Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 4: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

2. Суб'єкти відносин довірчого управління

Засновником довірчого управління за загальним правилом повинен бути власник майна - громадянин, юридична особа, публічно-правова освіта. Особа, що володіє обмеженим речовим правом на майно, не може бути засновником, так як воно не в змозі наділити керуючого можливістю здійснювати правомочності власника (як того вимагає п. 1 ст. 1020 ЦК), оскільки сама не володіє ними.
Це стосується насамперед унітарних підприємств та установ - суб'єктів права господарського відання та оперативного управління. Закон прямо забороняє передавати в довірче управління закріплене за ними майно без попередньої ліквідації названих юридичних осіб або вилучення у них в установленому законом порядку відповідного майна для подальшої передачі його власником у довірче управління (п. 3 ст. 1013 ЦК). При іншому підході підприємство чи установа, само покликане здійснювати правомочності власника щодо переданого йому майна, втрачало б об'єкт свого обмеженого речового права і ставало б зайвим ланкою між що заснував його власником і реально здійснюють його правомочності довірчим керуючим. Таким чином, ні підприємство чи установа, ні власник їх майна не має права виступати засновниками довірчого управління щодо майна, що знаходиться у них на праві господарського відання або оперативного управління.
Засновниками довірчого управління можуть також стати суб'єкти деяких зобов'язальних, корпоративних і виняткових прав, наприклад вкладники банків та інших кредитних організацій, уповноважені по бездокументарні цінних паперів, у тому числі акціонери акціонерних товариств, автори і патентовласника, оскільки належне їм майно у вигляді відповідних прав вимоги, корпоративних або виняткових прав також може стати об'єктом довірчого управління (п. 1 ст. 1013 ЦК) (1).
---
(1) Передбачене ст. ст. 44 - 47 Закону про авторське право "колективне управління майновими правами" не є різновидом довірчого управління правами, бо воно здійснюється від імені правовласників некомерційними організаціями і стосується здійснення останніми виключно юридичних дій. За своєю юридичною природою відносини правовласників і створених ними організацій, які управляють майновими правами на колективній основі, відносяться до зобов'язань з договорів доручення або агентського договору. Докладніше про це див § 3 гл. 50 цього тому підручника.
У випадках, прямо передбачених законом (п. 1 ст. 1026 ЦК), засновником довірчого управління може стати не власник (правовласник), а інша особа, наприклад орган опіки та піклування (п. 1 ст . 38, п. 1 ст. 43 ЦК) (1).
---
(1) Виконавець заповіту (духівниці) виступає в якості довірчого керуючого з волі спадкодавця-власника, хоча, зрозуміло, і не за договором з ним, і завжди діє в інтересах третіх осіб - спадкоємців (вигодонабувачів).
В якості довірчого керуючого може виступати тільки професійний учасник майнового обороту - індивідуальний підприємець або комерційна організація, оскільки мова йде про необхідність постійного здійснення юридичних дій. У цій ролі не можуть виступати унітарні підприємства (п. 1 ст. 1015 ЦК), які хоч і віднесені законом до комерційних організацій, але, не будучи власниками свого майна, не можуть стати і повноцінними професійними учасниками майнового обороту. Довірчими керуючими не можуть стати і органи публічної влади (п. 2 ст. 1015 ЦК), зокрема різні міністерства і відомства або адміністрації регіонів або муніципальних утворень, бо вони створюються державою (або муніципальними утвореннями) зовсім не для професійної участі в майнових відносинах.
У тих випадках, коли відносини довірчого управління виникають не в силу договору, а з інших підстав, прямо передбачених законом, в ролі довірчого керуючого може виступити і громадянин, який не є індивідуальним підприємцем (наприклад, опікун малолітнього або виконувач духівниці, призначений спадкодавцем), або некомерційна організація (наприклад, фонд), за винятком установи. Останнє, як і унітарне підприємство, не допускається до діяльності в якості довірчого керуючого насамперед з причини вкрай обмеженого характеру прав на наявне у нього майно власника (і пов'язаної з цими обмеженнями його майнової відповідальності).
У відносинах довірчого управління в багатьох випадках бере участь вигодонабувач (бенефіціар), який не стає стороною договору. З цієї точки зору договір довірчого управління являє собою типовий приклад договору, що укладається на користь третьої особи (п. 1 ст. 430 ЦК). Тому й статус бенефіціара визначається загальними положеннями про такого різновиду договору. Зокрема, бенефіціар має право вимагати від керуючого здійснення виконання на свою користь, а для дострокового зміни або припинення договору може знадобитися його згоду.
