Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Б.А. Страшун. Конституційне (державне) право зарубіжних країн. Частина загальна. Тома 1-2, 2000 - перейти до змісту підручника

7. ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА

Об'єктивні причини (джерела) виникнення та існування конституційного права кореняться в матеріальних умовах життя суспільства. Правовий же наукою вироблено поняття юридичних джерел права.
Під джерелом права в юридичному сенсі розуміються ті форми, в яких знаходять своє вираження правові норми.
Основними видами джерел конституційного права є нормативно-правові акти, судові прецеденти і правові звичаї, а також міжнародні та внутрішньодержавні договори. Нормативно-правові акти конституційного права звичайно підрозділяються на закони, нормативні акти виконавчої влади, нормативні акти органів конституційного контролю (нагляду), парламентські регламенти, акти місцевого самоврядування.
Закони приймаються зазвичай законодавчими зборами, іноді іншими вищими органами влади - монархами в абсолютних монархіях, вузькими постійно діючими колегіальними органами в деяких соціалістичних країнах (наприклад, Постійним Комітетом Всекитайських Зборів Народних Представників), народом на референдумах і т. д.
За ступенем важливості і характером регульованих суспільних відносин закони поділяються на конституційні, органічні і звичайні.
Конституційні закони мають вищу юридичну силу. Серед них слід насамперед виділити такі, які іменуються конституціями і проголошують основні права і свободи людини і громадянина, регулюють основи суспільного ладу, форму держави, встановлюють принципи організації та діяльності державних органів. В окремих країнах вони регулюють не всі зазначені суспільні відносини. Іноді їх називають основними законами, проте в деяких країнах поняття основного закону не збігається або не цілком збігається з поняттям конституції. Але до цього ми ще повернемося в наступному розділі.
Конституційні закони як джерела права мають різне значення в різних країнах. У Чехословаччині, наприклад, було прийнято, що конституційні закони доповнюють Конституцію, яка і сама вважалася одним з конституційних законів. Підчас конституційні закони містять не норми, а одноразові розпорядження (наприклад, щодо одноразової зміни - продовження або скорочення - терміну повноважень представницьких органів, якщо в конституції така можливість прямо не передбачена). В Італії конституційні закони видаються по окремих зазначених у Конституції найбільш важливих питань і мають вищу юридичну силу, ніж звичайні закони, але меншу, ніж Конституція; це аналог розглянутих нижче органічних законів. В Югославії прийнято видавати конституційні закони одночасно з прийняттям нової Конституції або групи поправок до неї; в конституційних законах містяться перехідні положення (у період дії Конституції Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії 1963 конституційними законами іменувалися вищі закони автономних країв).
Органічні закони в ряді країн (зазвичай романської системи права) визначають статус органів держави і процедури народного голосування на основі бланкетних статей конституцій. Наприклад, Конституція Франції передбачає врегулювання органічними законами статусу таких державних органів, як Конституційна рада (ст. 63), Високий суд правосуддя (ст. 67), Суд правосуддя Республіки (ст. 68-2), Економічна і соціальна рада (ст. 71 ), Вища рада магістратури (ст. 65), порядку виборів палат Парламенту (ст. 25) та ін Поряд з відсилання до органічних законам у французькій Конституції містяться посилання і до звичайним законам (наприклад, у ст. 72 з питання про організацію місцевого самоврядування). У літературі іноді органічними називають всі закони, до яких відсилає конституція, однак до Франції, як бачимо, це не застосовується. У Бразилії подібного роду закони іменуються додатковими (доповнюють Конституцію).
Звичайні закони в тих країнах, де є також конституційні, органічні і їм подібні закони з підвищеною юридичною силою, регулюють менш важливі суспільні відносини, що утворюють предмет конституційного права.
Конституції, конституційні, органічні і їм подібні закони завжди в повному обсязі є джерелами конституційного права, звичайні ж закони - або в повному обсязі, або частково залежно від місця, яке в них займають конституційно-правові норми.
Ту ж юридичну силу, як і закони, мають у деяких країнах нормативні акти, які видаються в порядку заміщення парламентів (декрети-закони Державної ради на Кубі, значна частина указів Державної ради у В'єтнамі, законодавчі декрети і декрети-закони Уряду в Іспанії і т. п.). Вони часто підлягають подальшому утвердженню парламентом і є джерелами конституційного права, якщо містять відповідні норми.
До нормативно-правовим актам виконавчої влади належать нормативні акти глав держав (укази, декрети, накази тощо) і нормативні акти урядів, а іноді і відомств (ордонанси, декрети, постанови і т . п.). Зазначені акти служать джерелами конституційного права лише в тій частині, в якій містять його норми. Між ними існує певна субординація: нормативні акти нижчестоящих державних органів не повинні суперечити актам вищих. Нормативні акти глав держав і урядів мають найбільш широку сферу дії.
До нормативно-правових актів органів конституційного контролю (нагляду) ставляться рішення Конституційного ради у Франції, конституційних. Судів в Італії, Німеччині, Болгарії, Угорщини, конституційних трибуналів у Польщі, Іспанії, верховних судів в США , Японії, Індії тощо Нормативно-правовий характер мають таке рішення цих органів, які містять конституційно-правові норми - про конституційності законів та інших нормативних актів, про компетенцію державних органів, про тлумачення Конституції і т.п. У Франції, наприклад, подібне значення мають і деякі рішення Державної ради - вищого органу адміністративної юстиції. Фактично багато акти органів конституційного контролю (нагляду) мають ту ж юридичну силу, що й конституційні норми.
Регламенти палат парламентів як джерела конституційного права містять норми, що визначають порядок діяльності палат і їх внутрішніх структур. Іноді таке ж значення мають парламентські прецеденти - поведінка в конкретних ситуаціях, яке вважається обов'язковим у разі повторення таких ситуацій. Конституційно-правові норми можуть міститися і в регламентах інших органів влади (урядів, конституційних судів та ін.)
Рішення органів місцевого самоврядування (наприклад, місцеві статути, статути) є джерелами конституційного права, коли регулюють суспільні відносини, пов'язані із здійсненням публічної влади.
У деяких країнах джерелом конституційного права виступає судовий прецедент, тобто рішення суду по конкретній справі, яке визнається обов'язковим при розгляді в подальшому аналогічних справ. Особливо широко він застосовується у Великобританії, США, Індії та низці інших країн, що сприйняли англосаксонську систему права. У цих країнах суддями створена ціла система норм, яка іменується загальним правом на відміну від статутного права, тобто законів, прийнятих парламентами. Норми прецедентного конституційного права дуже численні і різноманітні. Вони значною мірою визначають правове становище громадян і громадських об'єднань, а також взаємини між органами держави. Так, у Великобританії саме судовий прецедент обгрунтував невідповідальність монарха («Король не може бути неправий»), санкціонував інститут контрасигнатури («Король не може діяти один»).
Визнання судового прецеденту джерелом конституційного права означає, що судові органи здійснюють не тільки юрисдикційну функцію (вирішення конфліктів на основі права), а й правотворчу. Багатство прецедентів, накопичених за сотні років і, природно, не завжди між собою які узгоджуються, вимагає дуже високої кваліфікації що у процесах адвокатів і дає суддям значну свободу вибору при постанові рішення *.
* Див: Барак А. Суддівське розсуд. М.: Норма, 1999.
Практично в кожній країні існують конституційно-правові звичаї, однак лише в окремих країнах вони вважаються офіційними джерелами конституційного права. Це правила поведінки, ніде в офіційних виданнях не записані як такі, однак протягом тривалого часу застосовуються й мовчазно санкціоновані державою. Втім, судом вони в будь-якому випадку не захищаються.
Широке поширення звичай отримав в конституційному праві Великобританії (конституційні угоди). Багато положень британської конституції існують нині саме в цій формі: «Король повинен погодитися з біллем (законопроектом), пройшли через обидві палати парламенту»; «лідер партії більшості - Прем'єр-міністр»; «міністри виходять у відставку, якщо перестають користуватися довірою Палати громад »;« Палаті лордів не належить ініціатива фінансових биллей »та ін
Міжнародні договори служать джерелами конституційного права у випадках, коли регулюють конституційні проблеми і передбачено їх безпосереднє застосування. У сучасних конституціях багатьох держав містяться положення про примат міжнародного права перед внутрішньодержавним. Це породжене процесом подальшої інтернаціоналізації економіки та інших сторін суспільного життя. У Західній Європі формується єдиний правовий простір, що охоплює Європейського союзу, де безпосередньо діють акти, які видаються не тільки національними органами влади, але й органами Союзу *. Такі тенденції позначилися і в деяких інших регіонах світу. Втім, треба мати на увазі, що мають пряму дію в країнах Європейського союзу акти органів Союзу не є міжнародними договорами, а актами наднаціонального характеру.
