| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Система юридичної психології |
||
|
З огляду на це система юридичної психології має бути сформована на інших принципах, що відповідають завданням становлення і розвитку науки, підпорядкованих тим її закономірностям, дослідження яких забезпечує найбільш плідний розвиток широкого кола юридичних наук. Дослідження у цій галузі знань логічно узгоджуються з усіма формами і видами правової діяльності, тому в їхню основу покладено об'єктивно існуючі комплекси правових знань. Тут важливо зазначити, що побудова системи науки не є одноразовим процесом. Розвиток науки та її окремих галузей, виникнення й вирішення нових проблем вносять корективи у формування системи, змінюючи в ній співвідношення окремих структурних частин, що відображають рух і удосконалення її змісту. Традиційно юридична психологія поділяється на загальну й особливу частини. До загальної частини належать питання наукознавчого характеру, а саме: предмет науки, визначення її методів, завдань, місця в системі наук і власне системи науки. Загальна частина охоплює також питання з історії юридичної психології в аспекті передумов її виникнення, аналіз найважливіших етапів її розвитку, тенденції, що відобразилися у фундаментальних наукових працях, дослідження методологічних засад науки. У структуру системи юридичної психології послідовно входять ті, вже сформовані напрями, за предметом дослідження яких визначаються її окремі частини. Одним із таких розділів є кримінальна психологія, що вивчає психологічні основи формування антисоціальної настанови, психологічну структуру злочину, діагностику виникнення і розвитку груп антисоціального напряму. Цей розділ охоплює також вивчення психологічної сторони профілактичної діяльності в її загальносоціальному аспекті й попередження злочинів. Існуючі форми і методи профілактичної діяльності потребують удосконалення на основі аналізу практики застосування педагогічних, соціальних, кримінологічних і психологічних даних. Профілактика, що охоплює окремі групи осіб і застосовується щодо конкретних індивідів, вимагає знання й урахування психологічних особливостей групи й особистості, правильної діагностики їхньої спрямованості, ставлення до моральних цінностей, виявлення і прогнозування ступеня позитивного впливу, що може бути ефективним у тому чи іншому випадку. Особлива частина юридичної психології охоплює психологію судочинства, яка вивчає значний комплекс питань, пов'язаних із психологічними сторонами судово-слідчої діяльності. До них, зокрема, належать проблемні питання психологічної характеристики процесуальної діяльності, що розглядаються як визначальні в організації судово-слідчої роботи, професійні якості осіб, які здійснюють провадження у справах, психологічні основи доказування, організації й планування слідчої та судової роботи. Даний розділ охоплює також питання, що характеризують психологічні основи окремих процесуальних дій, таких як слідчий огляд, допит, пред'явлення для впізнання, перевірка показань на місці, слідчий експеримент, обшук, призначення і провадження судово-психологічної експертизи. Окремим розділом юридичної психології представлена пенітенціарна психологія (виправно-трудова чи кримінально-виконавча), що досліджує психологічні характеристики колективів засуджених, психологічні основи процесу їхнього виправлення і перевиховання (корекції). Пенітенціарна психологія досліджує також професійні якості й психологічні характеристики осіб, які виконують виховні функції, з метою розробки рекомендацій з найбільш ефективного здійснення впливу на засуджених. В юридичній психології, виходячи з характеру досліджуваних нею закономірностей, як відносно самостійні, виділяють чотири основні галузі: правову, кримінальну, судову і пенітенціарну психологію. У свою чергу, кожна галузь відповідно до своєї спрямованості досліджує групи психічних закономірностей, що належать до її предмета. У сучасній юридичній психології виокремлюють нову галузь юридичної психології - правову. Ця галузь покликана вивчати психологічні особливості дії права як чинника соціальної регуляції поведінки людини чи групи людей, психологічні закономірності правотворчого процесу, психологічні механізми правосвідомості та праворозуміння. В юридичній психології досліджуються не лише проблеми психологічних закономірностей правопорушень (злочинів), а й психологія правомірної поведінки, психологічні особливості недопущення злочинних дій, впливу соціальних заборон, громадської думки, моралі, правових розпоряджень на поведінку особи, формування її правослухняності. Кримінальна психологія вивчає: а) психічні закономірності, пов'язані з формуванням антисоціальних настанов, мотивів вчинення злочину і протиправних дій, поведінкою осіб, які характеризуються делінквентністю (схильністю до правопорушень); б) психологію формування груп правопорушників, роль конкретних обставин і факторів, що сприяють їхній появі; в) форми і способи діяльності, спрямованої на попередження антисоціальних тенденцій, виявлення причин і умов, що у психологічному аспекті сприяють формуванню антисоціальних настанов та їх проявам, розробляє конкретні заходи профілактичного