| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності |
||
|
За наявності підстав і умов, передбачених уголов-ним законом, особа може бути: а) звільнено від кримінальної відпові-дальності; б) звільнено від кримінального покарання; в) дос-РОЧНО звільнена від подальшого відбування призначеного су-дом покарання. У всіх трьох випадках це стосується тільки осіб, винних у скоєнні злочину. Це означає, що правовий інститут звільнення від кримінальної відповідальності в даному контексті не стосується випадків, коли дія або бездіяльність не є злочином, тому що хоча формально і содер-жит ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить гро-кої небезпеки (ч. 2 ст. 14 КК). Не має він відношення і до інститутів необхідної оборони (ст. 37 КК), крайньої необхідно-сти (ст. 39 КК), добровільної відмови від злочину (ст. 31 КК), заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила зло-ня , фізичного або психічного примусу, а також обгрунтувати ванного ризику і виконання наказу чи розпорядження (ст. 38, 40, 41, 42 КК), які в кримінально-правовому відношенні об'єднують-ся поняттям відсутності в діянні ознак складу злочину. Словом, норми про звільнення від кримінальної відповідальності незастосовні щодо осіб, дії яких не є злочинними. У подібних випадках має місце не звільнення від кримінальної відповідальності, а реабілітація, тобто явище, на-конання принципово іншим юридичним змістом і нрав-тиментом змістом. Якщо звільненому від кримінальної відпові-дальності держава нічого не повинно, то при реабілітації виникає цілий комплекс відновно-компенсаційних правовідносин, учасниками яких є, з одного сторо-ни, держава, а з іншого - громадянин, що опинився жертвою судової чи слідчої помилки (ст. 133-139 КПК). Звільнення від кримінальної відповідальності має принципово спільність із звільненням від покарання. В обох слу-чаях держава відмовляється піддавати винного заходам примусу, які передбачені кримінальним законом. Разом з тим ці правові явища істотно відрізняються один від одного. По-перше, по учасникам процесу, до яких застосовується звільнення. Від кримінальної відповідальності може бути звіль підозрюваний, обвинувачений і підсудний. Від наказа-ня може бути звільнений тільки засуджений, тобто особа, в від-носінні якого відбувся обвинувальний вирок. По-друге, по органам, які приймають рішення про звільняються-деніі. Від кримінальної відповідальності винний може бути ос-вобожден не тільки судом, а й слідчим (за згодою керів-водія слідчого органу), а також дізнавачем (за згодою прокурора) шляхом припинення кримінального переслідування в ста-дии попереднього розслідування. Від покарання особа може бути звільнена тільки за рішенням суду (обвинувальний при-говір із звільненням від покарання, визначення або постанов-лення про припинення кримінальної справи). При цьому одні й ті ж юридично значимі обставини можуть виступати підставами звільнення як від кримінальної відповідальності, так і від покарання залежно від того, в ка-кой стадії кримінального процесу вони застосовуються. Сказане відноситься до актів амністії, які служать підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, якщо вони діють і застосовуються до засудження особи за вироком суду, і підставою для повного або часткового звільнення від основного або додаткового покарання, якщо їх дія поширюється ється на осіб , вже засуджених за вчинений злочин (ст. 84 КК). КК допускає звільнення від кримінальної відповідальності у таких випадках: у зв'язку з дійовим каяттям винного (ст. 75 КК); у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 76 КК); у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 78 КК); у зв'язку з актом амністії (ст. 84 КК) 1; у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових- них заходів виховного впливу (ст. 90 КК) 1. 1 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії розглядається в розділі XVIII цього підручника. Залежно від того, повинен бути винний звільнений від кримінальної відповідальності або тільки може бути звільнений, перераховані вище випадки (їх прийнято називати видами освоєння-бождения від кримінальної відповідальності) поділяються на дві групи. До першої групи належать закінчення строків давності при-потягу до кримінальної відповідальності та акт амністії. При на-явності цих обставин орган дізнання, слідчий або суд, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа, зобов'язані ос-вободи особу від кримінальної відповідальності, а провадження у справі припинити, і не можуть прийняти альтернативного рішення. І лише у випадках, коли наявність акта амністії або закінчення строків давності виявляється в стадії судового розгляду тва, суд не припиняє справа, а доводить розгляд до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання. Цей висновок випливає з того, що в ст. 78 КК, предусматри-вающей звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, вживається категорична формулювання: «Особа звільняється від кримінальної відповідально-сті ...», а також зі змісту ст. 24 КПК РФ, яка озаглав-лена «Підстави відмови в порушенні кримінальної справи або пре-кращения кримінальної справи» і встановлює, що внаслідок ис-перебігу строків давності кримінального переслідування кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає припиненню (п. 3 год . 1). Аналогічний висновок випливає і з ана-лізу ст. 27 КПК РФ, де йдеться про припинення кримінального переслідування внаслідок акту амністії (п. 3 ч. 1). До другої групи різновидів звільнення від кримі-ної відповідальності відносяться всі інші, а саме: у зв'язку з дійовим каяттям винного, у зв'язку з примиренням 1 Розглядається в гол . XIX підручника. Існує думка про доцільність-різниці доповнення інституту звільнення від кримінальної відповідальності двома новими видами: а) звільнення від кримінальної відповідальності з при-трансформаційних змін обов'язкових робіт, б) умовне звільнення від кримінальної відпові-дальності (див.: Магомедов А.А. Кримінальна відповідальність і освобожде-ня від неї: еволюція правових поглядів і сучасність: Автореф. дис ... докт. юрид. наук. М., 1998). Однак у законодавстві для цього поки ніяких передумов не міститься. Винного з потерпілим (ст. 75 і 76 КК) і у зв'язку з применени-ем до неповнолітнього примусових заходів виховного впливу (ст. 90 КК). Зазначені в цих статтях обставини породжують не обов'язок правоохоронного органу, у виробництві якого перебуває кримінальна справа (органу дізнання, попереднього слідства чи суду), а право звільнити ві-новного від кримінальної відповідальності. Це твердження витікаючи-ет безпосередньо з тексту згаданих статей КК, кожна з яких як ключовий містить формулювання: «Особа ... може бути звільнена від кримінальної відповідальності, ...». Загальним і обов'язковою умовою такого звільнення є-ється те, що даній особі інкримінується скоєння Престо-ння невеликої або середньої тяжкості. При вирішенні питання про звільнення від кримінальної відпові-ності на підставі ст. 75, 76 і 90 КК повинні прийматися до уваги всі фактичні обставини, сукупність кото-яких дозволяє однозначно визначити ступінь суспільної небезпеки скоєного і оцінити особу винного, а звідси - зробити обгрунтований висновок про доцільність його кримінального переслідування. До таких обставин, зокрема, відносяться: точний розмір заподіяної злочином матеріальної шкоди та документальні відомості про його відшкодування, дані, що характеризують особу, щодо якої вирішується питання про звільнення від кримінальної відповідальності, й інша інформа-ція (рід його занять, сімейний стан і т.п.). Достовірно, на основі передбачених кримінально-процесуальним законом доказів у кожному випадку має бути встановлено і сама підстава звільнення від кримінальної відповідальності - діяль-тельное каяття у тому сенсі, в якому воно формулюється в законі (ст. 75 КК); примирення з потерпілим (ст . 76 КК); можливість виправлення (неповнолітнього) примусову-ними заходами виховного впливу (ст. 90 КК). На відміну від вищевикладеного звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та у зв'язку з актом амністії (ст. 78 і 84 КК) зумовлено певною категорією вчиненого злочину. Це може бути і тяж-дещо, і навіть особливо тяжкий злочин. Крім того, всі види звільнення від кримінальної відпові-ності можна розділити на дві групи: загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, про які було сказано вище (ст. 75, 76, 84, 90 КК) , і спеціальні види звільнення від уго-ловний відповідальності, які формулюються на підставі ч. 2 ст. 75 КК у вигляді приміток до відповідних норм Особливої частини КК. Звільнення від кримінальної відповідальності за своїм юридичним змістом означає звільнення винного від всіх правових наслідків вчиненого ним злочину: осуду, яке від імені держави оголошується звинувать-них вироком суду і означає офіційне визнання громадянина злочинцем, від покарання і судимості. Таке звільнення в обов'язковому порядку передбачає скасування всіх заходів кримінально-процесуального примусу - заходи пре-перетину, арешту на майно. Особі повинні бути повернуті вилучені речі, предмети, документи. Разом з тим освобожде-ня від кримінальної відповідальності не означає визнання особи невинною і не звільняє його від цивільно-правової, на-приклад майнової, відповідальності за вчинене діяння, а також від заходів адміністративного, дисциплінарного і суспільного венного стягнення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності " |
||
|
||