загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств


Розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", публікується до 1 квітня 2011 року та набуває чинності з 1 січня 2012 року. Суб'єкти господарювання - платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи зі звітних періодів 2012 року.
З дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та
подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.
Пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.
Норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку:
порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу.
Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини),
попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;
б) сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);
в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.
На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення витрат, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до
законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої мирової угоди.
Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості;
у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним
судом;
платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією;
б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Строки, визначені абзацом "а" цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом.
Строки, визначені абзацом "б" цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні.
Зазначене в цьому підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" чи "б" цього підпункту.
Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.
Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов'язань як покупця, так і продавця у зв'язку з таким визнанням.
6. Для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.
Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу.
Норми цього підпункту поширюються також на платників податку у разі їх переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну.
До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.
Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності
розділом ІІІ цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.
Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.
Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати.
7. Дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.
Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.
Для платників податку на прибуток, що перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого
платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів.
Комісійні доходи (витрати) та інші платежі, пов'язані із створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), які були включені до об'єкта оподаткування у звітних податкових періодах до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, не враховуються при визначенні доходів і витрат відповідно до цього Кодексу.
За результатами діяльності протягом одного року з дня набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", а також від діяльності, що не пов'язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином:
протягом звітного податкового року страховики щокварталу сплачують податок за ставкою 3 відсотки суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками - резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами;
за результатами звітного року страховики розраховують розмір податку на прибуток, що обчислюється від оподатковуваного прибутку у порядку, встановленому статтею 156 та підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, але не сплачують його.
Відображення в обліку з податку на прибуток підприємств операцій лізингу за договорами оренди житла з викупом, що укладені після набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, але не пізніше 31 грудня 2020 року, здійснюється в такому порядку:
підприємство-орендодавець збільшує суму доходів на суму нарахованого фізичній особі орендного платежу (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта оренди);
підприємство-орендодавець збільшує суму витрат звітного періоду на частину собівартості об'єкта оренди, яка так відноситься до загальної собівартості цього об'єкта, як сума нарахованого у цьому періоді фізичній особі орендного платежу (у частині орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта оренди) до загальної суми орендних платежів (у частині орендних платежів, що надаються в рахунок компенсації частини вартості об'єкта оренди), що будуть нараховані за весь період оренди;
передача житла фізичній особі в оренду з викупом не змінює податкових зобов'язань підприємства-орендодавця;
передача житла у власність фізичній особі після закінчення строку дії договору оренди житла з викупом або достроково за умови повної сплати орендних платежів (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта оренди) не змінює податкових зобов'язань підприємства-орендодавця.
Встановити ставку податку на прибуток підприємств:
з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки; з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток; з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків; з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.
До прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (впровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) платник податку має право включити до витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму внесків на обов'язкове страхування
життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внесків, визначених абзацом другим пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, загальний обсяг яких не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.
Абзац третій пункту 137.9 статті 137 цього Кодексу застосовується до 1 січня 2014 року.
Тимчасово, до 1 січня 2014 року, датою збільшення доходів підприємств житлово-комунального господарства від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку.
При цьому підприємства житлово-комунального господарства у складі собівартості реалізації житлово-комунальних послуг визнають витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі фактично сплачених за них коштів. Решта витрат визнаються відповідно до норм розділу ІІІ цього Кодексу.
Цей пункт не поширюється на платників податку - ліцензіатів з постачання електричної та/або теплової енергії.
У 2011 році норматив для основних засобів, визначений у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 1000 гривень.
Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування:
прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива;
прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;
прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива" для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.
16. Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий ними від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ, що здійснюється відповідно до Закону України " Про газ (метан) вугільних родовищ".
17. Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування:
а) прибуток суб'єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях категорій "п'ять зірок", "чотири зірки" і "три зірки", у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд;
б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (група 17 - група 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.
При цьому на перехідний період до 1 січня 2012 року для підприємств легкої промисловості, які на час набрання чинності положеннями цього Кодексу мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, термін виконання яких закінчується протягом встановленого періоду, дозволяється застосовувати положення зазначеного пункту;
в) прибуток підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005) від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;
г) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суднобудівної (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) промисловості;
ґ) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності (підклас 35.30.0 клас 35.30 група 35.3 розділ 35 КВЕД ДК 009:2005), а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (підклас 73.10.2 клас 73.10 група 73.1 розділ 73 КВЕД ДК 009:2005), які виконуються для потреб літакобудівної промисловості;
д) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового
комплексу (клас 29.31 і 29.32 групи 29.3 розділу 29 КВЕД ДК 009:2005).
18. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.
Тимчасово, до 1 січня 2016 року, не включаються до доходів суми коштів або вартість майна, отримані суб'єктами кінематографії (виробниками фільмів) та/або суб'єктами мультиплікації (виробники мультиплікаційних фільмів) і спрямовані на виробництво національних фільмів.
Протягом строку дії міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, податковий період, за який визначаються податкові зобов'язання з податку на прибуток,
дорівнює одному звітному календарному року для резидентів - суб'єктів космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у виконанні таких договорів (угод).
Якщо зазначені договори визнаються сторонами повністю виконаними до настання 1 січня 2015 року, то останній податковий період (у тому числі для визначення норм амортизаційних відрахувань) розраховується з початку календарного року до закінчення звітного кварталу такого року, на який припадає таке повне виконання договорів.
Платники податку, які підпадають під дію цього пункту і при цьому здійснюють види діяльності інші, ніж космічна, ведуть окремий податковий облік за такими та іншими видами діяльності за загальними правилами та у порядку, визначеному пунктом 152.13 статті 152 цього Кодексу.
21. Підпункти 15-19 цього підрозділу застосовуються з урахуванням такого:
суми коштів, що вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами - платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними;
з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат;
порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України;
у разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового
періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.
Набуття чинності Податковим кодексом України передбачає необхідність у здійсненні належного комплексу юридично-технічних дій, пов'язаних із забезпеченням реалізації його положень у контексті правового регулювання податкових відносин, які виникли до набуття ними юридичної сили. З іншого боку, окремі норми Податкового кодексу передбачають доцільність поетапного та гнучкого підходу до процесу введення їх у дію з метою дотримання балансу інтересів держави та платників податків. З урахуванням викладеного і було розроблено норми підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення», який визначає особливості справляння податку на прибуток підприємств.
Пункт 1 підрозділу 4 розділу ХХ встановлює загальне правило, що передбачає застосування положень щодо податку на прибуток підприємств, об'єднаних у розділі ІІІ Податкового кодексу, під час розрахунків із бюджетом лише стосовно доходів і витрат, що отримані та проведені з 1 квітня 2011 року. Звідси відповідні норми Податкового кодексу стають нормативними орієнтирами для учасників податкових відносин із приводу сплати податку на прибуток підприємств лише стосовно доходів і витрат, які отримані ними і проведені після 1 квітня 2011 року. Такий підхід законодавця обумовлений змістом ст. 57 Конституції України, яка встановлює заборону на зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі, що є загальновизнаним принципом права.
У цьому самому пункті передбачається і те, що методика обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що публікується до 1 квітня 2011 року та набуває чинності з 1 січня 2012 року.
Пункт 2 підрозділу 4 розділу ХХ уточнює порядок складання та подання декларації з податку на прибуток за 2011 р. за правилами, передбаченими розділом ІІІ Податкового кодексу України, оскільки Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР втрачає чинність не з 1 січня 2011 року, а з 1 квітня 2011 року. Аналогічні чинники зумовили необхідність у конкретизації застосування порядку урахування від' ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів у 2011 р. (п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу).
У п. 4 підрозділу 4 розділу ХХ передбачається відображення в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств цінних паперів та деривативів, придбаних до набрання чинності Податковим кодексом, за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів. Варто зазначити, що під поняттям «дериватив» у контексті Податкового кодексу розуміється стандартний документ, що засвідчує право та (або) зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах (пп. 14.1.45 п. 1 ст. 14 розділу І «Загальні положення»). На відміну від деривативу, встановлення змістовного наповнення поняття «цінні папери» передбачає необхідність у зверненні до ст. 3 Закону від 23.06.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та фондову біржу» та ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України. Обидві норми узгоджені за змістом і визначають цінні папери як документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що передбачені у цих документах, іншим особам.
У п. 5 підрозділу 4 визначається порядок правового регулювання та відображення в обліку продавця та покупця заборгованості, яка виникла у зв' язку з затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт та наданих послуг.
Законодавець передбачає виключення такої заборгованості зі сфери дії п. 159.1 ст. 159 розділу ІІІ Податкового кодексу у випадку, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до 1 квітня 2011 року. Зокрема, передбачається відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості в порядку, визначеному п. 5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу аж до моменту повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною. Поняття безнадійної заборгованості розкрите у п. 14.1.11 ст. 14 розділу І «Загальні положення» Податкового кодексу.
Наступний п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ встановлює порядок нарахування амортизації з моменту набуття чинності розділом ІІІ Податкового кодексу, тобто з 1 квітня 2011 року. Визначення амортизації наведене у пп. 14.1.3 п. 1 ст. 14 розділу І «Загальні положення» Податкового кодексу. Передбачається, що такому нарахуванню передує отримання даних інвентаризації об'єктів основних засобів, інших необоротних активів та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств», проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Проведення інвентаризації необхідне для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, оскільки під час її проведення перевіряються і документально підтверджуються наявність, стан і оцінка активів та зобов'язань (п. 1 ст. 10 Закону від 16.07.1999 р. № 996^IV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Норми цього пункту поширюються також на платників податку в разі їх переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну.
Тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті порівняння загальної вартості всіх груп основних засобів за даними бухгалтерського та податкового обліку, амортизується як окремий об' єкт із застосування прямолінійного методу протягом 3 років. Поняття прямолінійного методу розкрите в п. 145.1.5 ст. 145 розділу ІІІ Податкового кодексу.
Основний зміст п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ спрямовано на запобігання визначенню доходів (витрат) з урахуванням товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після 1 квітня 2011 року, у тій частині їх вартості, яка була оплачена до зазначеної дати у вигляді авансів (передоплати), у т. ч. у період перебування на спрощеній системі оподаткування. Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після 1 квітня 2011 року у частині їх вартості, оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати у разі, якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування. Для платників податку на прибуток, що перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів. У цьому самому пункті окремо врегульовано питання про комісійні доходи (витрати) та інші платежі, пов' язані зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), які були включені до об'єкта оподаткування у звітних періодах до 1 квітня 2011 року.
Пункт 8 підрозділу 4 розділу ХХ визначає порядок обчислення і сплати податку на прибуток підприємств страховиками за результатами діяльності протягом одного року з 1 квітня 2011 року від провадження страхової діяльності та діяльності, не пов'язаної зі страхуванням. Під страхуванням у такому випадку розуміється вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених договором про страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів
(ст. 1 Закону від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»). Відповідно, страховиками є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно з Законом від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування», а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (ст. 2 згаданого Закону «Про страхування»).
Передбачено, що протягом звітного податкового року страховики щокварталу сплачують податок на прибуток підприємств за ставкою 3 відсотки з суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків як на території України, так і за її межами. Під страховими платежами (страховими внесками, страховими преміями), згідно зі ст. 10 згаданого Закону «Про страхування», розуміється плата за страхування, яку страхувальник зобов' язаний внести страховику відповідно до договору страхування.
За результатами відповідного звітного року страховики зобов'язані здійснити розрахунок податку на прибуток підприємств згідно з положеннями ст. 156 та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу ІІІ Податкового кодексу, але при цьому вони не зобов' язані сплатити його.
Виняток із загального порядку оподаткування доходів від страхової діяльності передбачений для доходів від діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону від 09.07.2003 р. № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення». Такі доходи оподатковуються в порядку, передбаченому п. 156.2 ст. 156 розділу ІІІ Податкового кодексу.
У п. 9 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу визначені особливості відображення в обліку з податку на прибуток підприємств операцій лізингу за договорами оренди житла з викупом, що укладені після 1 квітня 2011 року, але не пізніше 31 грудня 2020 року. Можливість укладення договорів оренди житла з викупом вперше була зазначена у ст. 5 Закону від 25.12.2008 р. № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» з метою стабілізації виробництва та забезпечення реалізації житлових прав громадян, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей.
Прагнення збалансувати інтереси держави та платників податків на прибуток підприємств зумовило доцільність поетапного переходу до передбаченої п. 1 ст. 151 розділу ІІІ Податкового кодексу загальної ставки в 16 відсотків. На перехідний період встановлені такі ставки податку на прибуток:
з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;
з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;
з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;
з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.
Пункт 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» передбачає порядок віднесення до витрат сум внесків на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників, а також деяких інших внесків, передбачених у законодавстві, зокрема в абзаці другому п. 142.2 ст. 142 Податкового кодексу. Загальний обсяг таких внесків не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої відповідній найманій особі протягом податкового року, на який припадають певні податкові періоди. Зазначений пункт діє в перехідний період до прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (упровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування).
