Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Б. А. Страшун. Конституційне (державне) право зарубіжних країн Том 3 Особлива частина. Країни Європи, 1997 - перейти до змісту підручника

3. Виборчий процес

При проведенні загальних парламентських виборів виборча кампанія починається з вручення наказу Короля в Раді (про Раду див. нижче) чиновнику з виборів. Наказ про призначення виборів, в якому визначається день голосування, фактично видається Прем'єр-міністром відразу після припинення повноважень Палати громад на підставі королівської прокламації про закінчення терміну повноважень палати або її розпуск. Прокламація оприлюднюється за десять днів до дати припинення повноважень Палати громад. При цьому новий склад Парламенту скликається, як правило, через 20 днів після розпуску попереднього. Таким чином, офіційно парламентські вибори у Великобританії - захід дуже швидкоплинне.
При появі вакантного мандата в Палаті громад проводяться додаткові вибори. Процедура їх призначення відрізняється від описаної. Спочатку будь-ким із депутатів Палати має бути висловлено пропозицію про проведення виборів депутата на вакантне місце. За звичаєм це роблять партійні батоги (див. нижче), що дозволяє трохи відтягнути проведення виборів, якщо в цьому зацікавлена ??партія. Формально таке затягування може тривати як завгодно довго. Але висока політична культура і побоювання бути скомпрометованими не дозволяють партіям зловживати такою тактикою. Рекорд був поставлений в 1972 р., коли депутат-лейборист Д. Теверн подав у відставку з наміром бути переобраним в якості незалежного кандидата: вибори не призначалися протягом більш ніж півроку, і місто Лінкольн весь цей час залишався не представлених у Парламенті. Після того, як пропозиція про проведення додаткових виборів прозвучало, спікер передає чиновнику з виборів рескрипт на їх проведення.
Призначення місцевих виборів також здійснюється наказом Короля в Раді. Однак акт цей ще більш формальний, так як існує "конституційне розклад» проведення місцевих виборів: голосування по ньому здійснюється в четвер першого повного тижня травня того року, в якому закінчуються повноваження ради або частини (1/3) радників. Але іноді «розклад» порушується: в ті роки, коли проводяться загальні парламентські вибори і закінчується термін повноважень місцевих рад, місцеві вибори проводяться одночасно з парламентськими (останній раз це мало місце в березні 1990 р.).
Наступною стадією виборчого процесу є висунення кандидатів. Процедура висунення надзвичайно проста. Кандидат повинен представити чиновнику по виборам так званий «документ про висунення». Цей документ заповнюється кандидатом із зазначенням повного імені та домашньої адреси і підписується 10 виборцями, двоє з яких повинні мати право голосувати в даному окрузі. Необхідно також наявність письмової заяви кандидата про згоду на висунення. За бажанням кандидата документ про висунення може містити «подання кандидатури», тобто інші, крім необхідних, відомості про нього. Таке уявлення не повинно перевищувати шести слів. Воно дає можливість кандидату заявити про свою партійну приналежність. Дана норма введена Актом про народне представництво 1969 р. з урахуванням того, що значна більшість кандидатів висувається політичними партіями: в міських агломераціях - до 90% *, а незалежні кандидати висуваються в основному в сільській місцевості.
* В останні десятиліття виборці більшості округів, віддаючи перевагу на парламентських виборах кандидатам консерваторів, на місцевих вибирали лейбористів, оскільки вважали, що вони більш чуйно й уважно ставляться до повсякденних потреб виборців. .
При проведенні парламентських виборів кандидат, крім того, повинен внести виборчу заставу у розмірі 500 ф.ст., який повертається, якщо кандидат збере як мінімум 5% голосів виборців. На місцевих виборах інститут виборчої застави відсутня.
Зареєстрований чиновником з виборів кандидат має право призначити агента з виборів, який представляє його інтереси, від його імені здійснює витрачання коштів кандидата, а також присутній при підрахунку голосів на виборчій дільниці. В якості такого агента може виступати і сам кандидат.
Слід зазначити, що при всій простоті процедури висування кандидатів проте не всі виборчі кампанії у Великобританії проводяться на альтернативній основі. Близько 20% депутатських мандатів на місцевих виборах розподіляється за наявності лише одного кандидата. Це відбувається в тих випадках, коли який-небудь партійний або незалежний кандидат користується явною підтримкою значної кількості виборців.
Процедура проведення передвиборної агітації досить детально регламентується Актами про народне представництво з тим, щоб забезпечити рівні можливості всім кандидатам. Особливо обумовлюються такі їх права, як право посилати безкоштовно по одному передвиборному зверненням кожному виборцю, знімати приміщення муніципальних шкіл для проведення зустрічей з виборцями.
На практиці важливими формами агітаційної роботи є відвідування представниками партій виборців за місцем проживання з тим, щоб з'ясувати їх наміри і пояснити політичний курс партії, а в день голосування забезпечити явку виборців на виборчі дільниці, у тому числі пропонуючи їх доставку на «партійному» автомобілі, розсилка листів виборцям (причому їх зміст по-різному залежно від специфіки проблем і турбот адресата, для цього використовується комп'ютер, де зберігається необхідна інформація про кожного виборця), опублікування партіями своїх передвиборчих маніфестів з викладом програми дій в разі перемоги на виборах.
У сучасних умовах передвиборна агітація через засоби масової інформації найбільш ефективна. Згідно зі звичаєм, перед початком виборчої кампанії британські радіомовні і телевізійні засоби масової інформації звертаються до комітету з політичного мовлення з
пропозиціями щодо порядку проведення партійних передач. Названий комітет є органом, статус якого не регулюється в статутном порядку; до його складу входять представники всіх парламентських партій, Бі-Бі-Сі і Незалежної телерадіомовної управління, що представляє інтереси інших електронних засобів масової інформації. За традицією лейбористи і консерватори ділять ефірний час порівну, соціал-ліберальні демократи і соціал-демократи мають половину їхнього часу. Стільки ж часу отримують регіональні партії, але тільки в своїх регіонах. Тривалість агітаційних передач в абсолютному вираженні залежить від значення, яке надають даної виборчої кампанії провідні політичні партії (до вищої категорії відносяться парламентські вибори, до нижчої - вибори общинного рівня і в Євро-парламент). Цікаво, що хоча ЗМІ і зобов'язані передати в ефір передачі, змістовна частина яких готується партіями, проте вони несуть відповідальність у разі, якщо в подібного роду передачах містяться порушення чинного законодавства, і можуть виступати співвідповідачами за позовами про дифамацію, наклепі, неповазі до суду, порушення расового рівноправ'я і т.п.
Законодавство Великобританії не обмежується регламентацією гарантій виборчих прав в ході проведення агітаційної кампанії. Воно передбачає і різні види правопорушень, пов'язаних з веденням виборчої кампанії, які об'єднуються поняттям «безчесних і незаконних прийомів на виборах». До числа «безчесних» прийомів відносяться прямий підкуп виборців або пристрій для них обідів і розваг, використання погроз, примусу для надання впливу на виборців, помилкова інформація про виборчі витратах, оплата таких витрат без дозволу кандидата, видання рекламних оголошень або роликів, пов'язаних з виборами , і т. п. За використання «безчесних» прийомів законодавство передбачає конкретну правову санкцію, що застосовується особисто до винної особи. Незаконними прийомами вважаються дії, порушують приписи законодавства про вибори, але не карані в персональному порядку. Єдиним правовим наслідком їх використання може бути визнання виборів недійсними в судовому порядку. У дану групу правопорушень входять, наприклад, навмисне перевищення граничної суми виборчих витрат, встановленої законом, сплата виборцю за демонстрацію агітаційного плаката і т.п.
Державне фінансування виборчих кампаній обмежується оплатою витрат по складанню списків виборців, роботи посадових осіб з організації виборів, безкоштовної трансляції партійних політичних передач і безкоштовної розсилкою передвиборних звернень кандидатів до виборців. Решту витрат кандидатів здійснюються за їх рахунок. Кошти на них складаються з власних коштів кандидата та добровільних пожертвувань. Питання виборчих витрат досить детально регламентуються законодавством. Так, їх максимальна сума для кандидатів у депутати Палати громад станом на 1991 р. не повинна була перевищувати 3370 ф.ст. плюс 3 ф.ст. 8 пенсів за кожного виборця у виборчому окрузі неметрополітенского графства або 2 ф.ст. 9 пенсів за кожного виборця в окрузі метрополітенського графства (див. п. 1 § 6). При цьому оплата витрат повинна проводитися або самим кандидатом, або його агентом з виборів з письмової згоди кандидата. Деякі витрати кандидатів законом заборонені: виплати особам, провідним підрахунок голосів, оплата духових оркестрів, участі виборців у передвиборчій агітації і т.п. По закінченні виборчої кампанії кандидат повинен представити чиновнику по виборам звіт про джерела надходжень та витрачання коштів при проведенні виборчої кампанії.
Традиційно голосування у Великобританії проводиться по четвергах з 7 до 21 год. Воно здійснюється особисто кожним виборцем у спеціальному приміщенні шляхом подачі бюлетеня (виняток становить голосування поштою і за дорученням). Зазвичай у парламентських виборах беруть участь 70-80% виборців, а в місцевих - близько 40%.
Після закінчення голосування всі урни передаються в так званий центральний виборчу дільницю відповідного округу, де і здійснюється підрахунок голосів у присутності агентів з виборів, спостерігачів, представників преси.
Визначення результатів виборів проводиться з використанням мажоритарної системи відносної більшості. Вимог про число з'явилися на ділянку виборців, а на парламентських виборах - і про отримання кандидатом якого-небудь мінімального відсотка голосів виборців не існує. При наявності лише одного балотується кандидата голосування не проводиться, бо в цьому випадку теоретично достатньо, щоб лише сам кандидат прийшов на виборчу дільницю і проголосував за себе. Англійці називають дану систему «хто першим пройшов, той і обраний» («the first past - the post»).
Якщо кандидати отримали однакову кількість голосів, переможець визначається жеребкуванням, що проводиться чиновником з виборів.
Стосовно до деяких місцевих виборів мажоритарна система відносної більшості в цілях забезпечення легітимності представницьких органів доповнюється вимогою подолання тривідсоткового загороджувального пункту.
Законодавство визначає і порядок вирішення виборчих спорів. Наприклад, при проведенні виборів до Палати громад протягом 21 дня з дня голосування кожен виборець, зареєстрований у відповідному окрузі, або будь висунутий в ньому кандидат можуть звернутися до Високого суду із заявою про порушення або зловживання, допущені на виборах посадовою особою, про порушення правил законодавства про несумісність депутатського мандата або інших вимог, що пред'являються законом до депутатів, про вчинення правопорушень у ході проведення виборчої кампанії.
У разі принесення скарги призначається суд з виборів, що складається з двох суддів Високого суду. Розглянувши скаргу, суд може прийняти рішення про перерахунок голосів, про перевірку правильності результатів виборів, про оголошення недійсними голосів виборців, поданих за кандидата-переможця, якщо він не задовольняє виборчим цензам і про це було заздалегідь відомо виборцям (обраним в цьому випадку вважається кандидат, що зайняв друге місце); про визнання виборів у цьому окрузі недійсними і про проведення нових виборів (якщо були порушення законодавства, що вплинули на результат виборів).
Слід зазначити, що оскарження результатів парламентських виборів в даний час не практикується (останній випадок подачі скарги мав місце в 1923 р.). Оскарження же результатів місцевих виборів здійснюється досить часто.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Виборчий процес "
  1. Контрольні запитання до розділу 7
    виборче право". 2. Основні виборчі цензи. 3. Особливості різних видів виборів. 4. Організація і порядок проведення виборів. 5. Висування кандидатів у депутати та на інші виборні посади. 6. Поняття "виборча система", види виборчих систем. 7. Відмінність мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості від мажоритарної виборчої системи
  2. 1. ПОНЯТТЯ
    виборчий процес - це і певна діяльність, і система правових норм, цю діяльність регулюють. Ми, однак, будемо вживати цей термін тільки в першому значенні, а стосовно до другого, якщо знадобиться, рекомендуємо термін «вибірково-процесуальне право». Визначити виборчий процес ми можемо як врегульовану законом та іншими соціальними нормами діяльність
  3. Стаття 5.52. Невиконання посадовою особою вимог законодавства про вибори про забезпечення рівних умов передвиборчої діяльності зареєстрованих кандидатів, виборчих об'єднань , виборчих блоків
      виборчому округу кандидатів про захід, який фінансується, організовується або проводиться для населення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними і муніципальними підприємствами і установами і на який допускається для виступу один із зареєстрованих кандидатів, або ненадання можливості виступу всім зареєстрованим по
  4.  Стаття 5.21. Несвоєчасне перерахування коштів виборчим комісіям, комісіям референдуму, кандидатам, виборчим об'єднанням, виборчим блокам, ініціативним групам з проведення референдуму, іншим групам учасників референдуму
      виборчим комісіям, комісіям референдуму, кандидатам, виборчим об'єднанням, виборчим блокам, ініціативним групам з проведення референдуму, іншим групам учасників референдуму - тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб у розмірі від тридцяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів оплати
  5.  Стаття 5.19. Використання незаконної матеріальної підтримки кандидатом, зареєстрованим кандидатом, виборчим об'єднанням, виборчим блоком, ініціативної групою з проведення референдуму
      виборчої кампанії, підготовки і проведення референдуму кандидатом, зареєстрованим кандидатом, виборчим об'єднанням, виборчим блоком, ініціативної групою з проведення референдуму крім коштів виборчого фонду, фонду для участі у референдумі матеріальної підтримки, наданої громадянами, юридичними особами, їх філіями, представництвами та іншими підрозділами
  6.  Стаття 5.18. Незаконне використання грошових коштів кандидатом, виборчим об'єднанням, виборчим блоком, ініціативної групою з проведення референдуму, іншою групою учасників референдуму
      виборчим об'єднанням, виборчим блоком, ініціативної групою з проведення референдуму, іншою групою учасників референдуму при фінансуванні своєї виборчої кампанії або кампанії референдуму грошових засобів крім коштів власного виборчого фонду, фонду референдуму, якщо ці дії не містять кримінально караного діяння, або перевищення встановлених законом
  7.  Стаття 260.1. Порядок розгляду справ про захист виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації
      виборчих прав, права на участь у референдумі, законодавець визнав за необхідне ввести додаткові процесуальні гарантії захисту інтересів різних учасників публічно-правових відносин, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму. Частиною 2 коментованої статті передбачено, що справи про розформування виборчої комісії, комісії референдуму розглядаються в
  8.  КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
      виборчого права? Чи однакова вона у всіх країнах? 4. Як ви ставитеся до виборчих цензам? Обгрунтуйте свою позицію. 5. Які значення терміна «електорат» вам відомі? 6. Яка різниця між виборцем і виборцем? 7. Які необхідні ознаки демократичного виборчого процесу? Проаналізуйте з цієї точки зору окремі його стадії. 8. Які вам відомі види виборчих
  9.  Стаття 5.20. Фінансування виборчої кампанії, кампанії референдуму крім виборчих фондів, фондів референдуму і надання іншої забороненої законом матеріальної підтримки
      виборчої кампанії кандидата, зареєстрованого кандидата, виборчого об'єднання, виборчого блоку, діяльності ініціативної групи з проведення референдуму крім їх виборчих фондів, фондів референдуму, або пов'язані з проведенням виборів, референдуму безкоштовне або за необгрунтовано заниженими розцінками виконання юридичними особами робіт, надання послуг, реалізація
  10.  Стаття 5.22. Незаконна видача громадянину виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі
      виборчої комісії, комісії референдуму громадянину виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі з метою надання можливості громадянину проголосувати за інших осіб чи проголосувати більше одного разу в ході одного і того ж голосування або видача громадянину заповнених виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі - тягне за собою накладення
  11.  Стаття 5.18. Незаконне використання грошових коштів при фінансуванні виборчої кампанії кандидата, виборчого об'єднання, діяльності ініціативної групи з проведення референдуму, іншої групи учасників референдуму (В ред. Федерального закону від 21.07.2005 N 93-ФЗ)
      виборчим об'єднанням, ініціативною групою з проведення референдуму, іншою групою учасників референдуму при фінансуванні своєї виборчої кампанії або кампанії референдуму грошових коштів, що не перераховані до виборчого фонду, фонд референдуму, або грошових коштів, що надійшли до виборчого фонду, фонд референдуму з порушенням законодавства про вибори і референдумах, а одно
  12.  ЛІТЕРАТУРА
      виборчих законів країн Центральної та Східної Європи. Київ: IFES, 1995. Як робиться президент? М.: Прогресс, 1985. Ковлер А.І. Франція: партії та виборці. М.: Наука, 1984. Ковлер А.І. Виборчі технології: російський і зарубіжний досвід. М.: ІДП РАН, 1995. Лейкман Е., Ламберт Дж. Д. Дослідження мажоритарної і пропорційної виборчих систем. М.: ІЛ, 1958. Лисенко В.І. Вибори в
  13.  Стаття 5.50. Порушення правил перерахування коштів, внесених до виборчого фонду, фонд референдуму
      виборчий фонд, фонд референдуму з порушенням вимог законодавства про вибори і референдуми, неперерахування в зазначений термін в дохід відповідного бюджету пожертвувань, внесених анонімними жертводавцями, а одно неповернення невикористаних коштів, призначених для внесення виборчої застави, - тягне за собою накладення адміністративного штрафу на кандидата, на обличчя , що було
  14.  4. Вибори до Європейського парламенту
      виборча система відносної більшості, а в Північній Ірландії - система єдиного переданого голосу (природно, що весь регіон представляє собою єдиний виборчий округ). Активне виборче право надається після досягнення віку 18 років, пасивне - 21 року. На відміну від національних виборів і активним, і пасивним виборчим правом користуються в числі інших
  15.  5. ВИБОРЧЕ ПРАВО
      виборче право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами органів держави і місцевого самоврядування. Це один з інститутів конституційного права, хоча включає і окремі норми інших галузей права - трудового, цивільного, адміністративного, кримінального, судово-процесуального. Такі норми можна назвати полівалентними, бо вони
  16.  5. ВИБОРЧІ ОРГАНИ
      виборчим процесом. Серед них розрізняються:? територіальні, включаючи центральні, система яких грунтується на системі політико-територіального устрою держави;? окружні, діючі у виборчих округах у випадках, коли виборчі округи не збігаються з політико-територіальними одиницями;? дільничні, діючі у виборчих дільницях. Дільничні виборчі органи