характеру. Судова психологія як предмет дослідження включає проблематику, що стосується психологічної характеристики правоохоронної діяльності, пізнавальних процесів, пов'язаних із доказуванням, психологічних основ проведення окремих процесуальних дій, а також аналізу психологічної сторони формування внутрішнього переконання. До предмета судової психології належить і вирішення комплексу питань, що характеризують психологічний аспект профілактичної діяльності в сфері судочинства. Пенітенціарна психологія вивчає психологічні особливості посткримінальної поведінки і відбування покарання у відповідних установах. Предмет її дослідження - психологічна структура особи, яка відбуває покарання (її адаптація, ставлення до встановленого режиму, вироку); психологічний бік формування мікрогруп та їхньої спрямованості; методи впливу та їх оптимальне сполучення, що застосовуються з метою створення необхідного психологічного клімату, та ін. До предмета пенітенціарної психології входить також система заходів, які забезпечують розробку і застосування прийомів виховного впливу, навчання педагогічного персоналу (вихователів), формування у них навичок, необхідних для здійснення виховних функцій. Галузі юридичної психології характеризуються різним рівнем розвитку, що пояснюється, з одного боку, потребами правозастосовчої практики, а з іншого - нерівномірністю формування окремих сторін досліджуваних проблем, обмеженістю експериментальних даних, недостатнім залученням суміжних галузей знань, що дають змогу комплексно вивчати закономірності психіки людини. Становлення юридичної психології як самостійної науки зумовлене тим, що проблеми, які належать до її предмета, не могли бути вирішені з використанням даних загальної психології, а вимагали з'ясування специфічних закономірностей, вирішення яких можливе тільки на стику психологічної та юридичної наук. Нова система знань, яка дає змогу поглиблено досліджувати проблеми, пов'язані із закономірностями психіки, що проявляються в правовій сфері, створила передумови для самостійного існування юридичної психології. На відміну від закономірностей загальної психології для закономірностей юридичної психології характерне те, що досліджувані нею психічні явища є наслідком порушення правових приписів або специфіки їхнього виконання в умовах правового регулювання, використання їх у різноманітних сферах діяльності людини і ситуаціях, що потребують застосування норм права. Правова діяльність як самостійна галузь суспільної практики вимагає вивчення тієї системи психічних явищ, що зумовлені правовим впливом у всіх його формах і проявах. Ці психічні явища різноманітні й породжені особливостями та завданнями кожної сфери застосування норм права. Інтегративна функція юридичної психології полягає у використанні даних однієї науки для цілей іншої, причому в цьому взаємопроникненні створюються нові проблеми, що потребують вирішення. У складному процесі взаємопроникнення наукових знань, що породжує нову галузь, певне місце належить так званим аксіоматичним даним, які є своєрідним фундаментом однієї з наук і перенесені в іншу в незмінному вигляді. Це стосується як аксіоматичних положень права (норм закону), так і даних психологічної науки, доведених глибокими теоретичними дослідженнями й апробованих практикою. Наприклад, рекомендації загальної психології щодо закономірностей людського сприйняття (аналітичного і синтетичного характеру) використовуються в юридичній психології як аксіоми, що створюють необхідні передумови для розуміння структури впізнавання і відповідно до цього організації такої процесуальної дії, як пред'явлення для впізнання. Водночас аксіоматичні положення кримінального процесу і криміналістики щодо порядку пред'явлення для впізнання дають можливість розробляти рекомендації про таке використання даних психологічної науки, яке дає оптимальні результати. Психологічні закономірності, що стосуються характеристики довільних і мимовільних реакцій людини на подразник, використовуються в криміналістиці як аксіоматичні, а їхня інтерпретація зумовлює обрання тактичних прийомів провадження обшуку та інших слідчих дій. Знання закономірностей навіювання використовується для його нейтралізації у процесі виконання окремих процесуальних дій, при правовій регламентації яких враховуються особливості людської психіки, що негативно впливають на достовірність інформації, яка повідомляється. Психологічні та юридичні аксіоми позитивно впливають на розвиток і дослідження суміжних питань, а також сприяють їх правильному розумінню та застосуванню. Так, психологічні аксіоми широко використовуються при формуванні різних рекомендацій і положень окремих статей кримінального і кримінально-процесуального закону. Аксіоми ж правового характеру визначають режим і межі використання психологічних знань для правозастосовчої діяльності. Цей характер взаємопроникнення знань також є специфічною особливістю юридичної психології як науки. Отже, юридична психологія є наукою, що має подвійну природу і розвивається на стику двох наук - психології та юриспруденції. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 2. Система юридичної психології" |
||
|
||