ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Л.В. Лазарєв. Правові позиції Конституційного Суду Росії, 2003 - перейти до змісту підручника

Визначення

11. ... Поняття "органи місцевого самоврядування" та "посадові особи місцевого самоврядування" не є взаємовиключними: посадова особа місцевого самоврядування залежно від кола його повноважень може виступати і як органу місцевого самоврядування (Визначення Конституційного Суду від 26 вересня 1996 року N 92 - О; абзац другий пункту 2 мотивувальної частини).
12. Зі статті 12 Конституції Російської Федерації, згідно з якою місцеве самоврядування в межах своїх повноважень самостійно та органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади, не випливає, що на муніципальних службовців не можуть поширюватися законні обмеження, встановлені для державних службовців. Законодавець, діючи в межах своєї компетенції, встановлює систему місцевого самоврядування та визначає статус муніципальних службовців. При цьому він має право поширити на них передбачені Федеральним законом "Про основи державної служби Російської Федерації" обмеження або регламентувати їх у спеціальному законі (Визначення Конституційного Суду від 10 квітня 1997 року N 60-О; пункт 2 мотивувальної частини).
13. Ухвалою Конституційного Суду Російської Федерації від 29 травня 1998 положення частини 4 статті 28 Закону Республіки Комі "Про державну службу Республіки Комі", яким було відстрочено введення в дію таких же обмежень щодо державних службовців / про несумісність депутатського мандата зі статусом державного службовця /, що не відповідає Конституції Російської Федерації, її статтям 10, 72 (пункт "н"), 76 (частина 5) і 77 (частина 1).
Та обставина, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади (стаття 12 Конституції Російської Федерації), саме по собі не означає, що дана правова позиція Конституційного Суду Російської Федерації щодо державних службовців не може бути застосована до муніципальним службовцям.
З Федерального закону "Про основи державної служби Російській Федерації" і "Про основи муніципальної служби Російській Федерації" випливає, що державна служба, як і муніципальна служба в силу свого публічно-правового характеру сполучені з вимогами неприпустимість їх суміщення з якої-небудь іншої публічної діяльністю. Це підтверджується і правовою позицією Конституційного Суду Російської Федерації, викладеної у визначенні від 10 квітня 1997 року N 60-О за скаргою громадянина П.І. Забродина, згідно з яким федеральний законодавець вправі поширити на муніципальних службовців обмеження, передбачені для державних службовців (Визначення Конституційного Суду від 14 січня 1999 року N 23-О; абзаци другий і третій пункту 3 мотивувальної частини).
14. ... Федеральний закон від 28 серпня 1995 року "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" визначає, що статутами муніципальних утворень відповідно до законів суб'єктів Російської Федерації може бути передбачена можливість відкликання населенням депутата, члена виборного органу місцевого самоврядування, виборного посадової особи місцевого самоврядування (пункт 5 статті 18). Отже, даний Федеральний закон надає суб'єктам Російської Федерації право на власний розсуд вирішувати питання про те, вводити чи не вводити інститут відкликання названих виборних осіб. Норми про інститут відкликання депутата, інших виборних осіб стосуються статусу цих осіб і не зачіпають права громадян, що гарантуються Конституцією Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 25 березня 1999 року N 43-О; абзац другий пункту 2 мотивувальної частини).
15. Встановлення порядку реєстрації статуту муніципального освіти (у тому числі визначення того, який державний орган її здійснює), таким чином, становить предмет ведення суб'єкта Російської Федерації і знаходиться поза межами ведення Російської Федерації, а також спільного ведення Російської Федерації і її суб'єктів, т.е . в цьому питанні суб'єкти Російської Федерації, за змістом статей 73 і 76 (частина 4) у взаємозв'язку зі статтями 5 (частина 3), 71, 72 (пункт "н" частини 1) і 76 (частини 1, 2, 3, 5 і 6) Конституції Російської Федерації, мають всю повноту державної влади і здійснюють власне правове регулювання (Визначення Конституційного Суду від 31 травня 1999 року N 60-О; абзац другий пункту 2 мотивувальної частини).
16. Федеральні закони про приватизацію державного та муніципального майна можуть встановлювати її процедуру, форми і способи, але не перелік підлягають приватизації об'єктів власності ...