* До 1994 року, коли на місці нинішнього Європейського союзу існував його попередник - Європейське співтовариство, нормативні акти органів Співтовариства складали так зване коммунітарюе право (від фр. Communaute - Співтовариство).
Внутрішньодержавні договори служать джерелами конституційного права, якщо регулюють конституційні проблеми у випадку, коли уклали їх суб'єкти це Управомочена. Як приклад можна вказати на договори, укладені територіальними спільнотами між собою або з центральною владою. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 145 Конституції Іспанії статути автономних співтовариств можуть передбачити випадки, умови і цілі, в яких автономні співтовариства можуть укладати між собою угоди для управління і взаємного надання послуг, а також характер і наслідки повідомлення про це Генеральних кортесів (парламенту країни). В інших випадках угоди автономних співтовариств про співробітництво потребують затвердженні Генеральних кортесів.
У західній правовій літературі нерідко висловлюються твердження, що джерелами конституційного права є також доктрини відомих учених-юристів (У. Блекстона, А. Дайсі та ін.) Так, відомий французький правознавець Рене Давид писав порівняно недавно: «... Доктрина в наші дні, так само як і в минулому, становить дуже важливий і дуже життєвий джерело права» *. У давні й середньовіччі трактати видатних юристів, толковавших норми права, фігурували до судів як джерела права. В даний час в рішеннях, наприклад, британських судів можна зустріти посилання на праці вчених-юристів, але вони розглядаються не як джерела права, а як засіб обгрунтування, додаткової аргументації судового рішення. Аналогічну роль виконують так звані приватні кодифікації права, проведені окремими юристами.
* Давид Р., Жоффре-Спінози К. Основні правові системи сучасності. М.: Прогресс, 1996. С. 106.
Специфічним джерелом права, зокрема конституційного, в окремих країнах виступають склепіння релігійних правил, причому юридична сила їх часом перевершує навіть силу конституційних норм. Наприклад, в Ісламській Республіці Іран вищим джерелом права є шаріат - звід норм мусульманського права.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 7. ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА "
  1. Контрольні запитання до розділу 1
    джерела конституційного права зарубіжних країн. 6. Основні тенденції розвитку конституційного
  2. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
    джерел конституційного права? 6. Чим обумовлена ??і в чому проявляється провідна роль конституційного права в правовій системі? 7. Які основні тенденції в розвитку конституційного права і в чому вони проявляються? 8. Чим займається наука конституційного права? 9. Чому стосовно до радянського періоду в історії нашої країни ми говоримо не про науку, а про літературу в галузі конституційного
  3. Контрольні питання
    джерело права "? 2. Назвіть види джерел права. 3. Назвіть основне джерело права. 4. Яке місце займає звичай як джерело права в системі права? 5. Роль і місце судового прецеденту як джерела права в системі права. 6. Нормативний правовий договір як джерело права. 7. Юридична доктрина як джерело права. 8. Назвіть джерела права в Російській
  4. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
    конституційного права Російської Федерації. М., 2002. Лукашук І.І. Норми міжнародного права у правовій системі Росії. М., 1997. Міцкевич А.В. Система права і система законодавства: розвиток наукових уявлень і законотворення / / Проблеми сучасного цивільного права: Збірник статей / За ред. В.Н. Литовкіна, В.А. Рахмилович. М ., 2000. Новицький І.Б. Джерела радянського
  5.  13.10.4. Захист опалювачів інформації
      джерел випливає з конституційних гарантій, що надаються в процесі збору інформації. Джерела важливої ??інформації підчас готові повідомити цю інформацію тільки за тієї умови, що їх анонімність буде збережена. Бажання зберегти анонімність може пояснюватися страхом перед відплатою з боку офіційних органів, економічним збитком, громадським відчуженням або ж просто бажанням
