Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Л.В. Лазарєв. Правові позиції Конституційного Суду Росії, 2003 - перейти до змісту підручника

Постанови

1. Відмінності в правовій природі й сутності / трудових пенсій (по старості, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника) і соціальних пенсій, призначуваних престарілим і непрацездатним громадянам при відсутності у них права на трудову пенсію з метою надати їм мінімальний джерело засобів до існування / обумовлюють і різний характер обов'язків держави по відношенню до тих, хто придбав право на їх отримання ...
Позбавлення пенсіонера у період перебування його в місцях позбавлення волі трудової пенсії шляхом призупинення її виплати є обмеженням конституційного права на соціальне забезпечення (Постанова Конституційного Суду від 16 жовтня 1995 року N 11-П у справі про перевірку конституційності статті 124 Закону РРФСР від 20 листопада 1990 року "Про державні пенсії в РРФСР" у зв'язку з скаргами громадян Г . Г. Ардеріхіна, Н.Г. Попкова, Г.А. Бобирева, Н.В. Коцюбко; абзаци третій пункту 3, другий пункту 4 мотивувальної частини).
2. Регламентація порядку та умов оплати безробітним громадянам періоду їх тимчасової непрацездатності не може здійснюватися без урахування характеру і цільового призначення виробленої виплати, поза зв'язку з вмістом законодавчих та інших нормативних правових актів у сфері соціального забезпечення, його принципами та цілями.
Встановлене федеральним законом соціальне забезпечення у випадку безробіття гарантується Конституцією Російської Федерації нарівні з соціальним забезпеченням за віком, у випадку хвороби, інвалідності, втрати годувальника, для виховання дітей. Невиплата допомоги з безробіття у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю безробітного, якщо безробітний має право на його отримання, повинна відшкодовуватися другий виплатою за системою соціального забезпечення, яка надавала б йому джерело засобів до існування на цей період (Постанова Конституційного Суду від 16 грудня 1997 року N 20-П у справі про перевірку конституційності положення абзацу шостого пункту 1 статті 28 Закону Російської Федерації від 19 квітня 1991 року "Про зайнятість населення в Російській Федерації" в редакції від 20 квітня 1996 року; абзаци третій пункту 4, перший пункту 5 мотивувальної частини).
3 ... Страхові внески мають ряд особливостей, випливають із сутності державного соціального страхування, у тому числі пенсійного страхування / відрізняють їх від податків /. Страхові внески роботодавців до Пенсійного фонду Російської Федерації - це обов'язкова складова частина витрат по найму робочої сили. Вони є матеріальною гарантією державного пенсійного забезпечення для громадян, коли вони , як правило, позбавлені можливості мати заробіток (дохід) або втрачають її в силу віку, стану здоров'я та в інших випадках, які розглядаються в якості страхових ризиків і виступають підставами державного пенсійного забезпечення. Однак сплатою страхових внесків забезпечуються не тільки приватні інтереси застрахованих, але і публічні інтереси, пов'язані з реалізацією принципу соціальної солідарності поколінь ...
... При встановленні таких платежів повинні дотримуватися конституційні вимоги до законодавчого регулювання будь-яких фінансових обтяжень і до обмежень прав і свобод громадян (стаття 55 , частини 2 і 3; стаття 57 Конституції Російської Федерації)
При визначенні розміру тарифів страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації законодавець повинен враховувати такі конституційні принципи, як принцип рівності (стаття 19 Конституції Російської Федерації) і принцип пропорційності обмежень прав і свобод громадян соціально значущим інтересам і цілям, закріпленим у Конституції Російської Федерації (стаття 55, частина 3).
Виходячи з цих принципів, забезпечення неформального рівності громадян вимагає врахування фактичної здатності громадянина ( залежно від його заробітку, доходу) до сплати страхового внеску у відповідному розмірі ...
Принципи справедливості і рівності вимагають не тільки пропорційності (нечрезмерності) тарифів страхових внесків до (соціальні фонди) заробітку (доходу) платника, що може забезпечуватися введенням пропорційних тарифів, а й співвідносними між тарифами і трудовими пенсіями, в даний час практично однаковими для всіх платників страхових внесків (Постанова Конституційного Суду від 24 лютого 1998 року N 7-П у справі про перевірку конституційності окремих положень статей 1 і 5 Федерального закону від 5 лютого 1997 року "Про тарифи страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, Фонд соціального страхування Російської Федерації, Державний фонд зайнятості населення Російської Федерації й у фонди обов'язкового медичного страхування на 1997 рік" у зв'язку з скаргами ряду громадян та запитами судів; абзаци п'ятий, сьомий пункту 2, перший, другий і третій пункту 3 мотивувальної частини).
