Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваІсторія права → 
« Попередня Наступна »
О. А. Жидков, Н. А. Крашенинникова, В. А. Савельєв. Історія держави і права зарубіжних країн. Частина 2, 1996 - перейти до змісту підручника

Перша імперія і бюрократизація державного апарату.

Конституція 1799 р., надавши першому консулу всю повноту влади, дозволила йому в короткий термін розгромити залишки якобінського руху і знешкодити діяльність роялістів, які прагнули до монархічної реставрації у Франції.
Продемонструвавши респектабельним колам суспільства, насамперед великої буржуазії і селянам-власникам, переваги сильного уряду, створивши своїми успішними військовими походами сприятливі умови для промислового розвитку Франції, Бонапарт підготував тим самим необхідний політичний клімат для остаточного знищення республіканського ладу. У 1802 р. в результаті нового плебісциту, проведеного в тих же антидемократичних формах, як і в 1799 р., Бонапарт, став на той час кумиром для більшості французів, був оголошений довічним консулом. Згідно Органічному сенатус-консульт 1804 йому було присвоєно титул імператора (Наполеон I). Знову був використаний випробуваний прийом плебісциту, і третя наполеонівська Конституція була практично одностайно схвалена "французьким народом".
Конституція відобразила еволюцію честолюбних політичних установок Наполеона. У ній основна увага приділялася вже не організації державної влади (до чого імператор в значній мірі втратив інтерес), а з великою ретельністю розроблялися такі питання, як престолонаслідування, статус імператорської сім'ї, присяга імператору, регентство, і т. д. Політичний розрахунок і марнославство Наполеона призвели до відновлення дореволюційної процедури вінчання на трон, яка і була згодом здійснена за участю римського папи.
Таким чином, поступовий розвиток особистої влади Бонапарта з неминучістю призвело до якісних змін у формі державного ладу Франції, яка тепер не тільки фактично, а й юридично перетворилася на своєрідну монархію (імперію). Правда, і з встановленням імператорського титулу спочатку сам термін "республіка" продовжував використовуватися в законодавстві ("управління республікою довіряється імператору"), але він мав не більший сенс, ніж в імператорському Римі, і поступово став виходити з ужитку.
Персоніфікація державної влади досягла свого найвищого межі. Особистість Наполеона асоціювалася в очах французів з урядом, з армією, з державою в цілому. Від його волі, а нерідко і від чистого свавілля залежали політичний курс і сама доля французької держави.
Встановлення монархічного за своєю суттю ладу супроводжувалося створенням імператорського двору. Родичі Наполеона і його найближчі соратники спеціальними актами Сенату або імператора отримували титули принців, князів, графів і т. д. Створювалися особливі придворні посади великого канцлера, верховного виборця і т. п.
З встановленням імперії поступово втрачала своє значення і силу сама Конституція, оскільки Наполеон не визнавав будь-яких формальних юридичних перешкод на шляху здійснення своїх планів, ставив себе вище закону. Поступово деформувалася і створена нею система державних органів, яка неодноразово перетворювалася на розсуд імператора. Так, наприклад, були змінені склад і компетенція Державної ради, Сенату і т. д. Вищі сановники становили Високий рада імператора, з них формувався Таємна рада, до якого перейшов ряд функцій Державної ради і Сенату.
З переходом Франції до імперії сформувався на базі швидко розвивається капіталізму громадянське суспільство набуло бажані стабільність і порядок, але втратило всі основні демократичні завоювання революції. Уряд переслідувало будь-які прояви вільнодумства: заборонялися публічні збори і маніфестації, встановлювалася жорстка цензура над пресою і т. д.
Проголосувавши за порядок і імперію, французький народ був змушений в якості своєрідної політичної плати погодитися з гранично обмеженою сферою дії демократії, з втратою права на всяку легальну опозицію бонапартистську режиму.
Під час Першої імперії у Франції в основному завершився процес становлення сучасного, побудованого на раціоналістичних засадах держави, звільнився від теологічного і станового спадщини. Ця держава створювалося Наполеоном на основі бюрократичної централізації, цивільної служби і відданості чиновників імператора. В умовах авторитарного режиму воно все більш відчужувалось від суспільства, перетворювалося на здатний до саморозвитку всесильний механізм, контролюючий багато сторін не тільки публічною, а й приватного життя французів.
Відверто протекціоністська економічна політика наполеонівського держави сприяла швидкому зростанню капіталізму і користувалася на перших порах підтримкою широких кіл підприємців.
"Чудовисько централізації", як називав створене Наполеоном держава А. И. Герцен, мало своїм стрижнем бюрократично організований чиновницький апарат. Деякі ланки цього апарату були успадковані від старого режиму і від епохи революції, але в основному вони були продуктом адміністративного творчості самого імператора.
Основним органом управління при Наполеоні стали міністерства, створені на принципі єдиноначальності і жорсткої виконавчої вертикалі. До кінця правління Наполеона I у Франції було 12 міністерств, причому більша частина з них була пов'язана з проведенням торгово-промислової, фіскальної, військової та каральної політики.
Наполеон по суті справи включив в систему державного апарату і католицьку церкву, яка після багатьох революційних потрясінь і заборон була відновлена ??в своїх правах. Чітко уявляючи силу впливу церкви на маси, особливо на селянство, він ще в 1801 р. підписав з римським папою конкордат, який оголосив католицизм релігією "переважної більшості французького народу". Держава взяла священиків на своє утримання, а тато визнав за Наполеоном право призначати на вищі церковні посади. Священики присягали на вірність першому консулу, потім - імператору.
У період консульства та імперії подальший розвиток отримала також військова організація. Еволюція революційних воєн в загарбницькі остаточно змінила характер французької армії, що перетворилася з національної в корпоративну і цезарістского. Значна частина бюджетних коштів йшла на військові потреби. У 1800 році у зв'язку з дією рекрутського набору для заможних кіл була введена система найму заступника, яка дозволяла синам з багатих сімей уникати "податку кров'ю".
Відслужили свій термін солдати нерідко за гроші продовжували нести військову службу. Так в армії розвивалися кастовість і професіоналізм. У період імперії офіцерський склад її все в більшій мірі поповнювався з представників нової наполеонівської аристократії. Прагнучи підтримувати високий військовий дух, Наполеон нерідко йшов на створення привілейованих підрозділів (гренадерів, драгунів і т. д.), на виділення імператорської гвардії.
Численні військові походи імператора, множимо його славу як полководця, вимагали, проте, все нових наборів і нових жертв. З 1800 по 1815 р. були покликані на службу 3153 тис. французів, не рахуючи військовослужбовців допоміжних підрозділів, з них загинуло близько 1750 тис. чоловік. Ще більший, небачений доти в історії шкоди понесли армії союзників і супротивників Наполеона (близько 2 млн. чоловік).
Особливу увагу Наполеон приділяв розвитку і зміцненню поліцейської системи, на утримання якої виділялися великі асигнування. При міністерстві поліції, яке очолив досвідчений професіонал, підступний інтриган Ж. Фуше, була створена розгалужена система політичного розшуку і шпигунства. Фуше домігся найсуворішої централізації поліцейської системи. Генеральні комісари і комісари поліції в округах і містах формально підпорядковувалися префектам, але фактично призначалися міністром поліції і діяли під його керівництвом. У Парижі була створена особлива префектура поліції.
У здійсненні каральної політики імперії важливу роль грали воєнізовані поліцейські сполуки - корпус жандармів, який перебував у підпорядкуванні військового міністра. При проведенні великих поліцейських операцій (розгін мітингів, масові арешти і т. д.) загони жандармів передавалися у відання міністра внутрішніх справ або міністра поліції. Жандармерія надавала допомогу поліції в затриманні злочинців, контрабандистів і т. д. Отримала розвиток і тюремна система Франції, організація якої здійснювалася при особистій участі Наполеона.
