| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Загальна характеристика правового регулювання якості |
||
|
Правова категорія якості означає ступінь відповідності властивостей продукції, робіт і послуг договором, а у випадках, передбачених законом - обов'язковим вимогам, встановленим державними стандартами. Правове регулювання якості не означає безпосереднього впливу на об'єкти матеріального світу (речі та їх властивості), так як право регулює суспільні відносини між людьми і через їх поведінку впливає на об'єкти матеріального світу. Отже, правове регулювання якості означає правове регулювання відносин, що складаються з приводу якості продукції, робіт і послуг; діяльність осіб (органів влади, виробників, продавців, виконавців, споживачів), пов'язану з встановленням і дотриманням певних норм (вимог до якості), обов'язкових для осіб, від дій яких залежить якість. Відносини з приводу визначення вимог до якості регулюються нормами різних галузей права: цивільного, трудового, адміністративного. В умовах ринкової економіки головним регулятором суспільних відносин є сам ринок, який економічно, на основі попиту і пропозиції, визначає розвиток виробництва, ціну товару, його якість. Ринок впливає на інтереси підприємців, змушує їх поліпшувати виробництво і якість товару, знижувати витрати на виробництво і відповідно ціни. Вплив на економіку за допомогою інтересу є більш істотним, ніж адміністративні методи управління економікою. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 68 Лібералізація ринкової економіки безпосередньо торкнулася і такий її аспект, як визначення вимог до якості продукції, робіт і послуг. Якщо раніше (у плановій економіці) ці вимоги визначалися головним чином в адміністративному порядку (в широкому застосуванні державних стандартів, що містять імперативні вимоги, адміністративної атестації продукції та її держриймання), то в даний час на перше місце у визначенні вимог до якості продукції, робіт і послуг вийшов договір. Сфера визначення вимог до якості в нормативно-правовому порядку різко звузилася. Характер правового регулювання якості. Правове регулювання якості в сучасних умовах характеризується общедозволітельного спрямованістю і відповідає принципу свободи договору. Воно може бути виражено формулою: умови про якість визначаються договором, крім випадків, коли зміст умови наказано законом чи іншими правовими актами (п. 4 ст. 421 ЦК). У цих випадках договір має відповідати обов'язковим для сторін правилам, встановленим законом та іншими правовими актами (імперативним нормам), що діють у момент його укладення (п. 1 ст. 422 ЦК). Проілюструємо це на прикладі спеціальних норм ЦК. Так, відповідно до п. 1 ст. 469 ГК продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, якість якого відповідає договору купівлі-продажу. У той же час в п. 4 тієї ж статті зазначається, що якщо у встановленому законом порядку передбачені обов'язкові вимоги до якості продаваного товару, то продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. За угодою між продавцем і покупцем може бути переданий товар, відповідний підвищеним вимогам до якості в порівнянні з обов'язковими вимогами, встановленими в передбаченому законом порядку. Такого ж роду Правила містяться в ст. 721 ГК, регулюючої якість роботи. Тут також за основу приймаються умови договору, а виняток становлять випадки, коли в ролі підрядника виступає підприємець, і законом, іншими правовими актами чи встановленому ними порядку передбачені обов'язкові для нього вимоги до якості виконуваної роботи. Підрядник може прийняти на себе за договором обов'язок виконати роботу, що відповідає вимогам до якості, вищими порівняно з встановленими зобо-них для сторін вимогами. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 69 Якщо ні в нормативно-правовому порядку, ні в договорі умови про якість не визначені, продукція, роботи і послуги повинні відповідати звичайно ставляться до такого роду продукції, робіт і послуг, і бути придатними для цілей, про які виробник, продавець, виконавець були повідомлені покупцем, замовником (ст. 469, 721 ЦК). Принцип свободи договору при визначенні вимог до якості продукції, робіт, послуг зазнає обмеження з метою забезпечення публічних інтересів і, зокрема, захисту прав споживачів. Ці обмеження закріплені спеціальним законодавством про якість: Законом РФ від 10 червня 1993 р. «Про стандартизацію» [1]; Законом РФ від 27 квітня 1993 р. «Про забезпечення єдності вимірювань» [2]; Законом РФ від 10 червня 1993 «Про сертифікації продукції та послуг» [3]; Федеральним законом РФ від 9 січня 1996 р. «Про внесення змін і доповнень до Закону РФ" Про захист прав споживачів "та Кодекс України про адміністративні правопорушення» [4], низкою підзаконних нормативних актів , в тому числі постановою Уряду РФ від 12 лютого 1994 р. № 100 «Про організацію робіт із стандартизації, забезпечення єдності вимірювань, сертифікації продукції та послуг» [5] і безліччю постанов і наказів Державного комітету РФ по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарту Росії). [1] Відомості РФ 1993 № 25 ст. 917. [2] Там жe. № 23 ст. 511. [3] Там же № 26 ст. 966. [4] СЗ РФ. 1996 № 3. ст. 140. [5] Збори актів РФ. 1994. № 8. Ст. 598. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Загальна характеристика правового регулювання якості " |
||
|
||