| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Зловживання посадовими повноваженнями (ст. 285 КК) |
||
|
Об'єктивна сторона розглядуваного злочину з-варто з трьох обов'язкових ознак: 1) використання повинно-ки повноважень всупереч інтересам служби, 2) істотне порушення прав і законних інтересів громадян або організацій або охоронюваних законом інтересів суспільства чи держави; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками. Діяння як ознака об'єктивної сторони посадового зло-вживання може бути виражене у формі дії або без-дії. В обох випадках воно являє собою вчинення 1 Примітки 2 і 3 до ст. 285 КК з невеликими редакційними зраді-нями (говориться не про заняття, а про заміщення посади та уточнюється коло органів, для забезпечення повноважень яких посаду передбачено-на, - федеральні органи та органи державної влади суб'єктів РФ відповідно) відтворені у абз. 6 і 7 п. 1 ст. 1 Федерального закону «Про систему державної служби Російської Федерації». 2 РГ. 1995. № 11, 12. (Нездійснення) службовою особою дій, які фор-мально є правомірними, входять в його службову компетенції, пов'язані із здійсненням ним тих прав і обов'язків, якими воно наділене виключно в силу займаної ним посади. Таким чином, в ст. 285 КК йдеться про вико-вання посадовою особою свого службового становища в уз-ком сенсі. Використання ж службового становища в широ-кому сенсі, тобто зв'язків по службі, авторитету і значущості за-розумів посади, не є ознакою розглянутого преступленія1. Суспільно небезпечними зазначені дії (бездіяльність) визнаються огляду на те, що, незважаючи на формальну їх право-мірність, по суті вони відбуваються всупереч інтересам служби; наявні у посадової особи повноваження використо-вуються їм зовсім не в тих цілях, для яких ця особа ними наді-лено. Конкретними формами зловживання посадовим становищем є: порушення фінансової дисципліни; со-криття правопорушень; необгрунтоване проведення (або не проведення) перевірок та ревізій; витяг майнової вигоди за рахунок державного або муніципального імущест-ва або за рахунок публічної діяльності інших (підлеглих) осіб без звернення майна на свою користь (наприклад, викорис-ня воєначальником солдатів на будівництві заміського будинку, використання службового транспорту в особистих цілях) і т.п. Наприклад, П., працюючи начальником управління по збору страхових внесків департаменту пенсійної служби і використовуючи своє службове становище, необгрунтовано, з корисливих мотивів виділяв вексельні кредити комерційно структурам2. За друго- му справі Калінінградським обласним судом К. був засуджений 1 Таке рішення законодавця видається, щонайменше, спірним. Службове становище в широкому сенсі, тобто авторитет зани-травнем посади, зв'язки по службі, різні пільги та привілеї, вите-кається зі службового статусу посадової особи, але безпосередньо не входять до переліку його повноважень, - вельми сприятливий грунт для всіляких зловживань. Показово, що аналогічна ст. 170 КК РРФСР 1960 р. набагато ширше описувала ознаки відповідного діяль-ня - як використання особою свого службового становища всупереч ін-тересам служби. 2 БВС РФ. 1998. № 11. С. 23. По ч. 1 ст. 285 КК і за п. «б» ч. 4 ст. 290 КК РФ. Він був визнаний винним у тому, що, працюючи старшим інспектором митного поста, з корисливої зацікавленості зловживав своїми посадовими повноваженнями і неодноразово отримував хабарі. В ході огляду автомашин він виявляв недостовірне декларують-вання валюти, що переміщується через митний кордон РФ, і за хабарі не реагував на порушення митних правил, тобто не з-складало відповідні протоколи, що не вилучав валюту, являю-щуюся предметом порушення митних правил, і др.1 Зміст другої ознаки об'єктивної сторони злоупот-ребления посадовими повноваженнями - суспільно небезпечних наслідків - має бути встановлено з урахуванням даних в по-становленні Пленуму Верховного Суду СРСР від 30 березня 1990 № 4 роз'яснень. Слід, правда, мати на увазі, що дію-ний законодавство, на відміну від ст. 170 КК РРФСР 1960 р., описує наслідки розглядуваного злочину як «су-громадської порушення» охоронюваних інтересів, а не як «суще-жавного шкоду» цим інтересам2. Істотне порушення прав і законних інтересів громадян або організацій або охоронюваних законом інтересів суспільства чи держави найбільш часто може виражатися у заподіянні такого матеріальної шкоди, коли державним і іншим публічним організаціям причи-вується майновий збиток у вигляді прямих збитків або УПУ-щенной вигоди3. Разом з тим суспільно небезпечні наслідки посадового зловживання можуть мати і нематеріальну природу і бути виражені: у порушенні конституційних прав і свобод громадян, у підриві авторитету органів влади, державних і муніципальних установ, у створенні перешкод 1 БВС РФ. 1998. № 11. С. 5. 2 У теорії кримінального права висловлено думку, що ці поняття нерав-нозначно (див.: Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина / За ред. Б.В. Здравомислова. М., 1999. С . 395; Дінека В.І. відповідальність за посадові злочини з кримінального права Росії. Автореф. дис ... докт. юрид. наук. М., 2000. С. 199). Представляється, що зазначена позиція не беззаперечна - якщо суспільним відносинам заподіюється шкода, це означає порушення їх нормального стану. 3 Проведене Верховним Судом СРСР на початку 90-х років узагальнення судової практики дозволяє зробити висновок, що така шкода встановлений приблизно в 80% від загального числа розглянутих справ (БВС СРСР. 1990. № 3). І збоїв у їхній роботі, в порушенні громадського порядку, в со-розкритті великих розкрадань та інших тяжких злочинів і т.п. Вирішення питання про те, чи є порушення істотно, залежить від усієї сукупності встановлених у справі фактичних ських обставин і багато в чому - від розсуду правопримени-теля (слідчих органів та суду). Судова практика виходить з того, що при цьому необхідно враховувати наступні факто-ри: ступінь негативного впливу протиправного діяння на нормальну роботу конкретного ланки владного публічного апарату, характер і розмір заподіяної матеріальної ущер-ба, число потерпілих громадян, тяжкість заподіяної їм мо-рального, фізичного або майнового вреда1. Третьою ознакою об'єктивної сторони даного злочини ня є причинний зв'язок між фактом використання посадових повноважень всупереч інтересам служби та насту-напився істотним порушенням правоохоронюваним інтересам. Склад злочину сконструйований за типом матеріального, тому воно закінчено в момент настання зазначених у законі наслідків. З суб'єктивної сторони посадова зловживання ха- рактеризуется двома ознаками. По-перше, це умисний злочин. Умисел може бути як прямим, так і непрямим. По-друге, зловживання посадовими повноваженнями вчиняється з корисливої або іншої особистої зацікавленості. За змістом закону корислива зацікавленість як мотив означає прагнення винного отримати майнову вигоду без незаконного безоплатно-го обігу чужого майна на свою користь або ухилитися від неминучих матеріальних витрат (наприклад, приховування шляхом заплутування обліку утворилася в результаті халатності недостачі з метою уникнути матеріальної відповідальності). 1 Див: Збірник постанов пленумів Верховних Судів СРСР і РРФСР (Російської Федерації) по кримінальних справах. М., 1999. С. 309. Слід мати на увазі, що в постанові Пленуму Верховного Суду СРСР від 30 березня 1990 № 4 суспільно небезпечні наслідки розкриваються для трьох посадових злочинів (зловживання повноваженнями, переви-шення повноважень і халатність) не диференційовані . Фізичний шкода громадянам не є характерною ознакою злочину, передбачені-ренного ст. 285 КК. Інша особиста зацікавленість може виражатися в прагненні отримати вигоду нематеріального характеру. Таке прагнення може бути обумовлено кар'єризмом, протекціонізмом, сімей-ственностью, бажанням прикрасити дійсне становище, отримати взаємну послугу і т.п.1 Якщо ж діяння скоєно з інших спонукань, наприклад зважаючи хибно розуміються слу-бові інтересів, воно не утворює складу розглядуваного злочину . Суб'єкт злочину - спеціальний: посадова особа. Зловживання посадовими повноваженнями необхідно відрізняти від таких злочинів, як привласнення або розтрата, вчинені особою з використанням свого службового положе-ня (ч. 3 ст. 160 КК), зловживання повноваженнями (ст. 201 КК) і зловживання повноваженнями приватними нотаріусами і ауді-торами (ст. 202 КК). Ці злочини мають різні об'єкти. Практично ж вони різняться наступним. На відміну від розкрадання при корисливому зловживанні посадовими повноваженнями немає протиправного безоплатного звернення майна на свою користь чи користь третіх осіб. Майно не переходить з чужо-го законного володіння в незаконне володіння винного, який домагається вигоди майнового характеру іншим способом - використовуючи майно не за призначенням. Від злочинів, перед-бачених гл. 23 КК, посадова зловживання відрізняється по суб'єкту - їм є посадова особа, а не особа, що виконують-няющее управлінські функції в комерційних та інших органі-зациях, і не приватний нотаріус або аудитор. Кваліфікований склад зловживання посадовими повноваженнями передбачає наявність одного кваліфікуючої 1 Пункт 2 ст. 11 Федерального закону «Про муніципальної службі в Російській Федерації» передбачає, що під особистою зацікавлено-стю службовця розуміється можливість отримання службовцям при використан-нении посадових обов'язків доходів (безпідставного збагачення) у грошовій або натуральній формі, доходів у вигляді матеріальної найвигід-ди безпосередньо для муніципального службовця, членів його сім'ї, деяких інших осіб, а також для громадян або організацій, з якими службовець пов'язаний фінансовими або іншими зобов'язаннями. У такому кон-тексті особиста зацікавленість перетинається з корисливими спонукання-нями; КК же, поряд з користю, використовує поняття іншої особистої зацікавлені-Ресованая, «інший» в тому сенсі, що вона не пов'язана безпосередньо з прагненням до майнового збагачення. Ознаки - вчинення зловживання особою, яка займає державну посаду Російської Федерації або суб'єкта РФ, а також главою органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 285 КК). Докладніше про це див § 1 цієї глави. Особливо кваліфікований вид зловживання посадових-вими повноваженнями буде мати місце тоді, коли воно спричинив-ло тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 285 КК). Тяжкість заподіяних наслідків - ознака оцінний. Пленум Верховного Суду СРСР у п. 10 постанови від 30 березня 1990 р. № 4 вказав, що тяжкими наслідками слід визнавати великі аварії, тривалу зупинку транспорту або виробничого про-процесу, дезорганізацію роботи установи, зрив виконання державних планів (наприклад, по збору податків), нанесення матеріального збитку в особливо великих розмірах і др.1 Маючи-жавного збиток може вважатися тяжким наслідком, якщо його розмір на порядок перевищує величину великого збитку при халатності (1 млн руб.). Специфікою суб'єктивної сторони особливо кваліфікованого посадового зловживання є те, що в даному злочині можуть мати місце дві форми вини: психічне ставлення до настали тяжких наслідків мо-же бути необережним (тоді як наслідки, передбачені основним складом, охоплюються умислом винного). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Зловживання посадовими повноваженнями (ст. 285 КК) " |
||
|
||