| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 936. Здійснення обов'язкового страхування |
||
|
§ 1. Здійснення обов'язкового страхування полягає в укладенні договору страхування. Це означає виконання всіх передбачених ст. ст. 432, 940 ГК або ст. 445 ГК дій для укладання договору страхування. Особа, на яку покладено обов'язок страхувати, має направити оферту або зробити заяву страховикові, що має ліцензію на проведення цього виду обов'язкового страхування, а страховик повинен акцептувати оферту (п. 2 ст. 432 ЦК) або видати поліс, який особа, яка зробила заяву, зобов'язана прийняти (п. 2 ст. 940 ЦК). Умови договору, що містяться в оферті, заяві та полісі, повинні відповідати умовам, визначеним у нормативному акті, що встановила обов'язкове страхування. Страховик, який має ліцензію на проведення добровільного страхування того ж виду, але не має ліцензії на відповідне обов'язкове страхування, не має права укладати договір обов'язкового страхування. Страховик не зобов'язаний укладати договір обов'язкового страхування, навіть якщо він має відповідну ліцензію (п. 2 ст. 927 ЦК). Однак для договору особистого страхування в силу його публічності обов'язок укладати договір покладена і на страховика (див. коментар до ст. 927). Якщо страховик, зобов'язаний укласти договір особистого страхування, проте відмовляється його укласти, то він може бути примушений до цього (п. 1 ст. 445 ЦК). Якщо ж страховик відмовляється укласти договір майнового страхування, який він не зобов'язаний укладати, страхувальник, зобов'язаний укласти договір, повинен тим не менш виконати всі дії, необхідні для його укладення (п. 2 ст. 445 ЦК). Інакше страхувальник буде нести відповідальність, передбачену ст. 937 ГК. Для обгрунтування своєї відмови укласти договір обов'язкового страхування страховик не може посилатися на неприйнятність тих умов, які у оферті або заяві, що визначені в нормативному акті, що встановила обов'язкове страхування, а тільки на додаткові умови, запропоновані страхувальником (п. 2 ст. 927 ЦК). § 2. Визначені в нормативному акті, що встановила обов'язкове страхування, інтереси, небезпеки і мінімальні страхові суми, а також вказівку на осіб, чиї інтереси повинні страхуватися, не становлять у сукупності всіх істотних умов договору страхування (ст. 942 ЦК). Тому визначення у нормативному акті умов обов'язкового страхування не звільняє сторони від необхідності узгодити всі істотні умови договору страхування (п. 1 ст. 432 ЦК). § 3. Обов'язкове страхування здійснюється за рахунок страхувальників, крім випадків обов'язкового страхування пасажирів, яке здійснюється за рахунок самих пасажирів та обов'язкового державного страхування, яке здійснюється за рахунок бюджетних коштів (ст. 969 ЦК). Винятком також є взаємне страхування (ст. 968 ЦК), яке проводиться не на договірній основі, і тому важко сказати, за чий рахунок воно здійснюється - за рахунок самого товариства взаємного страхування або за рахунок його членів. Обов'язок страхувальника здійснювати обов'язкове страхування за свій рахунок означає, що: (а) у відносинах зі своїми контрагентами страхувальник не має права оформляти сплату страхової премії з обов'язкового страхування як додаткову агентську послугу, яку він надає за рахунок контрагента, - премія повинна входити до складу витрат по виконанню договору. Наприклад, при обов'язковому страхуванні банківських вкладів банк не може включати в договір умову про сплату вкладником страхових внесків - банк повинен сплачувати їх з власних коштів; (б) страхувальник - роботодавець не має права утримувати внески з обов'язкового страхування із зарплати працівника; (в) страхувальник не має права користуватися можливістю, що надається ст. 939 ГК, і, уклавши договір страхування, покласти виконання свого обов'язку щодо сплати премії на вигодонабувача, звільнившись від цього обов'язку (ст. 939 ЦК). Вигодонабувач, який відповідно до п. 2 ст. 939 ГК сплатив премію за страхувальника, має право вимагати від страхувальника відшкодування збитків. Однак у цьому випадку він не має права вимагати застосування наслідків, передбачених у ст. 937 ГК. Відносно обов'язкового страхування пасажирів ці правила не застосовуються. § 4. Обов'язкове особисте страхування пасажирів здійснюється на підставі Указу Президента РФ від 7 липня 1992 р. N 750 "Про обов'язкове особисте страхування пасажирів" "*", тобто відповідно до ст. 4 Федерального закону "Про введення в дію другої частини Цивільного кодексу Російської Федерації" воно відноситься до обов'язкового страхування в сенсі гл. 48 ГК. У частині другій п. 3 даного Указу передбачено, що внесок з обов'язкового страхування пасажирів стягується з самого пасажира, тобто в даному випадку використовується правило ст. 939 ЦК, оскільки пасажир в цьому договорі є застрахованою вигодонабувачем. --- "*" Саппа РФ. 1992. N 2. Ст. 35. § 5. Обов'язкове медичне і пенсійне страхування здійснюються на внедоговорной основі за участю державних позабюджетних фондів, і правила гл. 48 ГК про обов'язкове страхування до цих видів страхування не застосовуються (ст. 970 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 936. Здійснення обов'язкового страхування " |
||
|
||