У ролі бенефіціара може виступати і сам засновник, встановлюючи довірче управління на свою користь. Довірчий керуючий ні за яких умов не може стати вигодонабувачем (п. 3 ст. 1015 ЦК), оскільки це суперечить суті розглянутого договору.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Суб'єкти відносин довірчого управління "
  1. § 1. Муніципальна власність
    суб'єкт, який не просто володіє, користується, розпоряджається певним майном, але робить це на свій розсуд і в своєму інтересі. Можна володіти, користуватися, навіть розпоряджатися певним майном, але не за своїм розсудом, не в своєму інтересі, а за дорученням власника. --- Див: Толстой Ю.К. До вчення про право власності / / Правознавство.
  2. § 2. Повні і командитні товариства
    суб'єкт комерційних відносин. Слід звернути особливу увагу на ту обставину, що відповідно до нового цивільного законодавства повне товариство є юридичною особою. Раніше законодавець не наділяв повні товариства цією якістю. Повне товариство має ряд специфічних особливостей, головними з яких є наступні. По-перше, будь-який з учасників повного
  3. § 1. Об'єкти речових прав підприємця
    суб'єктивні права, об'єктами яких виступають речі, до зобов'язальних же - права на вчинення певних дій або права на пред'явлення до контрагента вимог про вчинення ним певних дій. Для здійснення речових прав суб'єкту - носію таких прав в цілому ряді випадків не потрібно вступати в договірні та інші зобов'язальні правовідносини з іншими особами. Наприклад,
  4. § 1. Поняття договору у сфері підприємництва
    суб'єктами підприємницької діяльності, або за участю сторони-підприємця про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Іншими словами, договір у сфері підприємництва - це цивільно-правовий договір, сторонами якого (або однієї зі сторін) є підприємці, що укладається у зв'язку із здійсненням
  5. § 2. Розрахунки і кредитування
    суб'єктів, випливає обов'язок банку відкрити особовий рахунок будь-якому і кожному, до нього звернулася. Однак згідно з ч. 2 п. 2 ст. 846 ЦК банк вправі відмовити у відкритті рахунку за відсутності у банку можливості прийняти на банківське обслуговування ще одного клієнта або відмова допускається законом або іншими правовими актами. Відповідні обмеження в інших законах або інших правових актах, швидше
  6. § 8. Довірче управління майном
    суб'єктам права оперативного управління в порядку, передбаченому п. 2 ст. 296 ГК. Майно, що залишилося після розрахунків з кредиторами ліквідованого підприємства, вилучене в установи, і може стати об'єктом договору довірчого управління [4]. Особливість цінних паперів як об'єкта довірчого управління полягає в тому, що при їх передачі може бути передбачено об'єднання
  7. § 2. Прояви монополістичної діяльності та відповідальність за порушення антимонопольного законодавства
    суб'єктів або федеральних органів виконавчої влади, органів виконавчої влади суб'єктів РФ і органів місцевого самоврядування, спрямовані на недопущення, обмеження або усунення конкуренції. Закон про конкуренцію визначає склади монополістичної діяльності, які зведені в п'ять груп: зловживання господарюючим суб'єктом домінуючим становищем на ринку; угоди
  8. § 3. Природна і державна монополії
    суб'єктами природних монополій, Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 52 не можуть бути заміщені у споживанні іншими товарами, у зв'язку з чим попит на ці товари в меншій мірі залежить від зміни ціни на цей товар, ніж попит на інші види товарів (ст. 3 Закону про природні монополії). Такого роду
  9. § 3. Суб'єкти, об'єкти і зміст інвестиційної діяльності
    суб'єкти інвестиційної діяльності поділяються на фізичні та юридичні особи, в тому числі іноземні, а також держави та міжнародні організації. Про участь держави в інвестиційній діяльності досить детально сказано вище. Слід тільки підкреслити, що тут держава виступає, з одного боку, як організатор і контролер, тобто суб'єкт адміністративних владних
  10. § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
    суб'єкту, його здійснює, встановлюючи, наприклад, в якій організаційно-правовій формі має бути створений професійний учасник - юридична особа, чи може він займатися комерційною діяльністю і т.д. У законодавстві, а також у нормативних актах ФКЦБ встановлюються обмеження на суміщення різних видів діяльності на ринку цінних паперів. Не допускається, наприклад, поєднувати
© 2014-2022  yport.inf.ua