Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог , Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 12. Позбавлення волі на певний строк


Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого від суспільства шляхом направлення його в колонію-поселення, примі-ня у виховну колонію, лікувальне виправної установа, виправну колонію загального, суворого або особливого режиму або у в'язницю (ч. 1 ст. 56 КК).
Позбавлення волі на певний строк складається з наступних щих основних елементів: 1) примусова ізоляція засуджений-них від суспільства; 2) ізоляція на певний вироком суду строк; 3) приміщення засуджених у відповідні исправи-тільні установи для дорослих або неповнолітніх злочинцями з різними режимами утримання.
Примусова ізоляція засудженого від суспільства припускає-лага приміщення його в спеціальну установу, перебування в якому пов'язано з різким обмеженням соціальних контактів. Наприклад, засуджений до позбавлення волі не має права залишати заклад, де відбуває покарання, кількість його побачень з родичами та іншими особами, число одержуваних посилок, передач і бандеролей, а також телефонних переговорів ограни-чено. Одержувати і відправляти засудженими корреспонден-ція піддається цензурі, посилки, передачі і бандеролі - огляду; телефонні переговори засуджених контролюються персоналом установ.

Разом з тим фізична ізоляція засудженого від суспільства не має на меті ізолювати його духовно. Засудженим дозволили-ється прослуховування радіопередач, перегляд кінофільмів, теле-передач. У зв'язку з цим вони мають право придбавати за рахунок влас-них коштів або отримувати від родичів чи інших осіб теле-і радіоприймачі. Засудженим до позбавлення волі дозволяється купувати літературу, без обмеження підписуватися на газі-ти і журнали. Відсутність духовної ізоляції від суспільства связа-но з тим, що однією з цілей покарання є виправлення осу-ждения, повернення в суспільство правослухняної, здатні-ми вести соціально корисний спосіб життя. Досягнення цієї мети можливе лише при збереженні духовного зв'язку з суспільством.
Позбавлення волі використовується лише як основного покарання і встановлюється на строк від 2 місяців до 20 років.
Відповідно до ст. 58 КК відбування позбавлення волі на-
призначається:
1) особам, засудженим за злочини, вчинені по які-обережності, а також особам, засудженим до позбавлення волі за умисні злочини невеликої та середньої тяжкості, раніше не відбували позбавлення волі, - у колоніях-поселеннях. З урахуванням обставин скоєння злочину і особи ві-новного суд може призначити зазначеним особам відбування наказа-ня у виправних колоніях загального режиму із зазначенням моті-вов прийнятого рішення;
2) чоловікам, засудженим до позбавлення волі за тяжкі злочини, раніше не відбували позбавлення волі, а також жінкам, засудженим до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини, в тому числі при будь-якому вигляді рецидиву, - у виправних колоніях загального режиму;
3) чоловікам, засудженим до позбавлення волі за особливо тяж-кі злочину, раніше не відбували позбавлення волі, а також при рецидиві або небезпечному рецидиві злочинів, якщо засуджений раніше відбував позбавлення волі, - у виправних-них колоніях суворого режиму;
4) чоловікам, засудженим до довічного позбавлення свобо-ди, а також при особливо небезпечному рецидиві злочинів - в ис-виправних колоніях особливого режиму;

5) чоловікам, засудженим до позбавлення волі за особливо тяж-кі злочини на строк понад 5 років, а також при особливо небез-ном рецидив злочинів відбування частини строку покарання може бути призначене у в'язниці; при цьому суд зараховує час утримання засудженого під вартою до набрання законної сили обвинувальним вироком строк відбування покарання в в'язниці;
6) особам, засудженим до позбавлення волі, які не досягли до моменту винесення судом вироку 18-річного віку, отби-вання покарання призначається у виховних колоніях.
Змінити вид виправної установи може тільки суд відповідно до кримінально-виконавчим законодавець-ством РФ.
У постанові Пленуму Верховного Суду РФ від 12 листопада
2001 р. № 14 «Про практику призначення судами видів виправних-них установ» 1 роз'яснюється ряд складних питань, виник - ших в судовій практиці. При призначенні покарання у вигляді лі-шення волі за сукупністю злочинів або за сукупність-ності вироків вид виправної колонії або відбування частини строку покарання у в'язниці суд повинен призначити нема за каж-ДОЕ злочин окремо, а лише при визначенні окончатель-ної міри покарання. Відбування позбавлення волі чоловікам, засудженим за вчинення злочину при рецидиві, в ІСПР-вительной колонії суворого режиму призначається лише в тому слу-чаї, якщо ця особа раніше була засуджена до позбавлення волі та відбувала його у виправних установах. Під раніше отби-вавшейся покарання слід розуміти особу, яка за здійснений-ве ним у минулому злочин було засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі і відбувала його у виправній коло-нії, в'язниці, лікувальному виправній установі або в слід-ственном ізоляторі у зв'язку з залишенням для виконання робіт з господарського обслуговування, якщо судимість за цей Престо-полонених не була знята або погашена на момент вчинення ново-го злочину. До раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі також відносяться:
1 БВС РФ. 2002. № 1.

