| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Постанови |
||
|
2. / Президент Російської Федерації не має права давати оцінку ступеня відповідності законів суб'єктів Російської Федерації Конституції і законам Російської Федерації, оскільки в силу принципу поділу влади це входить до компетенції судової влади / (Постанова Конституційного Суду від 3 червня 1993 року N 13-П у справі про перевірку конституційності ряду правових актів, що стосуються поста Президента Мордовської РСР; абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини). 3. Конституція Російської Федерації визначає ... що Президент Російської Федерації діє у встановленому Конституцією порядку. Для випадків, коли цей порядок не деталізований, а також щодо повноважень, не перерахованих у статтях 83-89 Конституції Російської Федерації, їх загальні рамки визначаються принципом поділу влади (стаття 10 Конституції) та вимогами статті 90 (частина 3) Конституції, згідно з яким укази і розпорядження Президента Російської Федерації не повинні суперечити Конституції і законам Російської Федерації. Крім того, реалізація Президентом своєї компетенції в "встановленому Конституцією Російської Федерації порядку" передбачає також покладання ним на Уряд Російської Федерації відповідно до пункту "ж" частини 1 статті 114 Конституції Російської Федерації завдань на виконання указів Президента. ... Прогалини, суперечності і застарілі положення, наявні в законодавстві, ... істотно збільшують значимість прямого застосування конституційних норм ... Точка зору, згідно з якою повноваження Президента Російської Федерації можуть бути реалізовані лише за наявності відповідного закону, означає відмову від принципу прямої дії Конституції, закріпленого в статті 15 (частина 1) Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 31 липня 1995 року N 10-П по справі про перевірку конституційності ряду правових актів, прийнятих у зв'язку з врегулюванням збройного конфлікту в Чеченській Республіці; абзаци п'ятий пункту 4, четвертий і п'ятий пункту 6 мотивувальної частини). 4. Президент Російської Федерації на підставі статті 80 (частини 1 і 2) Конституції Російської Федерації є главою держави і гарантом Конституції Російської Федерації. З цього випливає і його обов'язок забезпечувати включення до конституційного тексту поправок і змін допомогою офіційного опублікування актів, прийнятих в порядку статей 136 і 137 Конституції Російської Федерації ... Зміни найменування республіки, краю, області, міста федерального значення, автономної області, автономного округу відповідно до частини 2 статті 137 Конституції Російської Федерації включаються в текст статті 65 Конституції Російської Федерації указом Президента Російської Федерації на підставі рішення суб'єкта Російської Федерації, прийнятого у встановленому ним порядку. У спірних випадках Президент Російської Федерації використовує повноваження, передбачені статтею 85 (частина 1) Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 28 листопада 1995 року N 15-П у справі про тлумачення частини 2 статті 137 Конституції Російської Федерації; абзаци перший пункту 5 мотивувальної частини , абзац перший пункту 1 резолютивної частини). 5. Чи не суперечить Конституції Російської Федерації видання / Президентом / указів, заповнюють прогалини у правовому регулюванні з питань, потребує законодавчого вирішення, за умови, що такі укази не суперечать Конституції Російської Федерації і федеральним законам, а їх дія в часі обмежується періодом до прийняття відповідних законодавчих актів (Постанова Конституційного Суду від 30 квітня 1996 року N 11-П у справі про перевірку конституційності пункту 2 Указу Президента Російської Федерації від 3 жовтня 1994 року N 1969 "Про заходи щодо зміцнення єдиної системи виконавчої влади в Російській Федерації" та пункту 2.3 Положення про главу адміністрації краю, області, міста федерального значення, автономної області, автономного округу Російської Федерації, затвердженого названим Указом; абзац перший пункту 4 мотивувальної частини). 6. ... Президент Російської Федерації не наділений правом оцінювати конституційність / нормативного акта палати Федеральних Зборів /, - він лише може звернутися до Конституційного Суду Російської Федерації з відповідним запитом. ... Необхідність підписання і оприлюднення Президентом Російської Федерації / федерального закону / в порядку, передбаченому частиною 3 статті 107 Конституції Російської Федерації, не може розглядатися як підтвердження його відповідності або невідповідності Конституції Російської Федерації, в тому числі по порядку прийняття ... / Президент Російської Федерації відповідно до статті 107 (частина 3) Конституції Російської Федерації зобов'язаний підписати і оприлюднити прийнятий федеральний закон /, що не перешкоджає Президенту Російської Федерації звернутися до Конституційного Суду Російської Федерації із запитом про перевірку відповідності Конституції Російської Федерації / цього закону /, в тому числі по порядку прийняття (Постанова Конституційного Суду від 6 квітня 1998 року N 11-П у справі про вирішення спору між Радою Федерації і Президентом Російської Федерації, між Державною Думою і Президентом Російської Федерації про обов'язок Президента Російської Федерації підписати прийнятий Федеральний закон "Про культурні цінності, переміщені в Союз РСР в результаті Другої світової війни і знаходяться на території Російської Федерації"; абзаци другий і шостий пункту 3 мотивувальної частини, пункт 1 резолютивної частини). 