| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Конституційно-правове становище особи |
||
|
Відкривається ця глава ст. 25, досить докладно регулює питання болгарського громадянства. У цій статті знайшли відображення такі найважливіші принципи громадянства, як: заборона позбавлення громадянства громадян за народженням (натуралізовані особи можуть бути позбавлені громадянства), заборона вигнання громадянина з країни і видачі іншій державі, полегшений порядок набуття громадянства особами болгарського походження. Перелік прав і свобод, в цілому, традиційний; він відповідає міжнародним актам і вельми обширний. Починається він з права на життя, причому "зазіхання на людське життя карається як найтяжчий злочин (ст. 28)". Конституція Болгарії не містить заборони смертної кари. У ході обговорення проекту конституції вчені та громадськість активно обговорювали це питання і звертали увагу на те, що ставлення до нього неоднозначно у світової спільноти. Серед інших особистих прав зафіксовані право на особисту свободу та недоторканність, заборона мук, жорстокого, нелюдського або принизливого поводження, а також насильницької асиміляції. Остання заборона продиктований подіями недавнього минулого Болгарії. Своєрідним було "рішення" національного питання в країні під час правління Т.Жівкова: проводилася політика обмеження прав і утиску національного досто-інство тисяч мусульман. Її апогеєм стала вироблена в 1984 р. на підставі рішення пленуму БКП насильницька зміна імен болгарських громадян турецького походження. У Декларації Народних зборів 1990 зазначалося, що "були порушені людські права і життєво важливі духовні і матеріальні інтереси. Посилилася прірву між різними етнічними групами болгарських громадян". Ця політика стала причиною масових переселень громадян до Туреччини влітку 1989 р.; виїхало близько 300 тисяч; в результаті держава втратила близько 170 тисяч працівників, головним чином, у тваринництві та традиційної експортної галузі - тютюнництво; загалом же, ця політика торкнулася близько 900 тисяч осіб (близько 10% населення Болгарії). Після відсторонення Т.Жівкова від влади було прийнято низку заходів, в т.ч. законодавчого характеру для виправлення ситуації (наприклад, прийнятий закон про імена 1990 р.). Конституційна норма про заборону асиміляції є однією з цих заходів. До особистих прав, закріпленим на конституційному рівні, відноситься також недоторканність особистого життя громадян і житла, свобода і таємниця листування та інших повідомлень, свобода вибору місця проживання, пересування по території країни і виїзду за її межі, свобода совісті, свобода думки і свобода віросповідання, свобода інформації. Політичні права і свободи болгарських громадян включають виборче право, свободу зборів і маніфестацій і об'єднань. Соціально-економічні та соціально-культурні права відображені в конституції також досить докладно: утримуються право на працю, відпочинок, матеріальне забезпечення в старості і по непрацездатності, проте, їх формулювання і гарантії зазнали істотних змін. У конституції немає пишного словесного оформлення так званих матеріальних гарантій (державної системи заходів в даній області), зроблено акцент на юридичні гарантії. Пункт 3 ст. 48 конституції говорить: "Кожен громадянин вільно обирає свою професію і місце роботи". У ст. 50 за-міцніла право робітників і службовців на "страйк для захисту своїх колективних економічних і соціальних інтересів". У болгарській соціалістичної конституції це право не зустрічалося, оскільки соціалістичне суспільство мислилося як безконфліктно "за своєю природою" і дозволяє всі конфлікти самим фактом його існування (інакше кажучи, бюрокра-тичні шляхом). Не можна не згадати і про правовий статус іноземців у сфері економіки. У Болгарії встановлені додаткові кон-ституційні гарантії для іноземців з метою залучення іноземного капіталу. Ст. 19 конституції Болгарії говорить про охорону інвестицій болгарських та іноземних громадян і юридичних осіб. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Конституційно-правове становище особи " |
||
|
||