| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Особливості цивільних правовідносин |
||
|
Насамперед, цивільні правовідносини, дійсно, є відносини рівних, не підпорядкованих один одному суб'єктів. Та обставина, що в конкретному правовідносинах один з його учасників може мати лише правами, в іншій - виступати лише носієм обов'язків, ознакою рівності не суперечить, оскільки правовідносини з таким змістом виникло за їх власним бажанням. Крім того, можливість уповноваженої особи вимагати від зобов'язаної особи певної поведінки зовсім не означає, що йому належить і право втручатися в оперативно-господарську діяльність свого контрагента. Ознака рівності учасників цивільних правовідносин підкріплений їх майнової та організаційної самостійністю і незалежністю один від одного. Зрозуміло, мова не йде про необхідність їх повної відокремленості. Так, цивільні правовідносини можуть складатися між чоловіками й близькими родичами, пов'язаними один з одним багатьма правами та обов'язками; між юридичними особами, що представляють собою ланки однієї організації (наприклад, профспілкової) або знаходяться у відомій залежності один від одного (дочірні і залежні товариства) і т.п. У цих та подібних випадках цивільне законодавство встановлює певні гарантії забезпечення незалежності учасників цивільного обороту. В цивільні правовідносини здатні вступати будь-які суб'єкти права - фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи, муніципальні та державні (публічні) освіти. При цьому всі вони знаходяться, як правило, в рівному становищі, за винятками, прямо зазначеними в законі. Зокрема, стаючи учасниками цивільних правовідносин, публічні освіти не має права користуватися своїми владними можливостями, а повинні виступати на рівних з усіма іншими засадах. Цивільні правовідносини виникають, змінюються і припиняються на підставі широкого кола обставин, головними з яких є акти вільного волевиявлення їх учасників. Іншими словами, основним юридичним фактом, що породжує, змінює і припиняє цивільні правовідносини, є угоди. При цьому цивільні правовідносини можуть виникати з підстав, які прямо законом не передбачені, але йому не суперечать. Зміст цивільних правовідносин може визначатися не тільки законом, а й угодою сторін. У силу принципу диспозитивності учасники цивільних правовідносин у більшості випадків має право змінити правила, передбачені нормами цивільного права для даного виду відносин, а також встановити для себе такі права та обов'язки, які не передбачені законом. Звичайно, у цивільному праві є чимало й імперативних норм, які в ряді областей цивільно-правового регулювання навіть переважають. Для цивільних правовідносин характерні особливі способи захисту порушених суб'єктивних цивільних прав. В основному вони зводяться до застосування заходів майнового характеру, а саме до відшкодування збитків і стягнення неустойки. Крім того, широко використовується така міра, як позбавлення юридичної сили певних юридичних фактів (визнання недійсними угод, рішень органів юридичних осіб, актів державних органів тощо). Навпаки, заходи впливу на особистість порушника тут майже невідомі, а можливості домогтися виконання обов'язку під примусом вкрай обмежені. Нарешті, в якості загального порядку захисту порушених прав виступає судовий порядок, що полягає в тому, що потерпілий звертається з відповідним позовом до суду, який виносить рішення про задоволення позову або відмову в цьому. При цьому цивільне право стимулює порушників до добровільного задоволення законних вимог потерпілих. Більш докладно всі ці особливості цивільних правовідносин будуть розглянуті в наступних розділах підручника. З урахуванням сказаного можна запропонувати наступне визначення громадянського правовідносини: їм є таке врегульоване цивільним правом суспільні відносини, що складається між рівними, не підпорядкованими один одному суб'єктами, наділеними взаємними правами та обов'язками, зміст яких визначено, як правило, диспозитивними нормами закону і порушення яких тягне застосування до порушників примусових заходів майнового характеру. Цивільне правовідношення має свою структуру, елементами якої є його суб'єкти, зміст, об'єкт і підстави виникнення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Особливості цивільних правовідносин " |
||
|
||