4. Припинення як нарахування, так і виплати трудових пенсій громадянам, які виїхали на постійне проживання за межі Російської Федерації , на час їх проживання за кордоном є обмеженням конституційного права на соціальне забезпечення, гарантованого статтею 39 (частина 1) Конституції Російської Федерації ...
... У силу правової природи пенсій, що мають характер трудових, право громадянина на отримання належної йому пенсії не може зв'язуватися з такою умовою, як постійне його мешкання в Російській Федерації: держава зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає громадянин, якому призначена пенсія, - в Російській Федерації або за її межами.
... Установлюваний законодавством порядок реалізації громадянами права на отримання трудових пенсій не повинен перешкоджати їм у здійсненні інших гарантованих Конституцією України прав і свобод, зокрема права кожного на вибір місця перебування і проживання, права вільно виїжджати за межі Російської Федерації (стаття 27, частини 1 і 2). Реалізація громадянином цих конституційних прав, що відносяться до загальновизнаних прав, не може служити підставою для обмеження його конституційного права на пенсійне забезпечення (Постанова Конституційного Суду від 15 червня 1998 року N 18-П по справі про перевірку конституційності положень статей 2, 5 і 6 Закону Російської Федерації від 2 липня 1993 року "Про виплату пенсій громадянам, які виїжджають на постійне проживання за межі Російської Федерації" у зв'язку з скаргами ряду громадян; абзаци третій і п'ятий пункту 4, перший пункту 6 мотивувальної частини).
5 ... У сфері регулювання організаційно-правових форм і механізмів реалізації конституційного права на державну пенсію склалася суперечлива ситуація: прийняті на початку 90-х років законоположення, якими визначається коло суб'єктів, наділених повноваженнями по призначенню та виплаті державних пенсій, не узгоджуються з пізнішим законодавством. За однією сукупності законодавчих актів Пенсійний фонд Російської Федерації - самостійна фінансово-кредитна установа, створене з метою державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Російській Федерації; Пенсійного фонду Російської Федерації здійснює фінансування виплат державних пенсій, а органи соціального захисту населення, що відносяться або до виконавчих органів державної влади, або до органів місцевого самоврядування, - призначення та виплату пенсій. За іншою сукупності законодавчих актів Пенсійний фонд Російської Федерації на правах страховика здійснює не тільки фінансування, але й призначення і виплату державних пенсій на основі обов'язкового (державного) пенсійного страхування в рамках більш широкої системи обов'язкового соціального страхування. При цьому в прикінцевих положеннях федеральних законів, що регулюють обов'язкове соціальне страхування, в тому числі обов'язкове (державне) пенсійне страхування, та організаційні механізми єдиної пенсійної служби, не зазначено, які з колишніх законоположень, що стосуються організаційно - правових форм здійснення призначення і виплати державних пенсій, втрачають силу.
За загальним правилом, при розбіжності норм чинного законодавства з одного і того ж питання застосуванню підлягає норма, видана пізніше. Проте в даному випадку має місце не просто протиріччя окремих норм, а протиріччя двох комплексів норм, жоден з яких не регулює проблему цілісним образом, а тому система правових норм, що регламентують організацію державного пенсійного забезпечення, виявилася неузгоджені. В чином, як випливає з матеріалів справи, і суб'єкти Російської Федерації вирішують зазначені питання по-різному. Все це створює істотні перешкоди для реалізації конституційного права на державну пенсію, породжує небезпеку дезорганізації пенсійного забезпечення і ставить під загрозу гарантовані статтею 19 (частини 1 і 2) Конституції Російської Федерації рівність всіх перед законом і судом і рівність прав і свобод людини і громадянина. Подібна неузгодженість правового регулювання, що виникла у правовій системі Російської Федерації, заснованої на верховенстві Конституції Російської Федерації і федеральних законів (стаття 4, частина 2; стаття 15, частини 1, 2 і 4, Конституції Російської Федерації), принципово неприпустима ...
