| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Загальні положення |
||
|
Поняття кредиту в економічному сенсі визначається як "така передача цінностей з одного господарства в інше, при якій отримання еквівалента (рівноцінності) відокремлено деяким проміжком часу" "*". --- "*" Компанієць Є.С., Полонський Е.Г. Застосування законодавства про кредитування і розрахунках. М., 1967. С. 69. Поняття кредиту в правовому сенсі не завжди збігається з його економічним значенням. У радянський період існування російської держави юридична література пропонувала розуміти під кредитними всі правові відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні і поверненні) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення "*". Таким чином, всі кредитні правовідносини зводилися, головним чином, до відносин, що виникають з договору позики . --- "*" Див: Там же. С. 72 - 73. Див: Кунік Я.А. Кредитні та розрахункові відносини у торгівлі. М., 1970. С. 7. У гол. 42 чинного ЦК сформульовано широке поняття кредиту, що включає в себе комерційний кредит (ст. 823) і навіть товарний кредит. Комерційний кредит видається у вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення оплати товарів, робіт або послуг за договорами про передачу у власність або в оренду речей, виконання робіт, надання послуг. Широке розуміння кредиту, сприйняте ГК, більш чітко відображає економічну сутність даного явища. Наприклад, надання відстрочки платежу за поставлену продукцію дає можливість постачальнику передбачати в укладених договорах відсотки за користування цим видом кредиту. Разом з тим немає підстав говорити про повний збіг понять кредиту в економічному та правовому сенсі. Є чимало відносин, які можуть бути розглянуті економічною наукою в якості кредитних, проте з точки зору права вони такими не є. Так, не є за законом кредитними відносини між позичальником і поручителем (гарантом) при отриманні позичальником банківського кредиту "*". З точки зору права, всі договори, прямо або опосередковано не пов'язані з тимчасовим користуванням грошовими коштами або речами, обумовленими родовими ознаками, не можуть породжувати кредитних відносин. --- "*" У правовій літературі існує точка зору, згідно з якою поняття позикових-кредитних правовідносин включає також кредит в економічному сенсі. На думку М.М. Агаркова, "гарантійним кредитом називається прийняття на себе банком поручительства перед третьою особою за свого клієнта. Банк в цьому випадку не надає клієнту потрібні останньому кошти, а дає йому можливість отримати їх від третьої особи" (див.: Агарков М.М. Основи банківського права. Вчення про цінні папери. М., 1994. С. 98). 1. Правове поняття кредиту в чинному законодавстві відображено в договорі позики (§ 1 гл. 42 ЦК), кредитному договорі (ст. 819), а також договорах товарного (ст. 822) і комерційного (ст. 823 ЦК) кредиту. При цьому всі зазначені договори в тій чи іншій мірі, не кажучи про самому договорі позики, базуються на юридичному понятті позики. В одному випадку в якості компонента кредит становить саму сутність договору (договору позики та кредитного договору), в іншому - є одним з компонентів двостороннього возмездного договору (товарний і комерційний кредит). 2. У кредит можуть бути передані речі, які визначаються родовими ознаками. Залежно від предмета кредит підрозділяється на товарний і грошовий. Товарний кредит виражається в наданні будь-яких предметів у натурі. Відповідно до ст. 822 ГК сторонами може бути укладено договір, який передбачає обов'язок одного боку надати іншій стороні речі, визначені родовими ознаками (договір товарного кредиту). На відміну від договору позики позичальник за даним договором має право вимагати передачі йому речей, оскільки договір є консенсуальним. До такого договору застосовуються правила § 2 гл. 42 ЦК, якщо інше не передбачено таким договором і не випливає із суті зобов'язання. Умови про кількість, про асортимент, про комплектність, якість, тарі та (або) про упаковку надаються речей повинні виконуватися відповідно до правил про договір купівлі-продажу товарів (ст. 465 - 485 ЦК) , якщо інше не передбачено договором товарного кредиту. Предметом комерційного кредиту є гроші. На відміну від договору позики комерційний кредит проводиться не по самостійному договору, а за договорами про реалізацію товарів, виконання робіт, надання послуг. Робиться це шляхом надання кредиту, в тому числі у вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення оплати товарів, робіт і послуг, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, комерційним називається кредитування однією особою іншого в рамках основного договору на передачу майна, виконання робіт, надання послуг. ЦК передбачає можливість авансування попередньої оплати не тільки за договорами купівлі-продажу, а й за договорами підряду (ст. 711), побутового підряду (ст. 735), будівельного підряду (ст. 746), на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських і технологічних робіт (ст. 781). Якщо інше не