| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3 . Проблема бездокументарних цінних паперів |
||
|
Законодавство ряду розвинених країн з початку 80-х рр.. передбачає можливість випуску фондових цінних паперів без оформлення паперових носіїв. Піонером "дематеріалізації" цих видів цінних паперів в європейському праві стала Франція, законодавство якої (ст. 94-II Закону про цінні папери в редакції від 30 листопада 1981 р., що набула чинності з 3 листопада 1984 р.) прямо закріпило таку можливість стосовно акціям і облігаціям. Найбільш широко "оборотні недокументи" (negotiable non-instruments) використовуються в США (у Великобританії до них ставляться більш обережно). У Німеччині § 9а Закону про зберігання та придбання цінних паперів (в редакції від 11 січня 1995 р.) дозволив випуск глобальних сертифікатів натомість емісії безлічі цінних паперів одного виду, наприклад облігацій федеральної позики. Можливість випуску акцій у бездокументарній формі передбачає і абз. 5 § 10 Закону про акціонерні товариства ФРН (в редакції 1994 р.). Проте в обох випадках глобальний сертифікат розглядається як звичайна цінний папір (річ), що знаходиться в частковій власності власників випущених акцій або облігацій, причому кожен з них вправі вимагати видачі йому відповідної кількості окремих (конкретних) цінних паперів (хоча на практиці така можливість майже не використовується). Дана обставина робить можливим застосування до таких об'єктів правового режиму рухомих речей (перш за все щодо порядку їх передачі та захисту добросовісних набувачів) (1). --- - (1) Brox H. Handelsrecht und Wertpapierrecht. 12. Aufl. Munchen, 1996. S. 243; Claussen CP Bank-und Boersenrecht. Munchen, 1996. S. 334 - 336; Gursky K.-H. Wertpapierrecht. 2. Aufl. Heidelberg, 1997. S. 5. Російське акціонерне законодавство, в основному під впливом американського права, також дозволив бездокументарну емісію акцій. Акціонерні товариства отримали можливість не вдаватися до звичайної емісії, що вимагає, крім іншого, витрат з підготовки спеціальних бланків акцій, а обмежитися записами в реєстрових книгах. До безготівковій формі випуску цінних паперів стало вдаватися і держава (емітувала, наприклад, таким чином ГКО - державні короткострокові бескупонние облігації). Закон про ринок цінних паперів дозволяє випускати у бездокументарній формі будь-які емісійні цінні папери. Крім того, в такій же формі випускаються інвестиційні паї, які Закон не вважає емісійними цінними паперами. При цьому правовий режим таких паперів, що не існують в фізично відчутній формі, у нас як і раніше нерідко визначається за допомогою традиційних категорій, розрахованих на цінний папір як документ (річ). Так, ст. 29 Закону про ринок цінних паперів прямо говорить про право власності на такі об'єкти і про перехід прав на ці папери як на речі. Насправді ж мова йде про те, що засвідчуються традиційними цінними паперами права при зникненні (відпадати) права на папір унаслідок відсутності самого паперу отримують цілком самостійне значення. Зрозуміло, вони залишаються правами вимоги, а не приймають на себе властивості речей. Змінюється лише звичний спосіб фіксації цих прав (у документі, на папері), що веде до відпадання потреби у встановленні для них спеціального правового режиму, у всякому разі розрахованого на наявність документів (речей), як у класичному вченні про цінні паперах. Тому п. 1 ст. 149 ЦК прямо називає бездокументарні цінні папери особливим способом фіксації прав. Звичайно, цей новий спосіб ставить і нові завдання з охорони інтересів уповноважених осіб, у тому числі при їх зміні в силу передачі (поступки) таких прав, зазвичай оформлюваної тепер у вигляді трансферту. У зв'язку з цим закон вимагає доказів закріплення або передачі відповідних прав в спеціальному реєстрі (звичайному чи комп'ютерному), зокрема за допомогою видачі свідчить про це документа, а також ведення цих записів професіоналами, що мають спеціальну ліцензію (п. 2 ст. 142, ст. 149 ЦК). До такого роду діям можуть застосовуватися і деякі правила про цінні папери (якщо інше не випливає з їхньої істоти , наприклад з технічних особливостей фіксації права). Адже вони стосуються не тільки прав на папір, а й прав з паперу. Однак названі способи фіксації прав не можуть прирівнюватися до цінних паперів (1), бо поняття "бездокументарна цінний папір" є умовним. Як неможливо створити бездокументарний документ, так не можна бути і власником права, бо в європейському континентальному правопорядок не можна встановити речове право на право вимоги. Різниця юридичного режиму цих прав пояснює і відмінності в статусі власника (суб'єкта речового права) і кредитора (уповноваженої особи), а також в режимі речі (цінного паперу) та права вимоги. --- - (1) Як це через непорозуміння зроблено в ч. 6 ст. 16 Закону про ринок цінних паперів. Даний Закон, слідуючи американським законодавством, взагалі не проводить принципової відмінності між документарній та бездокументарній формою випуску цінних паперів і відповідно - між цивільно-правовим режимом речових і зобов'язальних прав (що прямо випливає зі змісту його ст. ст. 2 і 18). Необхідно, крім того, підкреслити, що заміна паперових носіїв , ведуча до зникнення класичних цінних паперів, властива лише прав, що посвідчують фондовими (емісійними) цінними паперами, і лише остільки, оскільки вони носять іменний, а не представницькою характер. Закон і здоровий глузд виключають можливість створення пред'явницьких бездокументарних цінних паперів, а випуск у бездокументарній формі ордерних паперів хоча і не виключається законом (п. 1 ст. 149 ЦК), проте навряд чи може одержати широке поширення. Не випадково такої можливості не передбачає навіть російський Закон про ринок цінних паперів. З цієї причини, наприклад, зазнали невдачі спроби Федеральної комісії з ринку цінних паперів РФ (в даний час - Федеральна служба з фінансових ринків) створити бездокументарний вексель, бо векселя по всій природі не можуть бути емісійними цінними паперами (1). Таким чином, поява бездокументарних цінних паперів аж ніяк не веде до відмирання самої цієї класичної категорії об'єктів цивільних прав. --- (1) Відповідно до ст. 4 Закону про переказний і простий вексель (СЗ РФ. 1997. N 11. Ст. 1238) "вексель повинен бути складений тільки на папері (паперовому носії)". Додаткова література Агарков М.М. Вчення про цінні папери. М., 1994. Бєлов В.А. Цінні папери в російському цивільному праві. М., 1996. дозорців В.А. Поняття виключного права. Інформація як об'єкт виключного права. Поняття секрету промислу (ноу-хау) / / дозорців В.А. Інтелектуальні права: поняття, система, завдання кодифікації: Збірник статей. М., 2003. Козир О.М. Нерухомість в новому Цивільному кодексі Росії / / Цивільний кодекс Росії. Проблеми. Теорія. Практика. М., 1998. Крашенинников Є.А. Цінні папери на пред'явника. Ярославль, 1995. Лапач В.А. Система об'єктів цивільних прав: теорія і судова практика. СПб., 2002. Лунц Л.А. Гроші та грошові зобов'язання / / Лунц А.А. Гроші та грошові зобов'язання в цивільному праві (Серія "Класика російської цивілістики"). М. , 1999. Магазинер Я.М. Об'єкт права / / Нариси з цивільного права: Збірник статей. Л., 1957. Нерсесов Н.О. Про паперах на пред'явника з точки зору цивільного права / / Нерсесов Н.О. Вибрані праці з представництва та цінних паперів в цивільному праві (Серія "Класика російської цивілістики"). М., 1998. КонсультантПлюс: примітка . Постатейний коментар до Федерального закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним" (під ред. П.В. Крашеніннікова) включений до інформаційного банку відповідно до публікації - Спарк, 2001 (2 -е видання, виправлене і доповнене). Постатейний коментар до Федерального закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним" / За ред. П.В. Крашеніннікова. М., 1999 . Сенчіщев В.І. Об'єкт цивільного правовідносини / / Актуальні питання цивільного права / Под ред. М.І. Брагінського. М., 1998. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" 3. Проблема бездокументарних цінних паперів " |
||
|
||