загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності


1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу,-
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, якщо вони були пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності,-
караються обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
1. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок зайняття дозволеними видами господарської діяльності.
2. Об'єктивна сторона злочину виражається у зайнятті тими видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, крім випадків, передбачених іншими статтями КК.
Про поняття господарської діяльності див. коментар до ст. 202.
Диспозиція ст. 203 має у цілому бланкетний характер, що для з'ясування змісту кримінально-правової заборони робить необхідним звернення до відповідних законів. Поняття спеціальна заборона, вжите в ч. 1 ст. 203, означає не заборону певних діянь взагалі (господарська діяльність як така є дозволеною), а відсутність необхідних підстав для їх вчинення конкретною особою. Разом з тим розглядуваний склад злочину утворює і зайняття тими видами діяльності, якими ні фізичні, ні юридичні особи не вправі займатися взагалі (наприклад, виготовлення самогону, гральний бізнес, діяльність, пов'язана з обігом аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком випадків, встановлених законом).
Відповідно до закону певні види господарської діяльності можуть здійснювати лише державні підприємства та організації (наприклад, охорона окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, виробництво та експлуатація ракет-носіїв, виробництво спирту етилового, у т. ч. як лікарського засобу). Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з добавками на основі біоетанолу, етил- трет-бутилового етеру та добавок на основі біоетанолу, здійснюється підприємствами, перелік яких визначається КМ. Виробництво спирту коньячного і плодового здійснюється на державних підприємствах, а також на підприємствах незалежно від форми власності, які мають відповідну ліцензію, повний технологічний цикл виробництва коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією, забезпечені спеціальною тарою для витримки спиртів, кваліфікованими фахівцями і виробляють зазначені спирти лише для потреб власного виробництва без права реалізації іншим суб'єктам підприємницької діяльності.
Окремі види господарської діяльності дозволено здійснювати лише юридичним особам певних організаційно-правових форм. Наприклад, проведенням ломбардних операцій, крім державних підприємств, можуть займатися тільки повні товариства. Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, ко- мандитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами. Організаційно-правовими формами створення банків виступають відкрите акціонерне товариство і кооперативний банк.
Спеціальні заборони на зайняття видами господарської діяльності можуть стосуватися й інших моментів - предмета діяльності, правового статусу суб'єкта, його освіти, кваліфікації тощо і формулюватись у законодавстві різними способами (у т. ч. шляхом встановлення відповідальності за вчинення певних дій). Наприклад, до провадження окремих видів діяльності, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, не можуть бути допущені: неповнолітні особи; особи, які мають незняту або непогашену судимість за злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі чи/або злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у т. ч. скоєні за кордоном, та інші злочини; особи, визнані в установленому порядку недієздатними; особи, яким встановлений діагноз психічного розладу; особи, які не пройшли в установленому порядку наркологічний чи психіатричний огляд. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати доходи від корпоративних прав, а провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім прямо передбаченої відповідним законом, не допускається.
Зайняття неналежними суб'єктами - фізичними особами, не уповноваженими на це юридичними особами та юридичними особами недержавної форми власності - видами діяльності, які для них не дозволені, потрібно розцінювати як зайняття забороненими видами господарської діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 203. Зайняття господарською діяльністю з порушенням вимог законодавства щодо організаційно-право- вих форм для конкретних видів діяльності також утворює розглядуваний склад злочину.
У разі, коли суб'єкт господарювання у встановленому порядку отримав ліцензію на певний вид господарської діяльності, для провадження якого необхідні спеціальні знання, а згодом порушує ліцензійні умови, пов'язані з кваліфікаційними вимогами, вчинене не містить ознак даного складу злочину і за наявності до цього підстав може кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 202.
Зайняття забороненими видами господарської діяльності слід відмежовувати від злочину проти правосуддя - ухилення від позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Якщо особа, позбавлена за вироком суду права займатись певною діяльністю, не виконує винесений щодо неї вирок, її дії слід кваліфікувати не за ст. 203, а за ч. 1 ст. 389.
Види діяльності, які підлягають ліцензуванню і за умови отримання спеціального дозволу можуть здійснюватись суб'єктами господарювання, не розглядаються як такі, щодо яких є спеціальна заборона. Зайняття цією дозволеною діяльністю, але з порушенням встановленого порядку (без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва або без отримання спеціального дозволу) тягне за собою адміністративну (зокрема, ст. 164 КАП) або кримінальну (ст. 202) відповідальність. На відміну від статей 202, 203 встановлює відповідальність за здійснення певних видів господарської діяльності, які суб'єкт взагалі не має права здійснювати або не може одержати дозвіл на їх здійснення без зміни свого правового статусу (наприклад, здійснення банківських операцій приватною особою - див. коментар до ст. 202).
Стаття 203 підлягає застосуванню лише у випадках, коли заборонені види діяльності непередбачені іншими статтями КК. Зокрема, це стосується злочинних посягань, окремі з яких можуть набувати вигляду господарської діяльності і відповідальність за які передбачена статтями 198, 204, 216, 224, 263, 300, 301, 307, 311, 310, 321. Купівлю, продаж або інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу слід кваліфікувати за ст. 234.
Від зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, потрібно відмежовувати випадки, пов'язані із зайняттям підприємництвом тими особами, яким законом взагалі заборонено займатись такою діяльністю (зокрема, це: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради АРК, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, посадові особи місцевого самоврядування тощо).
Уповноважені на виконання функцій держави особи, які всупереч спеціальному обмеженню, встановленому для запобігання корупції, займаються підприємництвом, повинні притягуватись до адміністративної та дисциплінарної відповідальності за умови, що у вчиненому ними правопорушенні відсутні ознаки злочину у сфері службової діяльності чи іншого злочину.
Злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття одним із заборонених видів господарської діяльності.
3. Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і якій законом не заборонено займатися підприємницькою діяльністю, а також службова особа, яка дала вказівку здійснювати заборонену для даного підприємства діяльність або керувала нею. Особи, яким взагалі заборонено займатись підприємництвом, за наявності для цього підстав можуть притягуватись до відповідальності за ст. 202. Разом з тим, якщо такі особи будуть займатися видами діяльності, щодо яких є спеціально встановлена законом заборона, то їх відповідальність настає за ст. 203 (за наявності всіх ознак цього складу злочину).
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. У разі, коли винний здійснює заборонене підприємництво як різновид господарської діяльності, цьому злочину притаманна спеціальна мета - одержання прибутку. Таке тлумачення суб'єктивної сторони злочину випливає з легальної дефініції підприємницької діяльності.
5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 203) є: 1) отримання доходу у великих розмірах; 2) вчинення діяння особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності (необхідно, щоб судимість за ч. 1 або ч. 2 ст. 203 не була знята або погашена у встановленому законом порядку).
Визначення доходу у великому розмірі дано у примітці до ст. 203. Про поняття доходу див. коментар до ст. 202, а про поняття судимості - коментар до ст. 88.
Конституція України (статті 103, 120, 127, 149).
ГК (статті 12, 43).
КТМ (ст. 73).
Закон України «Про підприємництва» від 7 лютого 1991 р. (ст. 4).
Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. (ст. 26).
Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р. (ст. 5).
Закон України «Про аудиторську діяльність» в редакції від 14 вересня 2006 р. (ст. 4).
Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. (статті 1, 2, 5, 7, 8).
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р.
Закон України «Про страхування» в редакції від 4 жовтня 2001 р. (статті 1, 2).
Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» в редакції Закону від 22 грудня 2006р. (статті 7, 13).
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (ст. 48).
Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. (ст. 7).
Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р. (ст. 21).
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006р. (ст. 21).
Закон України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщують депутатський мандат з іншими видами діяльності» від 8 липня 2005 р. .
Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 р.
Декрет КМ «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р.
Постанова КМ «Про реалізацію частини шостої статті 7 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» N2 1339 від 21 листопада 2007 р.
Постанова КМ «Про затвердження переліків підприємств з усіма стадіями технологічного процесу з виготовлення нафтопродуктів, що мають право виробляти бензини моторні сумішеві із вмістом етил-трет-бутилового ефіру або з добавками на основі біоетанолу, та державних спиртових заводів, що мають право на виробництво біоетанолу» N2 1375 від 5 грудня 2007р.
Порядок провадження діяльності, пов 'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом. Затверджений постановою КМ N2 589 від З червня 2009 р.
Рішення КСУ у справі про морський порт як державне підприємство N2 21-рп/2004 від 15 грудня 2004 р.
Постанова ПВС N2 13 від 25 травня 1998р. «Про практику розгляду судами справ про коруп- ційні діяння та інші правопорушення, пов 'язані з корупцією».
Постанова ПВС N2 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 2,
8- 10, 13).
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності"
  1. Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
    статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель,- карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років. 3. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній
  2. Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів
    статтею,- карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення. 3. Незаконне виготовлення товарів, вказаних у частині першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і
  3. Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності
    статті слід розуміти, зокрема, смерть або самогубство потерпілого чи близької йому особи, заподіяння смерті, тяжких тілесних ушкоджень чи великої матеріальної шкоди сторонній особі, припинення роботи підприємства, установи чи організації, вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, не охоплюється складом
  4. § 2. Договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу
    зайняття нею окремого місця; 3) право купувати для дітей віком від 6 до 14 років дитячі квитки за пільговою ціною; 4) право перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами); 5) право зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби - на весь
  5. § 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
    статті сформулювати орієнтовний перелік таких підстав. Відповідно до ст. 12 закону громадянин набуває права власності на доходи від участі у суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Звичайно, перелічені
  6. Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
    статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі,- караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою
  7. Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)
    статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з
  8. Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю
    статтею, використання працівниками органів державної влади (податкових, правоохоронних органів, суду тощо) отриманої ними згідно із законом інформації для здійснення відповідних службових функцій і завдань (перевірка правильності сплати податків, проведення досудового слідства, розгляд справи в суді тощо). Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони коментованого злочину є спричинення ним істотної
  9. Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
    статтею,- караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого. (Стаття 249 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1827-У/І від 21.01.2010 р.) 1. Об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального
  10. АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
    203-1, 207,209, 214, 227, 306, 368 у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку - 67 у значних розмірах - 225, 354 щодо двох або більше осіб - 315 щодо малолітнього - 67 щодо особи похилого віку - 67 щодо особи, що знаходиться в безпорадному стані - 67 щодо особи, що знаходиться в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного - 67 Вчинення
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка