| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 112. Посягання на життя державного чи громадського діяча |
||
|
Посягання на життя Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії, вчинене у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю,- карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 112, є національна безпека у політичній сфері (у сфері здійснення вищої державної влади, яка забезпечує її нормальне функціонування, та у сфері діяльності політичних партій). Крім того, цей злочин має й обов'язковий додатковий об'єкт - життя особи. 2. Специфічною ознакою злочину є потерпілий. Ним може бути тільки державний чи громадський діяч, вказаний у диспозиції ст. 112, обраний (призначений) на посаду у встановленому Конституцією і законами України порядку. Одна й та сама особа може бути водночас і державним, і громадським діячем (наприклад, народним депутатом України і керівником політичної партії), що треба враховувати в юридичному формулюванні звинувачення. Керівником політичної партії є особа, яка одноосібно очолює партію або є членом створюваного нею виконавчого органу і виконує у ній організаційно-розпорядчі функції. Про поняття політичної партії див. коментар до ст. 170. Правильна кваліфікація дій винного за ст. 112 потребує встановлення часових меж, в яких та чи інша особа виконує повноваження державного чи громадського діяча. Відповідно до Конституції і законів України державними (громадськими) діячами як потерпілими згідно зі ст. 112 у відповідних початкових та кінцевих часових межах є: Президент України - глава держави - з моменту складення ним присяги народові і до моменту складення такої присяги новообраним Президентом України або дострокового припинення повноважень Президента України; Голова Верховної Ради України - з моменту прийняття (він же є і моментом набрання чинності) постанови ВР про його обрання Головою ВР і до моменту прийняття постанови ВР про його відкликання; народний депутат України - обраний відповідно до закону представник Українського народу у ВР і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України - з моменту складення ним присяги і до моменту припинення повноважень ВР, або прийняття рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України (приймається ВР або судом - залежно від підстав такого припинення повноважень); Прем'єр-міністр України - з моменту прийняття (він же є і моментом набрання чинності) рішення ВР про його призначення (за поданням Президента України) і до моменту прийняття ВР рішення про його відставку, або до складення повноважень перед новообраною ВР; член Кабінету Міністрів України (крім Прем'єр-міністра України, членами КМ є Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри і міністри України) - з моменту прийняття рішення ВР про призначення і до моменту прийняття рішення ВР про відставку, або з моменту відставки Прем'єр-міністра України (оскільки він має наслідком відставку всього складу КМ), а при продовженні виконання КМ своїх повноважень після складання повноважень перед новообраною ВР або при прийнятті нею відставки,- до початку роботи новосформованого КМ; Голова Конституційного Суду України - з моменту його обрання на спеціальному пленарному засіданні КС і до моменту обрання нового Голови КС або прийняття рішення про дострокове звільнення з цієї посади, а суддя Конституційного Суду України-ч моменту складення присяги судді КС після його призначення і до моменту прийняття рішення про припинення його повноважень КС чи ВР - залежно від підстав припинення повноважень; Голова Верховного Суду України - з моменту його обрання і до моменту звільнення Пленумом ВС, а суддя Верховного Суду України - з моменту обрання його на цю посаду ВР і до моменту прийняття ВР рішення про припинення його повноважень; Генеральний прокурор України - з моменту призначення на посаду Президентом України за згодою ВР і до моменту звільнення з посади за рішенням Президента України і за згодою ВР або відставки з посади у зв'язку з висловленням ВР недовіри; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - з моменту складення присяги після прийняття постанови ВР про його призначення на цю посаду і до моменту складення присяги новообраним Уповноваженим, або подання заяви про складення повноважень, або набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього чи рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісти відсутньою чи оголошення її померлою, або прийняття постанови ВР про звільнення з посади; Голова Рахункової палати України - з моменту прийняття ВР постанови про призначення на посаду і до моменту призначення нового Голови РП по закінченні строку повноважень попереднього, або прийняття ВР постанови про дострокове звільнення, або зупинення діяльності РП; Голова Національного банку України - з моменту прийняття ВР за поданням