1) умовно засуджений до позбавлення волі, який за ос-нування, викладеним у ч. 3, 4, 5 ст. 74 КК, був направлений для відбування позбавлення волі до виправної колонії;
2) засуджений до позбавлення волі, який за вступ вироку в законну силу відбував це покарання в следствен-ном ізоляторі відповідно до ст. 77 ДВК РФ;
3) засуджений до позбавлення волі, що відбув частину терміну покарання і звільнений з місць позбавлення волі за хворобою на підставі ч. 1, 2 ст. 81 КК;
4) засуджений до позбавлення волі, який після відбуття час-ти терміну покарання звільнений з місць позбавлення волі умовах а-но-достроково, або засуджений, якому залишилася невідбуту частину позбавлення волі замінено більш м'яким покаранням;
5) засуджений до позбавлення волі за вироком іншого го-державу (включаючи країни СНД), який у зв'язку з подальші-щей передачею його до Росії відбував позбавлення волі в ІСПР-вительностью установі Російської Федерації відповідно до судовим рішенням про прийняття вироку до виконання.
Не може розглядатися як раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі особа:
1) засуджена до покарання у вигляді обов'язкових робіт, ис-виправних робіт або обмеження волі, якщо йому по осно-ваниям, передбаченим ч. 3 ст. 49, ч. 3 ст. 50 або ч. 4 ст. 53
КК, ці покарання були замінені позбавленням волі;
2) до якого за скоєний злочин відповідно до ч. 2 ст. 55 КК суд замість позбавлення волі застосував покарання у вигляді утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
3) знаходилося у виправній установі за вироком суду, якщо стосовно неї вирок скасовано в порядку нагляду з припиненням справи або змінений і призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, або застосовано умовне осуж-дення;
4) засуджена до позбавлення волі, але фактично не від-буваєте покарання у виправних установах у зв'язку із застосуванням до нього амністії або звільненням від відбування покарання в порядку помилування, або неприведенням в испол-ня вироку у разі закінчення встановлених законом строків давності згідно ст. 83 КК;

