Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальну право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 2. Види співучасників злочину


Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК співучасниками злочину визнаються: виконавець, організатор, підбурювач та пособ-ник. Підставою для розмежування є функціональна роль співучасників, характер виконуваних ними дій, а також ступінь їх участі у скоєнні злочину. Мета такого раз-граніченія - дати більш точну юридичну оцінку действи-ям кожного співучасника, визначити обсяг його внеску в досяг-ня злочинного результату і призначити справедливе покарання, відповідне характеру і ступеня скоєного, тобто строго індивідуалізувати міру державного примусу.
Спільна злочинна діяльність при співучасті означає, що всі співучасники вносять свій внесок у виконання спільного для всіх злочину. Але при цьому фактичні частки їх внеску мо-гут бути неоднаковими. Ролі співучасників можуть відрізнятися
1 Дана точка зору була висловлена раніше професором А.І. Раро-гом, але, на жаль, не була підтримана авторами інших публікацій з досліджуваної проблеми (див.: Рарог А.І. Вина в радянському кримінальному праві. Саратов, 1987. С. 116-123).

За характером виконуваних ними дій, а в тому випадку, коли ролі однакові, тобто характер виконуваних дій один і той же, то внесок у загальну злочин визначається ступенем його участі, інтенсивністю поведінки. Наприклад, дві особи учас-вують у скоєнні злочину в якості виконавців, але при цьому один з них керує діями іншого. Роль такої особи є більш активною, інтенсивність дій більш значною, що буде враховано судом при призначенні покарання, хоча кваліфікація дій обох осіб буде однаковою.
Таким чином, в основі розмежування співучасників на види лежать об'єктивні ознаки. Тільки вони дають можливість визна-чити характер і ступінь взаємодії співучасників при виконанні єдиного злочину.
У науці кримінального права можна зустріти іншу позицію: всі співучасники поділяються на головних і другорядних; головними вважаються організатори та керівники злочинних акцій; вто-ростепеннимі - все остальние1. Безперечно, позиція авторів за-служівалі уваги. Роль організатора і керівника завжди враховується судом при призначенні покарання. У деяких випад-ях вона впливає на кваліфікацію злочину (ч. 1 ст. 208; ч. 1 ст. 209; ч. 1 ст. 210; ч. 1 ст. 212 КК). Однак, як було сказано ви-ше, ступінь участі в злочині може відрізнятися і в МЕЖАХлах одного виду співучасників, і не завжди найбільш активна роль належить організатору. Наприклад, один пособник надав лопату для підкопу під складське приміщення, а другий виготовив пістолет на випадок надання опору з боку охорони складу. Обидва співучасника є пособниками (ролі їх однаковий-ви), але за ступенем їх участі у злочині, за активністю їх поведінки вони розрізняються. Роль другого пособника буде більш значною у досягненні злочинного результату, хоча обидва со-учасника грали другорядну роль (з точки зору сторонни-ков вищевказаної позиції).
Звичайно, можна погодитися з тим, що організатор і керівників-
дитель вкладають у злочин більшу частку, ніж інші
1 См ., наприклад: Бурчак Ф.Г. Указ. соч. С. 134; Курс кримінального права. Загальна частина. Т. 1. М., 1999. С. 397; Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. Р.Р. Галіакбарова. Саратов, 1997. С. 294.

Співучасники, але не можна не враховувати той факт, що виконавець діє активніше пособника. Представляється, що ступінь навчаючи-стия кожного співучасника значною мірою зумовлюється його видом, але в деяких випадках вона залежить від фактичного поведінки, від внеску в загальну злочинну справу. Таким чином, характер і ступінь участі в злочині - категорії взаємо-пов'язані, важко віддільні один від одного. Тому для вияс-нання ролі кожного конкретного співучасника було б більш обгрунтованим (і з теоретичної, і з практичної точки зре-ния) враховувати як характер, так і ступінь його участі в вдосконалення-шении злочину. Характер участі особи визначається тією функціональною роллю, яку воно виконує, а ступінь його участі залежить від реального внеску в спільно скоєне злочин.
