| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Класифікація (види) цінних паперів |
||
|
За представницькою цінному папері (папері на пред'явника) засвідчені нею права може здійснити будь-який її тримач. Власник права легітимізується тут одним лише фактом пред'явлення папери, або, інакше кажучи, будь-який її власник визнається уповноваженою особою. Для передачі іншій особі виражених в представницькою папері прав достатньо її простого вручення цій особі (п. 1 ст. 146 ЦК). Такий спрощений порядок відчуження паперів на пред'явника свідчить про їх підвищеної оборотоздатності. Для легітимації уповноважених осіб за іншими видами цінних паперів необхідні додаткові дії. Представницькими паперами можуть бути векселі, облігації, акції, чеки, банківські сертифікати, коносаменти (документи, що засвідчують прийом вантажу до морського перевезення). Раніше до представницькими цінних паперів відносили також готівкові гроші у вигляді банкнот, однак зараз, як уже зазначалося, підстави для цього відсутні. Права, посвідчені іменним цінним папером, належать прямо названим на ній особі. Тому способом легітимації уповноваженої особи тут є посвідчення тотожності власника папери з позначеним в ній особою (а іноді і в записах боржника, зазвичай ведуться у формі спеціальних книг або реєстрів, наприклад реєстру акціонерів). Іменні цінні папери оборотоздатні і можуть відчужуватися в порядку, встановленому для поступки права - цесії (п. 2 ст. 146 ЦК), якщо тільки мова не йде про позбавлених цієї властивості "звичайних іменних папери" (ректа-паперах) (1). Однак для цього потрібно виконати більшу кількість формальностей, ніж при передачі інших цінних паперів (зокрема, здійснити трансферт (зміна) записи про власника в книзі або реєстрі боржника). Тому оборотоздатність таких паперів слід визнати ускладненою. Іменними цінними паперами у нас є акції та інвестиційні паї; ними також можуть бути деякі види облігацій, векселів, чеків, коносаментів. --- (1) Ректа-паперу (від нім. Rektapapier - іменні цінні папери) називаються так тому, що в них прямо ("rekta") позначено уповноваженою особа (векселі і чеки, які містять застереження "не наказу" або аналогічну їй і тим самим виключають їх передачу іншим особам). Вони не мають властивість публічної достовірності, тому їх не завжди відносять до числа цінних паперів. Зокрема, вони не є такими з точки зору чинного російського ГК. Детальніше про це див: Крашенинников Е.А. Цінні папери на пред'явника. Ярославль, 1995. С. 16 - 17, 23 - 24. Права за ордерним цінним папером належать позначеному в ній особі, яка має право як сама здійснити їх, так і призначити своїм розпорядженням (ордером, наказом) інше уповноваженою обличчя. Така цінний папір заздалегідь містить можливість подальшого відчуження (обороту). Для легітимації за ордерним папері потрібно посвідчення тотожності її держателя з особою, позначеним або в її тексті, або в останній передавального напису (притому ряд таких передавальних написів повинен бути безперервним). Класичним прикладом такого паперу є перекладної вексель (тратта). Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на самій цьому папері (зазвичай на її звороті) спеціальної передавального напису - індосаменту (від італ. In dosso - на спині, на звороті). Індосамент відрізняється від звичайної поступки (передачі) прав тим, що вчинила його особа (індосант) залишається відповідальним перед законним власником папери за здійснення вираженого в ній права і несе перед ним солідарну відповідальність з усіма іншими надписателей та особою, спочатку видав папір (п. 3 ст. 146, п. 1 ст. 147 ЦК). Отже, наявність індосаментів підвищує впевненість власника ордерної папери в отриманні виконання за нею, оскільки збільшує коло зобов'язаних осіб і тому робить володіння такою папером вельми привабливим. Однак індосант може звільнитися від відповідальності перед держателем паперу, зробивши в індосаменті спеціальну обмовку "без обороту на мене" (або "не наказу"), що звільняє його від відповідальності перед усіма наступними держателями, окрім свого контрагента-набувача (індосата). ІНДОСАМЕНТУ можуть бути ордерних, що містять пряму вказівку особи, якій або наказу (ордеру) якого має проводитися виконання по папері, а також бланковими, без зазначення особи, якій слід провести виконання, - в цьому випадку власник паперу може потім вписати вказівку на уповноваженою особа, або зробити новий індосамент, або просто передати (вручити) ордерну папір новому власнику, який, у свою чергу, має право вступити з нею аналогічним чином. Це різко підвищує оборотоздатність такого паперу, зближуючи її з представницькими паперами (абз. 2 п. 3 ст. 146 ЦК). Особливою різновидом ордера є препоручительной індосамент, який не змінює управомоченное