| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг |
||
|
1. Здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах,- карається штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. 2. Здійснення банківської діяльності, банківських операцій або іншої діяльності з надання фінансових послуг, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без набуття статусу фінансової установи чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання спеціального дозволу {ліцензії) для здійснення зазначених видів діяльності, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах,- карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. (Стаття 202 із змінами, внесеними Законом № 801-VI від 25.12.2008 р.) 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є порядок державної реєстрації і ліцензування підприємницької та іншої господарської діяльності, у т. ч. банківської і професійної діяльності на ринку цінних паперів. Додатковим об'єктом злочину виступають система оподаткування, засади добросовісної конкуренції, законні інтереси споживачів. 2. З об'єктивної сторони злочин може набувати однієї з трьох форм: 1) здійснення без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва діяльності, що містить ознаки підприємницької, у т. ч. банківської діяльності, банківських операцій, професійної діяльності на ринку цінних паперів та операцій небанківських фінансових установ; 2) здійснення без одержання спеціального дозволу (ліцензії) видів господарської діяльності, які відповідно до законодавства підлягають ліцензуванню, у т. ч. банківської діяльності, банківських операцій, професійної діяльності на ринку цінних паперів та операцій небанківських фінансових установ; 3) здійснення зазначеної діяльності з порушенням умов ліцензування. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (не- комерційна господарська діяльність). Підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Питання про те, чи є діяльність особи, яка притягується до відповідальності за ст. 202, підприємницькою, чи відповідає вона взятим у єдності ознакам, закріпленим у господарському законодавстві, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням тривалості та інтенсивності такої діяльності, розміру отриманого або очікуваного доходу, інших факторів (зокрема, чи є ця діяльність для винної особи основним або додатковим, але істотним джерелом її доходу, чи здійснюється вона більш-менш регулярно, постійно, на професійній основі). Підприємницька діяльність - це повторюваний у часі процес, спрямований на отримання прибутку. Вона може полягати як у здійсненні численних угод або дій, такі у виконанні значної за обсягом роботи (наприклад, будівництво певного об'єкта, виготовлення великої партії продукції), що поєднується із системою дій, спрямованих на отримання прибутку. Не визнається підприємництвом: 1) укладання разових цивільно-правових угод; 2) виконання робіт чи послуг, що не має на меті отримання прибутку (для власних потреб або покриття власних витрат, на прохання родичів тощо); 3) виготовлення продукції, що обертається в межах суб'єкта господарювання - виробника; 4) виконання обов'язків найманого працівника на підставі трудового договору; 5) володіння корпоративними правами; 6) ведення особистого селянського господарства. Оскільки отримання прибутку проголошується метою підприємницької діяльності, а не є її фактичним результатом, відсутність прибутку не завжди свідчить про те, що та чи інша діяльність позбавлена характеру підприємництва (наприклад, особа для заволодіння ринком реалізує товари за цінами, нижчими за їх собівартість). Фактично характеру підприємницької діяльності* здійснюваної з метою ухилення від оподаткування та уникнення контрольних процедур з боку держави, може набувати, наприклад, надання транспортних, туристичних і консультаційних послуг, послуг із ремонту квартир, побутової техніки, автомобілів, зайняття торгівлею, здавання майна в оренду або його зберігання, виконання будівельних робіт, виконання інших робіт на підставі цивільно-правових договорів тощо. При цьому, кваліфікуючи дії особи за ч. 1 ст. 202, потрібно враховувати те, що даною нормою кримінальна відповідальність передбачена за здійснення особою, котра не зареєстрована як суб'єкт підприємництва, не будь-яких видів підприємницької діяльності, а лише тих із них, які підлягають ліцензуванню. Вирішуючи питання про те, чи не набула діяльність конкретної особи з купівлі та продажу товарів ознак підприємництва, потрібно керуватись системним аналізом положень законодавчих та інших нормативних актів, які регулюють торговельну діяльність, враховувати їх юридичну силу. Не вимагає державної реєстрації осіб як суб'єктів підприємницької діяльності здійснення несистематичного (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продажу громадянами вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів на підставі придбаного одноразового патенту на торгівлю. При цьому кожен раз тривалість торгівлі становить від трьох до семи днів, тобто загальна тривалість легальної