Закон перераховує різні види співучасників, починаючи з ис-полнітеля. Така послідовність пояснюється тим, що використан-нитель є ключовою фігурою у співучасті. Його поведінка впливає на юридичну оцінку дій інших співучасників. Дії всіх інших співучасників пов'язані з його роллю в Престо-полон, так як тільки він виконує об'єктивну сторону пре-ступления, саме його дії безпосередньо призводять до на-ступленій злочинного результату. Чи не буде виконавця - не буде ні пособника, ні підбурювача. Співучасть у таких випадках виключається. Підбурювати до вчинення злочину можна тільки виконавця, надавати допомогу теж можна тільки використан-вача. В інших випадках, наприклад при невдалому підбурюючи-будівництві, слід говорити про приготування до злочину в фор-ме пріісканія співучасників (ч. 1 ст. 30 КК), а не про співучасть.
Виконавець - особа, яка безпосередньо вчинила Престо-полон або безпосередньо брала участь в його здійсненні спільно з іншими особами (ч. 2 ст. 33 КК). Виконавець физи-чесання виконує дії, що характеризують об'єктивну сто-рону злочину. Об'єктивна сторона злочину може бути виконана повністю виконавцем або частково, совме-стно з іншими особами. При цьому їх ролі в технічному відно-шении можуть бути різними. Наприклад, при вбивстві, в кото-ром брали участь декілька осіб, необов'язково, щоб смертель-ні ушкодження були заподіяні кожним з учасників. Один

може утримувати потерпілого, застосовувати до нього насильство, позбавляючи його можливості чинити опір, коли інший завдає потерпілому смертельні рани1.
Так, Самарським обласним судом були засуджені за убійст-во за попередньою змовою брати Олександр та Олексій К. Як випливає з матеріалів кримінальної справи, вони разом з женщи-нами П. і 3. перебували на річковому острові, де між П. і одним з братів виникла сварка, в ході якої Олександр вдарив дружин-щину і вибив їй зуб. П. сказала, що по поверненні на берег вона заявить до міліції. Почувши це, Олександр запропонував Олексію вбити обох жінок, з чим той погодився. Під час переправи через річку на човні Олександр наніс кілька ударів ножем П. і 3., Яких утримував Олексій, позбавляючи їх можливості захисту пра-щаться. Незважаючи на те що смерть потерпілих настала непо-безпосередніх від дій Олександра, суд обгрунтовано визнав Олексія теж виконавцем вбивства і кваліфікував дію-вия кожного по п. «ж» ч. 2 ст. 105 КК як вбивство, вчинене групою осіб за попередньою сговору2.
Особи, які спільними зусиллями виконують дії, що утворюють ознаки об'єктивної сторони злочину, як у наведеному прикладі, визнаються співвиконавцями. Аналогічно вирішується питання про роль співучасників при груповому изна-сілованіі. Не обов'язково, щоб кожен співучасник скоїв насильницький статевий акт, його роль може полягати в тому, що він шляхом насильства або погрози насильством до потерпілої без-посередньо надавав фізичне сприяння іншій особі у вдосконалення-шении згвалтування (виконував частину об'єктивної сторони злочину), тому такі випадки теж розглядаються су-дом як соісполнітельство3.
Виконавцем злочину визнається також особа, яка
вчинила злочин за допомогою використання інших осіб,
1 Див постанову Пленуму ВС РФ від 27 січня 1999 р. № 1 «Про су-
Дебні практику у справах про вбивство (ст. 105 КК РФ)» / / БВС РФ. 1999
№ 3. С. 4.
2 БВС РФ. 1999. № 6. С. 23.
3 Див постанову Пленуму ВС РФ від 15 червня 2004 р. № 11 «Про су-Дебні практику у справах про злочини, передбачені статтями 131 і 132 Кримінального кодексу Російської Федерації» / / БВС РФ. 2004. № 8. С. 3.

Не підлягають кримінальній відповідальності з огляду на вік, нев-
меняемості та інших обставин (ч. 2 ст. 33 КК).
Відомо, що співучасником злочину може бути особа, що володіє всіма ознаками суб'єкта злочину: бути осудним і досягли віку кримінальної відповідальності. Малолітні, тобто не досягли 14 - або 16-річного віку, а так-же несамовиті особи, фактично виконували об'єктивну сторону злочину, не можуть бути співучасниками в юридиче-ському сенсі, оскільки не володіють ознаками суб'єкта. По-цьому виконавцем злочину в таких випадках буде призна-но особа, що схилила їх до скоєння злочину. У науці кримінального права і судовій практиці такі випадки прийнято на-викликають «посереднім заподіянням» шкоди, «посереднім виконанням» злочину. Оскільки виконавець не сам ви-полняет об'єктивну сторону злочину, а за допомогою ін-ших осіб, тобто чужими руками.
Іншими обставинами, за яких можливе посредст-венное виконання злочину, слід вважати випадки, коли для вчинення злочину притягається особа, воля якого повністю пригнічена шляхом фізичного насильства, погроз, шляхом віддачі наказу, обов'язкового для виконання, або коли вико-зуется особа, що діє в стані помилки, повністю виключаються кримінальну відповідальність. Такий випадок можливий, коли особа, яка виконує прохання про передачу посилки, введено в оману з приводу істинного характеру вкладень у цю посилку, наприклад при перевезенні наркотиків або відомостей, зі складових державну таємницю.
Виконавцем або співвиконавцем злочину з спеці-альних суб'єктом можуть бути особи, що володіють дополнитель-ними, крім загальних (осудність і досягнення віку уголов-ної відповідальності), ознаками. Наприклад, виконавцем і співвиконавцем злочину проти військової служби можуть бути тільки військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом або за контрактом, а також громадяни, які перебувають у запасі, під час проходження військових зборів (ст. 331 КК). Інші особи, які виконували роль фактичного співвиконавця злочину проти військової служби, не можуть бути визнані співвиконавцями в юридичному сенсі, оскільки не володіють

ознаками спеціального суб'єкта. Вони можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності в якості організаторів, подстро-кател або пособників.
З об'єктивної сторони дії виконавців, незважаючи на технічне розподіл ролей (в рамках соісполнітельства) характеризуються тим, що вони, повністю або частково, непо-безпосередніх виконують об'єктивну сторону преступленія1 або за допомогою дій інших осіб.
Суб'єктивна сторона дій виконавця (або соіспол-нітелей) характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює про-громадської небезпеку своїх дій і дій інших осіб, з якими спільно скоює злочин, і бажає дію-вовать таким чином. При вчиненні злочину з мате-тивнотериторіального складом особа, крім того, передбачає загальний переступив-ний результат від спільних дій і бажає його настання.
Організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його виконанням, а також особа, яка утворила організовану групу чи злочинну співтовариство (злочинну організацію) або керувала ними (ч. 3 ст. 33 КК).
Організатор злочину є найбільш небезпечною фігу-рою серед інших співучасників. Організація злочину - дуже об'ємне поняття і може виражатися в чотирьох формах злочинної поведінки.
Перша форма злочинної діяльності організатора заклю-чає в тому, що він завжди є ініціатором скоєння злочину, йому належить ідея конкретного злочину. Для реалізації цієї ідеї він підшукує співучасників і об'єкт посягання, розробляє план, готує співучасників, обу-чаю їх спеціальним навичкам і прийомам, розподіляє ролі і т.д.
Друга форма полягає в керівництві всієї злочинною діяльністю співучасників. Керівник координує їх дей-наслідком, визначає їх послідовність, іншими способами забезпечує реалізацію злочинного наміру та способи при-криття злочинної діяльності.
1 Професор О.М. Трайнін називав виконавця «безпосереднім фізичним автором злочину» (див.: Трайнін А.Н. Вчення про співучасть. М., 1941. С. 104).

