| Головна |
| « Попередня | ||
Стаття 360. Напад на осіб чи установи, які користуються міжнародним захистом Коментар до статті 360 |
||
|
Суспільна небезпека нападу на осіб чи установи, які користуються міжнародним захистом, полягає в тому, що напад зазіхає на безпеку зазначених осіб, порушує нормальну діяльність установ, ускладнює виконання їх функцій і в кінцевому підсумку веде до порушення нормального міжнародного співробітництва, необхідного для мирного існування держав. Забезпечення безпеки осіб та установ, що користуються міжнародним захистом, є необхідною умовою життєдіяльності міжнародних представників в країні перебування. Така вимога міститься у багатьох міжнародних документах. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій: - нападі на представника іноземної держави, що користується міжнародним захистом; - нападі на співробітника міжнародної організації, що користується міжнародним захистом; - нападі на службові або житлові приміщення або транспортний засіб осіб, що користуються міжнародним захистом. До особам, які користуються міжнародним захистом, відповідно до Конвенції про запобігання та покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів (1973 р.) (1), віднесені наступні категорії осіб : --- (1) Чинне міжнародне право. Т. 3. М.: Московський незалежний інститут міжнародного права, 1997. С. 18 - 23. - Глава держави, в тому числі кожний член колегіального органу, що виконує функції глави держави згідно з конституцією відповідної держави, або глава уряду, або міністр закордонних справ, що знаходяться в іноземній державі, а також супроводжуючі його члени сім'ї ; - будь-який представник або посадова особа держави, або будь-яка посадова особа, чи інший агент міжурядової міжнародної організації, а також проживають з ним члени його сім'ї, у період перебування в іноземній державі. До осіб та установам, які користуються міжнародним захистом, відносяться співробітники дипломатичної служби, консульській та зовнішньоторговельної служби, представники різного роду міжнародних організацій, міжнародних благодійних товариств. Конкретні посади таких осіб визначаються на основі відповідних конвенцій, наприклад Конвенції про привілеї та імунітети ООН 1946 р., Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р., Конвенції про спеціальні місії 1969 р. та ін, а також на основі двосторонніх конвенцій, укладених Росією. Міжнародними правовими документами визначаються і інші об'єкти, що підлягають міжнародному захисту. Наприклад, у Віденській конвенції про консульські зносини (Відень, 24 квітня 1963 р.) (1) говориться про спеціальної обов'язки держави перебування вживати всіх належних заходів для захисту консульських приміщень від всяких вторгнень або заподіяння шкоди та для запобігання будь-якому порушенню спокою консульської установи або образи її гідності. --- (1) Міжнародне публічне право: Збірник документів. Т. 1. М.: БЕК, 1996. С. 188 - 206. У ст. 2 названої вище Конвенції 1973 визначено, що умисне вчинення: a) вбивства, викрадення або іншого нападу проти особистості чи свободи особи, що користується міжнародним захистом; b) насильницького нападу на офіційне приміщення, житлове приміщення або транспортні засоби особи, яка користується міжнародним захистом, яке може загрожувати особистості чи свободі останньої; c) загрози будь-якого такого нападу; d) спроби будь-якого такого нападу; e) дій як співучасника будь-якого такого нападу має розглядатися кожною державою-учасницею відповідно до її внутрішнього законодавства як злочин. При цьому кожна держава-учасниця передбачає відповідні покарання за такі злочини з урахуванням їх тяжкого характеру. Об'єктивна сторона аналізованого складу злочину полягає у вчиненні нападу. Під нападом на осіб, що користуються міжнародним захистом, розуміються дії, поєднані з насильством над такими особами або погрозою застосування насильства. Якщо в результаті застосування насильства потерпілому була заподіяна тяжка шкода здоров'ю або настала його смерть, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів. Сукупність злочинів матиме місце і в разі, якщо насильство було засобом викрадення людини, захоплення заручника. Напад на службове або житлове приміщення особи, яка користується міжнародним захистом, означає незаконне проникнення в таке приміщення, а також вчинення дій, що ведуть до заподіяння будівлі, приміщенню шкоди, ускладнень в їх використанні (погром, обстріл і ін.) Під службовим приміщенням слід розуміти будівлі і споруди, призначені для забезпечення виконання функцій особи, яка користується міжнародним захистом, розміщення матеріальних цінностей. До житлових приміщень належать будівлі та споруди, призначені для тимчасового або постійного перебування людей. Напад на транспортний засіб означає незаконне заволодіння транспортним засобом, заподіяння йому шкоди, що робить неможливим або скрутним використання транспортного засобу за призначенням (прокол шин, розбивання стекол, пошкодження кузова, двигуна та ін.), а також інші дії подібного характеру (наприклад, примусова зупинка автомобіля, блокування його руху тощо). Напад на осіб чи установи, які користуються міжнародним захистом, відноситься до злочинів з формальним складом. Воно буде закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, зазначених у диспозиції цієї норми. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Обов'язковим елементом суб'єктивної сторони в розглянутому випадку є наявність мети провокації війни чи ускладнення міжнародних відносин. Відсутність такої мети означатиме і відсутність складу злочину, передбаченого ст. 360 КК РФ. Суб'єктом злочину є будь-осудна особа, яка досягла шістнадцяти років. Суб'єкт злочину загальний. |
||
| « Попередня | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" Стаття 360. Напад на осіб чи установи, які користуються міжнародним захистом Коментар до статті 360 " |
||
|
||