У п. 12 підрозділу 4 законодавець передбачив, що метод нарахувань процентів (комісійних) за кредитом (депозитом) не застосовується до
повного погашення дебітором заборгованості або списання заборгованості, яка визнана безнадійною. Такий захід має тимчасовий характер - до 1 січня 2014 року. Особливості у визначенні доходів мають і підприємства житлово-комунального господарства, що передбачено у п. 12 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення».
Наступний п. 14 підрозділу 4 розділу ХХ встановлює норматив для основних засобів, визначений у пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, у розмірі 1 000 гривень.
Ключовими принципами вітчизняного податкового законодавства є принципи загальності оподаткування та рівності всіх платників перед законом. У своїй сукупності відображені у ст. 4 розділу І Податкового кодексу відповідні положення передбачають необхідність у створенні недискримінаційних та єдиних правил оподаткування, які б застосовувалися до всіх платників податків однаково. Разом з тим вимога ефективної реалізації державної політики щодо підтримки розвитку перспективних секторів народногосподарського комплексу вимагає використання механізму звільнення від оподаткування.
Пунктом 15 підрозділу 4 передбачено до 1 січня 2020 року звільнення від оподаткування прибутку: 1) виробників біопалива від продажу біопалива; 2) підприємств, отриманого від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива; 3) виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених ст. 7 Закону від 14.01.2000 р. № 1391-XIV «Про альтернативні види палива» для виготовлення та реконструкції технічних та транспортних засобів, у т. ч. самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, що споживають біологічні види палива, якщо відповідний прибуток одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.
У контексті зазначеного вище пункту 15 під біологічними видами палива (біопаливом) розуміється тверде, рідке та газове паливо, виготовлене
з біологічно відновлюваної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива (ст. 1 Закону України «Про альтернативні види палива»). Законодавець в окремій ст. 7 згаданого Закону пояснює, що категорія «техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалив» включає товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД (Закон від 05.04.2001 № 2371-ІІІ «Про
митний тариф України») 8402, 8403, 8404, 8405, 8406, 8416, 8417, 8419, 8422 40 00, 8423 20 00 00, 8423 30 00 00, 8423 81, 8423 82, 8423 89 00 00, 8423 90
00 00, 8514. У цій самій статті визначено, що до технічних та транспортних засобів, у т.ч. самохідних машин, що працюють на біопаливі, належать товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 8701, 8702, 8704, 8705, 8709.
Аналогічний підхід використаний і у випадку звільнення від оподаткування прибутку підприємств, отриманого ними від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ відповідно до Закону від 21.05.2009 р. № 1392-VI «Про газ (метан) вугільних родовищ» (п. 16 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу). Така податкова пільга є тимчасовою і застосовується протягом 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року. Вона передбачена у ст. 11 згаданого Закону.
Поняття «видобування газу (метану) вугільних родовищ» поширюється на господарську діяльність, яка охоплює комплекс технічних заходів, спрямованих на вилучення газу (метану) вугільних родовищ з вугільних пластів, вміщуючих порід та підземних порожнин діючих шахт і тих, що готуються до експлуатації, та вугільних родовищ, промислова розробка яких не здійснювалася, незалежно від їх подальшого використання, а також відпрацьованих вугільних родовищ, якщо вилучений газ (метан) призначається для подальшого використання як матеріальний та/або енергетичний ресурс.
Під поняттям «використання газу (метану) вугільних родовищ» розуміється господарська діяльність щодо виробництва електричної, теплової
та/або інших видів енергії у разі, якщо газ (метан) вугільних родовищ є основним енергоносієм, а також при використанні газу (метану) вугільних родовищ як основної технологічної сировини.