Особливо небезпечною фігурою організатор стає при реа-лізації третьої форми діяльності, коли він створює органи-поклику групу чи злочинну співтовариство (злочинну орга-нізації). Злочинні організації створюються для здійснення тяжких і особливо тяжких злочинів. Дії організатора при цій формі в значній частині збігаються з діями, харак-теризует першу форму діяльності. Громадська небез-ність організатора підвищується в зв'язку з тим, що додатково він вживає заходів по згуртуванню членів злочинного об'єднань ня, підтримання дисципліни і забезпечення конспірації. Організатор розробляє структуру об'єднання, оскільки воно створюється, як правило, для вчинення не одного переступив-лення. В даний час, як свідчить практика, органи-затор нерідко встановлює злочинний зв'язок з працівниками правоохоронних органів та іншими посадовими особами, підтримує зв'язок з іншими злочинними групами. Організа-тор може не виконувати всі перераховані дії самостійно, а розподілити їх серед інших членів об'едіненія1.
Керівництво злочинними об'єднаннями та вчинюваними ними злочинами, як четверта форма діяльності, озна-чає дії особи, яке не було організатором. Його діяль-ність здійснюється в рамках вже створеної згуртованої пре-ступнях групи чи злочинної спільноти. Керівник мо-же очолювати злочинне об'єднання в цілому або його структурний підрозділ або здійснювати керівництво пре-ступнях операцією.
  З об'єктивної сторони дії організатора полягають в об'єднанні інших співучасників у процесі підготовки та з-вершенія злочину. Його діяльність відрізняється від дію-вий інших співучасників тим, що він не бере участь у виконанні
  1 У кримінально-правовій літературі пропонуються і інші визначення організатора. Наприклад, професор Г.А. Крігер, визначаючи поняття орга-нізаторамі, робить акцент на його роль при створенні злочинного співтовариства, шайки (див.: Гришаєв П.І., Крігер Г.А. Співучасть за радянським кримінальним правом. М., 1959. С. 131); професор М.І. Ковальов звужує поняття організа-тора, зводячи його до ролі підбурювача і керівника злочину (див.: Ковальов М.І. Співучасть у злочині. В 2-х ч. Свердловськ, 1962. Ч. 2. С. 125). При оцінці даних позицій слід враховувати зміст кримінальних законів, що діяли в той час.

  злочину, а об'єднує, спрямовує і контролює переступив-
  ві дії інших співучасників.
  З суб'єктивної сторони дії організатора характери-зуются прямим умислом. Він усвідомлює злочинність своїх дію-вий, дій інших співучасників (усвідомлює, які конкретно злочину вони здійснюють, передбачає злочинні наслідки-вия від своєї діяльності і дій інших осіб) і бажає їх настання. Організатор може не знати рядових членів пре-ступнях об'єднань, але обов'язково повинен знати про скоєних-екпортувати ними злочинах.
  Підбурювачем визнається особа, що схилила іншу особу до вчинення злочину шляхом домовленості, підкупу, загрози або іншим способом (ч. 4 ст. 33 КК).
  Схиляння - це навіювання думки про бажаність, корисності чогось. Схилити особа до злочину - значить, породити у це-го особи умисел на вчинення злочину. Підбурювач віз-діє на свідомість і волю підбурюваного, викликаючи у нього ре-шімость вчинити злочин. Застосовуючи різні способи, підбурювач не паралізує волю схиляємо, не вводить його в оману. Підбурюваний залишається вільним у виборі ва-ріанта своєї поведінки. Підбурювач прагне викликати у нього бажання самостійно прийняти рішення. Способи, до яких вдається підбурювач, різні. Вони багато в чому залежать від ха-рактер взаємин між підбурювачем і підбурюють-мим. Закон називає декілька найбільш поширених спо-собов: домовленість, підкуп, погроза. Всі вони носять активний характер, мають словесне вираження, висловлене усно або письмово; може бути використаний жест, міміка. Уговор - це прохання чи порада вчинити злочин в обопільних інтересах. При цьому на перший план висуваються інтереси підбурюваного, але не скри-ється і інтерес підбурювача. Підкуп - надання чи обіцянка вигоди майнового характеру: грошового Возна-гражденія, розділу викраденого майна. Підкуп може со-воджуватись передачею частини винагороди (половина зараз, інша частина - після виконання злочину). Загроза - це висловлювання наміри застосувати насильство щодо під-стрекающие або його близьких: підпалити будинок, розголосити які-небудь відомості, розголос яких для підбурюваного небажана

  (Шантаж), або заподіяти особі інші страждання або інший збиток, якщо він не вчинить необхідного злочину. Погроза повинна носити реальний характер. До інших способів можна віднести раз-жиганів низинних почуттів: ненависті, заздрості, помсти, ревнощів; використовується також лестощі, враховуючи індивідуальні особливості психології підбурюваного. При залученні в злочин несо-вершеннолетніе підбурювач використовує захоплюючі розповів-зи про романтику життя в злочинному світі, вихваляє силу і спритність його авторитетів. При цьому розповіді повинні носити не про-щий характер, а мати метою порушити у неповнолітнього бажання випробувати свої сили («взяти на слабо», «чим ти гірший за інших», «у тебе вийде» і т.д.).