передбачено правилами про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання, до комерційного кредиту застосовуються норми про договір позики (п. 2 ст. 823 ЦК). Постановою Пленуму Верховного Суду РФ і Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ від 8 жовтня 1998 р. N 13/14 "Про практику застосування положень Цивільного кодексу Російської Федерації про відсотки за користування чужими коштами" (п. 12) "*" передбачено, що відсотки , що стягуються за користування комерційним кредитом (у тому числі сумами авансу, попередньої оплати), є платою за користування грошовими коштами. --- "*" ВВАС РФ. 1998. N 11. За відсутності в законі або договорі умов про розмір і порядок сплати відсотків за користування комерційним кредитом слід керуватися нормами ст. 809 ГК. Відсотки за користування комерційним кредитом підлягають сплаті з моменту, визначеного законом або договором. Якщо законом або договором цей момент не визначений, слід виходити з того, що такий обов'язок виникає з моменту отримання товарів, робіт або послуг (при відстрочці платежу) або надання грошових коштів (при авансі або попередньої оплати) і припиняється при виконанні стороною, що отримала кредит , зобов'язань або при поверненні отриманого як комерційного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно п. 3 ст. 809 ГК комерційний кредит передбачається безпроцентним, якщо в ньому прямо не передбачено інше, у випадках, коли договір укладено між громадянами на суму, що не перевищує п'ятдесятикратного встановленого законом мінімального розміру оплати праці та не пов'язаний з підприємницькою діяльністю хоча б однієї зі сторін. У разі надання комерційного кредиту за договором купівлі-продажу застосовується спеціальне правило визначення періоду нарахування відсотків. Коли продавець не виконує обов'язки з передачі попередньо оплаченого товару, а договір купівлі-продажу не передбачає інше, відсотки, передбачені ст. 395 ЦК, відповідно до п. 4 ст. 487 ЦК можуть нараховуватися тільки з дня, коли передача товару повинна бути проведена за договором, до дня передачі товару покупцеві або повернення йому попередньо сплаченої ним суми. Відповідно, якщо в договорі купівлі-продажу не передбачено нарахування відсотків за наданий продавцю комерційний кредит, то в виняток із загального правила вони не повинні нараховуватися. Однак договором може бути передбачено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця до дня передачі товару або повернення грошових коштів продавцем при відмові покупця від товару. Аналогічне правило випливає з п. 4 ст. 488 ГК, яке застосовується при оплаті товару в розстрочку. 3. Залежно від строків користування за всіма видами названих договорів кредити підрозділяються на короткострокові, середньострокові і довгострокові. Під терміном користування кредитом слід розуміти строк від моменту отримання кредиту позичальником до обумовленого в договорі строку повернення його позикодавцеві. На сьогоднішній день законодавство не містить чіткого поділу кредиту на види залежно від терміну користування ним. На практиці короткостроковим кредитом вважається той, термін користування якими не перевищує одного року. Решта кредити вважаються довгостроковими. Частка довгострокових операцій в операціях російських банків становить 4 - 5%, а частка кредитів населенню в загальному кредитному портфелі банків - близько 2%, що приблизно в 5 - 6 разів нижче, ніж, наприклад, в Західній Європі. 4. Залежно від забезпеченості кредити поділяються на забезпечені і незабезпечені (бланкові або персональні). Забезпеченням за кредитним договором можуть бути: застава, гарантія, порука, утримання, інші види забезпечення, наприклад забезпечувальний депозит. Як забезпечення кредиту не розглядається неустойка. Таким чином, поняття "забезпечення виконання зобов'язань" і термін "забезпечення кредиту» не повністю збігаються. Кредит, що видається під заставу майна, переданого банку-заставодержателю, називають ломбардними. Позики під заставу нерухомості називають "іпотечними". 5. Залежно від позичальників і мети використання кредити поділяються на державні, споживчі, промислові, інвестиційні, кредити на операції з цінними паперами, міжбанківські, імпортні та експортні та ін Кредит, в якому позичальником є держава, традиційно називається державним позикою, а не державним кредитом. Кредитний договір, в якому позичальником виступає кредитна організація, носить назву міжбанківського кредитного договору. Надання міжбанківських кредитів - один з видів банківського кредитування. Особливість всіх міжбанківських кредитних договорів в тому, що банки-позичальники беруть кредит не для фінансування власних господарських потреб, а для надання кредиту своїм клієнтам-позичальникам. Тому нерідко такі договори називають договорами про купівлю кредитних ресурсів. Надання Банком Росії централізованих кредитів комерційним банкам - різновид міжбанківських кредитних операцій. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Загальні положення " |
||
|
||