Федеральний закон від 21 липня 1997 року "Про приватизацію державного майна основи приватизації муніципального майна в Російській Федерації", вказавши, що порядок визначення вартості викуповується орендарями державного майна визначається відповідно програмою приватизації та програмами приватизації суб'єктів Російської Федерації (пункт 3 статті 26), не передбачає нормативного регулювання вартості викуповується орендарями муніципального майна, а тому муніципальне утворення має право вирішувати це питання самостійно відповідно з визначальним їм порядком і умовами приватизації муніципального майна (Визначення Конституційного Суду від 15 червня 1999 року N 64 -О; абзаци перший, третій і четвертий пункту 3 мотивувальної частини).
17. Федеральним законом "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" містам федерального значення - Москві і Санкт-Петербургу надана можливість при організації місцевого самоврядування не створювати його виборні органи на міському рівні (пункт 2 статті 14). Оскільки ця норма не носить імперативного характеру, завдання організації місцевого самоврядування в Москві і Санкт-Петербурзі - відповідно до статутів та законами даних суб'єктів Російської Федерації - може бути вирішена різним чином, однак при цьому в силу Конституції Російської Федерації і вимог названого Федерального закону їх населення не повинно позбавлятися права на здійснення місцевого самоврядування, яке підлягає захисту в судах загальної юрисдикції. Отже, конституційне право мешканців міст федерального значення обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування навіть за відсутності виборних міських органів місцевого самоврядування може бути реалізоване на внутрішньоміських територіях (Визначення Конституційного Суду від 18 квітня 2000 року N 97-О; абзац другий пункту 2 мотивувальної частини ).
18. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду Російської Федерації, вираженої, зокрема, в постанові від 24 січня 1997 року, врахування думки населення в певних конституційно-правових ситуаціях може здійснюватися шляхом прийняття населенням рішення на місцевому референдумі, підсумки якого носять обов'язковий характер. В інших випадках думка населення може виявлятися за допомогою різних форм як безпосереднього, так і опосередкованого (через представницький орган влади) волевиявлення громадян, наприклад шляхом обговорення населенням проектів нормативних актів, у тому числі статутів муніципальних утворень. ... До можливих формам підлягає обліку вираження думки населення можуть відноситися і рішення представницьких органів місцевого самоврядування щодо прийняття і зміни своїх статутів, якими, зокрема, встановлюється територіальна основа місцевого самоврядування і, відповідно, визначається склад територій муніципальних утворень (Визначення Конституційного Суду від 13 липня 2000 N 195-О; абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини).
19. Реалізуючи повноваження Російської Федерації в галузі організації місцевого самоврядування (стаття 72, пункт "н" частини 1, Конституції Російської Федерації) і встановлюючи ... загальні принципи організації муніципальної служби та основи правового становища муніципальних службовців в Російській Федерації, федеральний законодавець вправі, враховуючи специфіку професійної діяльності муніципальних службовців, не тільки передбачити для муніципальних службовців гарантії правового і соціальної захищеності, багато в чому аналогічні тим, якими користуються державні службовці, а й поширити на них встановлені законодавством про державну службу вимоги до заміщення відповідних посад, у тому числі вимога про дотримання вікових критеріїв при прийомі на муніципальну службу та звільнення після досягнення граничного віку для перебування на муніципальної посади муніципальної служби, як це встановлено для державних службовців.
Цей висновок випливає з зберігає свою силу правової позиції Конституційного Суду Російської Федерації, вираженої / в ряді визначень / (Визначення Конституційного Суду від 8 лютого 2001 року N 45-О; абзаци шостий і сьомий пункту 2 мотивувальної частини).
20. Виходячи з конституційного сенсу розглянутого законоположення / пункту 3 статті 16 Федерального закону "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації", статут муніципального освіти може наділяти, а може і не наділяти главу муніципального освіти правом входити до складу представницького органу місцевого самоврядування, головувати на його засіданнях. Місцеве співтовариство, крім того, може взагалі не передбачати у своєму статуті посаду глави муніципального освіти - виборного посадової особи, так як з Конституції Російської Федерації (стаття 130, частина 1) випливає обов'язковість наявності лише виборних органів місцевого самоврядування муніципальних утворень. Інші органи та посадові особи місцевого самоврядування утворюються відповідно до статутів муніципальних утворень. Норма пункту 1 статті 16 Федерального закону "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" про можливість передбачити в статуті муніципального освіти посаду глави муніципального освіти - виборного посадової особи (як і норма пункту 3 тієї ж статті) не носить імперативного, зобов'язуючого характеру. Тому органи законодавчої влади суб'єктів Російської Федерації, судові та інші органи повинні виходити з того, що розглянуті норми мають лише диспозитивний характер, а тому вони не мають права вторгатися в цю сферу самостійного вирішення питань місцевими громадами, як це гарантовано Конституцією Російської Федерації і федеральними законами ( Визначення Конституційного Суду від 21 лютого 2002 року N 26-О; абзац третій пункту 3 мотивувальної частини).
21. Покладаючи на місцеву адміністрацію обов'язок по наданню суддям житла, / положення статті 19 (пункт 3) Закону "Про статус суддів в Російській Федерації" / - з метою забезпечення балансу таких конституційно захищаються цінностей, як самостійність місцевого самоврядування і незалежність суддів, - передбачають повну компенсацію з федерального бюджету виникають при здійсненні даного обов'язку додаткових витрат органу місцевого самоврядування ...
Зазначена обов'язок місцевої адміністрації стосується забезпечення житлом суддів того суду, який знаходиться на території муніципального освіти. Оскільки зміст і використання муніципального житлового фонду в силу закону належить до питань місцевого значення, питання забезпечення житлом суддів, як громадян, які проживають на території відповідного муніципального освіти, мають і загальнодержавне і місцеве значення, а тому вирішуються спільно державними органами та органами місцевого самоврядування.
Таким чином, невизначеність у питанні про відповідність Конституції Російської Федерації пункту 3 статті 19 Закону Російської Федерації "Про статус суддів в Російській Федерації" в частині, що стосується обов'язки місцевої адміністрації надати судді благоустроєне жиле приміщення за рахунок коштів місцевого бюджету з подальшою компенсацією з федерального бюджету в термін не більше шести місяців, відсутній (Визначення Конституційного Суду від 9 квітня 2003 року N 132-О; абзаци п'ятий і шостий пункту 3 мотивувальної частини).
22. Оскільки забезпечення зазначеної категорії державних службовців / прокурорів і слідчих, призначених на посаду і (або) потребують поліпшення житлових умов / має як загальнодержавне, так і місцеве значення, а певний оспорюваної нормою порядок надання житла - і органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, і органами місцевого самоврядування - стосується тих прокурорів і слідчих, які проживають на території відповідного муніципального освіти, встановлене нею регулювання гарантує баланс прав і законних інтересів суб'єктів Російської Федерації, місцевого самоврядування та органів прокуратури і не може розглядатися як порушує самостійність і права суб'єктів Російської Федерації, а також права місцевого самоврядування, в тому числі закріплені в статті 132 Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 12 травня 2003 року N 167-О; абзац п'ятий пункту 2 мотивувальної частини).
23. У силу зазначених конституційних вимог / статей 2, 7 (частина 2), 18, 38 (частина 1) / федеральний законодавець, реалізуючи свої повноваження у сфері сімейного законодавства, а саме з правового регулювання відносин, пов'язаних із захистом сім'ї, материнства, батьківства та дитинства, а також соціальним захистом (стаття 72, пункти "ж" і "до" частини 1, Конституції Російської Федерації), вправі питання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, що залишилися без піклування батьків, віднести до питань муніципального рівня, і з цієї точки зору пункт 2 статті 121 Сімейного кодексу Російської Федерації сам по собі не може розглядатися як такий, що суперечить Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 6 червня 2003 року N 219-О; абзац п'ятий пункту 2 мотивувальної частини).
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Визначення"
  1.  Стаття 185. Зміст ухвали
      Коментар до статті Важливою змістовною частиною будь-якого визначення, у тому числі що виноситься в протокольній формі, є-ється зазначення в ньому мотивів, за якими арбітражний суд прийшов до своїх висновків. Стаття 185 АПК РФ, таким чином, зобов'язує суд виносити мотивовані визначення. Невиконання цієї вимоги може спричинити скасування відповідної ухвали судом вищої інстанції.