  У кримінально-правовій літературі можна зустріти й інші думки. Розкриваючи поняття інших способів, деякі автори називають пріказ1, а також обман2, з чим погодитися досить працю-но. З більшою підставою можна говорити в таких випадках про посередньому виконанні злочину, тобто про використан-ванні підлеглого по службі або обманутого особи для реалі-ції своєї злочинної мети.
  Підбурювання, здійснюється будь-якими способами і в лю-яких формах, завжди відбувається у відношенні конкретної особи і з приводу конкретного злочину. Заклики здійснювати пре-ступления, звернені до невизначеного кола осіб, які не обра-товують ознак співучасті, але в деяких випадках можуть складу-лять ознаки самостійних злочинів (ч. 3 ст. 212, ст. 280, 354 КК та ін.)
  Велике теоретичне і практичне значення має по-прос про момент, з якого підбурювання може бути при-знанні закінченим злочином. У науці кримінального права він вирішується по-різному. Деякі автори вважають, що під-стрекательство визнається закінченим тільки тоді, коли скло-ненное підбурювачем особа вчинить злочин або буде
  1 Див, наприклад: Коментар до КК РФ / Під ред. В.І. Радченко. М.,
  1996. С. 53; Коментар до КК РФ / Під ред. О.Ф. Шишова. Кн. 1. М., 1998.
  С. 100; Кримінальне право Росії. Загальна частина / За ред. А.І. Рарога. М.,
  1997. С. 163, та ін
  2 Див: Курс кримінального права. Загальна частина. Т. 1. М., 1999. С. 404, 405;
  Трайнін А.Н. Вчення про співучасть. М., 1941. С. 100.

  робити замах на його совершеніе1, інші автори - з початку при-підготовчих действій2. Видається більш правильною точ-ка зору, згідно з якою підбурювання буде закінчено-ним з моменту одержання згоди підбурюваного особи вдосконалення-шити злочин, незалежно від того, скоєно злочин чи ні. Такий висновок випливає із змісту закону. Термін
  «Схиляння», передбачений у ч. 4 ст. 33 КК, не означає со-вершеніе злочину. Мета, яку переслідує підбурюючи-тель, - порушити бажання у підбурюваного і отримати його со-гласие вчинити злочин.
  Таким чином, об'єктивна сторона підбурювання за-лягає у активних діях, в процесі яких підбурюючи-телю вдається схилити іншу особу до вчинення злочину. Його дії обумовлюють настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді вчинення схиленим особою злочини ня. І якщо злочин буде скоєно або почнеться підго-товка до нього, то потрібно встановити причинний зв'язок між цими діяннями і діями підбурювача.
  Суб'єктивна сторона підбурювання характеризується прямим умислом. Підбурювач усвідомлює, що вмовляннями, під-купом, погрозами або іншими способами схиляє іншу особу до вчинення злочину і бажає його схилити до конкурують-ному злочинного акту. Дії підбурювача переслідують мета - викликати в іншої особи рішучість вчинити переступив-ня.