  6.  Контрольні запитання до розділу 8
      конституційного контролю. 10. Основні моделі конституційного правосуддя. 11. Процедури формування складу конституційних судів. 12. Форми здійснення контролю за конституційністю
  7.  Контрольні питання
      джерел МПП? 2. У чому полягає проблема «подвійності» джерел МПП? Які існуючі в російській науці МПП доктринальні судження з приводу «подвійності» джерел? 3. Основні приклади кодифікації МПП. 4. Місце міжнародного договору в системі джерел МПП. 117 Див: Ануфрієва Л.П. Про джерела міжнародного приватного права (деякі питання теорії) / / Московський
  8.  Конституційний закон
      конституційного закону (теоретичні аспекти): Автореф. дис. канд. юрид. наук. - Алма-Ата: 1991. Миронов О.О., Шафір М.А. Конституція РСР і конституційні закони / / Державно-правові проблеми реалізації Радянської Конституції: Межвуз. СБ науч. тр. - Свердловськ: 1987. Морозова Л.А. Конституційні закони в радянській правовій системі / / Рад. держава і право. - 1982. N 10. Стовповая Н.В. Про
  9.  Тема 1. Поняття бюджетного права
      джерел бюджетного права. Федеральна складова джерел бюджетного права. Регіональна складова джерел бюджетного права. Муніципальна складова джерел бюджетного права. Бюджетне законодавство Російської Федерації. Федеральний рівень бюджетного законодавства. Бюджетний кодекс РФ - перший кодифікований акт бюджетного законодавства. Регіональний рівень
  10.  8.1. Поняття і види джерел податкового права
      джерелами права розуміють форми вираження норм чинного права. Система джерел податкового права в структурному відношенні ділиться на дві частини: джерела, які мають внутрішньодержавну природу, і міжнародно-правові джерела. У податковому праві визначальну роль відіграють внутрішньодержавні (національні) джерела. До них відносять закони, підзаконні правові акти, судову практику
  11.  § 4. Проголошення рішення Конституційного Суду
      Рішення Конституційного Суду проголошуються в його засіданні у строки, встановлені Конституційним Судом відповідно до цього законом, вони є остаточними оскарженню і опротестування не підлягають. Конституційний Суд має право після оголошення рішення виправити допущені в ньому неточності в найменуваннях і позначеннях, описки, лічильні та інші помилки редакційного характеру.
  12.  Г.А. Василевич. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОСУДДЯ НА ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ, 2003
      конституційних норм. Основна увага приділена конституційного правосуддя як основного засобу захисту конституційних прав і свобод громадян. Аналізується діяльність Конституційного Суду Республіки Білорусь щодо захисту особистих, політичних, економічних, соціальних прав та
  13.  33. Джерела бюджетного права Росії. Загальна характеристика Бюджетного кодексу РФ.
      джерелом бюджетного права в РФ є Бюджетний кодекс Російської Федерації. Найважливішими джерелами бюджетного права є Податковий кодекс Російської Федерації, а також правові акти суб'єктів РФ і муніципальних утворень, які регламентують бюджетний процес на своєму рівні. Крім цього, в систему джерел бюджетного права входять закони і підзаконні акти, що регламентують процес
  14.  Стаття 160.2. Бюджетні повноваження головного ад-міністратора (адміністратора) джерел фінансування дефіциту бюджету
      джерел фінансування дефіциту бюджету має такими бюджетними повноваження-ми: формує переліки підвідомчих йому адміністраторів джерел фінансування дефіциту бюджету; здійснює планування (прогнозування) надходжень і виплат за джерелами фінансування дефіциту бюджету; забезпечує адресність та цільовий характер використання виділених у його розпорядження
  15.  Контрольні запитання до розділу 15
      конституційного ладу постсоціалістичних держав. 3. Особливості конституційного закріплення прав і свобод особистості. 4. Питання конституційної економіки в постсоціалістичних державах. 5. Конституційні засоби забезпечення дії та захисту конституцій. 6. Форми правління в постсоціалістичних державах. 7. Інститут президентської влади. 8. Правовий статус