|
У давньоримському державі системи судових органів не існувало. Їх число, структура і компетенція піддавалися зміни в залежності від періоду часу. Особи, які здійснюють судові функції, також займалися політичною діяльністю, адмініструванням і пр.
У VIII-VI ст. до н. е.. органами управління Римської імперії були Народні збори, сенат і імператор. Народні збори і імператор здійснювали деякі судові функції, про зміст яких в даний час нічого не відомо. У VI ст. до н. е.. з утворенням Римської рабовласницької республіки з'явилися магістратури, які виконували ряд судових функцій. Судові функції здійснювали наступні магістрати: народні трибуни, претори і диктатори.
Народні трибуни були наділені правом на свій розсуд заарештовувати будь-якої людини і виробляти його допит.
Претор виробляв процесуальні дії, а в деяких випадках виступав у ролі судді. Претори здійснювали тлумачення законів. Судова влада належала диктатору в період встановлення диктатури. Диктатор міг виносити будь-які рішення, причому дані рішення не підлягали оскарженню.
Наприкінці I в. до н. е.. в Стародавньому Римі існувала військова диктатура, при якій змінилися правомочності деяких органів і посадових осіб. Так, при Сулле роль Народних зборів була значно знижена, а Сенат придбав ряд повноважень у галузі судочинства.
Судовий процес Стародавнього Риму чітко розмежовувати на кримінальний і цивільний. Цивільний процес ділився на дві стадії - «jus» і «iudicium».
У першій стадії процесу (in iure) у разі визнання позову відповідачем справа розглядалася остаточно до винесення вироку. При наявності спірних обставин у першій інстанції справу підготовляли до вирішення, а перевірка обставин справи і винесення рішення по ньому здійснювалися в суді другої інстанції (in iudicto).
Виробництво в суді першої інстанції здійснювалося спочатку перед консулом, а потім перед претором. Виробництво в суді другої інстанції здійснювалося в залежності від обставин справи колегією центумвиров, колегією децімвіров, колегією рекуператорів, присяжними засідателями або арбітрами.
Давні форми процесу називалися «Legis actiones», що позначало «дія законним чином».
На будь-яких стадіях при будь-якій формі процесу явка сторін була обов'язкова. Відповідача або його поручителя приводив позивач. Якщо відповідач не заперечував, то виробництво закінчувалося в першій інстанції. У тому випадку, якщо позивач не з'являвся на судове засідання, справа припинялася. Повторна подача позову по одній справі не допускається.
|
- § 1. Основні правові системи сучасності
римського приватного права європейськими вченими, головним чином в університетах. Дана система цивільного права має своєю базою систему основних кодифікованих актів цивільного законодавства - цивільних кодексів - і властива котрий породив їх континентального правопорядку. У XIX в. в ряді країн континентальної Європи була проведена кодифікація цивільного законодавства у формі
- 2. Історичний розвиток правових систем Скандинавських країн
римського права, реціпіровани в європейських країнах, внаслідок чого ці римські елементи стали невід'ємною частиною шведського права, шведської юридичної культури. Однак не слід забувати, що рецепція римського права торкнулася Скандинавські країни незначно. І її головним наслідком стало встановлення більш тісних зв'язків з юридичною наукою континентальної Європи, ніж з
- 4. Правова система ПАР
римське право провінції Голландія, найбільш впливовою провінції Республіки Нідерланди, поряд зі староголландськоє звичайним правом. Римське право було реціпіровано у формі, яку йому надали глосатори і коментатори. Це римсько-голландське право залишилося в колонії в силі навіть після її англійської завоювання, тобто після проголошення її в 1806 р. власністю британської корони.
- § 2. Кореляція проступків і злочинів по дореволюційному російському праву
судоустрою). Правлячий Сенат при задоволенні клопотання направляв його (з визначенням заходів передбачуваного пом'якшення покарання) імператору, який і вирішував питання по суті. Встановивши обставини, що зменшують провину і покарання, суд має право визначити мінімальні санкції в межах, передбачених законом. Таким чином, суд приймає остаточне рішення тільки в цьому
- Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
судоустрій, так і цивільно-процесуальне та арбітражно-процесуальне законодавство знаходяться у веденні Російської Федерації. Так, в п. 2 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації встановлено, що із заявою про визнання нормативного правового акта суперечить закону повністю або в частині до суду має право звернутися в тому числі орган місцевого самоврядування,
- § 1. Система цивільно-правових засобів захисту права власності та інших речових прав
римському праві. Для захисту своїх прав володар сервітуту далеко не завжди може скористатися позовом про захист прав власника, що не є власником (ст. 305 ЦК). Не може вже тому, що сервітут надає право користування чужою річчю в відомому обмеженому відношенні, а не право володіння нею. Тому з метою закріплення в законодавстві беспробельності системи позовів про захист речових
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
римського права (за вид. 1917 р.). СПб., 1998. С. 129; Дождев Д.В. Римське приватне право. М., 1996. С. 1. * (3) Див: Шершеневич Г.Ф. Загальна теорія права (за вид. 1910-1912 рр..). У 2 т. М., 1995. Т. 2. С. 165. * (4) Детальніше див: Новицький І.Б. Історія радянського цивільного права. М., 1957. С. 25 і слід.; Давид Р. Основні правові системи сучасності. М., 1988. С. 242-243; Алексєєв С.С.
- 1. РИМСКОЕ ПУБЛІЧНЕ І ПРИВАТНЕ ПРАВО. ПОНЯТТЯ І ХАРАКТЕРНІ РИСИ
римському суспільстві. Це право, яке відноситься «ad singulorum utilitatem» (стосується вигоди, інтересів окремих осіб). Приватне право регулювало відносини приватних осіб між собою і в інститутах, пов'язаних з виробництвом, обміном речей і послуг. Приватне право поділялося на комплекс майнових (з приводу речей) і особистих прав (абсолютних, невідчужуваних). Римське приватне право регулювало:
- 14. ІНСТИТУЦІЇ, дигестія, КОДЕКС, НОВЕЛИ, ЇХ СИСТЕМА І ЗМІСТ
римських юристів, що стосувалися певних питань. У складі «Дигест» налічують до 9200 уривків з 2 тис. робіт, належали 39 відомим юристам I-V ст. Загальний обсяг Дигест - 150 000 рядків. Дигести поділялися на 7 частин, 50 книг, розділених на титули і фрагменти, на початку яких було вказано ім'я юриста і твір. Зміст фрагментів було модернізовано. Зміст частин
- 34. РИМСКОЕ СУДОУСТРІЙ
У Стародавньому Римі не існувало системи судових органів. У різні періоди часу їх число, структура і компетенція істотно змінювалися. Всі органи і посадові особи, що виконували судові функції, крім цього, займалися також політичної, фінансової діяльністю, адміністративним керуванням і т. д. У Царський період (VIII-VI ст. До н. Е..) В Римській державі органами управління
|