| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 8. Загальна характеристика основних правових сімей |
||
|
Правова сім'я - це кілька споріднених національних правових систем, які характеризуються подібністю деяких важливих ознак (шляхи формування і розвитку; спільність джерел, принципів регулювання, галузевої структури; уніфікованість юридичної термінології, понятійного апарату; взаімозаімствованіе основних інститутів і правових доктрин). Залежно від вищеназваних ознак виділяють наступні основні правові сім'ї (див. схему 23). Схема 23 --- --- | ОСНОВНІ ПРАВОВІ | | СІМ'Ї СВІТУ | L --- T --- ¦ --- T --- + --- T --- --- --- + --- + --- --- + --- + --- | Романо-| | Англо-| | Сім'я | | Сім'я | | німецька сім'я | | саксонська сім'я | | релігійного | | традиційного | L --- L --- | права | | права | L --- L --- --- 1) романо-германську (сім'ю континентального права); 2) англосаксонську (сім'ю загального права); 3) релігійну (сім'ю мусульманського і індуського права); 4) традиційну (сім'ю звичайного права). До романо-германської правової сім'ї відносяться правові системи Італії, Франції, Іспанії, Португалії, Німеччини, Австрії, Швейцарії та ін В якості самостійної групи правових систем в рамках романо-германської правової сім'ї можна виділити слов'янські правові системи (Югославії, Болгарії і т.д.). Сучасна правова система Росії при всіх її особливостях більш споріднена саме романо-германської правової сім'ї. Серед ознак романо-германської правової сім'ї можна виділити наступні: єдина ієрархічно побудована система джерел писаного права, домінуюче місце в якій займають нормативні акти (законодавство); головна роль у формуванні права відводиться законодавцю, який створює загальні юридичні правила поведінки; правопріменітель ж (суддя, адміністративні органи тощо) покликаний лише точно реалізувати ці загальні норми в конкретних правозастосовних актах; писані конституції, мають вищу юридичну силу; високий рівень нормативних узагальнень досягається за допомогою кодифікованих нормативних актів; вагоме становище займають підзаконні нормативні акти (регламенти, інструкції, циркуляри та ін.); поділ системи права на публічне і приватне, а також на галузі; правовий звичай і юридичний прецедент виступають в якості допоміжних , додаткових джерел; на першому місці знаходяться не обов'язки, а права людини і громадянина; особливе значення має юридична доктрина, яка розробила і розробляє в університетах основні принципи (теорію) побудови даної правової сім'ї. Основою виникнення романо-германської правової сім'ї послужило римське право. У своєму становленні романо-германська правова сім'я пройшла три головні етапи: 1) епоха Римської імперії - XII в. н.е. - Зародження римського права і його занепад у зв'язку із загибеллю Римської імперії (476 р. н.е.), панування в Європі архаїчних способів вирішення суперечок - поєдинки, ордалії (випробування), чаклунство і т.д., тобто фактична відсутність права; 2) XIII - XVII ст. - Відродження (ренесанс) римського права, поширення його в Європі та пристосування до нових умов, досягнення незалежності права від королівської влади; 3) XVIII - XX ст. - Кодифікація права, прийняття Конституцій (у США, Польщі, Франції тощо), поява галузевих кодексів (Цивільний кодекс Франції 1804 р., Цивільне укладення Німеччини 1896 р.), створення національних правових систем. До англосаксонської правової сім'ї відносяться національно-правові системи Великобританії, США, Канади, Австралії, Нової Зеландії та ін Дана сім'я характеризується наступними ознаками: основним джерелом права виступає судовий прецедент (правила поведінки, сформульовані суддями в їх рішеннях по конкретній справі і поширюються на аналогічні справи); провідна роль у формуванні права (правотворчості) відводиться суду, який у цьому зв'язку займає особливе становище в системі державних органів; на першому місці знаходяться не обов'язки, а права людини і громадянина, що захищаються насамперед у судовому порядку; чільне значення має в першу чергу процесуальне (процедурне, доказове) право, яке багато в чому визначає право матеріальне; немає кодифікованих галузей права; відсутня класичне розподіл права на приватне і публічне; широкий розвиток статутного права (законодавства), а юридичні звичаї виступають в якості допоміжних, додаткових джерел; юридичні доктрини, як правило, носять суто прагматичний, прикладний характер. У своєму становленні англосаксонська правова сім'я пройшла чотири головних етапи: 1) до 1066 р. (нормандського завоювання Англії) - відсутність спільного для всіх права; основним джерелом права були місцеві звичаї, різні для кожного регіону; 2) 1066 - 1485 рр.. (Від нормандського завоювання Англії до встановлення влади династії Тюдорів) - централізація країни, створення на противагу місцевим звичаям загального права для всієї країни, яке відправляли королівські суди; 3) 1485 - 1832 рр.. - Період розквіту загального права і його занепаду; норми загального права стали відставати від реальної дійсності: по-перше, загальне право було занадто формальним і громіздким, що знижувало його ефективність, по-друге, справи, які було складно або неможливо вирішувати, спираючись на загальне право, стали вирішуватися за допомогою виниклого "права справедливості", яке самостійно творив англійський лорд-канцлер (представник короля), виходячи з принципів справедливості; 4) 1832 р. - наші дні - судова реформа 1832 р. в Англії, в результаті якої судді отримали можливість на свій розсуд вирішувати юридичні справи, спираючись як на загальне право, так і на власне переконання справедливості (тобто при розгляді справ суддями приймаються до уваги як зразки вирішення подібних справ у минулому - судові прецеденти, так і думку суддів, засноване на їх власному розумінні справедливості, - "судді творять право, право є те, що говорять про нього судді"); поширення даної системи на англійські колонії, де вони проникали, узгоджуючи з місцевою специфікою. До сім'ї релігійного права відносяться правові системи таких мусульманських країн, як Іран, Ірак, Пакистан, Судан та ін, а також індуське право громад Індії, Сінгапуру, Бірми, Малайзії та ін Серед ознак даної правової сім'ї можна виділити наступні: головний творець права - Бог, а не суспільство, не держава, тому юридичні приписи дані раз і назавжди, в них треба вірити і відповідно строго дотримуватися; джерелами права є релігійно-моральні норми і цінності, що містяться, зокрема, в Корані, Сунні, Іджма і поширюються на мусульман, або в Шастрах, Ведах, законах Ману і т. д. і діють щодо індусів; вельми тісне переплетення юридичних положень з релігійними, філософськими та моральними постулатами, а також з місцевими звичаями утворює у своїй сукупності єдині правила поведінки; особливе місце в системі джерел права займають праці вчених-юристів, що конкретизують і тлумачать першоджерела і лежать в їх основі конкретні рішення; відсутній розподіл права на приватне і публічне; нормативно-правові акти (законодавство) мають вторинне значення; судова практика у власному розумінні слова не є джерелом права; багато в чому заснована на ідеї обов'язків, а не прав людини (як це має місце в романо- германської та англосаксонської правових сім'ях). До сім'ї традиційного права відносяться правові системи Мадагаскару, ряду країн Африки і Далекого Сходу. Ознаками даної правової сім'ї є наступні: домінуюче місце в системі джерел права займають звичаї і традиції, що мають, як правило, неписаний характер і передаються з покоління в покоління; звичаї і традиції являють собою синтез