Таким чином, порівняно нетривалий період правління Наполеона (1799-1814 рр..) Супроводжувався істотними змінами у всіх сферах державного життя Франції. Авторитарний режим імперії лише зовні представлявся постійним і сильним. На ділі таким він не був, оскільки не мав міцних конституційних підстав і опори в традиційному політичній свідомості французького суспільства. Він тримався на владній волі і успіху однієї, хоча б і обдарованої, особистості. Очевидно, що такий режим не міг існувати нескінченно. Розлад між суспільством, могутньою державою і самим імператором ставав історично неминучим.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Перша імперія і бюрократизація державного апарату. "
  1. § 58. Припинення завоювань і напад варварів
    імперії і розробка методів оборони від них-головне в ^ римському державі цього періоду. Будівництво прикордонних укріплень - limes, співпраця з варварськими племенами, що поселилися на римській території та служили щитом від нових нападів (foederati або lati), надання володарям варварів високих звань в ієрархічному апараті римської держави - все це не могло
  2. 4. Форми державного устрою
    імперія) держави. Унітарна держава - просте єдину централізовану державу, частини якого є адміністративно-територіальними одиницями, підкоряються центральним органам влади і не володіють ознаками державного суверенітету (Франція, Фінляндія, Норвегія, Румунія, Швеція). Унітарні держави мають такими ознаками: 1) адміністративні одиниці єдиного
  3. Державний лад.
    Імперії були в основному породженням процесів, що зародилися ще в республіканський період, визначило і характер політичної структури Риму - застарілі республіканські установи зберігаються і в перші століття існування імперії. Чималу роль в цьому зіграли і традиційні республіканські уявлення, що утверджувалися майже половину тисячоліття, покінчити з якими відразу було неможливо. Імперія
  4. Місцеве управління.
    Імперії в IV-VII ст. цілком базувався на позднеримской системі управління (розподіл на префектури, діоцези і провінції). Цивільна влада була відокремлена від військової і володіла в цей період пріоритетом над останньою. На чолі місцевого управління імперії стояли два префекта преторія. Ці вищі цивільні чиновники мали широку адміністративної, судової та фінансової владою. В
  5. Контрольні питання
    державний апарат? 2. Основні правові принципи організації та діяльності органів державної влади. 3. У чому особливість державної служби в Російській Федерації? 4. Місце і роль органів законодавчої влади в державному апараті. 5. Судова влада в системі державних органів. 6. Система виконавчих органів в Російській Федерації. 7. Назвіть
  6. Стаття 351. Порушення правил польотів або підготовки до них Коментар до статті 351
    апаратами розуміються всі знаходяться на озброєнні військ літаки, вертольоти та інші літальні апарати. Правила польотів і підготовки до них регулюються різними нормативними актами. Їх порушення пов'язані з невиконанням правил пілотування літальних апаратів, а порушення правил підготовки до польотів складаються у невиконанні або помилки в виконанні правил підготовки та допуску до польоту
  7. § 59. Імператор - dominus ас deus
    імператор, який мав прерогативи абсолютного монарха або деспота. Авреліан (270-275) прийняв східний церемоніал і діадему, а також титул "dominus ас deus" (пан і бог), звідки і пішла назва домінату. Імператор мав вищу законодавчу, виконавчу, судову владу і командував військом. Влада імператора була формально необмежена, його самовілля було законом (princeps
  8. РОЗДІЛ V. ДЕРЖАВА І ПРАВО РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ПЕРІОД абсолютизм
    РОЗДІЛ V. ДЕРЖАВА І ПРАВО РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ПЕРІОД
  9. § 3. Принципи організації і діяльності державного апарату
    державних органів, взаємопов'язаних загальними принципами організації та діяльності. Подібні принципи - це вихідні ідеї, керівні положення, що визначають основні підходи до формування та функціонування державних органів (див. схему 19). Схема 19 --- --- --- | ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ + --- | І
  10. РОЗДІЛ VI. ДЕРЖАВА І ПРАВО РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ ДО буржуазної монархії
    РОЗДІЛ VI. ДЕРЖАВА І ПРАВО РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ ДО БУРЖУАЗНОЇ
  11. Тема 11. Суспільно-політичний лад білоруських земель у складі Російської імперії
    імперії