| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Конституція Болгарії |
||
|
У преамбулі конституції міститься заява про вірність загальнолюдським цінностям: свободі, миру, гуманізму, ра-венства, справедливості і терпимості; в верховний принцип зводяться права особистості, її гідність і безпеку, про-виголошується рішучість створити демократичну, правову і соціальну державу і зберегти єдність Болгарії. Перша глава "Основні початку", що складається з 24 статей, містить характеристику держави, закріплює основопола-гающие принципи функціонування політичної та економічної системи Болгарії, принципи діяльності держави в соціальній сфері. Як вказувалося в одному з рішень Конституційного суду Болгарії, принципове значення включених в цю главу норм "визначається їх призначенням окреслити фундаментальні цінності, на яких базуються від-носіння в сфері державного устрою та громадянського суспільства і підкреслити верховенство прав особистості"). Друга глава "Основні права і обов'язки громадян" (36 статей) фактично охоплює правовий статус як громадян, так і іноземців. Інформація, що міститься в ній ст. 26 прямо вказує, що перебувають в Болгарії іноземці мають всі права і обов'язки, передбачені цією конституцією, за винятком тих, для яких конституція і закони вимагають болгарського громадянства. Глави з третьої по шосту регулюють правовий статус органів держави (відповідно: "Народні Збори", "Президент Республіки", "Рада міністрів", "Судова влада"). Сьома глава присвячена місцевому самоврядуванню та місцевої адміністрації. Восьма глава носить назву "Конституційний суд" і містить норми, що регулюють порядок утворення та діяль-ності даного органу. Такий текстуальний "відрив" від інших органів держави не випадковий: тим самим законодавець під-креслив, що Конституційний суд стоїть поза інших органів влади. Дев'ята глава регулює питання зміни і доповнення до чинної конституції, а також ухвалення нової констатує-ції. Нова конституція Болгарії може бути прийнята тільки Великим народним зібранням. Зміна і доповнення консти-туції здійснюється Народним зборами або Великим народним зібранням. Народні збори може доповнювати і вимірюв-няти всі положення конституції, за винятком віднесених до компетенції Великого народного зборів. Право законодав-котельної ініціативи з цих питань належить 1/4 народних представників і Президенту. Пропозиція розглядається Народними Зборами не раніше, ніж через місяць і не пізніше трьох місяців з моменту надходження. Закон про зміну і доповнення конституції вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало 3/4 народних представників у три голосування в різні дні. Якщо пропозиція отримала менше 3/4, але не менше 2/3 голосів народних представників, то воно може бути поставлено на нове голосування не раніше двох і не пізніше п'яти місяців; при новому голосуванні пропозиція вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше 2/3 народних представників. Прийняття нової конституції, вирішення питань зміни форми державного устрою та управління, порядку з-трансформаційних змін і доповнення конституції, безпосереднього дії конституції і деякі інші, перелічені в ст. 158 конституції відносяться до компетенції Великого народних зборів, яке приймає рішення щодо внесених проектам більшістю в 2/3 голосів усіх народних представників у три голосування в різні дні. Десята глава "Герб, друк, прапор, гімн, столиця" присвячена символів держави. Перехідні та прикінцеві положення встановлюють порядок формування та функціонування державних органів у перехідний період (до формування нових органів), межі дії старого законодавства. Конституція Болгарії являє собою типовий акт постсоціалістичного держави, що відображає прагнення позбавитися від соціалістичного минулого, відмова від соціалістичних ідеалів і бажання повернутися до загальнолюдських цінностей. У ній можна виділити три великих "шару" конституційного регулювання. По-перше, очевидно повернення до ідей європейського конституціоналізму (поділ влади, свобода, гуманізм, права особистості, народний суверенітет і т.д.). Для Болгарії - це ще й повернення до власного досвіду, парламентським традиціям і конституційним ідеям досоциалістічеських періоду. Про це свідчить і той факт, що місцем засідання сьомого Великого народних зборів стала не столиця Болгарії, а місто Тирново, в пам'ять про місце прийняття першої болгарської конституції 1879 р. у Конституції знайшли нове життя і деякі своєрідні дореволюційні інститути , наприклад, інститут Великого народних зборів, скликаних спеціально для прийняття конституції; інститут міністра-голови (замість голови Ради міністрів). Паралелі зі статтями Тирновськой конституції при підготовці конституції 1991 служили додатковими аргументами на користь включення тих чи інших положень. Разом з тим не можна не відзначити, що на відміну, скажімо, від російської конституції, насиченою ідеями раннебуржуазной-го конституційного романтизму, болгарська спирається, головним чином, на післявоєнний конституційний досвід і тому є вельми "соціалізованим" актом: в ній проголошується право на працю (при заборону примусової праці), на соціальне забезпечення у випадку безробіття та з непрацездатності, заборона дитячої праці, нічної роботи для жінок, соціальна функція власності, охорона навколишнього середовища. Під -друге, в ряді статей очевидно вплив соціалістичного конституціоналізму, зокрема, в ст. 18, присвяченій об'єктам виключної державної власності, Болгарія - одна з небагатьох постсоціалістичних країн, збереженні-нившиеся, хоча й у зміненому вигляді, такі норми. По-третє, текст конституції відображає прагнення законодавця створити механізм, що перешкоджає відродженню соціа-лістіческіх суспільних відносин. Норми, що закріплюють заборона оголошення або затвердження якоїсь партії чи ідеології як державної (ст. 11), заборона насильницької асиміляції (ст. 29), оголошення основних прав громадян неотменімо (ст. 57) та інші надають даного акту яскраво виражений постсоціалістичний характер. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Конституція Болгарії" |
||
|
||