| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Конституційно-правове регулювання основ суспільного ладу і державної політики |
||
|
Теорія народного суверенітету знайшла відображення у формулюванні ч. 2 ст. 1 основного закону, яка говорить: "Вся державного-жавна влада виходить від народу. Вона здійснюється ним безпосередньо або через органи, передбачені цією Конституцією". Яскраво виражений антітоталтарний характер носять положення ч. 3 цієї ж статті: "Ніяка частина народу, політична партія чи інша організація, державна установа не можуть привласнити собі здійснення державного суверенітету". Болгарія характеризується в конституції як "республіка з парламентарним правлінням" (ч. 1 ст. 1). Мабуть, таке формулювання було використана для введення терміна парламенту, не характерного для соціалістичного періоду, коли і парламент і парламентаризм розглядалися офіційною наукою і практикою як явища, "чужі соціалістичного ладу" і принципом єдності влади. Слід зазначити, що для частини болгарського суспільства більш близьким є монархічне правління, що має в Бол-Гаріі досить глибокі історичні корені (1 і 11 середньовічні болгарські царства, конституційна монархія 1877-1946 рр..). Монархісти увійшли в політичне життя Болгарії вже в листопаді 1989 р. Тоді ж було оприлюднено їх гасло, що залишається основним до теперішнього дня: "Хочемо свого царя". Йдеться про спадкоємця болгарського престолу Сімеоне II, котра проживає в Мадриді. Велике народне зібрання мало намір провести 6 липня 1991 референдум з питання про форму правління, але в силу очевидно негативного ставлення значної частини болгарського суспільства відмовилося від цього. Президент Болгарії Ж.Жене зустрічався з Симеоном II в Мадриді; за розпорядженням Президента монарх відновлений в болгарському громадянстві. Монархісти активно беруть участь у виборах; на виборах 18 грудня 1994 Союз монархічних сил "Царство Болгарія" отримав 31 884 голоси, або 0,61%. Національний рух за короновану демократію "Царство Болгарія" - 40642 голоси або 0,78%, Федерація "Царство Болгарія" - 73205 голоси або 1,41%. Всі ці партії не пройшли чотиривідсотковий бар'єр і не отримали місця в парламенті, але не можна заперечувати політичну активність монархістів, а також те, що навіть в умовах такого великого розпилення політичних сил в умовах невеликої країни (у виборах брало участь 48 партій) за ними пішла певна частина виборців. Особливу увагу в конституції приділено характеристиці держави як правової, про що прямо говорить ч. 1 ст. 4. Серед гарантій даної норми слід зазначити наступні, зафіксовані в ст. 5: верховенство і безпосереднє дію конституції, заборона засудження за дії або бездіяльність, що не були за законом злочинами на момент вчинення, оголошення ратифікованих в установленому порядку міжнародних договорів частиною внутрішнього права країни і їх пріоритет перед нормами внутрішнього законодавства, обов'язкове опублікування всіх нормативних актів. Політичні партії по конституції "сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян". У відпо-відно до ч. 4 ст. 11 "не можуть бути утворені політичні партії на етнічній, расовій або релігійній основі, так само як і партії, які ставлять метою насильницьке захоплення державної влади". Конституційний Суд дав тлумачення дан-ної статті конституції. Зокрема, він зазначив, що поряд з єдністю болгарської нації (абз. 4 Преамбули, ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 44) конституція визнає існування релігійних, мовних та етнічних відмінностей (ч . 1 ст. 31, ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 29, ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 54). Наявність осіб, що володіють даними ознаками, є підставою для їх об'єднання, в тому числі і в політичні партії. Мета конституційної норми не у встановленні обмеження правового статусу або за-прета для певної категорії осіб за етнічною, расовою ознакою або ознакою віри (інакше не могли б істота-вать християнські партії, щодо, що цікаво, питання про конституційність не ставилося), а в "недопущення створення і функціонування партій в обмежених рамках, якими закривається доступ за етнічними, расовими і релігійними ознаками для осіб, які не є його носіями". Таким чином, дану норму слід розуміти в контексті її охрани-котельної цілі від екстремістських посягань на державну владою яка найбільш яскраво виражена в останніх словах про заборону "партій, які ставлять ланцюгом насильницьке захоплення державної влади". Закон про політичні партії встановив явочний порядок утворення партій. Партія утворюється за угодою не менше 50 болгарських громадян, що володіють активним виборчим правом (тобто досягли 18 років, не перебувають під опікою і не відбувають покарання у вигляді позбавлення волі). Політичні партії вносяться в окремий реєстр Софійського міського суду на письмове прохання відповідного партійного органу. Прохання розглядається у семиденний строк з моменту надходження у відкритому судовому засіданні за участю прокурора. Відмова у внесенні до реєстру може бути оскаржений в Верховний касаційний суд. Рішення суду про внесення партії до реєстру оприлюднюється в "Державному віснику" у семиденний термін, з цього моменту вона набуває статус юридичної особи. Політичні партії не можуть створювати свої організації на підприємствах, в установах та інших організаціях, а також дитячо-юнацькі організації. Партії можуть мати свої організації, клуби та інші об'єднання за професією та інтересам за територіальним принципом. Політичні партії здійснюють організовану політичну діяльність, під якою розуміється проведення мітингів, демонстрацій, зборів та інших форм публічної агітації на підтримку або проти політичних партій, а також кандидатів на виборах. Політичні партії висувають кандидатів на всі виборні посади, крім суддів. Плюралізм політичного життя для Болгарії не є конституційною формальністю. За 45 пет існування при соціалізмі по суті монопартійного режиму в країні друга партія - Болгарський землеробський народний союз (БЗНС) - самостійності не мала і мала діяти відповідно до директив ЦК БКП. Після 10 листопада 1989 р. в країні почала формуватися багатопартійна система, дуже строката за своїм характером і від-ражаем несталий, перехідний характер болгарського суспільства. Оскільки в Болгарії збереглася партійна еліта розпущених в 1946-1948 рр.. політичних партій, порівняно б-будів відбулося їх відновлення: наприкінці листопада 1989 відновила роботу Болгарська соціал-демократична партія, в грудні 1989 р. - Болгарський землеробський народний союз "Н. Петков" і Болгарська радикал-демократична партія. Деякі з діючих нині на політичній арені Болгарії партій виникли ще в доперебудовний період як організації протесту, як, наприклад. Комітет із захисту прав, свобод і духовних цінностей (19 жовтня 1988 р.), Незалежне об'єднання "Екогласность" (1988 р.), Клуб репресованих після 1945 р. (кінець 1989 р.), рух "Громадська ініціатива" (кінець 1989 р .). 7 грудня 1989 частина опозиційних соціалістів політичних партій об'єдналася в Союз демократичних сил (СДС). Після прийняття 3 квітня 1990 закону про політичні партії процес створення партій придбав обвальний характер. Так, у виборах 1994 брало участь 48 партій. Природно, що при такій дробности політичних сил в умовах порівняно невеликої країни далеко не всі партії мають реальні шанси зайняти місця в парламенті. Значним вагою в політичній системі володіють Болгарська соціалістична партія (БСП), СДС і Рух за права і свободи (ДПС). БСП є наступницею Болгарської комуністичної партії. Після 10 листопада 1989 почався процес перетворення БКП в партію соціал-демократичного типу. У 1990 р. вона була перейменована. Прийнята в 1990 р., програма БСП визначила наступні цілі: створення правової держави, парламентської демократії, багатопартійної системи, гарантії прав людини відповідно до міжнародних норм, становлення громадянського суспільства на основі політичного плюралізму, створення ринкової соціально орієнтованої економіки. За підсумками виборів 18 грудня 1994 вона стала правлячою партією і сформувала уряд. СДС носить характер конфедеративного об'єднання: вхідні в нього організації зберігають свою незалежність і мають власні програми, проте на виборах вони виступають єдиним антитоталітарним блоком. У складі СДС - "Клуб за гласність і демократію", "Незалежне об'єднання на захист прав людини". Незалежна Конфедерація праці "Подкрепа", Комітет захисту релігійних прав, свободи совісті і духовних цінностей, "Клуб незаконно репресованих після 1945 г", Рух "Громадянська ініціатива", БЗНС "Н. Петков", Демократична партія і деякі інші. Ще один елемент болгарської політичної системи - ДПС - партія турецького національної меншини виступає за стабільну національну політику, створення правових гарантії, що виключають розпалювання етнічних і національних розбіжностей, за ліквідацію наслідків "возродітельного процесу 84-85 рр.. " Поява даної партії стало реакцією на грубі порушення прав людини в період тоталітарного режиму, тому головним завданням є "досягнення національної консолідації на основі визнання різнорідного релігійного і етнічного складу болгарської нації (л. 1.2 програми ДПС), а також захист етнічної, релігійної, мовної та культурної ідентичності відповідної частини населення. У Болгарії, як і в інших постсоціалістичних країнах, прагнуть створити ринкову економіку. Ринкова модель передбачає, що вплив на економіку має здійснюватися передусім економічними методами. Від права (і, з-відповідально, конституції) потрібен захист від свавілля держави, її органів і можливих зазіхань приватних