юридичних, моральних, міфічних розпоряджень, сформованих природним шляхом і визнаних державами; звичаї і традиції регулюють відносини в першу чергу груп чи спільнот, а не окремих індивідів; нормативні акти (писані закони) мають вторинне значення, хоча їх приймається останнім часом все більше і більше; судова практика (юридичний прецедент) не виступає в якості основного джерела права; судова влада керується ідеєю примирення, відновлюючи згоду в громаді і забезпечуючи її згуртованість; юридична доктрина не відіграє суттєвої ролі в юридичній життя даних товариств; архаїчність багатьох її звичаїв і традицій. Таким чином, правові сім'ї неоднорідні. У кожній з перерахованих сімей є свої відмінні особливості, одночасно неминуче присутні і риси, властиві будь-якому праву і будь правовій системі. Загальна ознака - всі вони виступають як регулятори суспільного життя, засобом управління суспільством, виконують охоронну, захисну і примусову роль, стоять на сторожі прав людини і громадянина. Контрольні питання 1. Дайте коротке визначення права. 2. Назвіть найбільш характерні ознаки права. 3. Перелічіть і розкрийте зміст основних вчень про право. 4. Що розуміється під принципами та функціями права? 5. Яке співвідношення переконання і примусу в праві? 6. У чому особливості основних правових сімей світу? Поясніть, що означає правова сім'я. 7. Сформулюйте поняття правової системи. Яка взаємозв'язок права і правової системи? 8. Поясніть поняття права в об'єктивному і суб'єктивному сенсі. Які явища вони відображають? Література Алексєєв С.С. Теорія права. М., 1995. Алексєєв С.С. Право: досвід комплексного дослідження. М., 1999. Алексєєв С.С. Право на порозі нового тисячоліття. М., 2000. Байтін М.І. Про сучасному розумінні права / / Журнал російського права. 1999. N 1. Байтін М.І. Поняття права і сучасність / / Питання теорії держави і права. Саратов, 1998. Вип. 1/10. Вітрук Н.В. До питання про об'єктивне і суб'єктивне право і про поняттях "об'єктивне право" і "суб'єктивне право" / / Питання радянської держави і права. Томськ, 1966. Давид Р. Основні правові системи сучасності. М., 1988. Ільїн І.А. Про сутність правосвідомості. М., 1993. С. 58, 33. Кечекьян С.Ф. Правовідносини в соціалістичному суспільстві. М., 1958. Кудрявцев В.Н. Про правопонимании та законності / / Держава і право. 1994. N 3. Лейст О.Е. Три концепції права / / Радянська держава і право. 1991. N 12. Малько А.В. Стимули і обмеження в праві. Теоретико-інформаційний аспект. Саратов, 1994. Мальцев Г.В. Розуміння права. Підходи і проблеми. М., 1999. Матузов Н.І. Правова система і особистість. Саратов, 1987. Матузов Н.І. Про право в об'єктивному і суб'єктивному сенсі: гносеологічний аспект / / Правознавство. 1999. N 4. Нерсесянц В.С. Право і закон. М., 1983. Загальна теорія держави і права. Академічний курс. У 2 т. Т. 2 / Відп. ред. М.Н. Марченко. М., 1998. Гол. 1 - 3. Правова система соціалізму / Под ред. А.М. Васильєва. Т. 1. М., 1986; Т. 2. М., 1987. Радько Т.М., Толстік В.А. Функції права. Н. Новгород, 1995. Російська держава і правова система / Под ред. Ю.Н. Старілова. Воронеж, 1999. Саїдов А.Х. Порівняльне правознавство (основні правові системи сучасності). М., 2000. Саїдов А.Х. Введення в основні правові системи сучасності. Ташкент, 1988. Синюков В.Н. Російська правова система. Саратов, 1994. Сюкіяйнен Л.Р. Мусульманське право як об'єкт загальної теорії права / / Радянська держава і право. 1979. N 1. Теорія держави і права. Курс лекцій / За ред. Н.І. Матузова і А.В. Малько. М., 2000. Гол. 8, 10. Тихомиров Ю.А. Курс порівняльного правознавства. М., 1996. Тиунова Л.Б. Системні зв'язки правової дійсності. СПб., 1991. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 8. Загальна характеристика основних правових сімей" |
||
|
||