Пункт 17 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України також передбачає звільнення від оподаткування прибутку суб'єктів господарювання у визначених секторах народногосподарського комплексу протягом 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року. Зокрема, таке звільнення поширюється на:
а) прибуток платників податків, що надають готельні послуги (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях визначених категорій (три/чотири/п'ять зірок), зокрема тих, що належать до категорії новозбудованих чи реконструйованих, або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і
споруд;
б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (група 17 - група 19 КВЕД ДК 009:2005), за винятком тих із них, які працюють на давальницькій сировині. Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. № 375, зазначені групи містять у собі: 1) група 17 - підприємства, які займаються підготовкою та прядінням текстильних волокон, ткацьким виробництвом, виробництвом нетканих матеріалів, кінцевим оздобленням текстильних виробів, включно з одягом, виготовленим третіми особами, виготовленням готових виробів з текстилю (наприклад, постільної, столової білизни, ковдр, килимів, мотузок тощо), за винятком готового одягу, а також виробництвом трикотажного полотна, панчішно- шкарпеткових виробів та виробів з трикотажу типу светрів, джемперів, пуловерів, жилетів; 2) група 18 - підприємства, які займаються виробництвом (серійним та індивідуальним) усіх видів одягу зі шкіри, тканин, трикотажного полотна тощо (верхнього і спіднього одягу для жінок і чоловіків, дітей, робочого одягу, одягу для відпочинку тощо) та аксесуарів, а також виробництво хутра і виробів з нього; 3) група 19 - підприємства, які займаються підготовленням шкури до дублення, дубленням шкури з
природною лицьовою поверхнею, оздобленням шкіри, виробництвом замші, пергаменту, лакованої, металізованої та інших видів шкіри, виробництво взуттєвих, лимарно-сідельних, одягово-галантерейних та технічних шкір; виробництво композиційної шкіри.
При цьому законодавець передбачив, що підприємства легкої промисловості відповідних груп можуть застосовувати відповідні положення до 1 січня 2012 року, якщо вони мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, що, у свою чергу, повинні бути виконані у встановленому періоді;
в) прибуток підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005) від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії. Під останніми розуміють енергію з відновлювальних джерел, які не є видобувними, зокрема вітрову, сонячну, аеротермальну, гідротермальну енергію та енергію океану, гідроелектроенергію, енергію біомас та відходів, а також біогаз та газ, отриманий з використанням очисних споруд (ст. 2 Директиви ЄС від 23.04.2009 р. 2009/28/ЕС з підтримки застосування енергії з відновлювальних джерел);
г) прибуток підприємств, отриманий від основної діяльності суднобудівної (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) промисловості. До таких підприємств суднобудівної промисловості належать ті з них, які займаються будуванням транспортних, військових, пасажирських, промислових, вантажних суден, включно з танкерами, поромами тощо, а також будуванням суден на повітряних подушках, плавучих та заглибних бурових платформ, інших плавучих конструкцій та об'єктів (плавучих доків, понтонів, дебаркадерів тощо). До зазначеної категорії також входять підприємства, які здійснюють ремонт, перебудування (модернізацію та реконструкцію) та обладнання суден;
ґ) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності (підклас 35.30.0 класу 35.30 групи 35.3 розділ КВЕД ДК
009:2005), а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (підклас 73.10.2 клас 73.10 група 73.1 розділ 73 КВЕД ДК 009:2005), які виконуються для потреб літакобудівної промисловості;
д) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу (клас 29.3 та клас 29.53 групи 29 КВЕД ДК 009:2005).
У п. 18 підрозділу 4 визначено, що на строк до 1 січня 2015 року надається пільга видавництвам, видавничим організаціям, підприємствам поліграфії у формі звільнення від оподаткування прибутку, отриманого ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім виготовлення продукції еротичного характеру. До останньої, згідно із Законом від 20.11.2003 р. № 1296-IV «Про захист суспільної моралі», відносять будь-які матеріальні об' єкти, предмети, друковану, аудіо-, відеопродукцію, у тому числі рекламу, повідомлення та матеріали, продукцію засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, мають на меті досягнення естетичного ефекту, зорієнтовані на доросле населення і не збуджують в аудиторії нижчих інстинктів, не є образливими. Звідси випливає, що прибуток від виготовлення книжкової продукції, яка належить до категорії продукції еротичного характеру, оподатковується в загальному порядку.
Окремо передбачене і тимчасове (до 1 січня 2016 року) звільнення сум коштів або вартості майна, отриманих суб' єктами кінематографії (виробниками фільмів) та/або суб' єктами мультиплікації (виробники мультиплікаційних фільмів) і спрямованих на виробництво національних фільмів (п. 19 підрозділу 4 розділу ХХ). Під останніми згідно із Законом від 13.01.1998 р. № 9/98-ВР «Про кінематографію», розуміють створені суб' єктами кінематографії України фільми, виробництво яких здійснено в Україні та авторське право чи право власності на які повністю або часткового
належить суб'єктам кінематографії України, а також основна (базова) версія мовної частини звукового рядку яких створена українською мовою.
