель - чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновитель - жінка. 4. Якщо один з батьків усиновленої дитини
  8. 3. Цивільні (особисті) права, свободи та обов'язки
    правам та обов'язкам розд. XII Конституції починається з того, що кожна людина в Угорській Республіці володіє, згідно з Конституцією, невід'ємним правом на життя та людську гідність, які ні в кого не можуть бути гвалтівником чинності сваволі. Забороняються тортури, жорстоке, нелюдське, принижуюче поводження або покарання, а особливо проведення на людину без її згоди медичних
  9. 22. Права і свободи особистості в РФ
    особисті та культурні. Політичні права і свободи особистості - це можливості людини у державній та суспільно-політичного життя. До них відносяться: право на об'єднання; свобода мітингів, походів, демонстрацій; право обирати і бути обраним до органів державної влади та місцевого самоврядування; право на рівний доступ до будь-яких державних посад і ін Особисті права і
  10. 24. Поняття цивільного права
    особисті немайнові відносини, засновані на незалежності та майновій самостійності їх учасників. Предмет цивільного права об'єднує дві групи відносин - майнові та особисті (немайнові). Майнові відносини складаються з приводу майна, яке включає в себе: 1) речі; 2) інше майно, що не обмежене загальними властивостями речей (інформаційні ресурси), 3)
  11. 2.2. Права і свободи людини і громадянина
    особисті, політичні та соціально-економічні. Крім того, виділяються гарантії здійснення встановлених прав і свобод та їх захисту. Основні права і свободи людини належать кожному від народження і невіддільні від людської особистості. Встановлені Конституцією права і свободи є безпосередньо діючими. Встановлено рівність людей перед законом і судом. Рівність прав і
  12. Конституція Російської Федерації
    права і свободи (ст.ст. 5 - 12) Глава 3. Соціально-економічні права і свободи (ст.ст. 13 - 21) Глава 4. Політичні права і свободи (ст.ст. 22 - 28) Глава 5. Захист прав і свобод (ст.ст. 29 - 40) Розділ другий. Держава (ст.ст. 41 - 58) Глава 6. Основи конституційного ладу (ст.ст. 41 - 48) Глава 7. Державний устрій (ст.ст. 49 - 53) Глава 8. Особливі форми державного
© 2014-2022  yport.inf.ua