Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Петришин и др.. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. Науково-практичний коментар, 2003 - перейти к содержанию учебника

Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді увипадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе-ративно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішеньу кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходівпримусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Прокурорський нагляд - це самостійний, специфічний вид державної діяльності, який повинен забезпечити виконання закону та його верховенство в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Він здійснюється від імені держави - України, репрезентує і захищає суспільні інтереси та інтереси фізичних і юридичних осіб. Основний зміст діяльності прокуратури - нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів, які регулюють різноманітні блоки соціально-економічного життя суспільства, що по суті повинно забезпечити точне та однакове їх застосування. Під законами тут розуміються Конституція України, закони України, міжнародні договори, які ратифіковані Верховною Радою України, постанови Верховної Ради України, Конституція
Автономної Республіки Крим. Причому в останньому випадку Генеральний прокурор України повинен здійснювати нагляд за відповідністю Основного Закону Автономної Республіки Крим Конституції України та її законам.
Прокуратура також здійснює нагляд за додержанням та правильним застосуванням указів Президента України, що видані з економічних питань, не врегульованих законом (п. 4 розд. XV Конституції України), і виданими на підставі законів постановами Кабінету Міністрів України, якщо вони розкривають механізм застосування законів.
Під додержанням законів слід розуміти здійснення юридичними або фізичними особами приписаних законом дій та утримання від неправомірних дій. Застосування - це прийняття державними органами та посадовими особами відповідно до закону рішень, які є обов'язковими для інших осіб і тягнуть за собою юридичні наслідки.
Прокуратура оцінює діяльність юридичних та фізичних осіб з точки зору відповідності її закону, не втручаючись при цьому у вирішення їх господарських та оперативно-розпорядчих завдань.
Суб'єктами нагляду за додержанням та правильним застосуванням законів є Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Заступники, старші помічники та помічники прокурорів, начальники управлінь та відділів прокуратур, їх заступники, старші прокурори та прокурори управлінь і відділів вирішують питання, пов'язані із здійсненням діяльності прокуратури, у межах, визначених законом.
Специфіка діяльності органів, покликаних охороняти Конституцію, повинна полягати в тому, що вона має комплексний характер і здійснюється однопрофільними органами, які мають різні функції щодо охорони Конституції, але об'єднані загальним спрямуванням. Інакше кажучи, ці органи мають особливу юрисдикцію і відповідну процедуру, відмінну від органів адміністративного контролю.
Триває дискусія щодо місця прокуратури у системі поділу влади. Ми виходимо з того, що: а) підпорядкування прокуратури виконавчій або судовій владі на сучасному етапі може зруйнувати систему стримувань і противаг, яка склалась у державі; б) жодний з наявних державних органів не може взяти на себе наглядову функцію прокуратури за виконанням законів учасника-
ми суспільних відносин; в) реалії сьогодення вимагають більш повного розкриття правозахисного потенціалу прокуратури як гаранта законності та верховенства Конституції.
При цьому посилення правозахисного потенціалу прокуратури може бути забезпечено шляхом перенесення пріоритетів загаль-нонаглядової діяльності на користь захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, прямого закріплення обов'язку прокуратури здійснювати нагляд за відповідністю підзаконних актів конституційним правам і свободам людини і громадянина. Уявлення про перетворення загальнонаглядової діяльності прокуратури як одномоментної акції не підкріплено ні теорією, ні практикою державно-правового будівництва сучасної України.
Слід також відкинути поширену думку про «підзвітність суду прокуратурі» і прагнення розглядати прокуратуру як елемент судової влади. Судова влада має здійснюватися лише судом, але це не означає неправомірність існування механізмів, що забезпечують відповідність законові рішень судової влади як індивідуальних актів застосування права.
Соціальне призначення прокуратури як контрольно-наглядового органу потребує закріплення в законі таких її повноважень: нагляд за відповідністю Конституції та законам України правових актів і дій органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; підтримання державного обвинувачення в суді і захист в суді майнових та інших інтересів держави, а також нагляд за відповідністю судових актів Конституції та закону; нагляд за додержанням законів у місцях виконання кримінального покарання, а також застосування інших заходів примусового характеру. Прокурор також має бути наділений правом прийняти до свого провадження будь-яку кримінальну справу.
Важливо підкреслити, що прокурорська система сьогодні не є досконалою. Динаміка процесу реформування прокуратури в останні роки є очевидною. Прокуратура вже «відмовилась» від нагляду за додержанням законів громадянами, звузила фактичні межі прокурорського втручання. Прокурори не підміняють органи управління та контролю, не втручаються в оперативно-господарську діяльність підприємств, установ, організацій. Перевірки виконання законів проводяться на засадах надходження інфор-мації про факти порушення закону, які потребують вжиття відповідних заходів з боку прокурора.