Президента України постанови про призначення на посаду і до моменту прийняття в такому ж порядку постанови про звільнення з посади; керівник політичної партії - з моменту обрання на цю посаду і до моменту звільнення з посади в порядку, встановленому законами України і статутом відповідної партії. Перелік осіб, які можуть бути потерпілими відповідно до ст. 112, є вичерпним. Тому посягання на життя інших вищих службових осіб України (наприклад, Голови ЦВК, Голови ВРЮ, Секретаря РНБО тощо) за мотивами їх державної діяльності не тягне відповідальності за ст. 112 і за відповідних обставин кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115. Не може кваліфікуватися за ст. 112 і посягання на життя осіб, які є членами сім'ї відповідного державного діяча або які тимчасово виконують обов'язки, скажімо, Генерального прокурора України, Голови НБ, міністра тощо. Вбивство або замах на вбивство особи, яка тимчасово виконує обов'язки Генерального прокурора чи міністра внутрішніх справ України, а так само близького родича Генерального прокурора, міністра внутрішніх справ України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків кваліфікується за ст. 348. Убивство ж або замах на вбивство державного діяча, який водночас є членом Уряду України і працівником правоохоронного органу (міністром внутрішніх справ України), або на життя Генерального прокурора України (який також є працівником правоохоронного органу) у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків кваліфікується тільки за ст. 112. Посягання на життя колишніх Президента України, Голови ВР, народного депутата України та інших, вчинене у зв'язку з їх колишньою державною діяльністю (наприклад, із помсти за неї), слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115, оскільки при кваліфікації діяння важливим є не тільки мотив злочину, а й фактичний статус потерпілого. 3. З об'єктивної сторони розглядуваний злочин полягає у посяганні на життя державного чи громадського діяча, що означає вбивство або замах (як закінчений, так і незакінчений) на вбивство державного чи громадського діяча, які можуть проявитися у діях (здійснення пострілу, нанесення удару ножем, вкладення радіоактивних речовин у робоче крісло тощо) або у бездіяльності (наприклад, невчинення необхідної медичної процедури). Спосіб посягання значення для кваліфікації не має. Детальніше про поняття вбивство див. коментар до ст. 115. Злочин є закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків (шкода здоров'ю державного діяча може бути не заподіяна зовсім). Заподіяння шкоди здоров'ю державного чи громадського діяча, навіть і за мотивом його державної чи громадської діяльності, яке завідомо для винного не могло спричинити смерть, кваліфікується як відповідний злочин, передбачений розділами II, XV або іншим розділом Особливої частини КК. 4. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 112, є осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років. 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що вона посягає на життя державного чи громадського діяча, і бажає спричинити його смерть. Мотивами вчинення цього злочину можуть бути тільки такі: бажання не допустити чи припинити державну чи громадську діяльність певної особи, змінити її характер, або помста за таку діяльність. У будь-якому разі для кваліфікації злочину за ст. 112 достатньо, щоб ініціатор посягання на життя державного чи громадського діяча (організатор, підбурювач, у т. ч. замовник, чи хоча б один із виконавців, коли їх двоє і більше) керувався вказаними вище мотивами. Інші співучасники можуть діяти з корисливим мотивом, із бажання допомогти ініціатору тощо. В окремих випадках це може мата значення для кваліфікації їхніх дій. Державна діяльність - це така, що входить до кола її повноважень, діяльність відповідної службової особи у масштабах держави. Коло повноважень вказаних у ст. 112 службових осіб визначається законами, указами Президента України, постановами КМ та деякими іншими нормативно-правовими актами. Громадською діяльністю у складі злочину, передбаченого ст. 112, визнається діяльність громадянина, зумовлена його належністю до політичної партії і спрямована на реалізацію функцій і виконання завдань, які стоять перед нею. Посягання на життя державного діяча не кваліфікується за ст. 112, коли воно вчинене для зведення особистих рахунків, або його мотивами є ревнощі, намагання уникнути відповідальності, хуліганський мотив тощо. Наявність у особи відповідної мети знаходиться за межами складу злочину, передбаченого ст. 112, і може свідчити про необхідність кваліфікації її дій за сукупністю злочинів, передбачених ст. 111 (у формі надання іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України) або ст. 109 (у формі дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади) і ст. 112. Посягання на життя відповідного державного чи громадського діяча, вчинене у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, повністю охоплюється ст. 112 і додаткової кваліфікації за п. 8 ч. 2 ст. 115 не потребує. Якщо винний, бажаючи вбити потерпілого, вказаного у диспозиції ст. 112, у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, помилився і позбавив життя іншу людину (скажімо, схожу за зовнішнім виглядом), його дії слід кваліфікувати за правилами фактичної помилки: за статтями 15 і 112 як замах на злочин, котрий він намагався вчинити, та за відповідною частиною ст. 115. 