|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 267. Communio incidens
|
|
Communio incidens, або випадкове спільнота могла виникнути на підставі спадщини або на підставі договору дарування з умовою або на підставі випадкового змішування речей (confusio і comixtio). З моменту існування такого об'єднання між випадковими його членами встановлювалися певні права та певні обов'язки. Права та обов'язки випадкових товаришів в основному були тими ж, що й права та обов'язки договірних товаришів (сторін при договорі societas), тобто тими ж, що й права та обов'язки між власниками (condominium). На відміну від прав і обов'язків договірних товаришів (договірних спільних власників) випадкові товариші мали право в будь-який час зажадати розділу загальних речей або за допомогою actio de modo materiae, якщо йшлося про випадковий змішуванні речей, або за допомогою actio familiae erciscundae, якщо йшлося про об'єднання на підставі спадщини, або за допомогою actio finium regundorum, якщо йшлося про невпорядкованих відносинах при размежіванія, або за допомогою actio de communi dividundo, якщо йшлося про об'єднання, що виникла на підставі договору дарування, що містить в собі будь-які умови.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " § 267. Communio incidens " |
- Глава 11. ЗАГАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
communio in quam incidimus - спільність, в яку ми впадаємо, тобто випадкова; звідси назва "communio incidens". --- Римське приватне право. С. 194 - 195. У чинному праві це розходження спеціально не виділяється, оскільки відносні взаємини співвласників не викликають уже необхідності будь-якого обгрунтування. Тому наявність договору між
- § 264. Поняття квазіконтрактов як джерел зобов'язань
communio incidens, legatum, tutela і т.
- § 4. Право спільної власності (співвласності)
communio (спільність); в сучасному цивільному праві в таких випадках говорять про право спільної власності або співвласності; втім, останній термін - condominium - був відомий і римським юристам. Відповідно з характеристикою, даною римським юристом Цельз відношенню спільної власності, кожний із співвласників «totius corporis pro indiviso pro parte dominium habet» 1, має пайову
- § 190. Солідарні зобов'язання
communio), або приписами про відносини між спадкоємцями, або приписами про відносини між суб'єктом влади та уповноваженим (mandatum). Всупереч праву отримання боргу кредиторами, коли один з них виступав від імені всіх, будь-який з них мав право, але лише від свого імені, відмовитися від власних вимог. Відмова одного з кредиторів (332), як і погашення вимог одного з них,
|