осіб. Конституційному регулюванню ринкової економіки притаманне згадка про власність взагалі, незалежно від форми, або тільки про приватну власність, закріплення принципу захисту власності від посягання, уявлення про свободу особистості як передумові вільного функціонування економіки. У конституції Болгарії формально не йдеться про ринкову економіку, але весь комплекс господарських відносин, за-кріплення в 17, 18, 19 статтях і у другому розділі "Основні права і обов'язки громадян ", цілком виразно показує, що мова йде саме про такий економіці. Вона немислима без свободи підприємницької діяльності. Ст. 19 конституції Болгарії говорить:" Економіка Республіки Болгарія грунтується на вільній господарської ініціативи ". Ця норма містить підхід, протилежний підходу до правового регулювання соціалістичного періоду, коли сфера підприємницької діяльності була невиправдано звужена або підприємництво взагалі заборонялося і навіть переслідувалося з кримінального права. Пункт 2 ст. 19 конституції Болгарії вказує, що "закон створює і гарантує для всіх громадян і юридичних осіб однакові правові умови господарської діяльності, запобігаючи зловживання, пов'язані з монополізмом, недобросовісною конкуренцією та захищаючи споживача ". Оскільки в основному законі Болгарії немає спеціальної норми про можливість приватизації і саме назване положення статті 19 служить її конституційною основою. Матеріальну основу і гарантію економічної свободи людини в Болгарії тепер створює приватна власність, а не абстрактна "соціалістична власність", тому особливе значення надається закріпленню нового, принципово відрізняється від попереднього періоду статусу власності. Нова болгарська конституція говорить про власність взагалі, незалежно від того, кому вона належить. Пункт 1 ст. 17 конституції Болгарії говорить: "Право власності та успадкування гарантується і захищається законом". Така формули-ровка істотно відрізняє регулювання права власності від актів соціалістичного періоду, для яких був характерний різний правовий режим захисту в залежності від її форми (державної, кооперативної, особистої, приватної). Принциповим моментом нового конституційного регулювання в цій редакції конституції стало рівноправність всіх видів власності: встановлювалося, що всі вони користуються рівною захистом закону, і їм створюються рівні можливості розвитку. За ідеєю законодавця незахищеності власника в соціалістичній державі повинна бути протиставлена підвищений захист приватної власності в постсоціалістичне час. Тому п. 3 ст. 17 проголошує: "Приватна власність є недоторканною". Велику увагу приділено гарантіям прав власника. Захищаючи й охороняючи власність, конституція допускає можливість вилучення власності при дотриманні ряду умов. Вилучення майна може проводитися тільки: а) на підставі спеціального закону; б) за умови, що державні або общинні потреби не можуть бути задоволені іншим способом; в) за наявності "попереднього і рівноцінного" відшкодування. Конституція Болгарії (так само, як і конституції Румунії, Словаччини та Монголії) зберегла, хоча й у зміненому вигляді, переліки об'єктів виключної державної власності. В їх число входять: підземні багатства, прибережна по-Лосано пляжів, республіканські шляхи сполучення, води, ліси, парки національного значення , природні і археологічні ре-зервати (п. 1 ст. 18). У п. 4 ст. 17 містяться вказівки про правовий статус майна, що перебуває у державній собст-ності: "Режим об'єктів державної власності визначається законом". Діяльність болгарської держави у сфері економіки розкривається у формулі ст. 20: "Держава створює умови для збалансованого розвитку окремих районів країни і допомагає територіальним органам в їх діяльності через фінансову, кредитну та інвестиційну політику". Конституція містить заборону примусової праці. Частина 4 ст. 48 встановлює, що "ніхто не може бути притягнутий до скоєння примусової праці". Спеціальні норми присвячені захисту найбільш уразливих в сучасному світі соці-альних відносин: сім'ї, материнства і дитинства; охорони і відтворення навколишнього середовища, підтримання живої приро-ди і її різноманітності, розумному використанню природних багатств і ресурсів країни, збалансованому розвитку окремих регіонів країни . Питання зовнішньополітичної сфери діяльності держави окреслені в конституції в самій загальній формі. Встановлюється, що зовнішня політика здійснюється відповідно до принципів і норм міжнародного права, основними цілями зовнішньої політики є національна безпека і незалежність країни, добробут і основні права і свободи болгарських громадян, а також сприяння встановленню справедливого міжнародного порядку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Конституційно-правове регулювання основ суспільного ладу і державної політики" |
||
|
||