| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Основний закон ФРН |
||
|
В основному законі знайшли своє відображення традиційні риси німецького буржуазного конституціоналізму; в ньому було враховано досвід Веймарської конституції. У змісті акта помітно вплив західних держав-переможниць (США, Великобританії, Франції), відчуємо суспільно-політичний компроміс післявоєнного розвитку Німеччини, оскільки основний закон приймався на тлі підйому антифашистського і демократичного руху в західних землях. Конституція Німеччини носить назву "Основний закон", що було обумовлено рядом обставин: 1) прагненням до об'єднання Німеччини; після об'єднання дію закону мало поширитися на всю німецьку територію; 2) тимчасовим характером його дії - до набуття чинності конституції, прийнятої вільним волевиявленням всього гер-манского народу. Конституція базується на ряді основних принципів: демократизм, парламентаризм і поділ влади, плюралізм, рівність і т.п. Одним з головних є принцип федеративного устрою держави; згідно абз. 3 ст. 79 основного закону не допускається зміни його норм, які зачіпають поділ федерації на землі, принципи співпраці земель в законодавстві і т.д. Настільки строго основний закон охороняє і такі принципи як гідність людини, народний суверенітет, зв'язаність законодавчої влади конституційним ладом, а виконавчої влади та правосуддя - законом і правом. ФРН визначається основним законом як демократична і соціальне федеративну державу (абз. 1 ст. 20). Вся державно-го влада виходить від народу, яка здійснюється ним шляхом виборів і голосувань, тобто безпосередньо і через виборні органи. Основний закон встановлює гарантії функціонування ФРН як демократичної держави, закріплюючи норми про існування багатопартійної системи, представницьких органів, прав і свобод громадян, місцевого самоврядування, незалежного суду та ін В акті закріплюється спеціальне положення про те, що всі німці мають право чинити опір всякому, хто спробує усунути конституційний лад, якщо інші засоби не можуть бути використані (абз. 4 ст. 20). Основной закон (хоча і в дещо приглушеному вигляді) говорить про ФРН (землях) як про правову державу (чи не вперше в Європі) і про його основоположних ознаках, зокрема, встановлюючи, що всі громадяни, органи та організації (публічні та приватні) зобов'язані підкорятися праву (ст.ст. 1, 2, 5, 9, 10, 11, 12, 14, 19 та ін.), що судді незалежні і подчиня-ються лише закону (ст. 97), що не допускається створення надзвичайних судів (ст. 101) і надання закону зворотної сили (ст. 103) і т.д. В основному законі записано, що загальновизнані норми міжнародного права є складовою частиною внутрішнього права ФРН (тобто федерального права). Він закріплює примат таких норм перед нормами федерального права і підкреслює, що ці норми породжують права і обов'язки безпосередньо для осіб, які проживають на території ФРН (ст. 25). Прагнучи подолати тоталітарне минуле, враховуючи уроки поразки в другій світовій війні, основний закон чітко проголошує, що дії, здатні порушити мирне співіснування народів і вживаються з цією метою, в ча-місцевість, для підготовки до ведення агресивної воїни, є антиконституційними і повинні каратися (абз. 1 ст. 26). Зброя, призначена для ведення війни, може виготовлятися, ввозитися і надходити в оборот тільки з разре-ності Федерального уряду (абз. 2 ст. 26). У конституції відсутній спеціальний розділ про основи економічного ладу; в ній записані (причому в розділі про основні права) лише положення про власність. Зокрема, встановлено, що власність і право спадкування гарантуються. Їх зміст і межі встановлюються законами (абз. 1 ст. 14); відчуження власності можливо тільки в цілях загального блага, воно може проводитися за законом або на підставі закону при відшкодуванні, справедливо враховує інтереси суспільства і осіб, яких зачіпає відчуження (абз. 3 ст. 14). Одночасно підкреслюється, що власність зобов'язує - користування нею повинно служити загальному благу (абз. 2 ст. 14). Крім того, основний закон визначає, що земля, надра, природні багатства і засоби виробництва можуть бути в цілях усуспільнення передані в суспільну власність або інші форми суспільного господарства законом, який регулює вид і розміри відшкодування (ст . 15). Конституція закріпила в ФРН лад парламентарної республіки і федеративну форму територіального устройст-ва. Звертає на себе увагу ще одна особливість основного закону ФРН: включення в нього значного числа норм про можливості та умови оголошення в країні особливого режиму (стан напруженості - ст. 80-а, стан оборони - більше десятка статей під літерами від "а" до "л" і загальною цифрою 115), що по суті є однією з різновидів режиму надзвичайного стану, яким у силу ряду причин (і насамперед історичних) в основному законі навіть не згадується. Правда, ці норми були включені в 1968 р. - в період "холодної" війни, але їх присутність в акті має і цілком певний підтекст, оскільки основний сенс надзвичайного законодавства "відображення небезпеки, що загрожує існуванню або основ вільного демократичного ладу Федерації або землі" (ст. 87-а). Основний закон ФРН належить до жорстких конституцій за способом його зміни. Він може бути змінений тільки за-Коном, який його спеціально змінює або доповнює; такий закон має бути прийнятий більшістю в дві третини голосів депутатів Бундестагу і дві третини голосів членів Бундесрату (абз. 1 і 2 ст. 79). За більш ніж 46 років дії основного закону було прийнято понад 41 закону про внесення поправок і доповнень. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Основний закон ФРН " |
||
|
||