Право командування армією і можливість утримувати її за рахунок не тільки державної, а й власної скарбниці дозволили принцепсам перетворити її в потужну опору особистої й державної влади. Більше того, армія перетворюється у впливову політичну силу, від якої залежала часом і доля самого принцепса. Якщо при республіці єдність політичної влади й військової сили персоніфікувалося центуріатних зборами військовозобов'язаних громадян і сенатом, розпоряджався армією, то тепер це єдність втілювалося принцепсом. У Римі виникає єдина військово-бюрократична організація управління.
|
|
Після переходу до професійної армії вона перетворюється в корпоративну організацію. Октавіан справив її реорганізацію, розділивши на три частини. Привілейоване становище займала преторіанська гвардія. Її когорти при Октавиане налічували 9000 чоловік. Преторіанці набиралися з римських громадян італійського походження й одержували платню в 3,5 рази більше, ніж легіонери, служили 16 років і після відставки мали солідним майном і поповнювали ряди панівного класу. Основну частину армії (при Октавиане 300 000 чоловік) становили легіонери, що набиралися з громадян римських провінцій. Вони служили 20 років і одержували платню, що дозволяло після відставки завести невелике рабовласницьке господарство і влитися до складу провінційної знаті. Третю частину армії становили допоміжні війська (чисельністю до 200 000 чоловік), що комплектувалися з жителів провінцій, що не мали прав римських громадян. І хоча платню у них було в три рази менше, ніж у легіонерів, і термін служби 25 років, а дисципліна жорсткіше й покарання суворіше, служба в допоміжних військах все ж приваблювала можливістю отримати римське громадянство, а для незаможних і зібрати деякі засоби. Після згадуваного едикту Каракалли, довшого римське громадянство всім вільним імперії, соціальна різниця між легіонами і допоміжними частинами зникає, росте корпоративний дух армії, що ще більше збільшує її політичну роль.
« Попередня
|