  Пособником визнається особа, яка сприяла вдосконалення-шению злочину порадами, вказівками, наданням інформації, засобів чи знарядь вчинення злочину або усуненням перешкод, заздалегідь обіцяло приховати злочинця, кошти або знаряддя вчинення злочину, сліди переступив-лення чи предмети, здобуті злочинним шляхом, заздалегідь обидві - щало придбати або збути такі предмети (ч. 5 ст. 33 КК).
  З законодавчого визначення пособника видно, що його дії (в деяких випадках бездіяльність) знаходяться поза рамками
  1 Див, наприклад: Курс радянського кримінального права. Т. 2. М., 1970.
  С. 474; Курс кримінального права. Загальна частина. Т. 1. М., 1999. С. 406, та ін
  2 Див: Тельнов П.Ф. Відповідальність за співучасть у злочині. М.,
  1978. С. 32.

  злочину, здійснюваного виконавцем. Пособник, що не при-нимая в ньому особистої участі, створює лише необхідні умови для його вчинення, в тому числі на стадії приготування. По-собнік, як правило, менш небезпечна фігура в співучасті порівня-рівняно з організатором чи виконавцем злочину: іні-ціативи вчинення злочину належить не йому, а під-стрекателю; він не керує вчиненням злочином - це робить організатор, і нарешті, він не приймає участі, совме-стно з виконавцем, у вчиненні дій, що характеризують об'єктивну сторону злочину.
  З об'єктивної сторони діяльність пособника виражається у сприянні скоєння злочину. Пособник різними способами допомагає організатору або виконавцю у здійснюва-леніі їх злочинних намірів, які не включаючись в саме переступив-ня. Пособник може надати допомогу організатору в підборі співучасників злочину або шляхом надання інформації-ції сприяє виробленню плану злочинної операції. Ще ширше може бути його допомога виконавцю злочину. Закон перераховує способи пособництва, якими, по суті, охоплюються всі можливі форми злочинної діяльності пособника. Частина 5 ст. 33 КК називає, залежно від способів надання допомоги, три форми вчинення злочину: а) со-дія злочину порадами, вказівками, наданням інформації, засобів чи знарядь вчинення злочину або усуненням перешкод, б) заздалегідь обіцяне приховування злочинця, засобів чи знарядь вчинення злочину , сле-дов злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом; в) заздалегідь обіцяне придбання або збут таких предметів.
  Всі три форми злочинної діяльності пособника здійснювала-вляются, як правило, до вчинення злочину: на стадії приготування або здійснення самої злочинної акції. Так-же в тому випадку, коли пособник обіцяє приховати сліди переступив-лення, він все одно сприяє планованому злочину, хоча самі дії будуть виконані після його здійснення. Со-дія виражається у заздалегідь дану обіцянку виконати оп-ределенние дії в майбутньому, що зміцнює рішучість ис-полнітеля у доведенні до кінця його злочинного наміру.

  Загальноприйнятим в науці кримінального права є положення про те, що пособництво можливо на будь-якій стадії вчинення злочину, але до стадії закінченого злочину. Однак заслуговує на увагу інша точка зору, згідно з якою по-собнічество можливо і на стадії закінченого преступленія1. Маються на увазі випадки, коли юридична закінчення переступив-лення не збігається з фактичним його закінченням. Наприклад, розбій визнається закінченим з моменту нападу з метою розкрадання чужого майна, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Але ознаками розбою охоплюються і ті випадки, коли насильство застосовується не в мо-мент нападу, а для утримання викраденого імущества2. По-цьому пособництво (наприклад, шляхом передачі злочинцю зброї чи іншого предмета для загрози) можливе в даному слу-чаї в момент утримання викраденого майна, тобто вже після визнання злочину закінченим. Аналогічна ситуація складається і при здійсненні триваючого злочину, напри-мер, при дезертирстві. Надання допомоги дезертирові (після залишати-лення їм військової частини з метою ухилитися від несення військової служби) у вигляді його укриття, як видається, може в некот-яких випадках (залежно від суттєвості цієї допомоги) розглядатися як пособництво.