5) раніше була засуджена до позбавлення волі в межах сро-ка перебування його під вартою як запобіжного заходу, оскільки воно не відбувала покарання у виправному уста-деніі;
6) відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, у разі його засудження до позбавлення волі за злочин, здійснений-ве до винесення першого вироку;
7) засуджена до позбавлення волі і відбула покарання у місцях позбавлення волі за діяння, злочинність і караність яких усунена чинним законом, а так само якщо дію-вующим законом за їх вчинення не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Якщо особі в порядку ст. 85 КК актом помилування смертну кару замінено позбавленням волі (на певний строк або довічно), воно має відбувати це покарання в виправних ної колонії особливого режиму.
При засудженні особи на термін понад 5 років за скоєння особливо тяжкого злочину, а також при особливо небезпечному реці-діві злочинів і призначення йому згідно ч. 2 ст. 58 КК відбування частини строку покарання у в'язниці суду слід мо-тівіровать це у вироку прийняте рішення і вказати, в ис-виправних установі якого виду він повинен відбувати решту покарання (після відбуття частини строку лише-ня волі у в'язниці).
При умовному засудженні до позбавлення волі вид исправи-тельного установи не призначається. Якщо засуджений в період випробувального терміну вчинив новий умисний або неостиглого-києм на худобу злочин, суд, вирішуючи питання про скасування умовного засудження на підставі ч. 4, 5 ст. 74 КК, призначає вид исправи-тельного установи за правилами ст. 58 КК.
При необгрунтованому призначенні судом першої інстанції ві-да виправної колонії з більш суворим режимом, ніж пре-чено законом, вищестоящий суд, розглядаючи справу в кас-саціонном або наглядовому порядку, повинен призначити засуджений-ному виправну колонію з менш суворим режимом. А при необгрунтованому призначенні менш суворого режиму - скасувати вирок і направити справу до суду для нового розгляду.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 12. Позбавлення волі на певний строк "
  1. Стаття 10. Зворотній сила кримінального закону Коментар до статті 10
    позбавлення волі, а її верхня межа - десять років позбавлення волі. Новим законом нижня межа збільшений до трьох років позбавлення волі, а верхній знижений до восьми років позбавлення волі. Яким чином у такій ситуації встановити, мало місце пом'якшення покарання або його жорсткість? При цьому давати оцінку положень нового закону можна і з урахуванням нижнього, і з урахуванням верхньої межі санкції. В
  2. Стаття 15. Категорії злочинів Коментар до статті 15
    позбавлення волі на певний строк. Саме цей вид покарання відповідає зазначеним вимогам. Він широко представлений у санкціях, а можливість призначення позбавлення волі за вчинення будь-якого злочину, а потім і його термін служать відображенням позиції законодавця у визначенні тяжкості злочину. Тому останнім критерієм розподілу злочинів на категорії є передбачений КК РФ
  3. Стаття 18. Рецидив злочинів Коментар до статті 18
    позбавлення волі. Поняття реального позбавлення волі в законі не розкривається, але воно означає те, що за вироком суду засуджений має відбувати покарання у вигляді позбавлення волі. Вид установи, який призначається для відбування цього виду покарання, вид самого покарання у вигляді позбавлення волі (позбавлення волі на певний строк або довічне позбавлення волі) не мають значення для наявності факту
  4. Стаття 44. Види покарань Коментар до статті 44
    позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; 3) позбавлення спеціального військового або почесного звання, класного чину і державних нагород; 4) обов'язкові роботи; 5) виправні роботи; 6) обмеження по військовій службі; 7) обмеження волі; 8) арешт; 9) утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 10) позбавлення волі на певний строк; 11)
  5. Стаття 45. Основні і додаткові види покарань Коментар до статті 45
    позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі; страта. Основні види покарань призначаються тільки самостійно, вони не можуть приєднуватися до інших основних покарань. Вони завжди вказуються в санкції статей Особливої ??частини КК РФ. Але за наявності виняткових обставин суд вправі призначити інший (але тільки більш м'який) вид основного покарання, ніж
  6. Стаття 56. Позбавлення волі на певний строк Коментар до статті 56
    позбавлення волі: позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі. Зміст поняття "позбавлення волі" розкривається у ч. 1 ст. 56 КК РФ, де йдеться про те, що позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого від суспільства шляхом направлення його в колонію-поселення або приміщення у виховну колонію, лікувальне виправної установи, виправну колонію загального,
  7. Стаття 57 . Довічне позбавлення волі Коментар до статті 57
    позбавлення волі, так само як і позбавлення волі на певний строк, являє собою ізоляцію засудженого від суспільства. Велика строгість цього виду позбавлення волі забезпечується, по-перше, відсутністю терміну покарання, і по-друге, особливими умовами відбування покарання. Довічне позбавлення волі як найбільш суворий з числа вживаних в даний час вид покарання призначається
  8. Стаття 58. Призначення засудженим до позбавлення волі виду виправної установи Коментар до статті 58
    позбавлення волі виду виправної установи. Така регламентація необхідна у зв'язку з тим, що, хоча засудженим і призначається покарання у вигляді позбавлення волі, коло правообмежень і умови відбування покарання будуть різні залежно від того, який вид установи призначається для відбування покарання. Саме тому у вироку суду має бути вказано не тільки призначений термін позбавлення
  9.  Стаття 69. Призначення покарання за сукупністю злочинів Коментар до статті 69
      позбавлення волі не може бути більше двадцяти п'яти років (ч. 3). Названі положення покликані забезпечити принцип справедливості при застосуванні кримінального закону, відповідно до якого покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, повинні відповідати, зокрема, характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину (ч. 1 ст. 6 КК РФ).
  10.  Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю вироків Коментар до статті 70
      позбавлення волі, який може бути призначений за сукупністю вироків, і він становить тридцять років. Це означає, що особі, яка не отбившему за першим вироком, наприклад, п'ятнадцять років позбавлення волі і засудженому за другим вироком до двадцяти років позбавлення волі, за сукупністю вироків не може бути застосований принцип повного приєднання невідбутого покарання, оскільки в цьому