7. Положення частини 4 статті 111 Конституції Російської Федерації про триразове відхилення представлених кандидатур Голови Уряду Російської Федерації Державною Думою у взаємозв'язку з іншими положеннями даної статті означає, що Президент Російської Федерації при внесенні до Державної Думи пропозицій про кандидатури на посаду Голови Уряду Російської Федерації має право представляти одного і того ж кандидата двічі або тричі або представляти щоразу нового кандидата. Право Президента Російської Федерації пропонувати ту чи іншу кандидатуру і наполягати на її схваленні, з одного боку, і право Державної Думи розглядати представлену кандидатуру і вирішувати питання про згоду на призначення - з іншого, повинні реалізовуватися з урахуванням конституційних вимог про узгоджений функціонуванні та взаємодії учасників цього процесу, в тому числі на основі передбачених Конституцією Російської Федерації або що не суперечать їй форм взаємодії, що складаються в процесі реалізації повноважень глави держави і в парламентській практиці. Після триразового відхилення представлених Президентом Російської Федерації кандидатур Голови Уряду Російської Федерації - незалежно від того, представлявся чи кожен раз новий кандидат або один і той же кандидат двічі або тричі, - Державна Дума підлягає розпуску (Постанова Конституційного Суду від 11 грудня 1998 року N 28-П у справі про тлумачення положень частини 4 статті 111 Конституції Російської Федерації; пункт 1 резолютивної частини). 8. З положень статей 71 (пункт "г") і 76 (частина 1) Конституції Російської Федерації у взаємозв'язку з її статтями 5 (частина 3), 10, 11, 72 (пункт "н"), 77, 78 (частина 1) і 110 випливає, що в систему федеральних органів виконавчої влади входять Уряд Російської Федерації, що складається з Голови Уряду Російської Федерації, заступників Голови Уряду Російської Федерації і федеральних міністрів, а також міністерства та інші федеральні органи виконавчої влади, які визначаються на основі Конституції Російської Федерації, Федерального конституційного закону "Про Уряді Російської Федерації" та інших федеральних законів. З питань, що стосуються системи федеральних органів виконавчої влади, не врегульованих законодавцем, Президент Російської Федерації може видавати укази, які не повинні суперечити Конституції Російської Федерації і федеральним законам. Зі статті 112 (частина 1) Конституції Російської Федерації у взаємозв'язку з її статтями 71 (пункт "г"), 83 (пункт "д"), 110, 111, 114 і 115 слід, що міститься в ній поняття "структура федеральних органів виконавчої влади" включає перелік конкретних органів, що входять в систему федеральних органів виконавчої влади та забезпечують реалізацію Урядом Російської Федерації покладених на нього завдань і повноважень. Структура федеральних органів виконавчої влади пропонується Головою Уряду Російської Федерації не пізніше тижневого строку після його призначення і затверджується указом Президента Російської Федерації. Зміни та доповнення до структури федеральних органів виконавчої влади з метою її реорганізації також можуть вноситися указами Президента Російської Федерації, які не повинні суперечити Конституції Російської Федерації і федеральним законам (стаття 90, частина 3, Конституції Російської Федерації). При цьому, за змістом статей 106 (пункт "а"), 114 (пункт "а" частини 1) і 115 (частина 1) Конституції Російської Федерації, така реорганізація може здійснюватися тільки в межах асигнувань, встановлених федеральним законом про бюджет на поточний рік (Постанова Конституційного Суду від 27 січня 1999 року N 2-П у справі про тлумачення статей 71 (пункт "г"), 76 (частина 1) і 112 (частина 1) Конституції Російської Федерації; пункти 1 і 2 резолютивної частини). 9. Передбачений частиною 3 статті 92 Конституції Російської Федерації положення про тимчасове виконання Головою Уряду Російської Федерації обов'язків Президента Російської Федерації поширюється на випадки дострокового припинення виконання Президентом Російської Федерації своїх повноважень, перелічені в частині 2 статті 92 Конституції Російської Федерації, а також на інші виняткові випадки, коли Президент Російської Федерації своїм рішенням покладає на Голову Уряду Російської Федерації виконання своїх обов'язків або коли об'єктивно виключене прийняття Президентом Російської Федерації рішення про тимчасове покладення виконання обов'язків Президента Російської Федерації на Голови Уряду Російської Федерації. З положення частини 3 статті 92 Конституції Російської Федерації про тимчасове виконання Головою Уряду Російської Федерації обов'язків Президента Російської Федерації у взаємозв'язку з положенням частини 2 даної статті про проведення дострокових виборів Президента Російської Федерації слід, що Голова Уряду Російської Федерації виконує обов'язки Президента Російської Федерації відповідно до моменту повернення чинного Президента Російської Федерації до виконання своїх обов'язків або до вступу на посаду новообраного Президента Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 6 липня 1999 року N 10-П у справі про тлумачення положень статті 92 (частини 2 і 3) Конституції Російської Федерації; пункти 1 і 2 резолютивної частини). 