  За обсягом дій пособництво може бути суттєво-вим, коли пособник надає серйозне сприяння здійснений-нию злочину, впливає на настання злочинного результа-та. Наприклад, працівник охорони відключає сигналізацію в музеї, щоб надати сприяння викрадачам картин. Не вважатиме-ся пособництвом незначна допомога виконавцю, кото-раю не могла зробити істотного впливу на вчинення пре-ступления. Наприклад, надання ночівлі та харчування испол нітелей майбутнього злочину.
  За характером скоєних дій пособництво приня-то ділити в науці кримінального права на фізичне і інтелектуальна.
  1 Див: Бурчак Ф.Г. Указ. соч. С. 154; Тельнов П.Ф. Указ. соч. С. 35.
  2 Див постанову Пленуму Верховного Суду РФ від 27 грудня 2002
  № 29 «Про судову практику у справах про крадіжку, грабежі і розбої» / / БВС РФ. 2003. № 2. С. 2, 3.

  Фізичне пособництво полягає у діях (в окремих на них випадках в бездіяльності), що сприяють виконанню об'єктивної сторони злочину, і може виражатися конкретно в наступному: надання засобів і знарядь вчинення пре-ступления, усунення різних перешкод, надання матері-альної допомоги у вигляді грошових коштів і в іншої матеріальної підтримки. Так, військовим судом Приволзького військового округу дії А. були визнані пособництвом у вбивстві, висловивши-шемся в тому, що А. запросив Д. за трансформаторну будку, розташовану недалеко від місця проживання, де Є. задушив Д. і вилучив у нього ключі від квартири, з якої в подальшому А. і Е. викрали майно і розділили його між собой1.
  Як одна з форм фізичного пособництва розглядає-ся бездіяльність особи, наділеного правової обов'язком вос-перешкоджати здійсненню злочину, коли ця особа укло-вується від її виконання із заздалегідь обумовленою метою забезпе-чити вчинення злочину і сприяти злочинцю. Фізичне пособництво в деяких випадках може включати ознаки іншого злочину. Наприклад, пособник не тільки передав виконавцеві вогнепальну зброю для скоєння розбійного нападу, а й виготовив боєприпаси до нього. Такі дії повинні кваліфікуватися за сукупністю переступив-лений: за ст. 223 КК і ч. 4 ст. 33 і ст. 162 КК.
  Інтелектуальне пособництво виражається в психічній підтримці виконавця, не пов'язаної з підбурюванням. Ін-теллектуального пособництво зміцнює вже раніше склалися-ся рішучість вчинити злочин шляхом дачі виконавцю або організатору порад, вказівок, наданням різної інформації, яка полегшить вчинення злочину. Як ін-теллектуального пособництво слід розглядати заздалегідь обіцяне приховування злочинця або слідів злочини ня, а також обіцянку, дану заздалегідь, придбати чи збути предмети, здобуті злочинним шляхом. Заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжких злочинів не визнається пособ-робітництва, а містить ознаки самостійного злочину (ст. 316 КК). Рівним чином заздалегідь не обіцяні придбання
  1 БВС РФ. 2000. № 5. С. 8.

  або збут викраденого майна є самостійним злочином (ст. 175 КК).
