Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 4. Рецидив злочинів


Рецидивом злочинів визнається вчинення навмисно-го злочину особою, яка має судимість за раніше скоєний-ве умисний злочин (ч. 1 ст. 18 КК). Чинний КК під рецидивом розуміє тільки навмисну злочинну діяль-ність особи.
Рецидив є найнебезпечнішою формою множинності злочинів у зв'язку з тим, що особа не просто здійснює не менше двох злочинів, а новий злочин після засудження за перше. Новий злочин, скоєний після засудження за перше, містить всі ознаки самостійного складу Престо-полон.
Для визнання рецидиву судимість за злочин не поса-на бути погашена або знята (п. «в» ч. 4 ст. 18 КК). При цьому су-димость вважається погашеною або знятої не тільки в порядку,

передбаченому ст. 86 КК (п. «в» ч. 4 ст. 18 КК), а й на осно-
вання амністії або помилування відповідно до ст. 84 і 85
КК, а також при дострокової скасування умовного засудження з сня-
тием з засудженого судимості (ч. 1 ст. 74 КК).
При визнанні рецидиву злочинів не враховуються також судимості за злочини, засудження за які визнавалося умовним або за якими надавалася відстрочка исполне-ня вироку, якщо умовне засудження або відстрочка исполне-ня вироку не скасовувалися і особа не направлялося для отби-вання покарання в місця позбавлення волі (п. «в» ч. 4 ст. 18 КК).
Судимості за умисні злочини невеликої тяжкості, а також судимості за злочини, вчинені особою у віз-расте до 18 років, не враховуються при визнанні рецидиву Престо-полон (п. «а», «б» ч. 4 ст. 18 КК).
Можна виділити наступні види рецидиву залежно від підстав їх класифікації.
За характером і ступенем суспільної небезпеки в КК виокрем-ляють три види рецидиву злочинів: простий, небезпечний і особливо небезпечний рецидив. Встановлення виду рецидиву залежить від:
1) кількості судимостей; 2) категорій злочинів, як ново-го, так і попереднього (попередніх), за яке особу засуджено-лось раніше, 3) засудження до позбавлення свободи. За чинним КК рецидив не можуть скласти злочини невеликої важки-сти. Таким чином, лише вчинення злочинів середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких за наявності умов, установ-лених законом, може дати підстави для визнання рецидиву злочинів.
1. Простим рецидивом визнається вчинення умисного злочину особою, яка має судимість за раніше скоєний умисний злочин.
2. Рецидив злочинів визнається небезпечним за двома осно-
ваниям:
а) вчинення особою тяжкого злочину, за який вона засуджується до реального позбавлення волі, якщо раніше ця особа два або більше разів було засуджено за умисний злочин середньої тяжкості до позбавлення волі.
Необхідно засудження за нове тяжкий злочин до реаль-
ному позбавлення волі. Тому не буде рецидиву з даного

підставі, коли за тяжкий злочин до обличчя застосували ус-ловного засудження (ст. 73 КК) або відстрочку відбування покарання (ст. 82 КК);
б) вчинення особою тяжкого злочину, якщо раніше вона була засуджена за тяжкий або особливо тяжкий злочин до ре-альному позбавлення волі.
Для визнання рецидиву небезпечним у цьому випадку не має значення вид покарання, до якого особа засуджується за нове тяжкий злочин. Але за колишнє злочин, тяжкий або особливо тяжкий, особа повинна бути засуджена до реального лише-нию волі.
Під засудженням винного до реального позбавлення волі розуміється призначення покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду. Не можна визнавати засудженням до реального чи шению свободи фактичне відбування покарання в місцях ли-шення свободи взамін виправних робіт або обмеження волі за злісне ухилення від їх відбування. У цих випад-ях особи вважаються засудженими, відповідно, до ісправітель-ним робіт або обмеження волі.
Чи не буде підстави для визнання небезпечного рецидиву, якщо умовно засуджений до позбавлення волі за тяжкий злочин-ня вчинить новий тяжкий злочин. Буде простий ре-цідівов.
2. Рецидив злочинів визнається особливо небезпечним за двома підставами:
а) при вчиненні особою тяжкого злочину, за який вона засуджується до реального позбавлення волі, якщо раніше це обличчя двічі було засуджено за тяжкий злочин до реально-му позбавлення волі.
Для визнання рецидиву особливо небезпечним необхідно осуж-дення особи до реального позбавлення волі і за нове, і за раніше скоєні злочини. У разі попереднього засудження особи до позбавлення волі за вироком суду іншого державного-ва (включаючи країну - учасницю Співдружності Незалежних Держав), яке у зв'язку з подальшою передачею його до Росії для подальшого відбування покарання відбувала лише-ня свободи у виправному закладі Російської Федеративної-ції відповідно до судовим рішенням про прийняття вироку

до виконання, а також у разі подібного засудження по запро-злодіям інших країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав до припинення існування СРСР, непогашен-ні або не зняту судимість, при відповідних умовах потрібно враховувати при визнанні рецидиву злочинів. Такий висновок не суперечить нормам КК про визнання рецидиву пре-ступленій і відповідає змістом роз'яснення, що міститься в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 12 листоп-ря 2001 р. № 14 «Про практику призначення судами видів исправи-них установ» 1;
б) при вчиненні особою особливо тяжкого злочину, якщо раніше воно два рази була засуджена за тяжкий злочин або за особливо тяжкий злочин. Для визнання особливо небезпечного реці-діва при такому поєднанні ознак не має значення вид нака-зания, до якого особа засуджувалося як раніше, так і за знову з-вершенно злочин.
За характером скоєних злочинів розрізняють загальний і спеціальний рецидив.
Загальним називається рецидив при здійсненні різнорідних злочинів. Прикладом може бути вчинення наклепу після засудження за вандалізм.
Спеціальний рецидив утворюють однорідні і тотожні злочину.
Визнання рецидиву злочинів є обов'язком су-так за наявності всіх встановлених законом ознак того чи іншого виду рецидиву.
Рецидив є обтяжуючою покарання обставиною
(п. «а» ч. 1 ст. 63 КК) 2.
1 БВС РФ. 2002. № 1.
2 Конституційний Суд РФ визнав що не суперечить Конституції РФ закріплення рецидиву в ст. 18, 68 КК з його правовими наслідками (див.: Постанова Конституційного Суду РФ від 19 березня 2003 р. № 3-П
«Про перевірку конституційності положень Кримінального кодексу Росій-ської Федерації, що регламентують правові наслідки судимості особи, неодноразовості і рецидиву злочинів, а також пунктів 1-8 По-становлення Державної Думи РФ від 26 травня 2000 р. «Про оголошення амністії у зв'язку з 55-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років »/ / СЗ РФ. 2003. № 14. Ст. 1302.

Встановлення рецидиву злочинів як обставини, отяго-чающего покарання, і відсутність пом'якшуючих покарання обставин зобов'язують суд призначити покарання не нижче однієї третьої максимального терміну найбільш суворого виду покарання, передбаченої за скоєний злочин (ч. 2 ст. 68 КК).
Рецидив впливає на призначення виду виправної уста-дення: залежно від передбачених законом умов оп-чається колонія суворого і особливого режимів або тюремне ув'язнення (ст. 58 КК).
Отже, рецидив має наступні правові наслідки: 1) при-знається обтяжує покарання обставиною, 2) обов'язково посилює покарання (ч. 2 ст. 68 КК), 3) впливає на вид исправи-тельного установи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 4. Рецидив злочинів "
  1. Стаття 15. Категорії злочинів Коментар до статті 15
    Кримінальний кодекс РФ містить спеціальну норму про категорії злочинів. В цій нормі встановлюється поділ злочинів на види залежно від їх характеру і ступеня суспільної небезпеки. Характер суспільної небезпеки діяння залежить від виду та значущості об'єкта посягання і є його якісною характеристикою. Ступінь суспільної небезпеки діяння є
  2. Стаття 18. Рецидив злочинів Коментар до статті 18
    Рецидив злочинів є другим видом множинності злочинів відповідно до чинного законодавства. Це більш небезпечний вид множинності порівняно із сукупністю злочинів, оскільки він утворюється в результаті вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за раніше скоєний умисний злочин, тобто за рахунок вчинення нового злочину,
  3. Стаття 63. Обставини, які обтяжують покарання Коментар до статті 63
    Так само як і обставини, що пом'якшують покарання, обставини, які обтяжують покарання, підлягають встановленню в суді. Відповідно до ст. 63 КК РФ перелік обтяжуючих покарання обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає, а їх встановлення має істотне значення для правильного вирішення питання про індивідуалізацію покарання. Якщо обтяжуюча обставина
  4. Стаття 68. Призначення покарання при рецидиві злочинів Коментар до статті 68
    Кримінальним кодексом РФ встановлено, що особа, засуджена за скоєння злочину, вважається судимою з дня набрання обвинувальним вироком суду законної сили до моменту погашення або зняття судимості; судимість відповідно до КК РФ є необхідною умовою визнання рецидиву злочину і враховується при призначенні покарання (ч. 1 ст. 86). Судимість, таким чином, являє
  5. Стаття 86. Судимість Коментар до статті 86
    Судимість є особливий правовий стан винної особи, що породжується фактом його засудження і призначення покарання за скоєний злочин. Наявність судимості тягне для особи несприятливі наслідки кримінально-правового та іншого характеру. До іншим наслідків належать неможливість займатися педагогічною діяльністю в освітніх установах, неможливість отримати ліцензію на
  6. Стаття 74. Види виправних установ
    Коментар до статті 74 1. Виконання покарань у вигляді позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі покладено на виправні установи. Вони є виконавчим органом держави і входять в кримінально-виконавчу систему. Відповідно до ст. 13 Закону РФ від 21 липня 1993 р. N 5473-1 "Про установах та органах, які виконують кримінальні покарання у вигляді позбавлення
  7. 5. Рецидив злочинів
    Найбільш небезпечним видом множинності є рецидив злочину. Рецидивом згідно ч. 1 ст. 18 визнається вчинення умисного злочину особою, яка має судимість за раніше скоєний умисний злочин. Про рецидиві вперше було згадано в Керівних засадах з кримінального права РРФСР 1919 р., а потім і в КК 1922 р . Суд, призначаючи покарання, повинен був у кожному конкретному випадку
  8. 4. Обставини, які обтяжують покарання
    Обтяжуючі обставини, зазначені в ст. 63 КК, свідчать про підвищену небезпеку скоєного злочину і особи винного, що дає суду підставу для посилення призначуваного покарання. При наявності обтяжуючих обставин, що впливають на збільшення покарання, суд призначає більш суворе покарання, ближче до його максимуму, або навіть максимальне покарання у межах санкції статті, за
  9. 9. Призначення покарання при рецидиві злочинів
    Вперше в кримінальне законодавство Росії введена норма, яка встановлює загальні принципи призначення покарання при рецидиві злочинів. КК РФ 1996 р. визначає три види рецидиву злочинів: рецидив, небезпечний рецидив та особливо небезпечний рецидив. Детальний поняття рецидиву і його різновидів дано в ст. 18 КК і розглядається в розділі "Множинність злочинів" * (145). Правила призначення
  10. 3. Судимість
    Широко поширеною є думка про те, що КК РРФСР 1922 р. не регламентував судимість, яка вперше в нашій країні була введена Декретом ВЦВК і РНК від 9 лютого 1925 "Про доповнення статті 37 Кримінального кодексу" * (274). Цей висновок необгрунтований. У КК РРФСР 1922 р. містилися окремі елементи судимості. Так, в п. "е" ст. 24 КК РРФСР 1922 р. наказувалося враховувати при призначенні
© 2014-2022  yport.inf.ua