Закріпивши повноваження Пенсійного фонду Російської Федерації та його територіальних органів з виплати державних пенсій, Президент Російської Федерації, по суті, не створив нового правового регулювання, оскільки ці повноваження вже здійснювалися Пенсійним фондом Російської Федерації в силу правових норм, що містяться у федеральному законодавстві та законодавстві суб'єктів Російської Федерації. Указ Президента Російської Федерації "Про заходи щодо удосконалення управління державним пенсійним забезпеченням в Російській Федерації" діє лише до видання відповідного федерального закону, а, за змістом статей 7 (частина 2), 10, 11 (частина 1), 15 (частина 2), 39, 71 (пункт "в"), 72 (пункт "ж" частини 1), 76 (частини 1 і 2) і 90 (частина 3) Конституції Російської Федерації, саме законодавець, встановлюючи організаційно-правові форми і механізми реалізації конституційного права на державну пенсію, в тому числі, отже, і при визначенні правового статусу та повноважень Пенсійного фонду Російської Федерації, має право ввести нове регулювання або в тому чи іншому несуперечливому вигляді зберегти чинне (Постанова Конституційного Суду від 25 червня 2001 року N 9-П у справі про перевірку конституційності Указу Президента Російської Федерації від 27 вересня 2000 року N 1709 "Про заходи щодо удосконалення управління державним пенсійним забезпеченням в Російській Федерації "у зв'язку із запитом групи депутатів Державної Думи; пункти 4 і 6 мотивувальної частини).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Постанови"
  1. Стаття 169. Виклад рішення
    Коментар до статті Непідписання рішення, ухвали суддею або одним із суддів, що розглядали справу, або підписання рішення, постанови не тими суддями, що зазначені в рішенні, постанові, є підставою для скасування рішення, поста-новлення в будь-якому випадку. Див, наприклад: Постанова Президії ВАС РФ від 19.04.2011 N
  2. Стаття 31.4. Приведення у виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення
    1. Постанова по справі про адміністративне правопорушення приводиться у виконання уповноваженими на те органом , посадовою особою в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими федеральними законами та прийнятими відповідно до них постановами Уряду Російської Федерації. 2. У разі винесення кількох постанов про призначення адміністративного покарання щодо
  3. Стаття 31.6. Призупинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
    1. Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови в разі приношення протесту на вступило в законну силу постанова у справі про адміністративне правопорушення до розгляду протесту. Про зупинення виконання постанови виноситься ухвала, яка при необхідності негайно направляється
  4. Стаття 32.1. Виконання постанови про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження
    Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження виконується суддею, органом, посадовою особою, які винесли постанову, шляхом вручення або направлення копії постанови відповідно до статті 29.11 справжнього
  5. Стаття 31.6. Зупинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
    1. Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови в разі приношення протесту на вступило в законну силу постанова у справі про адміністративне правопорушення до розгляду протесту. Про зупинення виконання постанови виноситься ухвала, яка при необхідності негайно направляється
  6. Стаття 307. Набрання законної сили постанови Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації та його опублікування
    Коментар до статті Постанова Президії ВАС РФ підлягає опублікуванню у журналі "Вісник Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації" і розміщується на сайті ВАС РФ. При цьому арбітражним судам слід мати на увазі, що з дня розміщення Постанови Президії ВАС РФ в повному обсязі на сайті ВАС РФ практика застосування законодавства, на положеннях якого заснована дане
  7.  Стаття 306. Зміст постанови Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації
      Коментар до статті Дотримання вимог до оформлення постанов Президії ВАС РФ забезпечує його законність, обгрунтованість і вмотивованість, які є умовами обов'язковості судових актів (ст. ст. 15, 16 АПК РФ). При цьому особливе значення мають мотиви прийнятого постанови (п. 9 ст. 306 АПК РФ) і висновки і рішення за результатами роз-гляду заяви (п. 10 ст. 306 АПК РФ),
  8.  Стаття 31.4. Приведення у виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення
      1. Постанова по справі про адміністративне правопорушення приводиться у виконання уповноваженими на те органом, посадовою особою в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими федеральними законами та прийнятими відповідно до них постановами Уряду Російської Федерації. 2. У разі винесення кількох постанов про призначення адміністративного покарання щодо
  9.  Стаття 32.1. Виконання постанови про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження
      Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження виконується суддею, органом, посадовою особою, які винесли постанову, шляхом вручення або направлення копії постанови відповідно до статті 29.11 справжнього Кодексу. Відповідно до Федерального закону від 27.06.2011 N 162-ФЗ з 1 січня 2013 року статтю 32.2 буде доповнена частиною
  10.  Стаття 31.7. Припинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
      Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови у разі: 1) видання акта амністії, якщо такий акт усуває застосування адміністративного покарання; 2) скасування або визнання такими, що втратили силу закону або його положення, що встановлюють адміністративну відповідальність за скоєне; 3) смерті особи, залученого