- § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
стаття / / Збірник постанов Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. Вип. 1. Питання підвідомчості і підсудності. М., 1996. С. 2. [10] Постанови Президії Вищого Арбітражного Суду РФ по конкретних справах публікуються в щомісячному журналі «Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ» під рубриками, відбивають певні категорії економічних суперечок.
- § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
кредитного договору, в якому способом забезпечення зобов'язання була застава земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства. На земельні ділянки, надані для ведення селянського господарства, поширюються норми про цільове характері земле-Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 342
- § 2. Права, обов'язки і відповідальність платників податків
кредитні установи, які відкривають банківські рахунки тільки при пред'явленні довідки про взяття на податковий облік. Ні платники податків, ні податкові органи не визнавалися законодавцем відповідальними, аж до прийняття Указу Президента РФ «Про здійснення комплексних заходів щодо своєчасного та повного внесення до бюджету податків та інших обов'язкових платежів», в якому були передбачені
- § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
кредитним правом, або правом кредиторів. Зобов'язальне право являє собою систему норм, що регулюють відносини між особами. В рамках зобов'язання одній особі (кредитору) належить право вимоги, а іншій особі (боржнику) - обов'язок виконати вимогу (борг). У зв'язку з різноманіттям зобов'язальних прав їх можна класифікувати за різними підставами. Наприклад, по
- § 4. Товариство з обмеженою відповідальністю
кредитними організаціями (останні можуть створюватися й існувати тільки у формі господарських товариств), права та обов'язки їх учасників додатково визначаються законами, що регулюють діяльність кредитних організацій (п. 3 ст. 87 ЦК) . Подібне зауваження стосується товариств у сферах страхової та інвестиційної діяльності, сільгоспвиробництва, а також за участю іноземних інвесторів (п.
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
стаття на відміну від ст. 171 ЦК не містить спеціального застереження щодо цього. Однак якщо неповнолітній у встановленому законом порядку був обмежений чи позбавлений права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (п. 4 ст. 26 ЦК), відповідні угоди неповнолітнього можуть бути оскаржені його батьками, усиновителями і піклувальниками. Аналогічні правила
- § 4. Суб'єкти зобов'язання
819 ЦК) і т.п. Уступка вимоги за зобов'язанням, у якому особистість кредитора має істотне значення для боржника, допустима, але обмежена необхідністю згоди боржника. При цьому обов'язковість згоди боржника не перетворює поступку в тристоронню угоду. Згода не є частиною фактичного складу договору поступки, а являє собою односторонню угоду боржника,
- § 3. Предмет, термін, місце і спосіб виконання
кредитними договорами. Якщо в подібній ситуації боржник здійснить платіж, не вказавши, в погашення якого кредиту, може виникнути питання, в рахунок якого із зобов'язань повинно зараховуватися вироблене їм виконання, якщо його недостатньо для задоволення за всіма зобов'язаннями. На відміну від більшості зарубіжних кодифікацій вітчизняне законодавство не містить на цей рахунок загальної
- § 2. Форми цивільно-правової відповідальності
стаття поміщена в гол. 23 "Забезпечення виконання зобов'язань", і тому неустойка розглядається насамперед як спосіб забезпечення виконання зобов'язань, який носить акцесорних характер по відношенню до основного зобов'язання. Крім цього, неустойка за своєю юридичною природою одночасно є і формою цивільно-правової відповідальності, оскільки: по-перше, стягується
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
стаття трактує про передачу проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує, що угода
|