| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.1. Обов'язок виконавця укладати договір на виконання робіт і надання послуг |
||
|
Стаття 26 Закону про захист прав споживачів передбачає обов'язок виконавця укласти договір на виконання робіт і надання послуг. Відповідна обов'язок покладено на виконавця, що займає домінуюче становище на ринку. Поняття географічного ринку і домінуючого становища на ньому господарюючого суб'єкта містяться в законодавстві про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках. Незважаючи на те що договір на виконання робіт і надання послуг відповідно до Закону зобов'язаний укласти лише виконавець, який займає домінуюче становище на ринку, судова практика, розглядаючи спори про спонукання виконавця укласти договір із споживачем, виходить з того, що будь-який виконавець (а не тільки що займає домінуюче становище) зобов'язаний укласти договір на виконання робіт і надання послуг. З даного питання позиція судової практики повністю відображає сутність публічних договорів. Публічний договір - це договір, укладений комерційної організацією і встановлює її обов'язки з виконання яких-небудь дій, що така організація повинна здійснювати стосовно кожного, хто до неї звернеться. Така організація не повинна надавати переваги одній особі перед іншою щодо укладення публічного договору, якщо це не передбачено спеціальним нормативним актом. Відмовитися від укладення договору організація не може, за винятком випадку, якщо доведе, що виконання роботи (надання послуги), необхідної споживачеві, виходить за рамки її статутної діяльності або виробничих можливостей. Договір на виконання робіт і надання послуг - це угода, відповідно до якого виконує роботи або надає послуги зобов'язується перед замовником виконати роботи чи надати послуги для особистого, не пов'язаного з підприємництвом, задоволення потреб замовника. Два основних ознаки дозволяють відносити укладається договір до публічного. Перший стосується правового статусу організації, зобов'язаною укласти договір. Нею може бути тільки комерційна організація, особливості якої визначені у ст. 50 ЦК (див. коментар до неї). Друга ознака стосується характеру діяльності, здійснюваної комерційною організацією. Ця діяльність пов'язана з виконанням обов'язки з продажу товарів, виконання робіт та вказівкою послуг щодо кожного, хто звернеться до комерційної організації, тобто діяльність повинна бути публічною. Саме ця ознака дав назву договором, хоча за своїм змістом він є цивільно-правовим, регульованим приватним правом. Висновок публічного договору підпорядковується спеціальним правилам: 1) комерційна організація не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності можливості надати споживачеві товари, послуги, виконати роботу. Пленуми ЗС РФ і ВАС РФ, орієнтуючи суди, вказали, що у разі пред'явлення позову про спонукання укласти публічний договір тягар доказування відсутності можливості передати споживачеві товари, виконати відповідні роботи, надати послуги покладено на комерційну організацію (п. 55 постанови Пленумів ЗС РФ і ВАС РФ N 6/8); 2) ціна товарів, а також інші умови публічного договору повинні бути однакові для всіх споживачів. У виняток з цього правила законом, іншими правовими актами для окремих споживачів можуть встановлюватися пільги. Наприклад, Указом Президента РФ від 5 травня 1992 р. N 431 "Про заходи щодо соціальної підтримки багатодітних сімей" багатодітним сім'ям надаються знижки в оплаті комунальних послуг не нижче 30%; 3) умови публічного договору, не відповідають перерахованим вище вимогам, є нікчемною; 4) комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим у висновку публічного договору. Вилучення можуть бути передбачені законом, іншим правовим актом для окремих категорій споживачів. Наприклад, Законом "Про ветеранів" інвалідам Вітчизняної війни надано переважне право на встановлення телефонного апарату; 5) публічний договір укладається в порядку та у строки, передбачені ст. 445 ЦК, якщо законом або угодою сторін не визначено інші порядок і терміни його укладення; 6) термін виконання роботи (надання послуги) - одне з істотних умов договору. Термін виконання роботи (надання послуги) відповідно до ст. 28 Закону про захист прав споживачів може визначатися або правилами виконання окремих видів робіт (надання послуг), або договором. У договорі можуть передбачатися терміни виконання робіт (надання послуг) у таких випадках: якщо правилами виконання окремих видів робіт (надання окремих видів послуг) вони не передбачені; якщо сторони обумовлюють строк меншої тривалості, ніж термін, встановлений