10. Оскільки з Конституції Російської Федерації і Федерального закону "Про прокуратуру Російської Федерації" випливає обов'язковість відсторонення від посади Генерального прокурора Російської Федерації на час розслідування порушеної стосовно нього кримінальної справи, Президент Російської Федерації на підставі та на виконання зазначених приписів / статей 80, частини 1 і 2; 85, частина 1; 90 Конституції Російської Федерації / не тільки має право, але і зобов'язаний - в відсутність іншого регулювання - видати акт про тимчасове відсторонення Генерального прокурора Російської Федерації від посади. Виходячи з необхідності взаємодії Президента Російської Федерації і Ради Федерації у зв'язку з призначенням на посаду та звільненням з посади Генерального прокурора Російської Федерації, Рада Федерації повинен бути негайно проінформований про таке рішення. При відпадати відповідної підстави акт, яким оформлено рішення про тимчасове відсторонення Генерального прокурора Російської Федерації від посади, втрачає чинність (Постанова Конституційного Суду від 1 грудня 1999 року N 17-П по спору про компетенції між Радою Федерації і Президентом Російської Федерації щодо належності повноваження з видання акта про тимчасове відсторонення Генерального прокурора Російської Федерації від посади у зв'язку з порушенням стосовно нього кримінальної справи; абзаци другий і третій пункту 5 мотивувальної частини). 11. Дострокове припинення виконання Президентом Російської Федерації своїх повноважень у разі стійкої нездатності за станом здоров'я здійснювати належні йому повноваження вимагає особливої процедури з метою об'єктивного встановлення фактичної неможливості для Президента Російської Федерації у зв'язку з розладом функцій організму, що носять постійний, незворотній характер, приймати рішення, що випливають з його конституційних повноважень, або іншим чином здійснювати свої повноваження відповідно до вимог Конституції Російської Федерації. У такому випадку - в силу екстраординарного характеру розглянутого підстави - волевиявлення Президента Російської Федерації може не бути обов'язковою передумовою дострокового припинення його повноважень. За змістом частини 2 статті 92 Конституції Російської Федерації у взаємозв'язку з частинами 1 і 3 тієї ж статті та частиною 1 статті 93, приведення в дію зазначеної процедури допустимо лише при вичерпанні всіх інших можливостей, пов'язаних з тимчасовим невиконанням Президентом Російської Федерації своїх повноважень або добровільної його відставкою. Дострокове припинення повноважень Президента Російської Федерації в разі стійкої нездатності за станом здоров'я здійснювати належні йому повноваження є елементом конституційного статусу Президента Російської Федерації, і в силу цього правове регулювання порядку (процедури) припинення повноважень Президента Російської Федерації за вказаною підставі має конституційний характер. Визначення відповідного порядку може бути здійснено з дотриманням випливають з положень Конституції Російської Федерації вимог, з тим щоб забезпечувалися безперервність і стабільність здійснення повноважень Президента Російської Федерації, виключення факторів, що перешкоджають нормальному функціонуванню інститутів влади. Порядок дострокового припинення повноважень Президента Російської Федерації в разі стійкої нездатності за станом здоров'я здійснювати належні йому повноважень не може бути полегшеним, спрощеним. При цьому повинна бути виключена можливість перетворення даного порядку в спосіб необгрунтованого відсторонення Президента Російської Федерації від посади, а тим більше в неконституційний спосіб привласнення будь-яким органом або особою владних повноважень Президента Російської Федерації. За змістом статті 92 (частина 2) Конституції Російської Федерації у взаємозв'язку з положеннями її статей 10, 78 (частина 4), 82 (частина 2), 92 (частина 1) і 93 (частина 1), при визначенні такого порядку належить дотримуватися принцип балансу і взаємодії всіх гілок влади ... Порядок припинення виконання повноважень президента Російської Федерації достроково у разі стійкої нездатності за станом здоров'я здійснювати належні йому повноваження, передбаченого статтею 92 (частина 2) Конституції Російської Федерації, визначається на основі вимог Конституції Російської Федерації і цієї Постанови. Зміст