Наприкінці 1997 р. в Будапешті (Угорщина) відбулися установчі збори та Перша конференція Міжнародної асоціації прокурорів. Оцінюючи факт створення цієї асоціації та її перспективи, учасники конференції підкреслили, що нова організація прокуратури сприятиме зміцненню у громадській свідомості цілком очевидної, але не завжди і не всюди визнаної істини: прокуратура є джерелом справедливості, вона діє від імені суспільства та в інтересах суспільства; національне законодавство повинно враховувати тільки загальні принципи організації і діяльності прокуратури. Конституція України суттєво обмежила функції, які здійснювала прокуратура згідно зі ст. 5 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру», а саме: з компетенції прокуратури виключені такі напрямки її діяльності, як нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (так званий загальний нагляд), а також розслідування діянь, що містять ознаки злочину (пп. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»).
У той же час відповідно до п. 9 розділу XV Конституції України («Перехідні положення») прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію досудового слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
Що ж стосується загального нагляду, то необхідність здійснення цієї функції прокуратурою принаймні на перехідний період побудови правової держави відстоюється багатьма вченими та практичними працівниками. Україна переживає перехідний період свого розвитку, що само по собі не зумовлює усунення такого важливого стабілізуючого фактора, як загальнонаглядова діяльність прокуратури.
Існуючий нагляд за виконанням законів у сфері державного управління, економіки, охорони прав і свобод громадян, тобто у галузі прокурорського нагляду, який звикли називати загальним універсальним наглядом, викликає гострі дискусії. Пропозиція радикальних опонентів прокуратури щодо ліквідації загального
нагляду базується зокрема й на тому, що в багатьох розвинутих країнах подібну функцію прокуратура не здійснює. Проте для сучасної України необхідний саме такий тип прокуратури, її організація та напрями діяльності об'єктивно залежать від соціальних, економічних, політичних та інших умов життєдіяльності суспільства.
Поставлені перед прокуратурою завдання досягаються у результаті використання сукупності різноманітних за характером повноважень, що дає підстави говорити про багатофункціо-нальність прокуратури.
Становлення судової влади та реалізація принципу змагальності обумовили виключення суду з числа об'єктів прокурорського нагляду. Прокурор не здійснює функції нагляду за додержанням законів у процесі розгляду справ у судах. Він є учасником судового процесу і користується правами, рівними з правами інших учасників судового засідання.
Діяльність прокурора у суді визначена ст. 121 Конституції України у двох напрямках: підтримання державного обвинувачення в суді та представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлений) судових рішень, що грунтуються на законі.
Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються Законом «Про прокуратуру» та процесуальним законодавством України.
Конституція України визнає обов'язковою участь прокурора в суді по всіх справах, направлених ним до суду з обвинувальним висновком. Прокурор також зобов'язаний брати участь у судових засіданнях, в яких суд перевіряє правомірність клопотань органів досудового слідства, що обмежують конституційні права громадян, у випадках, передбачених КПК України.
Прокурор підтримує державне обвинувачення у кримінальних справах, бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.
Прокурор під час судового розгляду до закінчення судового слідства вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва є:
звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
участь у розгляді судами справ;
внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
З метою вирішення питання наявності підстав для внесення апеляційного або касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, що визначається процесуальним законодавством.
Апеляційне і касаційне подання прокурора дає можливість усунути допущені вищестоящим судом під час розгляду справи помилки і порушення закону, запобігти виконанню незаконного і необгрунтованого судового рішення, оперативно виправити
допущені судами помилки і порушення закону, забезпечити охорону прав і законних інтересів учасників процесу, сприяти єдиному тлумаченню закону і втіленню його в життя судами.
Боротьба зі злочинами та іншими правопорушеннями, що посягають на честь і гідність, життя та здоров'я, власність громадян та юридичних осіб, є однією з основних функцій держави. Успішність боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями нарівні з економічними, правовими і соціальними факторами значною мірою залежить від ефективності діяльності органів, спеціально уповноважених на це. Разом з тим ця боротьба повинна вестися не довільними, а лише законними методами. Саме тому Конституцією України (п. З ст. 121) на прокуратуру покладено функцію нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Відповідно до перехідних положень, що містяться у розділі XV Конституції України, на період формування системи досудо-вого слідства і надання чинності законам, які регулюють її функціонування, прокуратура продовжує здійснювати функції, покладені на неї чинним законодавством, зокрема функцію досудово-го слідства.
Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів для пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп з метою припинення і розкриття правопорушень (статті 1, 2 Закону України від 18 лютого 1992 р. «Про оперативно-розшукову діяльність»).
Підстави і порядок здійснення оперативно-розшукових заходів регламентуються Законом «Про оперативно-розшукову діяльність». У частині 5 ст. 9 цього Закону України вказується, що при здійсненні оперативно-розшукових заходів не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий та тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише з санкції прокурора або судді щодо особи, у діях якої є ознаки злочину, у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.
Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудо-
ве слідство, прокурор повинен сприяти розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.
Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Виконуючи свої повноваження щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, прокурор забезпечує додержання передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення та закриття справ, а також додержання строків провадження слідства та тримання під вартою; при розслідуванні злочинів - неухильне виконання вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясування обставин, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують чи обтяжують його відповідальність; виявлення причин вчинення злочинів і умов, що сприяють цьому, вживає заходів до їх усунення.
Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів досудового слідства, дізнання, внутрішніх справ, державної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину (ст. ЗО Закону України «Про прокуратуру).
Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції:
- вимагає від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про прийом, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;
- скасовує незаконні і необгрунтовані постанови слідчих таосіб, які провадять дізнання;
- дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікаціюзлочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;
- доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, атакож дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриттязлочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;
- бере участь у провадженні дізнання і досудового слідства ів необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії аборозслідування в повному обсязі по будь-якій справі;
- санкціонує проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК України;
- продовжує строк розслідування у випадках і в порядку,встановлених КПК України;
- дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, встановленому КПК України;
- повертає кримінальні справи органам досудового слідства зсвоїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;
- вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-якусправу, передає справу від одного органу досудового слідстваіншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;
- усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;
- порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні;закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; даєзгоду на закриття кримінальної справи слідчим у тих випадках,коли це передбачено КПК України; затверджує обвинувальнівисновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду;
- вирішує питання про допущення захисника до участі всправі.
Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому КПК України.
Вказівки прокурора, його заступника органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов'язковими для цих органів (ст. 32 Закону України «Про прокуратуру»). Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК України.
Правове положення осіб, до яких застосовуються запобіжні заходи тримання під вартою або відбування кримінального покарання, регулюється Законом України від ЗО червня 1993 р. «Про попереднє ув'язнення» та Кримінально-виконавчим кодексом України.
Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими та має завдання визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості у цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Для виконання завдань нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі прокурору надані такі повноваження: у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані,
засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру; перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень. У разі встановлення фактів незаконного (безпідставного) тримання особи в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру під вартою прокурор зобов'язаний негайно звільнити затриманого чи заарештованого. Крім цього, прокурор повинен, відповідно до положення ст. 24 Закону «Про прокуратуру», залежно від характеру порушення закону винести вмотивовану постанову про дисциплінарне провадження; провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо винних осіб(глава 3 Закону України «Про прокуратуру»).
Завданнями прокурорського нагляду є сприяння забезпеченню виконання кримінального покарання; недопущення заподіяння засудженим фізичних страждань або приниження їх гідності; своєчасне виявлення і усунення правопорушень, профілактика правопорушень і умов, що їм сприяли; поновлення порушених прав засуджених.
Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону України «Про прокуратуру»).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:"
  1. Стаття 5. Митна територія України
    становки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України. Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами
  2. Стаття 37. Призначення та заміна прокурора
    статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті. 3. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному
  3. Стаття 388. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги
    стаття вирішує питання про розподіл судових витрат по справах даної категорії. До складу судових витрат по цих справах, як і по інших, включаються й витрати по наданню юридичної допомоги, а також пов'язані з поїздками. Ідея цієї статті в тому, шо судові витрати повинна нести та особа або орган, через дії якого виникла справа в суді і витрати в справі зокрема. Тому судові витрати покладаються на
  4. Стаття 574. Центральний орган України щодо видачі особи (екстрадиції)
    прокуратура України та Міністерство юстиції України. 2. Генеральна прокуратура України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування. 3. Міністерство юстиції України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підсудних, засуджених у кримінальних провадженнях під час судового
  5. Стаття 587. Проведення екстрадиційної перевірки
    прокуратурою Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. 2. Екстрадиційна перевірка здійснюється протягом шістдесяти днів. Цей строк може бути продовжено відповідним центральним органом України. 3. Матеріали екстрадиційної перевірки разом із висновком щодо такої перевірки надсилаються відповідному центральному органу
  6. Стаття 72. Відповідальність спеціаліста
    покладаються всі витрати, пов'язані з оголошенням перерви в судовому
  7. Стаття 318. Переміщення товарів під негласним контролем
    прокуратурою України та Міністерством юстиції
  8. Стаття 85. Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду
    стаття визначає суб'єктів, види та порядок сплати витрат, що пов'язані з явкою до суду. Зазначені витрати покладаються цією статтею на сторони. Питання про розмір витрат та суб'єкта, на якого вони покладаються, вирішуються судом при ухваленні рішення, залежно від результатів розгляду справи. Вони покладаються на обидві сторони при частковому задоволенні позову або на сторону, яка програла справу.
  9. Стаття 545. Центральний орган України
    статті.
  10. Стаття 595. Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав
    статті 545 цього Кодексу, протягом двадцяти днів з дня його надходження. 2. Кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте Україною за таких умов: 1) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території; 2) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є
  11. Використана література
    прокуратури і суду" від 01.12. 1994 року № 266/94. 6. Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12. 2005 року № 3235. 7. "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14.01. 1998 року № 16/98. 8. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
  12. Стаття 81. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
    стаття дає поняття цих витрат і встановлює, що їх розмір та порядок оплати залежно від категорії справи встановлюються Кабінетом Міністрів України (див. постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» № 1258 від 21.12.2005 року). До витрат на інформаційно-технічне забезпечення стаття
  13. Стаття 130. Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю
    прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених