| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття і загальна характеристика зобов'язання з безпідставного збагачення |
||
|
1. Як випливає з п. 1 ст. 1102 ЦК, під зобов'язанням з безпідставного збагачення розуміється правовідносини, що виникає у зв'язку з придбанням або заощадженням майна без встановлених законом, іншими правовими актами або угодою підстав однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого). Сам термін "безпідставне збагачення" застосовується для позначення результату придбання або збереження майна, тобто як само безпідставно придбане або збереження майна. Основним змістом зобов'язання з безпідставного збагачення є обов'язок набувача повернути безпідставне збагачення і право потерпілого вимагати від набувача виконання цього обов'язку (більш докладно про зміст зобов'язання з безпідставного збагачення див. нижче). 2. Сторони зобов'язання з безпідставного збагачення - набувач і потерпілий - є відповідно боржником і кредитором у зобов'язанні. Набувач - особа, безпідставно обогатившееся шляхом придбання або збереження майна. Під потерпілим у розглянутому зобов'язанні розуміється особа, за рахунок якого безпідставно збагатився набувач. В якості набувача і потерпілого можуть виступати будь-які суб'єкти цивільного права, в тому числі недієздатні громадяни, оскільки зобов'язання з безпідставного збагачення, як випливає з п. 2 ст. 1102 ЦК, виникає незалежно від волі його учасників. Таким чином, об'єктом зобов'язання з безпідставного збагачення слід вважати дію набувача (боржника) з передачі майна, що становить безпідставне збагачення, потерпілому (кредитору), а предметом зобов'язання - само безпідставне збагачення. Згідно п. 1 ст. 1102 ЦК безпідставне збагачення має бути повернуто потерпілому набувачем, за винятком випадків, передбачених ст. 1109 ЦК. Безпідставне збагачення має два різновиди - безпідставно придбане майно і безпідставне збереження майно. У першому випадку майнова маса набувача безпідставно зростає, а в другому - безпідставно зберігається (зберігається). 3. Предметом зобов'язання з безпідставного збагачення є майно в самому широкому сенсі слова, тобто будь-яке поліпшення майнового стану набувача, будь майнове благо, яке в звичайних умовах цивільного обороту може бути предметом оплатній угоди. Таке поліпшення може наступати внаслідок надходження речей у власність або у володіння набувача, передачі йому майнових прав, звільнення набувача від майнових обов'язків перед третіми особами, виконання робіт або надання послуг, прийняття потерпілим поручительства за набувача перед третьою особою, видачі потерпілим на користь набувача банківської гарантії і т.п. Речі, які можуть становити безпідставне збагачення, можуть бути як індивідуально визначеними, так і родовими. Що стосується придбання індивідуально визначених речей, то марна збагаченням тут є не придбання права власності на річ (право власності залишається у власника, який зберігає можливість зажадати річ за допомогою пред'явлення позову відповідно до ст. 301 ЦК), а володіння, тобто фактичне володіння річчю, яке, безсумнівно, саме по собі є майновим благом. Що стосується безпідставно набутих родових речей, то тут, як показує аналіз юридичної літератури, з питання права власності на такі речі єдності у поглядах не спостерігається. У ряді робіт висловлюється думка, що у набувача виникає право власності на безпідставне збагачення у вигляді придбання родових речей "*", в інших висловлюється протилежне судження . --- "*" Див, наприклад: Толстой Ю.К. Зобов'язання з безпідставного придбання або збереження майна / / Вісник ЛДУ. 1973. N 5. С. 136 - 137; Радянське цивільне право. Підручник / За ред. В.А. Рясенцева. Ч. II. М., 1987. С. 433. Див, наприклад: Чернишов В.І. Зобов'язання з безпідставного придбання або збереження майна. Ярославль, 1977. С. 73. Основний аргумент прихильників першої точки зору полягає в неможливості віндіцірованія родових речей, в силу чого потерпілому повертаються в натурі речі того ж роду, а не ті ж самі, які становили безпідставне збагачення, що особливо очевидно на прикладі повернення таких родових речей, як гроші. Справедливо звертається увага також на те, що якби право власності залишалася на стороні потерпілого, то між ним та набувачем існувало б правовідносини речове-правове, а не зобов'язальне, яким є зобов'язання з безпідставного збагачення. Довід прихильників протилежної точки зору зводиться до того, що ні ст. 218, ні ст. 1102 - 1109 ЦК не кваліфікують безпідставне придбання майна як підстави виникнення права власності. Перша точка зору представляється більш обгрунтованою. Так, ЦК прямо не передбачає виникнення права власності у незаконного власника, однак панівна в російському праві доктрина і судова практика стоять на позиції можливості виникнення права власності у незаконного власника (безпідставного набувача, якщо користуватися термінологією ст. 1102 ЦК) за наявності передбачених ст. 302 обставин, що перешкоджають витребуванню речі власником "*". Неможливість віндикації родових речей не виключає аналогічного підходу до можливості виникнення права власності на безпідставно придбане майно у вигляді таких речей у набувача. --- "*" Докладніше про це див: Цивільне право. Підручник / За ред. В.П. Мозоліна, А.І. Масляєва. Ч. 1. М., 2003. С. 516 - 518. Втім, незважаючи на значний теоретичний інтерес до порушеного питання, слід зауважити, що для цілей застосування правил ст. 1104 ЦК про повернення безпідставного збагачення вибір однієї з розглянутих вище позицій не має визначального значення, оскільки повернення потерпілому в натурі такого майнового блага, як володіння річчю, неможливий без повернення потерпілому самої речі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Поняття і загальна характеристика зобов'язання з безпідставного збагачення " |
||
|
||