і призначення статті 92 (частина 2) Конституції Російської Федерації, яка передбачає можливість припинення виконання повноважень Президента Російської Федерації достроково у разі стійкої нездатності за станом здоров'я здійснювати належні йому повноваження, не зачіпаються встановленням у статті 91 Конституції Російської Федерації положення про недоторканність Президента Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 11 липня 2000 року N 12-П у справі про тлумачення положень статей 91 і 92 (частина 2) Конституції Російської Федерації про дострокове припинення повноважень Президента Російської Федерації в разі стійкої нездатності за станом здоров'я здійснювати належні йому повноваження; пункти 4 і 5 мотивувальної частини, пункти 1 і 2 резолютивної частини). 12. Укази нормативного характеру можуть видаватися Президентом як з предметів ведення Російської Федерації, так і з предметів спільного ведення Російської Федерації і її суб'єктів. Це випливає з правової позиції, викладеної Конституційним Судом Російської Федерації в Постановах від 9 січня 1998 ... і від 27 січня 1999 року ... Стаття 76 Конституції Російської Федерації безпосередньо не передбачає можливість регулювання з цих предметів ведення в такій правовій формі, як указ Президента Російської Федерації. Однак саме по собі віднесення того чи іншого питання до ведення Російської Федерації або до спільного ведення Російської Федерації і її суб'єктів не означає неможливості його врегулювання іншими, крім закону, нормативними актами (крім випадків, коли сама Конституція Російської Федерації виключає це, вимагаючи для вирішення конкретного питання прийняття саме федерального конституційного або федерального закону), які не повинні суперечити Конституції Російської Федерації і федеральним законам і дія в часі яких обмежується моментом набрання чинності відповідного законодавчого акту. За змістом статей 80 (частина 2) і 90 (частини 1 і 3) у взаємозв'язку зі статтями 4 (частина 2), 7 (частина 2), 10, 11 (частина 1), 15 (частини 1 і 2), 39, 45 (частина 1), 71 (пункти "в", "ж"), 72 (пункт "ж" частини 1), 76 (частини 1 і 2), 77 (частина 2), 78 (частина 1), 82 (частина 1), 110, 114 (пункти "в", "г", "е" частини 1) і 115 Конституції Російської Федерації, в даному випадку, коли предметом регулювання є повноваження, що відноситься, по суті, до сфери функціонування виконавчої влади і її органів, і має місце неузгодженість всієї системи правових норм, що регулюють організацію державного пенсійного забезпечення - при тому, що федеральний законодавець впродовж тривалого часу не вніс необхідних коректив у відповідні законодавчі акти, - Президент Російської Федерації, у здійснення передбаченого Конституцією Російської Федерації повноваження з забезпечення узгодженого функціонування та взаємодії органів державної влади та з метою виконання покладеної на нього обов'язки з охорони прав і свобод людини і громадянина, був вправі вжити правове регулювання указом - за умови, що дія такого указу в часі обмежується моментом набрання чинності відповідного законодавчого акта (Ухвала Конституційного Суду від 25 червня 2001 року N 9-П у справі про перевірку конституційності Указу Президента Російської Федерації від 27 вересня 2000 року N 1709 "Про заходи щодо удосконалення управління державним пенсійним забезпеченням в Російській Федерації" у зв'язку із запитом групи депутатів Державної Думи; абзаци другий і третій пункту 5 мотивувальної частини). 13. Президент Російської Федерації як гарант Конституції Російської Федерації здійснює повноваження щодо забезпечення узгодженого функціонування та взаємодії органів державної влади (стаття 80, частина 2, Конституції Російської Федерації), у тому числі в тих випадках, коли механізм реалізації цих повноважень не конкретизується ні в Конституції Російської Федерації , ні у федеральних законах. Загальні рамки повноважень Президента Російської Федерації визначаються принципом поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (стаття 10 Конституції Російської Федерації), а також вимогою статті 90 (частина 3) Конституції Російської Федерації, згідно з яким укази і розпорядження Президента Російської Федерації не повинні суперечити Конституції Російської Федерації і федеральним законам (така правова позиція виражена, зокрема, в Постанові Конституційного Суду Російської Федерації від 1 грудня 1999 ...). Тим більше немає перешкод для виконання Президентом Російської Федерації його конституційних функцій безпосередньо на підставі федерального закону: (Постанова Конституційного Суду Російської Федерації від 4 квітня 2002 року N 8-П у справі про перевірку конституційності окремих положень Федерального закону "Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації "у зв'язку із запитами Державних Зборів (Іл Тумен) Республіки Саха (Якутія) і Ради Республіки Державної Ради - Хасе Республіки Адигея; абзац п'ятий пункту 3.5 мотивувальної частини). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Постанови" |
||
|
||