  Суб'єктивна сторона пособництва характеризується пря-мим умислом. Пособник усвідомлює, що сприяє вчиненню злочину, передбачає в загальних рисах подальший розвиток причинного зв'язку між його поведінкою і вчиненням переступив-лення виконавцем або організатором і бажає надати це со-дію.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 2. Види співучасників злочину"
  1. Стаття 33. Види співучасників злочину Коментар до статті 33
      види: виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Виконавцями визнаються особи: а) безпосередньо вчинили злочин (тобто виконали об'єктивну сторону злочину), б) безпосередньо брали участь у вчиненні злочину (тобто виконали об'єктивну сторону злочину або її частину) спільно з іншими особами (співвиконавці). Говорячи про безпосередню участь у
  2. Глава 6 Руська Правда як пам'ятник права
      види, як крадіжка з закритих приміщень, конокрадство, крадіжка холопа, сільськогосподарських продуктів і ін Закон допускав безкарне вбивство злодія, що тлумачилося як необхідна оборона. Система покарань по Руській Правді досить проста. Смертна кара не згадується в кодексі, хоча на практиці вона, безсумнівно, мала місце. Замовчування може пояснюватися двома обставинами: законодавець
  3. Глава 20 Покладання 1649 р. як звід феодального права
      види державної служби, тому необхідно було ввести певні еквіваленти для оцінки відповідних заслуг. Нівелює вплив, який справила вироблення практикою досить рутинного і стандартного порядку, пов'язаного з регламентацією розмірів та об'єктів, включених до нього, вже в XVI ст. посилюється додатковими факторами. Військова реформа середини століття, зрівняла порядок
  4. Глава 24 Формування нової системи права
      види злочинів: 1. Проти релігії. У цю групу входили: чарування, ідолопоклонство, які каралися стратою (спаленням) за умови, що буде доведено зносини обвинуваченого з дияволом. В іншому випадку призначалося тюремне ув'язнення і тілесне покарання. Богохульство каралося урізанням мови, а особлива хула діви Марії і святих - стратою. При цьому враховувався
  5. Глава 25 «Освічений абсолютизм» у Росії
      види смертної кари. У проекті конкретизовано поняття політичної смерті (цивільної смерті): позбавлення чинів, шельмування, посилання, визнання "в громадянському суспільстві за мертвого". Передбачалися також такі покарання як каторга, посилання, тюремне ув'язнення або монастирське, покарання батогом, батогами, штрафи. Проект відмовлявся від членовредітельние покарань (залишилося лише виривання
  6. Глава 41 Розвиток права в умовах "неоабсолютізма"
      види договорів: комісії, страхування, товариства (нові його види), видавничий. У 1861 р. приймається положення "про наймання робітників для казенних і громадських робіт". У 1870-1874 рр.. розробляється проект закону про наймання робочої сили, що несе в собі нові принципи трудового права. У ході контрреформ (1886 р.) видається особливе положення про наймання на сільські роботи, що включили в себе деякі
  7. Глава XX. ДОГОВОРИ ПРО ІГРАХ І ПАРІ
      види договорів, так і не суперечать їм правилами, розробленими самими організаторами. Мається на увазі, що до вказаними договорами як договорами приєднання застосовується п. 1 ст. 428 ГК, в силу якого умови укладеного договору можуть визначатися в формулярах або інших стандартних формах однієї зі сторін, в ролі якої в даному випадку виступає організатор ігор. Широке поширення
  8. Стаття 29. Закінчений та незакінчений злочини Коментар до статті 29
      співучасників, набуває знаряддя скоєння злочину, створює умови для приховування злочину тощо, але не доводить вчинення злочину до кінця у зв'язку з тим, що його дії присікаються співробітниками правоохоронних органів. У третьому випадку особа виконує всі задумані дії, наприклад робить постріл в людину, але бажаний результат не настає у зв'язку з промахом. У
  9. Стаття 30. Приготування до злочину і замах на злочин Коментар до статті 30
      види замахів, які не можуть привести до настання суспільно небезпечних наслідків ні за яких обставин, і тому відсутні підстави кримінальної відповідальності. Наприклад, замах на вбивство шляхом змови, заклинань. Спроба заподіяти шкоду здоров'ю з використанням таких же і аналогічних способів і т.д. Дані види дій з повною підставою можна назвати негідними
  10. Стаття 32. Поняття співучасті у злочині Коментар до статті 32
      види якої тягнуть відповідальність у випадках, передбачених статтями Особливої частини КК РФ: ст. 174 КК РФ - легалізація доходів від злочину, вчиненого іншими особами; ст. 175 КК РФ - придбання або збут майна, здобутого злочинним шляхом; ст. 316 КК РФ - приховування злочинів. Відсутність функціонального зв'язку виключає співучасть. Наприклад, особа, присутнє при грабежі,
© 2014-2021  yport.inf.ua