|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 1. Поняття та ознаки спадкового договору
|
|
ЦК (ст. 1302) визначення спадкового договору не містить, описуючи, натомість, його зміст. Згідно з цією нормою за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Спадковий договір, якому присвячена глава 90 ЦК, раніше вітчизняному цивільному законодавству відомий не був, у зв'язку з чим його родовід деякі вітчизняні правознавці (В. Васильченко) пов'язують з римським приватним правом. Проте, класичному римському праві такі договори відомі не були, оскільки сама їх ідея суперечить принципу свободи заповіту, властивому цій правовій системі. Тому більш логічним виглядає пов'язування появи категорії спадкового договору з рецепцією римського права у Західній Європі, зокрема, в Німеччині, де його в такому контексті розглядали як "третю підставу права спадкування" (Д. Грімма).
Так звані "договори про спадкування" відомі цивільному праву низки європейських країн (Австрії, Німеччини, Франції, Швейцарії та ін.).
Проте, слід зазначити, що спадковий договір, передбачений ст. 1302 ЦК, за своєю суттю не є "договором про спадкування", оскільки спрямований на встановлення, передусім, не спадкових, а зобов'язальних відносин. (У зв'язку з цим варто згадати, що у вітчизняній юриспруденції вже цілком слушно зверталася увага на сумнівність розміщення його у книзі 6 ЦК).
Таким чином, можна зробити висновок, що спадковий договір у сенсі його визначення ст. 1302 ЦК, повністю є продуктом вітчизняної правової думки, чим, власне, і зумовлені його характерні ознаки та властивості.
З характеристики спадкового договору, яка міститься у ст. 1302 ЦК, випливає, що його ознаками є:
К , 2006
1) наявність домовленості сторін про особливий порядок визначення долі майна після смерті його власника;
2) спеціальний суб'єктний склад такої домовленості;
3) виникнення на підставі спадкового договору сукупності зобов'язальних та речових відносин (зобов'язальних - до смерті відчужувача, речових - після його смерті);
4) виникнення права власності на майно відчужувача на підставі складної юридичної сукупності: укладення договору, виконання набувачем дій відповідно до розпоряджень відчужувача, смерть відчужувача;
5) поетапне виникнення прав та обов'язків у його сторін (у набувача виникає обов'язок виконувати розпорядження відчужувача вже після укладення договору, а права власника на майно відчужувача він отримує лише після смерті останнього).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "§ 1. Поняття та ознаки спадкового договору" |
- 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
поняття власне акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю в теперішньому їх тлумачення українським законодавством. Проте, досить скоро потреба Радянської держави в господарських товариствах відпала взагалі; норми, присвячені ним, вже являли навіть не теоретичний, а швидше - історичний інтерес. Деяке значення зберегли лише акціонерні товариства. Діяли вони на основі не норм
- § 6. Структура (система) цивільного права
поняття "структура цивільного права" визначають як сукупність норм, що об'єднані в правові інститути або існують самостійно і знаходяться у певному ієрархічному взаємозв'язку (Ю. Калмиков). Проте на сучасному етапі розвитку цивільного права його структура ускладнюється, в зв'язку з чим деякі цивілісти, наприклад, О. Пушкін, звертали увагу на необхідність враховувати існування не тільки
- Що розуміють під терміном "цивільне право"?
поняття "цивільне право", тобто необхідно визначитися стосовно джерел цивільного права. Цивільне право - це сукупність правових норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини. Цивільне законодавство - це сукупність нормативних актів, у яких містяться дані норми. Тому "цивільне право" і "цивільне законодавство" - це різні поняття. Отже, цивільне законодавство - це система
- Що таке цивільне законодавство?
поняття "цивільне право", тобто необхідно визначитися стосовно джерел цивільного права. Цивільне право - це сукупність правових норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини. Цивільне законодавство - це сукупність нормативних актів, у яких містяться дані норми. Тому "цивільне право" і "цивільне законодавство" - це різні поняття. Отже, цивільне законодавство - це система
- § 2. Окремі способи припинення зобов'язань. Виконання зобов'язань
поняття пролонгацій (продовження) договірних відносин учасників на новий строк, що також не визнається новацією. Новацію характеризує те, що вона припиняє додаткові зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або погодженням сторін. 1 Українське право. - 1996. - № 2. - С. 219. Новація не допускається щодо аліментних зобов'язань, зобов'язань стосовно відшкодування заподіяної життю або
- § 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
поняття "систематичності" діяльності, оскільки в Законі України "Про підприємництво" не можна знайти на нього чіткої відповіді. Між: тим у Декреті Кабінету Міністрів "Про податок на промисел" від 17 березня 1993 p.1 було зазначено, що платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця
- § 1. Поняття та види угод
ознаками. Закон (ст. 42 ЦК України) допускає різні форми зовнішнього вияву волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеться про конклюдентні дії (від лат. conclude - укладаю, роблю висновок), тобто дії, у яких втілюється воля особи укласти угоду. Торгова автоматика робить конклюдентні дії єдино можливою формою волевиявлення укласти угоду:
- § 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
поняття речей у цивільному праві застосовується також і поняття "майно". Термін "майно" застосовується неоднозначно. По-перше, під "майном" розуміють річ чи конкретну сукупність речей. Саме про таке майно йдеться у нормах, які визначають предмет договорів купівлі-продажу, оренди, дарування, позики тощо. По-друге, під цим терміном розуміють сукупність прав, які належать конкретній особі (ст. 10 ЦК
- 3.2. ЦК УРСР 1963 р
поняття юридичної особи. Разом з тим, не визначене співвідношення понять "організація", "підприємство", "установа", якими оперує законодавець; немає і самого визначення цих категорій. Кодекс не містить норм, спеціально присвячених визначенню об'єктів права. Значна частина їх розміщена в тих або інших розділах розділу "Право власності". Зате в "Загальних положеннях" значна увага приділена угодам
- § 1. Поняття цивільного законодавства
поняття "цивільне право" є цивільне законодавство, тобто сукупність норм, що регулюють цивільні відносини. Якщо цивільне право - це поєднання концепції, правових ідей, юридичних норм, якими визначається статус приватної особи, то цивільне законодавство - система правових форм, у яких виражаються норми, що регулюють цивільні відносини. На думку деяких цивілістів, цивільне право може бути
|