| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину |
||
|
1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. 2. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини. Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними відповідно до Цивільного кодексу України. 1. В коментованій статті визначається правовий режим аліментів, одержаних на дитину. Згідно з новим СК України він залежить від того, проживає дитина з батьками або ні. Закон передбачає дві можливі ситуації: а) дитина проживає з батьками або одним з них (ч. 1 ст. 179 СК України); б) батьки або той з батьків, з яким проживала дитина, помер і дитина перебуває під опікою інших осіб (опікуна, піклувальника тощо) (ч. 2 ст. 179 СК України). 2. Якщо дитина має батьків або одного з них, то аліменти, що сплачуються на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються. Ця норма закону є новою для сімейного законодавства. Хоча раніше правовий режим аліментів і не визначався безпосередньо в законі, в доктрині вважалося, що суми аліментів є власністю дитини, а не її батьків, оскільки вони мають виключно цільовий характер. В ст. 87 КпШС України 1969 р. було вказано, що кошти з батьків на утримання дітей, що перебувають в дитячих закладах, а також нараховані дітям пенсії та грошова допомога перераховуються на особисті рахунки цих дітей у відповідні ощадні банки. Доцільність законодавчих нововведень в науковій літературі викликала обґрунтовані заперечення. Оскільки аліменти сплачуються саме на дитину, інша особа, навіть мати або батько дитини, не може набувати права власності щодо цього майна. Разом із правом власності на аліменти за батьками закріплюється й обов'язок використовувати їх за цільовим призначенням, тобто для задоволення фізичних, духовних і інших потреб дитини, її навчання і розвитку. Проте така законодавча пересторога не є достатньою. В житті той з батьків, хто одержує аліменти, фактично в повному обсязі розпоряджається ними. Однак важливим було б розуміння того, що він здійснює управління не своїм майном, а майном дитини. Визнання за батьками права власності на аліменти дитини руйнує цю концепцію і створює прикрий приклад законодавчої підтримки безпідставного набуття майна у власність. Важко віднайти логіку також у тому, що навіть неповнолітня дитина, яка проживає з тим з батьків, на ім'я якого сплачуються аліменти, не набуває права власності щодо них. Новим цивільним законодавством неповнолітнім особам надані широкі можливості. Вони за згодою своїх батьків можуть укладати будь-які правочини, а також розпоряджатися доходом від свого майна. З урахуванням цього вбачається невиправданим закріплення права власності на аліменти, що сплачуються на неповнолітню дитину, за її батьками. В абз. 2 ч. 1 ст. 179 СК України сказано, що неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. По-перше, не ясно, що розуміється під таким юридично невизначеним поняттям, як «брати участь у розпорядженні». По-друге, з урахуванням загальної концепції, що закріплена в законі, виходить, що неповнолітня особа може брати участь у розпорядженні майном, що належить на праві власності її батькам. Необхідність законодавчого визначення правового режиму аліментів, одержаних на дитину, не викликає сумнівів. Проте концепція права власності на аліменти, яка одержала своє закріплення в СК України, потребує докорінної зміни. Закон має чітко визначати, що аліменти, сплачені на дитину, незалежно від її віку, є власністю дитини, а батьки лише управляють цим майном, використовуючи його за цільовим призначенням. 2. Згідно із ч. 2 коментованої статті у разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, право власності на аліменти набуває сама дитина. При цьому дитина стає власником незалежно від її віку (малолітня або неповнолітня). Різниця полягає лише в тому, що розпоряджатися аліментами, що належать на праві власності малолітній дитині, має право опікун, а неповнолітня дитина розпоряджається ними самостійно. В коментованій статті вказано, що дитина стає власником аліментів лише у випадку, коли той з батьків, з яким вона проживала, помер. Проте можна припустити, що аналогічні наслідки виникатимуть і у тому випадку, коли той з батьків, з яким дитина проживає, не виконує свої батьківські обов'язки з інших підстав. Зокрема якщо його було визнано судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошено померлим. За таких обставин дитина вважається такою, що позбавлена батьківського піклування. Над малолітньою дитиною встановлюється опіка, а над неповнолітньою - піклування (ст. ст. 58, 59 ЦК України). Якщо того з батьків, з ким дитина проживала, було визнано судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошено померлим, він не може виконувати функції з управління майном дитини, зокрема одержаними на дитину аліментами. Призначений дитині опікун або піклувальник не може набувати право власності на аліменти. Таким чином у разі визнання того з батьків, з яким дитина проживала, недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення його померлим право власності на аліменти набуває сама дитина. 3. З аналізу законодавчих норм можна дійти висновку, що аналогічний правовий режим зберігається не лише у тому випадку, коли дитина перебуває від опікою та піклуванням, а й при застосуванні інших форм влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування (патронат, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу). Зокрема, в ч. 4 ст. 256-3 СК України прямо вказано, що за прийомними дітьми зберігається право на аліменти. Таке ж право зберігається і за вихованцями дитячого будинку сімейного типу (ч. 4 ст. 256-7 СК України). Очевидно, що право на аліменти мають і діти, що проживають в сім'ї патронатного вихователя. З урахуванням положень ст. 179 СК України можна вважати, що дитина, яка проживає в сім'ї патронатного вихователя, в прийомній сім'ї, а також дитячому будинку сімейного типу, незалежно від її віку набуває право власності на аліменти. У свою чергу патронатний вихователь, прийомні батьки та батьки-вихователі здійснюють управління аліментами малолітньої дитини за цільовим призначенням. Аліментами, що одержані неповнолітньою дитиною, вона розпоряджається самостійно. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину" |
||
|
||