торгівлі без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва може становити 28 днів протягом року. Кількість і вартість укладених угод ку- півлі-продажу упродовж цього терміну законодавством не регламентується. Якщо фізична особа здійснює продаж товарів частіше ніж чотири рази на рік (або понад 28 днів), тобто систематично, її діяльність набуває ознак підприємництва, і вона має зареєструватися у встановленому порядку як підприємець. На сьогодні дія ч. 1 ст. 202 поширюється лише на ті різновиди торговельної діяльності, які підлягають ліцензуванню (зокрема, торгівля лікарськими засобами, ветеринарними медикаментами і препаратами, пестицидами і агрохімікатами, виробами з дорогоцін- *шх металів і дорогоцінного каміння, алкогольними напоями і тютюновими виробами). За ч. 1 ст. 202 за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати фактичне здійснення особою діяльності, що містить ознаки підприємницької: взагалі без проходження передбаченої законодавством процедури реєстрації; до отримання свідоцтва про державну реєстрацію; після скасування на підставі рішення суду державної реєстрації; з фактичним створенням комерційної структури без звернення за її державною реєстрацією; без створення юридичної особи. Порушення порядку зайняття незалежною професійною діяльністю, яка поєднується з одержанням доходів, однак, згідно з чинним законодавством, не може розцінюватись як підприємницька (наприклад, наукова, літературна, освітня діяльність, діяльність приватних нотаріусів та адвокатів), складу цього злочину не містить. Зайняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, треба кваліфікувати заст. 138. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру - автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, протягом визначеного строку у разі його встановлення КМ за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується КМ. Здійснення без ліцензії певного виду господарської діяльності, що потребує ліцензування, не може тягнути відповідальність за ст. 202, якщо особа, яка займалась такою діяльністю, не могла в установленому порядку одержати ліцензію (не було створено орган ліцензування, не були визначені ліцензійні умови тощо). Види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, встановлені Законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Крім того, ліцензування банківської, зовнішньоекономічної діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, будівництва, інтелектуальної власності, телекомунікацій, виробництва й торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах. Враховуючи те, що ст. 202 не конкретизує, яким саме законодавством має передбачатись отримання спеціального дозволу (ліцензії*), під час притягнення особи до відповідальності за цією статтею потрібно керуватись вимогами відповідних законодавчих актів, присвячених питанням ліцензування. Фізичні особи - підприємці і службові особи юридичних осіб, зокрема суб'єктів підприємництва, які здійснюють господарську діяльність взагалі без ліцензії, якщо її отримання передбачене чинним законодавством, або після направлення відповідних документів в орган ліцензування, але до отримання ліцензії, підлягають кримінальній відповідальності за ст. 202, якщо в результаті здійснення безліцензійної діяльності отримано дохід у великих розмірах. Згідно з чинним законодавством ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. КМ за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії; цей строк не може бути меншим, ніж п'ять років. Здійснення господарської діяльності з використанням ліцензій, дія яких анульована або строк дії яких сплив, ліцензій, незаконно отриманих від інших суб'єктів господарювання, ліцензій на інший, порівняно із фактично здійснюваним, вид діяльності, а також під час оскарження до суду рішення про анулювання ліцензії, що набрало чинності, за наявності підстав слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 202. У разі, коли орган ліцензування ухиляється від виконання рішення суду про необхідність видачі ліцензії, а зареєстрований суб'єкт підприємницької діяльності, не очікуючи виконання рішення суду, здійснює певну господарську діяльність без ліцензії, може бути застосована ч. 2 ст. 11. Господарська діяльність є правомірною і не може кваліфікуватись за ст. 202, якщо вона здійснюються після прийняття рішення про анулювання ліцензії,- за умови, що таке рішення не набрало чинності (наприклад, особа протягом встановленого строку подає скаргу до експертно-апеляційної ради, що зупиняє дію рішення органу ліцензування про анулювання ліцензії). Здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації або без ліцензії, отримання якої передбачено законодавством, слід кваліфікувати за ст. 213. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, кваліфікується за ст. 203-1. Під порушенням умов ліцензування розуміється недотримання винним тих організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, які є обов'язковими для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (наприклад, здійснення господарської діяльності на території адміністративно-територіальної одиниці, яка не вказана у ліцензії, або встановлено факт передачі ліцензії чи її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності). Порушенням умов ліцензування визнається також порушення порядку одержання ліцензії на певний вид господарської діяльності. Ліцензійні умови затверджуються органом ліцензування за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування (крім випадків, передбачених законом). Ліцензійні умови можуть стосуватися кваліфікаційних вимог до працівників суб'єктів господарювання, їх кількості, особливих вимог щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, матеріально-технічної бази тощо. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. Суб'єкт господарювання має право призначати своїх працівників керівниками створюваних філій, а тому на них як на працівників суб'єкта господарювання поширюються кваліфікаційні вимоги, включені до ліцензійних умов. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 202, з об'єктивної сторони може набувати вигляду здійснення банківської діяльності, банківських операцій, іншої діяльності з надання фінансових послуг, а так само професійної діяльності на ринку цінних паперів без набуття статусу фінансової установи чи одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення зазначених видів діяльності або з порушенням умов ліцензування. Банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Банком визнається юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБ здійснювати у сукупності зазначені операції. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка надається НБ. Крім операцій, які становлять банківську діяльність, банк має право здійснювати такі банківські операції: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені; 5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); 7) лізинг; 8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; 9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій. За умови отримання письмового дозволу НБ банки також мають право здійснювати деякі інші операції: випуск, обіг, погашення державної та іншої грошової лотереї; перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів; довірче управління коштами та цінними паперами за відповідними договорами; депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів тощо. За фактичне здійснення без одержання належної ліцензії банківських операцій (наприклад, купівлі-продажу та обміну іноземної валюти, конвертаційних операцій) особи, які не є працівниками банків і небанківських фінансових установ, до відповідальності за ч. 2 ст. 202 притягуватися не повинні. Зазначена діяльність вказаних осіб згідно із законодавством взагалі не може бути ліцензована НБ. Здійснення банківських операцій - виключна прерогатива банків і тих фінансових установ, які мають ліцензії НБ, і створення яких має відповідати встановленим вимогам, зокрема, з питань організаційно-пра- вових форм, розміру статутного капіталу, кадрового і технічного забезпечення. У зв'язку з цим здійснення банківських операцій приватними особами, фізичними особами - підприємцями та службовими особами юридичних осіб, які не є фінансовими установами, утворює склад злочину, передбаченого ст. 203. Фінансовою установою визнається юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру. Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, яке не підлягає передачі для використання іншим юридичним або фізичним особам для надання фінансових послуг. Фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Фінансовими вважаються, зокрема, такі послуги, як випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування, діяльність з обміну валют, фінансовий лізинг, надання коштів у позику, надання гарантій і поручительств, факторинг. До небанківських фінансових установ належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. З'ясовуючи зміст вжитого у ч. 2 ст. 202 застереження «якщо законом передбачено набуття статусу фінансової установи», треба враховувати, що фінансові послуги, крім фінансових установ, можуть надаватись: 1) фізичними особами-підприємцями (якщо це прямо передбачено законом); 2) юридичними особами, які за своїм статусом не є фінансовими установами (якщо це передбачено законами і нормативно-правовими актами державних органів, які здійснюють регулювання діяльності фінансових установ і ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції). Так, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, мають право надавати фінансові послуги з надання поручительств і надання коштів у позику (крім надання коштів на умовах фінансового кредиту, під яким розуміється надання коштів на певний термін і під відсоток) - відповідно до вимог цивільного законодавства та законодавства України щодо запобігання і протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом (див. також коментар до ст. 209-1). Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг - НБ; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - ДКЦПФР; щодо інших ринків фінансових послуг - Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Остання з названих структур видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснювати перераховані види діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, а тому здійснення саме таких операцій небанківських фінансових установ без спеціального дозволу за певних умов може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 202. Замість вжитого у ч. 2 ст. 202 звороту «професійна діяльність на ринку цінних паперів» регулятивне законодавство використовує інше поняття - «професійна діяльність на фондовому ринку». Це - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності законодавством. На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності: 1) діяльність з торгівлі цінними паперами (брокерська і дилерська діяльність, андеррайтинг, діяльність з управління цінними паперами); 2) діяльність з управління активами інституційних інвесторів; 3) депозитарна діяльність; 4) діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку. Ліцензійні умови, у т. ч. вимоги до розміру статутного і власного капіталу, порядку його визначення, ліквідності, кваліфікаційні вимоги до фахівців професійного учасника фондового ринку, необхідні умови договорів, які укладаються під час провадження професійної діяльності на фондовому ринку, інші вимоги та показники встановлюються законами України та нормативно-правовими актами ДКЦПФР. ДКЦПФР видає ліцензії на такі види діяльності на ринку цінних паперів: 1) брокерська діяльність; 2) дилерська діяльність; 3) андеррайтинг; 4) діяльність з управління цінними паперами; 5) діяльність з управління активами; 6) діяльність з управління іпотечним покриттям; 7) депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів; 8) депозитарна діяльність зберігача цінних паперів; 9) діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів; 10) діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку; 11) розрахунко- во-клірингова діяльність. Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами: 1) розміщення емітентом власних цінних паперів; 2) викуп емітентом власних цінних паперів; 3) проведення юридичними особами та фізичними особами-підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; 4) провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; 5) внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб. Без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: 1) дарування та спадкування цінних паперів; 2) операції, пов'язані з виконанням рішення суду; 3) придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг вважається закінченим злочином з моменту, коли внаслідок здійснення певної протиправної діяльності особа одержала дохід у великих розмірах. Про поняття доходу у великому розмірі див. примітку до ст. 202. Зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або зайняття господарською діяльністю без ліцензії, не пов'язане з фактичним одержанням доходу у великому розмірі, має тягнути адміністративну відповідальність (зокрема, статті 145, 160, 160-2, 164, 164-5, 177-2, 195-6 КАП). Здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії, що не поєднується з одержанням доходу у великому розмірі, охоплюється ст. 166-8 КАП. Під доходом у даному разі слід розуміти так званий чистий дохід - всю суму надходжень від виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг з урахуванням витрат, пов'язаних із здійсненням такої діяльності (придбання сировини та інших товарно- матеріальних цінностей, оренда приміщень, витрати на транспортні засоби, оплата праці тощо). Дохід суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ч. 1 ст. 142 ГК). Фактичні дані, що підтверджують розмір отриманого доходу, можуть встановлюватись за допомогою висновків експерта, актів документальної перевірки виконання податкового законодавства, матеріалів ревізії фінансово- господарської діяльності. Обґрунтованість викладеного розуміння доходу як криміно- утворюючої ознаки підтверджується і правилом, згідно з яким «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь» (ч. З ст. 62 Конституції України) і яке дозволяє вирішувати питання матеріального права у разі неоднозначності положень кримінального закону (див. також п. 8 коментарю до ст. 2). Дії громадянина, який одержав доходи від діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації і не сплатив з них податки, мають кваліфікуватись лише за ст. 202 і додаткової кваліфікації за ст. 212 не потребують, оскільки такі доходи не підлягають декларуванню згідно із податковим законодавством. Водночас самостійну кримінально-правову оцінку за ст. 212 (крім інкримінування ст. 202) має отримувати умисне ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з тих доходів, одержання яких пов'язується із зареєстрованою у встановленому порядку господарською діяльністю, яка однак здійснюється без одержання ліцензії або з порушенням умов ліцензування. Якщо зазначена діяльність не поєднується з ухиленням від сплати податків, дії винного слід кваліфікувати лише за ст. 202. Див. також коментар до ст. 212. 3. Суб'єктом злочину є: 1) фізичні осудні особи незалежно від громадянства, які досягли 16-річного віку, у т. ч. особи, які займаються зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 2) службові особи юридичних осіб - підприємницьких та інших господарських структур, які приймають та (або) реалізують рішення про здійснення господарської діяльності без належним чином оформленої ліцензії або з порушенням умов ліцензування, а також службові особи, які не забезпечили отримання підприємством, установою чи організацією ліцензії, хоч цей обов'язок покладався на них нормативними актами, установчими документами або трудовим договором. Наявність обов'язку у певного працівника підприємства чи організації дотримуватись вимог ліцензування має встановлюватись у кожному конкретному випадку з урахуванням здійснюваного ним фактичного та юридичного контролю за фінансово- господарською діяльністю суб'скта господарювання. 4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Якщо без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва здійснюється діяльність, яка містить ознаки підприємницької і підлягає ліцензуванню, суб'єктивна сторона злочину додатково характеризується спеціальною метою - прагненням винного отримати від такої діяльності прибуток. Безліцензійна або пов'язана з порушення умов ліцензування господарська діяльність, передбачена ч. 1 і ч. 2 ст. 202, в обов'язковому порядку не характеризується наявністю зазначеної мети, хоч у переважній більшості випадків винні особи переслідують саме таку мету. Тим більше, що кримінальна відповідальність за ст. 202 настає лише за умови одержання доходу у великих розмірах. ГК (статті З, 12, 14, 42, 43, 52, 58, 142, 167, 240, 339, 352-359). ЦК (статті 35, 50). Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. (ст. 4). Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11 січня 2000 р. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000р. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. Закон України «Про страхування» у редакції від 4 жовтня 2001 р. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 р. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. (ст. 1). Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. (глава VIII). Закон України «Про радіочастотний ресурс України» у редакції від 24 червня 2004 р. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 серпня 2005 р. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» у редакції від 12 січня 2006р. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006р. (розділ III). Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» в редакції Закону від 22 грудня 2006р. (статті 7-9). Декрет КМ «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р. Декрет КМ «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р. Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» №817 від 23 липня 1998 р. Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. Затверджене указом Президента України № 292/2003 від 4 квітня 2003 р. Перелік органів ліцензування. Затверджений постановою КМ № 1698 від 14 листопада 2000 р. Постанова КМ «Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності» від 20 листопада 2000 р. № 1719. Постанова КМ «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» № 1755 від 29 листопада 2000 р. Постанова КМ «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» № 756 від 4 липня 2001 р. Постанова КМ «Про встановлення строку дії ліцензій на провадження окремих видів діяльності на ринку цінних паперів та погодження розміру плати за їх видачу» № 802 від 7 червня 2006р. Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Затверджене постановою КМ№ 667 від 26 квітня 2007р. Порядок ліцензування діяльності з надання освітніх послуг. Затверджений постановою КМ №1019 від 8 серпня 2007р. Порядок ліцензування діяльності, пов 'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Затверджений постановою КМ№ 1387 від 5 грудня 2007р. Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві. Затверджений постановою КМ№ 1396 від 5 грудня 2007р. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності, пов 'язаної з виробництвом автомобілів та автобусів. Затверджені постановою КМ№ 596 від 2 липня 2008 р. Концепція захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні. Схвалена розпорядженням КМ№ 1026-р від 3 вересня 2009 р. Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій. Затверджене постановою Правління НБ№ 181 від 6 травня 1998 р. Положення про сертифікацію осіб, що здійснюють професійну діяльність з цінними паперами в Україні. Затверджене рішенням ДКЦПФР № 93 від 29 липня 1998 р. Положення про порядок видані банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та лщензій на виконання окремих операцій. Затверджене постановою Правління НБN2 275 від 17липня 2001 р. Положення про порядок видані ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небан- ківськими установами. Затверджене постановою Правління НБ N2 344 від 16 серпня 2001 р. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства. Затверджене постановою Правління НБ N2 369 від 28 серпня 2001 р. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень. Затверджене постановою Правління НБN2 375 від 31 серпня 2001 р. Положення про здійснення державного нагляду за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування. Затверджене наказом Держпідприємництва N2 101 від 25 липня 2001 р. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України. Затверджене постановою Правління НБ Nя 508 від 16 грудня 2002 р. Положення про порядок ліцензування телерадіомовлення. Затверджене рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N2 938 від 7 липня 2003 р. Положення про Державний реєстр фінансових установ. Затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N2 41 від 28 серпня 2003 р. Правила проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N2 96 від 28 жовтня 2003 р. Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів. Затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N2 118 від 13 листопада 2003 р. Положення про порядок державної реєстрації недержавних пенсійних фондів. Затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N2 186 від 29 грудня 2003 р. Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб 'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N2 21 від 22 січня 2004 р. Порядок формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів. Затверджений рішенням ДКЦПФР N2 296 від 14 липня 2004 р. Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами. Затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N2 3981 від 26 квітня 2005 р. Ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами. Затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N2 4802 від 18 жовтня 2005 р. Положення щодо організації діяльності банків та їх відокремлених структурних підрозділів при здійсненні ними професійної діяльності на ринку цінних паперів. Затверджене рішенням ДКЦПФР N2 160 від 16 березня 2006р. Ліцензійні умови здійснення переказу коштів не банківськими фінансовими установами. Затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N2 5523 від 23 березня 2006р. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про можливість надання юридичними особами - суб 'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительства» N2 5555 від 31 березня 2006р. Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами). Затверджені рішенням ДКЦПФР N2 341 від 26 травня 2006р. Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії. Затверджені рішенням ДКЦПФР N2 345 від 26 травня 2006р. Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами. Затверджені рішенням ДКЦПФР № 346 від 26 травня 2006р. Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Затверджені рішенням ДКЦПФР 348 від 26 травня 2006р. Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності. Затверджені рішенням ДКЦПФР N9 349 від 26 травня 2006р. Порядок зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку. Затверджений рішенням ДКЦПФР № 432 від 23 червня 2006р. Положення про депозитарну діяльність. Затверджене рішенням ДКЦПФР N9 999 від 7 жовтня 2006р. Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів. Затверджене рішенням ДКЦПФР N9 1227 від 2 листопада 2006р. Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами. Затверджені рішенням ДКЦПФР N9 1449 від 12 грудня 2006р. Положення про функціонування фондових бірж. Затверджене рішенням ДКЦПФР N9 1542 від 19 грудня 2006р. Положення про Державний реєстр фінансових установ. Затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N9 41 від 28 березня 2003 р. в редакції розпорядження № 6640 від 16 січня 2007 р. Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності. Затверджені наказом Держпідприємництва і МКТ№ 111/55 від 11 вересня 2007р. Ліцензійні умови здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг з надання в користування каналів електрозв'язку. Затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв 'язку України N9 1017 від 7 грудня 2007р. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об 'єктів архітектури. Затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України N9 47 від 27 січня 2009р. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Затверджені наказом Держпідприємництва. Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів N9 44/27 від 3 березня 2009 р. Ліцензійні умови провадження посередницької діяльності митного брокера. Затверджені наказом Держпідприємництва, ДМС № 89/445 від 13 травня 2009 р. Положення про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів. Затверджене рішенням ДКЦПФР N? 480 від 22 травня 2009 р. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, земле оціночних робіт. Затверджені наказом Державного комітету України із земельних ресурсів N9 423 від 5 серпня 2009 р. Рішення КС у справі про повноваження Держфінпослуг щодо нагляду за страховою діяльністю № 27-рп/2008 від 3 грудня 2008р. Постанова ПВС N9 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 2-7, 10). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг" |
||
|
||