6. Певні складнощі може викликати кваліфікація посягання на життя державного чи громадського діяча, коли цей злочин вчиняється на замовлення. У ситуації, коли безпосередній виконавець злочину не знає, кого саме і за яких первинних мотивів замовника він убиває, його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 112. Оскільки безпосередній виконавець не усвідомлював справжнього значення вчинюваних ним дій, але його наміром охоплювалось те, що він вчинює вбивство на замовлення, він повинен нести відповідальність за п. 11 ст. 115. Вчинення такого вбивства не тільки на замовлення, а й із корисливих мотивів вимагає додаткової кваліфікації дій виконавця за п. 6 ст. 115. Коли безпосередній виконавець злочину усвідомлює, що вбиває державного чи громадського діяча у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, його дії треба кваліфікувати за ст. 112, а дії замовника як організацію чи підбурювання до вчинення цього злочину за статтями 27 і 112. Додаткової кваліфікації за п. 11 ст. 115 у такому випадку не потрібно, оскільки посягання на життя державного чи громадського діяча охоплює будь-які об'єктивні ознаки умисного вбивства за обставин, які обтяжують покарання, крім вбивства з корисливих мотивів. Загалом у випадках, коли винна особа, вчинюючи умисне вбивство державного чи громадського діяча, керувалась не одним, а декількома мотивами, ПВС рекомендує судам з'ясовувати, який із них був домінуючим, і кваліфікувати злочинні дії за ст. 112 або за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115, або за іншою статтею Особливої частини КК, якою встановлено відповідальність за вчинення вбивства саме з такого мотиву. Разом з тим, як зазначає ПВС, в окремих випадках залежно від конкретних обставин справи можлива кваліфікація дій винної особи і за ст. 112, і додатково ще за кількома пунктами ч. 2 ст. 115, якщо буде встановлено, що передбачені ними мотиви (мета) рівною мірою викликали у винного рішучість вчинити вбивство. 7. У випадку, коли винний вчинив посягання на життя державного чи громадського діяча і водночас вбивство інших людей шляхом вибуху чи інших загальнонебезпечних дій, відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених статтями 112 і 113 або пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 115. В усіх інших випадках, коли умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча вчинені за обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115, дії винної особи кваліфікуються за ст. 112 і додатково за відповідними пунктами цієї статті. Умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча належить кваліфікувати тільки за ст. 112. Разом з тим, коли умисне вбивство зазначених осіб чи замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті. Конституція України (статті 79, 85, 88, 104, 106, 114, 115, 122, 128, 148). Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973 р. Ратифікована СРСР 26 грудня 1975 р. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (ст. 2). Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992р. (статті 2, 13, 14, 19). Закон України «Про статус народного депутата України» в редакції від 22 березня 2001 р. (статті 2, 4). Закон України «Про Рахункову палату України» від 12 липня 1996р. (ст. 10). Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996р. (статті 5-9, 17, 20, 23, 24). Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997р. (статті 6, 9). Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 р. (статті 5-7, 13, 15, 17-18). Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. (ст. 18). Закон України «Про політичні партії» від 5 квітня 2001 р. (статті 1, 2). Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008р. Указ Президента України N9 503/97 від 10 червня 1997р. «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (ст. 7). Указ Президента України N9 1572/99 від 15 грудня 1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади». Указ Президента України № 1574/99 від 15 грудня 1999р. «Про склад Кабінету Міністрів України». Постанова ПВС N9 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров \я особи» (пункти 12, 19). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 112. Посягання на життя державного чи громадського діяча" |
||
|
||