| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Казахстанське громадянство і режим іноземців |
||
|
Поняття громадянства дано в преамбулі Закону про громадянство, де воно визначено як стійка політико-правовий зв'язок особи з державою, що виражає сукупність їх взаємних прав та обов'язків. Звертає на себе увагу, що казахстанська дефініція громадянства відтворила ту, яка містилася в останньому союзному Законі про громадянство СРСР. Визначення громадянства як політико-правового зв'язку людини з державою відкриває можливість вимагати від громадянина лояльності до влади, що б ця влада ні творила. Не випадково російський законодавець відмовився від політичної складової зазначеної дефініції. Правова ж зв'язок зобов'язує громадянина виконувати тільки ті веління держави, які засновані на праві. Взаємні права й обов'язки держави і громадянина отримали конкретну розшифровку в ст. 1 Закону. Держава в особі своїх органів і посадових осіб відповідально перед своїми громадянами, а громадянин Республіки Казахстан відповідальний перед республікою. Він зобов'язаний дотримуватися Конституції і законів республіки, захищати її інтереси, територіальну цілісність, шанобливо ставитися до звичаїв, традицій, державної мови та мови представників усіх національностей, що проживають на її території, сприяти зміцненню могутності, суверенітету і незалежності республіки. Інститут громадянства в Казахстані базується на встановлених Конституцією і Законом про громадянство принципах. Найважливіший з них - принцип рівності громадян. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції громадянство республіки - єдині та рівні незалежно від підстав його придбання. На громадянство повною мірою поширюється заборона дискримінації, передбачене в викладеної вище ч. 2 ст. 14 Конституції. Згідно із Законом громадянами Республіки Казахстан є особи, які постійно проживали в республіці на день набрання чинності Законом про громадянство або набули громадянство республіки відповідно до Закону, а також особи, вимушено залишили територію Казахстану і проживають в інших державах, маючи громадянство цих держав, якщо це не суперечить законам держав, громадянами яких вони є. Ми вже відзначали, що Конституція 1993 р. у частині четвертій ст. 4 допускала можливість подвійного громадянства: "За всіма громадянами Республіки, вимушено покинули її територію, а також казахами, які проживають в інших державах, - йшлося там, - зізнається право мати громадянство Республіки Казахстан поряд з громадянством інших держав, якщо це не суперечить законам держав, громадянами яких вони є ". На відміну від цього ч. 3 ст. 10 Конституції 1995 говорить: "За громадянином Республіки не зізнається громадянство іншої держави". У цьому виражається принцип єдиного громадянства, яким виключається вищенаведене положення, встановлене в 1991 р. Ще один принцип - це право на громадянство, яке являє собою важливий, невід'ємний і незалежний від держави імператив, що означає неможливість за ініціативи держави позбавити людину громадянства або права змінити громадянство. Як встановлено положеннями преамбули Закону про громадянство, в Республіці Казахстан кожна людина має право на громадянство. Згідно ч. 2 ст. 10 Конституції громадянин республіки ні за яких умов не може бути позбавлений громадянства або права змінити громадянство, так само як не може бути вигнаний за межі Казахстану. Нарешті, принцип повноправності означає, що громадяни республіки мають максимальним об'ємом соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, проголошених і гарантованих Конституцією та законами республіки. В рамках проголошених принципів держава взяла на себе зобов'язання сприяти гуманному вирішенню питань, пов'язаних з громадянством, зокрема, надавати захист і заступництво громадянам, які перебувають за кордоном; зберігати громадянство за особами, що проживають за кордоном, які вступили в шлюб; не видавати своїх громадян іншій державі, якщо інше не встановлено міжнародним договором республіки. Закон встановлює підстави для набуття громадянства. Найважливіше з них - народження. Мабуть, з цієї причини в законі саме цій підставі присвячено п'ять статей з восьми, що регулюють підстави набуття громадянства. Відповідно до закону дитина, батьки якого до моменту його народження перебували у громадянстві Республіки Казахстан, є громадянином республіки незалежно від місця народження. Якщо до моменту народження обоє батьків постійно проживали за межами республіки, громадянство дитини визначається за письмовою згодою батьків. При разногражданстве батьків, один з яких до моменту народження дитини перебував у громадянстві республіки, дитина вважається громадянином республіки, якщо він народився: на території республіки чи поза її межами, але батьки або один з них у цей час мали постійне місце проживання на території республіки. У разі разногражданства батьків, один з яких до моменту народження дитини перебував у громадянстві республіки, якщо в цей час обоє батьків мали постійне місце проживання поза межами республіки, громадянство дитини, яка народилася поза межами Казахстану, визначається за письмовою згодою батьків. Дитина, один з батьків якої на момент народження дитини перебував у громадянстві республіки, а інший був особою без громадянства чи громадянство його не було відомо, вважається громадянином Казахстану незалежно від місця народження. У разі встановлення батьківства дитини, мати якої не має громадянства, а батьком визнається громадянин Республіки Казахстан, дитина, яка не досягла 14 років, стає громадянином республіки незалежно від місця народження. У разі постійного проживання цієї дитини за межами республіки його громадянство визначається за письмовою згодою батьків. Спеціально регулюється придбання громадянства дітьми, батьки яких невідомі або не мають громадянства. Що знаходиться на території республіки дитина, обоє батьків якої невідомі, вважається громадянином Казахстану. Дитина, що народилася на території республіки у осіб без громадянства, які мають постійне місце проживання на її території, є казахстанським громадянином. Наступне підстава набуття громадянства - прийом в громадянство, або натуралізація. Громадяни інших держав та особи без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства Республіки Казахстан за рішенням Президента республіки. Для такого набуття громадянства закон встановлює кілька умов. Основне з них - це постійне проживання на території республіки не менше 10 років. Незалежно від цього терміну громадянство можуть отримати особи, які перебувають у шлюбі з громадянами республіки. Загальна вимога щодо терміну постійного проживання не поширюється також на наступні категорії осіб: - неповнолітніх і недієздатних; - осіб, мають особливі заслуги перед республікою; - вимушених переселенців, тобто осіб, які вимушено залишили територію Казахстану з політичних мотивів, та їх нащадків, якщо вони повернулися для постійного проживання в Казахстан як на історичну батьківщину. Скорочений термін проживання та інші пільгові умови набуття громадянства встановлені також для військовослужбовців, які перебувають на дійсній військовій службі і дислокованих на території республіки. Питання набуття ними громадянства визначаються міждержавними договорами Республіки Казахстан. Чи не відрізняється від звичайного прийому до громадянства і не передбачає пільг поновлення у громадянстві. Від звичайного прийому воно відрізняється тим, що стосується співвітчизників. У законі названі також підстави, передбачені міждержавними договорами та інші. На відміну від законів про громадянство інших держав - членів СНД тут не передбачена така підстава набуття громадянства, як оптация, так само як і придбання громадянства допомогою реєстрації. В якості підстав для відмови в прийомі до громадянства в законі названі: - вчинення злочину проти людства, передбаченого міжнародним правом; - свідоме виступ проти суверенітету і незалежності Республіки Казахстан; - заклик до порушення єдності та цілісності території республіки; - протиправна діяльність, що завдає шкоди державній безпеці, здоров'ю населення; - розпалювання міждержавної, міжнаціональної та релігійної ворожнечі, протидія функціонуванню державної мови республіки. Крім того, клопотання про прийом до громадянства відхиляється, якщо заявник засуджений за терористичну діяльність, визнаний судом особливо небезпечним рецидивістом, полягає у громадянство інших держав за відсутності з ними міждержавних угод про подвійне громадянство. Припинення громадянства передбачено в наступних формах. Вихід з громадянства республіки здійснюється на клопотання особи. У задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо заявник має невиконані зобов'язання перед республікою або майнові обов'язки, з якими пов'язані істотні інтереси громадян чи підприємств, установ і організацій, громадських об'єднань, розташованих на території республіки. Вихід допускається і в тому випадку, якщо заявник притягнутий до кримінальної відповідальності як обвинуваченого або відкликає покарання за що набрало законної сили вироком суду або якщо вихід особи з громадянства республіки суперечить інтересам її державної безпеки. Дитина, яка є громадянином республіки і усиновлений громадянами інших держав, за клопотанням усиновителів може вийти з громадянства республіки, якщо вони постійно проживають за межами республіки. Вийти з громадянства може також дитина, якщо з громадянства республіки виходить і виїжджає на постійне місце проживання за її межі той з батьків, з яким живе дитина. Втрата громадянства має місце у випадку надходження особи в службу безпеки, поліцію, органи юстиції або в інші органи державної влади і управління в іншій державі, за винятком випадків, передбачених міждержавними договорами республіки, а також якщо казахстанське громадянство було придбано в результаті пред'явлення завідомо неправдивих відомостей або фальсифікованих документів. Таким чином, припинення громадянства допомогою виходу з громадянства можливо за волевиявленням громадянина або його законних представників. Втрата громадянства відбувається незалежно від волі громадянина або навіть всупереч його волі. Закон встановлює конкретні повноваження державних органів, причетних до вирішення питань гражданствa. Єдина посадова особа, яка може приймати рішення з цих питань, - Президент республіки. Міністерства внутрішніх справ і закордонних справ та їх органи мають право вести прийом громадян та заяв з питань громадянства, а також вести реєстраційну роботу. Комісія при Президентові республіки з питань громадянства попередньо розглядає надійшли заяви, запитує необхідні документи і матеріали, оцінює їх і вносить на розгляд Президента рекомендації. Рішення з питань громадянства може бути переглянуте Президентом. Скарги на рішення з питань про належність до громадянства і втрату громадянства подаються на його ім'я. Необгрунтована відмова в прийомі заяв з питань громадянства, порушення термінів їх розгляду, а також інші неправомочні дії посадових осіб, що порушують порядок розгляду справ про громадянство і порядок виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку вищестоящому у порядку підлеглості посадовій особі чи до суду. Правовий статус іноземних громадян врегульовано Конституцією, Законом про громадянство та Указом Президента Республіки Казахстан, що має силу закону, "Про правове становище іноземних громадян у Республіці Казахстан" від 19 червня 1995 Іноземці та особи без громадянства користуються в республіці правами і свободами, а також несуть обов'язки, встановлені для громадян, якщо інше не передбачено Конституцією, законами та міжнародними договорами (ч. 4 ст. 12 Конституції). Це "інше" стосується переважно політичних прав, свобод і обов'язків. Крім того, тільки громадянинові республіки Конституція гарантує право на ознайомлення з зачіпають його права та інтереси документами, рішеннями і джерелами інформації, ряд соціальних та економічних можливостей, так само як тільки від громадян вимагає виконання окремих обов'язків. Разом з тим чинне законодавство Республіки Казахстан відносно іноземних громадян та осіб без громадянства проголошує режим найбільшого сприяння. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Казахстанське громадянство і режим іноземців" |
||
|
||