Потреба у розвитку космічної діяльності України зумовила запровадження у п. 20 підрозділу 4 розділу ХХ правила про те, що на період дії чинних міжнародних договорів України, які пройшли процедуру ратифікації, але не пізніше 1 січня 2015 року, податковий період, за який визначаються податкові зобов'язання з податку на прибуток, дорівнює одному звітному календарному року. Таке правило застосовується лише до резидентів - суб'єктів економічної діяльності, які мають необхідну ліцензію та беруть участь у виконанні таких договорів. Цим самим пунктом врегульовуються і питання оподаткування зазначених суб'єктів космічної діяльності у випадку виконання відповідних договорів, якщо вони визнаються сторонами повністю виконаними до 1 січня 2015 року. Під суб' єктами космічної діяльності розуміють підприємства, установи та організації, у тому числі міжнародні та іноземні, які здійснюють космічну діяльність (ст. 1 Закону від 15.11.1996 р. № 502/96-ВР «Про космічну діяльність»). У випадку здійснення відповідними суб'єктами космічної діяльності заходів у сферах інших, аніж космічна, для них встановлюється обов' язок ведення окремого податкового обліку за такими видами діяльності за загальними правилами та у порядку, визначеному п. 152.13 ст. 152 Податкового кодексу.
Використання коштів, вивільнених у результаті застосування пільг, передбачених пунктами 15-19 підрозділу 4, не є довільним і повинне мати цільове призначення. Основи порядку використання відповідних фінансових ресурсів та санкції за його порушення чітко виписані у п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ, який передбачає, що суми коштів, що вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами - платниками податку, на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов' язаних з основною діяльністю такого платника та/або повернення кредитів,
використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними. Детальний порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України. У цьому самому підпункті передбачається і накладення санкцій на платника податків у випадку порушення ним вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств"
  1. Стаття 133. Платники податку
    підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту; 133.1.4. неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу; 133.1.5. відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу І цього
  2. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    підрозділ, однак за сукупності таких ознак: а) зобов' язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку; б) вести податковий облік; в) подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону; г) нести відповідальність за порушення норм Кодексу. Виходячи із зазначеного вище, можна однозначно стверджувати, що фізична особа
  3. Стаття 307. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами
    підрозділи), які провадять такі види господарської діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним КМУ; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей). Звільнення платників ФСП стосується лише
  4. Підрозділ 8. Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку
    підрозділу". 1. Даним пунктом цього підрозділу встановлено, що після введення в дію Податкового кодексу України, тобто з 1 січня 2011 року, та на період до внесення змін до розділу XIV цього Кодексу в частині оподаткування суб' єктів малого підприємництва продовжує існувати чинна спрощена система оподаткування. Тобто єдиний податок, як і до набрання чинності Податковим Кодексом України,
  5. § 4. Поняття і види господарських товариств
    підрозділами товариства, які утворюються правлінням для виконання цілей: і завдань товариства. Правління приймає рішення про отримання довгострокових кредитів, визначає розміри, джерела утворення та порядок використання фондів товариства. З урахуванням обмежень, встановлених статутом, воно розпоряджається всім майном товариства, включаючи грошові кошти. Окрім того, правління приймає на роботу
  6. Стаття 22. Об'єкт оподаткування
    особливості окремого виду об'єкта оподаткування в спеціальних нормах. Податкове законодавство досить часто виділяє як доходи матеріальні надходження. Характеристика майна як об'єкта оподаткування представляє непросте завдання, оскільки в цьому випадку особливо виразно може проступити стик між податково-правовим і цивільно-правовим регулюванням. Щоб залишатися на позиціях податково-правового
  7. Стаття 46. Податкова декларація (розрахунок)
    підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових
  8. Стаття 64. Взяття на облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб
    підрозділів як платників податків та зборів в органах державної податкової служби здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із 287 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби.
  9. Стаття 135. Порядок визначення доходів та їх склад
    підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; 135.5.5. суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати
  10. Стаття 137. Порядок визнання доходів
    підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ передбачено визначення доходів щодо житлово-комунальних послуг за касовим методом строком на 3 роки - до 01.01.2014 р. Це означає, що доходи підприємств-платників податку цієї категорії обчислюються за сумами надходжень у касу та на банківські рахунки такого платника податку за звітний податковий період. Такі операції відображають за дебетом рахунків коштів та кредитом
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка