| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.1. Поняття і види прав пацієнта |
||
|
Практика реформування сучасної охорони здоров'я, функціонування страхової медицини та розвитку відповідної законодавчої бази йде по шляху зростання відповідальності суб'єктів надання медичної допомоги та страхової медицини за якість наданої медичної допомоги, за порушення встановлених законодавством прав пацієнтів. Це визначає наявність великого кола осіб, зацікавлених в розробці універсального механізму забезпечення та захисту прав громадян при наданні медичної допомоги, що дозволяє належним чином вирішувати конфлікти, що виникають у зв'язку з неякісним наданням медичної послуги. Прийнято розрізняти право в об'єктивному і суб'єктивному сенсі. Право в об'єктивному сенсі являє собою систему юридичних норм, виражених у відповідних нормативних актах і не залежать від кожного окремого індивіда. Право пацієнта в об'єктивному сенсі, отже, визначається всією сукупністю юридичних норм, законодавчо закріплених у нормативних актах, що регулюють відносини у сфері охорони здоров'я. Право в суб'єктивному сенсі - це система готівки прав і свобод суб'єктів, їх конкретні правомочності, що випливають і залежать від волі і свідомості, особливо в процесі їх використання. Пацієнт - особа, яка звернулася до лікувального закладу будь-якої організаційно-правової форми, до лікаря приватної практики за отриманням діагностичної, лікувальної, профілактичної допомоги незалежно від того, хворий він чи здоровий. Права пацієнта - це специфічні права, похідні від загальних громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини, регульовані при отриманні медичної допомоги та пов'язаних з нею послуг або у зв'язку з будь-яким медичним впливом, здійснюваним стосовно громадян. Говорячи про права пацієнта, слід окремо виділяти права соціальні та індивідуальні. Соціальні права в галузі охорони здоров'я пов'язані з соціальними зобов'язаннями, покладеними на уряд, громадські або приватні організації по розумного забезпечення усього населення медичною допомогою. Що є розумним в термінах обсягу та номенклатури доступних послуг, ступеня досконалості і спеціалізації медичних технологій, визначають політичні, соціальні, культурні та економічні фактори. Соціальні права також пов'язані з рівною доступністю медичної допомоги для всіх жителів країни чи географічного регіону і усуненням фінансових, географічних, культурних, соціальних, психологічних та інших дискримінують бар'єрів. Соціальні права - надбання всього суспільства. Вони визначаються рівнем розвитку суспільства в цілому і в якійсь мірі політичною орієнтацією на пріоритети в розвитку суспільства. На відміну від соціальних, індивідуальні права пацієнта легше визначити і легше перевірити їх виконання. Під індивідуальними увазі такі права, які невіддільні від особистості пацієнта. На сьогоднішній день міжнародна практика виробила оптимальний обсяг індивідуальних прав пацієнта, який адекватно проектується при формуванні або реформуванні законодавства внутрішньодержавного рівня. Основними індивідуальними правами пацієнта є: право на шанобливе, гуманне ставлення до особистості при наданні медичної допомоги; право на вичерпну інформацію про стан свого здоров'я, можливий ризик, можливі наслідки відмови від лікування; право на усвідомлену згоду і інформоване добровільна відмова від медичного втручання; право на конфіденційність при зверненні за медичною допомогою; право вибору і заміни лікаря і лікувального закладу; право на якісну медичну допомогу, відповідну станом здоров'я пацієнта; право на полегшення страждань і гідну смерть. Здійснення прав пацієнта припускає наявність механізмів їх реалізації та захисту. Реалізація прав пацієнта - це комплекс заходів, спрямованих на втілення, втілення права у фактичній діяльності організацій, державних органів, посадових осіб і громадян. Виділяють чотири форми реалізації права - дотримання (утримання від вчинення заборонених неправових дій), виконання (активне виконання передбачених у праві обов'язків шляхом вчинення позитивних дій), використання (здійснення учасниками регульованих правом суспільних відносин, своїх прав , передбачених в нормах), застосування (організація державою здійснення конкретними суб'єктами адресованих їм правових вимог). Захист прав пацієнта - комплексна система заходів, що застосовуються в тих випадках, коли безперешкодно реалізувати права пацієнта не вдається без відповідної правозастосовчої діяльності з боку повноважних державних і громадських організацій. Таким чином, забезпечення прав пацієнтів - це система правових засобів, організованих найбільш послідовним чином з метою фактичної реалізації прав пацієнта і подолання перешкод, що стоять на шляху його інтересів. В даний час найбільш помітною тенденцією практично у всіх державах є переважання різних засобів позасудового захисту інтересів і прав пацієнтів над традиційно існуючими судовими. При цьому відзначається розширення участі різних організацій у забезпеченні захисту прав пацієнтів і розвиток ефективних механізмів і засобів, що захищають права пацієнтів як споживачів медичних послуг. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5.1. Поняття і види прав пацієнта " |
||
|
||