зазначеними правилами. За бажанням споживача замовлення може бути виконаний в терміновому порядку. За терміновість виконання роботи (послуги) стягується надбавка до ціни. У цьому випадку термін виконання замовлення обчислюється з моменту (години) прийому замовлення, зазначеного в договорі. Пункт 2 ст. 28 Закону про захист прав споживачів встановлює порядок визначення термінів виконання робіт (надання послуг). Термін виконання роботи (надання послуги) може визначатися календарною датою, до якої робота (послуга) повинна бути виконана (надана) (наприклад, термін виконання - 3 грудня 1995 р.), або періодом часу, протягом якого з моменту укладення договору робота (послуга) повинна бути виконана (надана) (наприклад, протягом двох місяців). Іноді термін виконання роботи (надання послуги) обчислюється не з дня укладення договору, а з дня, коли одна із сторін вчинить діяння, передбачене договором (наприклад, замовник передасть виконавцю матеріали для будівництва будинку і т.д.). У договорі може зазначатися дата, коли виконавець повинен приступити до виконання роботи (надання послуги). Зокрема, відповідно до типових договорів на будівництво житлового або нежитлового приміщення та ремонт житлового приміщення в договорі повинні передбачатися дати початку та закінчення виконання цих робіт. У тих випадках, коли робота чи послуга виконуються (надаються) частинами протягом терміну дії договору (наприклад, при доставці періодичній пресі, абонементне обслуговування телевізорів і т.д.), поряд із загальним строком виконання робіт або надання послуг за договором повинні передбачатися і приватні терміни (періоди) виконання конкретних видів робіт (послуг) (наприклад, проведення профілактичних робіт), які покликані конкретизувати обов'язки виконавця, надати їм більшу чіткість і визначеність. Зміна термінів початку і закінчення виконання робіт (надання послуг) узгоджується виконавцем і споживачем. Нові узгоджені терміни виконання робіт (надання послуг) зазначаються в договорі. Правилами про виконання окремих видів робіт (послуг) можуть визначатися порядок зміни термінів початку і закінчення робіт або заборонятися зміна термінів. Так, за договором підряду на ремонт житлового приміщення про необхідність зміни зазначених строків сторона зобов'язана повідомити іншій стороні не пізніше ніж за 48 ч. до настання терміну. Правила виробництва і реалізації продукції (послуг) громадського харчування, затверджені Урядом РФ, передбачають, що при прийомі попереднього замовлення на обслуговування підприємство повинне гарантувати його виконання в строки, встановлені договором. У разі неможливості виконання замовлення з незалежних від нього причин підприємство зобов'язане забезпечити виконання цього заходу в іншому підприємстві громадського харчування без обмеження інтересів споживача, поставивши його до відома про це не менше ніж за сім днів. Перебіг терміну виконання роботи (послуги) починається наступного дня після календарної дати прийому замовлення. Терміни закінчення виконання роботи (надання послуги) обчислюються за правилами. При необгрунтованій відмові або ухиленні комерційної організації від укладення публічного договору споживач має право пред'явити до суду позов про спонукання комерційної організації укласти договір. Споживач також має право передати на розгляд суду розбіжності за окремими умовами публічного договору незалежно від згоди на це комерційної організації (див. ст. 445, 446 ЦК України та п. 55 постанови Пленумів ЗС РФ і ВАС РФ N 6/8). Практика виходить з того, що з позовом про спонукання укласти публічний договір звернутися до суду вправі тільки контрагент комерційної організації. Таке право цієї організації по відношенню до контрагента не надано (див. п. 2 Огляду практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням, зміною та розірванням договорів. Вісник ВАС РФ. 1997. N 7. С. 103). Уряд РФ має право видавати правила, обов'язкові для сторін при укладенні та виконанні публічних договорів. Правила можуть бути видані у формі типових договорів, положень. Так, Закон про захист прав споживачів передбачав видання правил, ряд з яких був прийнятий до введення в дію ч. 1 ГК РФ. Крім того, при укладанні публічних договорів окремих видів, передбачених ч. 2 ГК РФ, сторони керуються правилами, встановленими ГК РФ. Умови публічного договору повинні відповідати затвердженим Урядом РФ типовим договорами (положенням) чи іншим правилам, обов'язковим для сторін публічного договору. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5.1. Обов'язок виконавця укладати договір на виконання робіт і надання послуг " |
||
|
||