|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Визначення
|
|
10. Право на судовий захист честі і гідності та покладання на того, хто поширив ганьблять відомості, обов'язки довести їх відповідність дійсності не порушують гарантовану Конституцією Російської Федерації свободу думки і слова ...
При розгляді в судах загальної юрисдикції справ про захист честі і гідності підлягає встановленню та оцінці не тільки достовірність, але і характер поширених відомостей, виходячи з чого суд повинен вирішувати: чи завдає поширення відомостей шкоду захищається Конституцією Російської Федерації цінностям, чи вкладається це в рамки політичної дискусії, як відмежувати поширення недостовірної фактичної інформації від політичних оцінок і чи можливо їх спростування по суду. Виправлення судових помилок, допущених при вирішенні зазначених питань, відноситься до компетенції судів вищестоящих інстанцій, включаючи Верховний Суд Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 27 вересня 1995 року N 69-0; абзаци другий пункту 2, другий пункту 3 мотивувальної частини).
11. За змістом статей 23 (частина 1) і 25 Конституції Російської Федерації у взаємозв'язку з її статтями 10, 11 (частина 1), 15 (частини 1 і 2), 18, 118 (частина 1), 120 і 126, суд, діючи безпосередньо в силу вимог зазначених статей Конституції Російської Федерації і вирішуючи при цьому завдання кримінально-правового характеру, наділений повноваженням щодо здійснення процедури незалежного вирішення питання про проведення оперативно-розшукових заходів, пов'язаних з обмеженнями конституційних прав громадян, що не обмежує їхніх прав, а навпаки, створює додаткову гарантію їх захисту. Суд не може дати дозвіл на обмеження конституційних прав, якщо не приходить до висновку про необхідність такого обмеження, його обгрунтованості та законності, в тому числі з точки зору вимог статей 1, 2, 3, 5, 7 і 8 Федерального закону "Про оперативно- розшукову діяльність "(Визначення Конституційного Суду від 4 лютого 1999 року N 18-О; абзац одинадцятий пункту 3 мотивувальної частини).
12. Після прийняття Конституції Російської Федерації пройшло більше семи років - період ..., достатній для виконання законодавцем приписи пункту 6 розділу другого "Прикінцеві та перехідні положення" Конституції Російської Федерації про приведення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб , підозрюваних у вчиненні злочину, у відповідність з Конституцією Російської Федерації.
Такий закон, однак, досі не прийнятий. Тим самим, в кінцевому рахунку, змінюється конституційне значення містяться в Конституції Російської Федерації перехідних положень, оскільки тимчасова норма фактично стає постійно діючою і в такій якості порушує не тільки право, закріплене статтею 22 (частина 2) Конституції Російської Федерації, а й проголошений її статтею 18 принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими (Визначення Конституційного Суду від 19 квітня 2001 року N 101-О; абзаци четвертий і п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
13. Виходячи з особливостей процесуального статусу підозрюваного і з урахуванням інтересів забезпечення права на свободу та особисту недоторканність громадян, стаття 22 (частина 2) Конституції Російської Федерації допускає затримання особи до судового рішення на строк не більше 48 годин. За своїм буквальним змістом ця конституційна норма не виключає, що при порушенні прокурором чи слідчим і дізнавачем за згодою прокурора клопотання про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою суд вправі своїм рішенням продовжити термін затримання підозрюваного у зв'язку з відкладенням прийняття рішення про обрання арешту як запобіжного заходу, як це встановлено пунктом 3 частини сьомої статті 108 (у колишній редакції - частини шостої) і знаходиться з нею в нормативному єдності частиною другою статті 94 КПК Російської Федерації.
Оскільки таке продовження здійснюється на підставі судового рішення, невизначеність у питанні про відповідність зазначених статей Конституції Російської Федерації відсутня, - тим більше що продовження судом терміну затримання ще на 72 години є менш жорсткою превентивним заходом, ніж арешт , до того ж цей термін відповідно до частини десятої статті 109 КПК Російської Федерації також підлягає заліку при обчисленні максимально допустимої тривалості утримання під вартою. Крім того, приймаючи постанову про відкладення прийняття рішення за результатами розгляду клопотання прокурора, дізнавача і слідчого про обрання тримання під вартою як запобіжного заходу та продовжуючи термін затримання підозрюваного, суд керується нормами кримінально-процесуального законодавства, що регулюють порядок затримання підозрюваного, і виходить з наявності встановлених підстав для цього (Визначення Конституційного Суду від 6 березня 2003 року N 44-О; пункт 4 мотивувальної частини).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " визначення " |
- Стаття 185. Зміст ухвали
Коментар до статті Важливою змістовною частиною будь-якого визначення, у тому числі що виноситься в протокольній формі, є-ється зазначення в ньому мотивів, за якими арбітражний суд прийшов до своїх висновків. Стаття 185 АПК РФ, таким чином, зобов'язує суд виносити мотивовані визначення. Невиконання цієї вимоги може спричинити скасування відповідної ухвали судом вищої інстанції.
