| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 5. Правовий статус науково-дослідних суден та науково-дослідних установок |
||
|
Останнім часом багато держав або гранично обмежують захід науково-дослідних суден в порти, або зовсім відмовляють у ньому. Поки не існує однакової практики в цьому питанні. Наприклад, терміни подачі заявок на захід науково-дослідних суден в порти прибережних держав варіюються від 4 місяців (Франція) до 72 годин (Маврикій). Іспанія та Італія вимагають подачі заявок за 25 діб, Великобританія - за 28 діб, Австралія - за 1 місяць, Марокко і Канада - за 45 діб, Туреччина - за 15 діб. Держави на свій розсуд визначають перелік інформації про судно та його роботу, також терміни перебування науково-дослідних суден у порту. Більш того, деякі країни прийняли спеціальні (зазвичай більш жорсткі) правила заходу науково-дослідних суден конкретних країн. Дозвіл на заходження науково-дослідних суден зазвичай запитується по дипломатичних каналах. Складними є процедура оформлення заходу суден у виняткові економічні зони і передача даних з борту судна прибережномудержаві. Стаття 248 Конвенції 1982 р. встановлює порядок подання запиту на ведення наукових досліджень у виключній економічній зоні. Для отримання дозволу на ведення наукових досліджень у виключній економічній зоні держави та компетентні міжнародні організації повинні надати прибережному державі не менш ніж за 6 місяців до передбачуваної дати початку морського науководослідного проекту повну інформацію щодо характеру і цілі проекту, зокрема, методу і засобів, які будуть використані, включаючи назву, тоннаж, тип, клас судів і опис наукового устаткування. Крім перерахованих у ст. 248 Конвенції 1982 р. даних, наприклад, за законодавством Мексики необхідно повідомити джерела фінансування експерименту, вказати ім'я вченого, який відповідає за проведення експерименту, і імена науковців, що беруть участь у ньому, а також їх спеціальність і відомості про наукову діяльність. Задовго до ратифікації Конвенції ООН з морського права 1982 р. в нашій країні проводилася необхідна робота з формування російського морського законодавства, основу якого склали норми Конвенції. Були прийняті федеральні закони та інші правові нормативні документи, що є системоутворюючими в галузі регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з розвідкою і розробкою природних ресурсів, прокладанням підводних кабелів і трубопроводів, охороною навколишнього природного середовища, здійсненням морського судноплавства, морських наукових досліджень та інших видів діяльності на морі. Проведення морських наукових досліджень у нашій країні в даний час регулюється такими документами: - Федеральними законами «Про внутрішніх морських водах, територіальному морі та прилеглій зоні Російської Федерації», «Про виняткової економічної зоні Російської Федерації», «Про континентальний шельф Російської Федерації»; - Кодексом торгового мореплавання Російської Федерації; - Постановою Уряду РФ від 29 серпня 2001 р. № 633 «Про порядок розміщення та використання на території Російської Федерації, на континентальному шельфі та у виключній економічній зоні Російської Федерації іноземних технічних засобів спостереження та контролю» [120]. В останні роки, крім науково-дослідних суден, широко застосовуються науково-дослідні установки чи інше обладнання (занурювані або полупогружаемие, стаціонарні або підводні). Іноді їх узагальнено називають системами збору океанських даних (ССОД). Відповідно до ст. 258 Конвенції ООН з морського права 1982 р., розміщення і використання науково-дослідних установок або устаткування будь-якого типу в будь-якому районі морського середовища здійснюється на тих же умовах, що і передбачені в Конвенції для проведення морських наукових досліджень у такому районі. При цьому такі установки або обладнання не мають статусу островів. Вони не мають свого територіального моря, і їх наявність не впливає на делімітацію територіального моря, виключної економічної зони або континентального шельфу. Згідно з відповідними положеннями Конвенції, навколо научноисследовательских установок можуть створюватися зони безпеки розумної ширини, що не перевищує 500 м. Всі держави забезпечують дотримання їх судами таких зон безпеки. Розміщення та використання науково-дослідних установок або устаткування будь-якого типу не повинні створювати перешкод на встановлених шляхах міжнародного судноплавства. Науково-дослідні установки або обладнання повинні нести розпізнавальні знаки із зазначенням держави реєстрації або міжнародної організації, якій вони належать, а також мати належні узгоджені в міжнародному порядку засоби попередження для забезпечення безпеки морської і повітряної навігації з урахуванням норм і стандартів, встановлених компетентними міжнародними організаціями. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 5. Правовий статус науково-дослідних суден та науково-дослідних установок " |
||
|
||