по паперу особа, а лише містить доручення іншій особі здійснити передбачені папером права (абз. 3 п. 3 ст. 146 ЦК). За змістом засвідчених цінними паперами прав вони поділяються на: - грошові, виражають право вимоги сплати певної грошової суми (наприклад, облігація, вексель, чек); - товаророзпорядчі, виражають право на певні речі (товари) (заставна, коносамент, складське свідоцтво), та - корпоративні, виражають право на участь у справах акціонерного товариства (акції і їхні сертифікати). Грошові папери зазвичай фіксують зобов'язальні права вимоги, товаророзпорядчі мають речове-правовий зміст, а корпоративні засвідчують корпоративні (членські) права. До названих групам цінних паперів примикають похідні (додаткові) цінні папери, які закріплюють правомочності, похідні від основних вимог, засвідчених головними (основними) цінними паперами. До них зазвичай відносять купони акцій і облігацій, що засвідчують право на періодичне отримання доходу. Купони часто бувають представницькими, незважаючи на те що основна папір є іменний або ордерної. У цьому виявляється їх самостійний характер як особливого різновиду цінних паперів. Похідними цінними паперами є також депозитарні розписки, що засвідчують право їх власників на конвертацію цих паперів у встановлений строк у цінні папери іншого виду, і фондові варранти (звані у нас опціонними свідоцтвами), що засвідчують право на купівлю або продаж певної кількості цінних паперів (акцій або облігацій) у встановлений строк за заздалегідь обумовленою ціною (1). --- (1) Фондові варанти (опціонні свідоцтва) не слід змішувати з варрантами (заставними свідоцтвами), що є частиною складського свідоцтва і що представляють собою товаророзпорядчих папір (п. 2 ст. 912 ЦК). Не слід змішувати з ними також опціони і ф'ючерси, є контрактами на право покупки або продажу фондових цінних паперів, у тому числі в майбутньому і на визначених ними умовах. Такі документи є формою біржових угод (договорів) і не відносяться до числа цінних паперів. З точки зору особистості зобов'язаних за цінним папером виділяють державні та муніципальні папери, протиставлювані приватним паперів юридичних і фізичних осіб, у тому числі корпоративних цінних паперів (що випускаються господарськими, головним чином акціонерними, товариствами). У нормальному майновому обороті передбачається більш високий ступінь забезпеченості, надійності публічних паперів (і, відповідно, більш високу довіру до них з боку уповноважених осіб). Існує також розподіл цінних паперів, засноване на їх економічному значенні. З цієї точки зору виділяються торговельні (грошові), товаророзпорядчі (товарні) та інвестиційні цінні папери. Торгові папери покликані обслуговувати кредитно-розрахункові відносини (грошовий обіг), тобто торгівлю грошима. До них відносяться перш за все вексель і чек. Товаророзпорядчі папери обслуговують оборот речей (товарів). Це вже згадувані складські свідоцтва, коносаменти та заставні. Інвестиційні цінні папери покликані обслуговувати фондовий ринок, будучи засобом накопичення доходів. Тому частіше їх називають фондовими. Фондові цінні папери одного випуску засвідчують рівні права тримачів і емітуються (випускаються) в масовому порядку спеціально визначеними емітентами (зазвичай відповідними компаніями або публічно-правовими утвореннями в особі їх фінансових органів) для звернення на організованому, насамперед біржовому, фондовому ринку. Ці риси становлять специфіку фондових паперів. У нашому законодавстві вони отримали тепер найменування емісійних цінних паперів (1), покликане підкреслити масовий (серійний) характер їх випуску. До них відносяться акції, облігації та похідні від них паперу. --- (1) Статті 1 і 2 Федерального закону від 22 квітня 1996 р. N 39-ФЗ "Про ринок цінних паперів" / / СЗ РФ. 1996. N 17. Ст. 1918; 1998. N 48. Ст. 5857; 1999. N 28. Ст. 3472; 2001. N 33 (частина I). Ст. 3424; 2002. N 52 (частина II). Ст. 5141 (далі - Закон про ринок цінних паперів). Слід зазначити, що поняття фондових паперів прийшло в наше законодавство з американського права, в принципі не знає єдиної категорії цінного паперу, а що виділяє оборотні (negotiable instruments), товаророзпорядчі (Documents of Title, quasi-negotiable , seminegotiable instruments) та інвестиційні (фондові) цінні папери (investment securities, securities), що мають різний правовий режим (пор. ст. ст. 3-102, 3-104, 7-102, 8-102 Єдиного торгового кодексу США - ЕТК США). Не можна не вказати, що саме засновані на такому підході правила ЕТК США в останні роки служать незаперечним взірцем для вітчизняних економістів, фінансистів і підприємців, які організовують фондовий ринок і діючих на ньому. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Класифікація (види) цінних паперів " |
||
|
||