- Стаття 49. Визначення про введення спостереження
1. Визначення про введення спостереження виноситься суддею арбітражного суду одноосібно. 2. У визначенні арбітражного суду про введення спостереження повинні міститися вказівки на: визнання заяви про визнання боржника банкрутом обгрунтованим і введення спостереження; твердження тимчасового керуючого; абзац втратив чинність. - Федеральний закон від 19.07.2009 N 195 ФЗ. 3. У разі, якщо при
- § 193. Індивідуально і генетично певні зобов'язання
Індивідуально певними зобов'язаннями були ті, престаціі яких стосувалися індивідуально визначених речей (res non fungibiles) або речей, визначених in specia. Навпаки, зобов'язання, престаціі яких стосувалися генетично певних речей (res fungibiles), називалися генетично певними, або певними in genere. Розподіл зобов'язань на певні in specie і
- Стаття 187. Виконання ухвали
Коментар до статті На інший порядок виконання ухвали фактично вказується в ч. 3 ст. 39 АПК РФ, що передбачає направлення справи за підсудністю до відповідного арбітражного суду на виконання ухвали про це після закінчення строку на оскарження цієї ухвали (10 днів), а в разі подання скарги - після прийняття постанови суду про залишення скарги без задоволення. Див:
- Стаття 186. Напрямок визначення
Коментар до статті Інший термін направлення копії ухвали встановлений, наприклад, у ч. 6 ст. 93 АПК РФ, згідно з якою копія ухвали про забезпечення позову надсилається особам, які беруть участь у справі, та іншим особам не пізніше наступного дня після дня його винесення. Див: коментар до ст. 93 АПК
- Стаття 290. Касаційні скарги на визначення арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій
Коментар до статті Стаття, що встановлює правила перевірки законності визначень арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій, поширюючи на них той же порядок, який встановлений для розгляду касаційних скарг на рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій. З положень ст. 290 АПК РФ виходять суди касаційної інстанції і при визначенні терміну
- Стаття 187. Виконання ухвали
Коментар до статті Оскільки у визначенні арбітражного суду найчастіше вирішуються окремі процесуальні питання, спрямовані на забезпечення справедливого судового розгляду у встановлений законом строк або на забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення, ухвали виконуються негайно. Винятки із загального правила можуть бути передбачені АПК 2002 або
- Стаття 427. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
Підсумковим процесуальним документом, що приймається судом за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, є визначення. Порядок винесення даного визначення, вимоги, пропоновані до нього, правові наслідки його прийняття, порядок оскарження ухвали й інші положення, передбачені статтею коментарів, в
- Стаття 120. Наслідки винесення ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами
1. Винесення арбітражним судом ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами є підставою для початку розрахунків з усіма кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів. 2. У визначенні про перехід до розрахунків з кредиторами встановлюється термін закінчення розрахунків з кредиторами, який не може перевищувати шість місяців з дати винесення зазначеного визначення. Після закінчення
- Стаття 218. Оскарження ухвали суду про зупинення провадження у справі
Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку будь-якою особою, бере участі у справі. Що стосується ухвал про відмову у зупиненні провадження у справі або про його відновлення (ст. 219 ЦПК), то на них не може бути подана скарга або подання прокурора, а заперечення щодо цих визначень можуть бути
- Стаття 17.4. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи за поданням судді
Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або подання судді чи невжиття заходів щодо усунення зазначених у визначенні або поданні порушень закону - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати
- Стаття 38. Відповідальність за невиконання при-говору суду про позбавлення права займати певні повинно-сті чи займатися певною діяльністю
Представники влади, державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування, службовці державних або муніципальних установ, комерційних чи інших організацій, злісно не виконують набрали законної сили вирок суду, рішення суду або іншої судовий акт про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, а також засуджені,
- Стаття 227. Висилка особам, бере участі у справі, копій ухвали суду
Стаття, що встановлює процесуальні строки висилки особам, бере участі у справі, які не з'явилися в судове засідання, копій визначень про призупинення або припинення провадження у справі або про залишення заяви без розгляду. Оскільки в силу ст. 331 і 371 ЦПК названі визначення можуть бути оскаржені до вищестоящого суду, а згідно ст. 332 і 372 ЦПК скарга або
- Стаття 391. Вступ ухвали або постанов-лення суду законної сили і звернення його до виконання
(в ред. Федерального закону від 29.12.2010 N 433-ФЗ) 1. Визначення або постанова суду першої інстанції набирає законної сили і звертається до виконання після закінчення строку його оскарження в апеляційному порядку або в день винесення судом апеляційної інстанції ухвали або постанови. 2. Визначення або постанова суду, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, набирає
- Стаття 29.12. Визначення у справі про адміністративне правопорушення
1. У визначенні у справі про адміністративне правопорушення зазначаються: 1) посаду, прізвище, ініціали судді, посадової особи, найменування і склад колегіального органу, які винесли ухвалу; 2) дата та місце розгляду заяви, клопотання, матеріалів справи; 3) відомості про особу, яка подало заяву, клопотання або стосовно якого розглянуто матеріали справи; 4)
- Стаття 29.12. Визначення у справі про адміністративне правопорушення
1. У визначенні у справі про адміністративне правопорушення зазначаються: 1) посаду, прізвище, ініціали судді, посадової особи, найменування і склад колегіального органу, які винесли ухвалу; 2) дата та місце розгляду заяви, клопотання, матеріалів справи; 3) відомості про особу, яка подало заяву, клопотання або стосовно якого розглянуто матеріали справи; 4)
|