  2.  Стаття 49. Визначення про введення спостереження
      1. Визначення про введення спостереження виноситься суддею арбітражного суду одноосібно. 2. У визначенні арбітражного суду про введення спостереження повинні міститися вказівки на: визнання заяви про визнання боржника банкрутом обгрунтованим і введення спостереження; твердження тимчасового керуючого; абзац втратив чинність. - Федеральний закон від 19.07.2009 N 195 ФЗ. 3. У разі, якщо при
  3.  § 193. Індивідуально і генетично певні зобов'язання
      Індивідуально певними зобов'язаннями були ті, престаціі яких стосувалися індивідуально визначених речей (res non fungibiles) або речей, визначених in specia. Навпаки, зобов'язання, престаціі яких стосувалися генетично певних речей (res fungibiles), називалися генетично певними, або певними in genere. Розподіл зобов'язань на певні in specie і
  4.  Стаття 187. Виконання ухвали
      Коментар до статті На інший порядок виконання ухвали фактично вказується в ч. 3 ст. 39 АПК РФ, що передбачає направлення справи за підсудністю до відповідного арбітражного суду на виконання ухвали про це після закінчення строку на оскарження цієї ухвали (10 днів), а в разі подання скарги - після прийняття постанови суду про залишення скарги без задоволення. Див:
  5.  Стаття 186. Напрямок визначення
      Коментар до статті Інший термін направлення копії ухвали встановлений, наприклад, у ч. 6 ст. 93 АПК РФ, згідно з якою копія ухвали про забезпечення позову надсилається особам, які беруть участь у справі, та іншим особам не пізніше наступного дня після дня його винесення. Див: коментар до ст. 93 АПК
  6.  Стаття 290. Касаційні скарги на визначення арбітражного суду першої і апеляційної інстанцій
      Коментар до статті Стаття, що встановлює правила перевірки законності визначень арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій, поширюючи на них той же порядок, який встановлений для розгляду касаційних скарг на рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій. З положень ст. 290 АПК РФ виходять суди касаційної інстанції і при визначенні терміну
  7.  Стаття 187. Виконання ухвали
      Коментар до статті Оскільки у визначенні арбітражного суду найчастіше вирішуються окремі процесуальні питання, спрямовані на забезпечення справедливого судового розгляду у встановлений законом строк або на забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення, ухвали виконуються негайно. Винятки із загального правила можуть бути передбачені АПК 2002 р. або
  8.  Стаття 427. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
      Підсумковим процесуальним документом, що приймається судом за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, є визначення. Порядок винесення даного визначення, вимоги, пропоновані до нього, правові наслідки його прийняття, порядок оскарження ухвали й інші положення, передбачені статтею коментарів, в
  9.  Стаття 120. Наслідки винесення ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами
      1. Винесення арбітражним судом ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами є підставою для початку розрахунків з усіма кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів. 2. У визначенні про перехід до розрахунків з кредиторами встановлюється термін закінчення розрахунків з кредиторами, який не може перевищувати шість місяців з дати винесення зазначеного визначення. Після закінчення
  10.  Стаття 218. Оскарження ухвали суду про зупинення провадження у справі
      Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку будь-якою особою, бере участі у справі. Що стосується ухвал про відмову у зупиненні провадження у справі або про його відновлення (ст. 219 ЦПК), то на них не може бути подана скарга або подання прокурора, а заперечення щодо цих визначень можуть бути
  11.  Стаття 17.4. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи за поданням судді
      Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або подання судді чи невжиття заходів щодо усунення зазначених у визначенні або поданні порушень закону - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати
  12.  Стаття 38. Відповідальність за невиконання при-говору суду про позбавлення права займати певні повинно-сті або займатися певною діяльністю
      Представники влади, державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування, службовці державних або муніципальних установ, комерційних чи інших організацій, злісно не виконують набрали законної сили вирок суду, рішення суду або іншої судовий акт про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, а також засуджені,
  13.  Стаття 227. Висилка особам, бере участі у справі, копій ухвали суду
      Коментована стаття встановлює процесуальні строки висилки особам, бере участі у справі, які не з'явилися в судове засідання, копій визначень про призупинення або припинення провадження у справі або про залишення заяви без розгляду. Оскільки в силу ст. 331 і 371 ЦПК названі визначення можуть бути оскаржені до вищестоящого суду, а згідно ст. 332 і 372 ЦПК скарга або