| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті |
||
|
1. Умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей,- карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у великих розмірах - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах,- караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Примітка: 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону). 2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону). (Стаття 207 зі змінами, внесеними згідно із Законом N9 270-У/І від 15 квітня 2008 р.) 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності в частині проведення міжнародних валютних розрахунків, покликаний забезпечувати надходження валютних коштів і формування валютних резервів держави. Додатковим об'єктом виступає закріплений законодавством порядок формування доходної частини бюджету за рахунок збирання податків і зборів (обов'язкових платежів). Чинне законодавство встановлює, що валютна виручка суб'єктів господарської діяльності підлягає обов'язковому і повному зарахуванню на спеціальні рахунки, що відкриваються і ведуться для клієнтів у комерційних банках України, що мають ліцензію НБ, і тільки на ті рахунки, які зазначені в контрактах з іноземними партнерами. Відповідно до ГК законом може бути запроваджено режим обов'язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами ЗЕД та уповноваженими державними валютними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. На момент підготовки цього коментарю зазначений режим законом не запроваджений, а нормативні акти НБ, які регулювали обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті на користь резидентів, скасовані. Таким чином, ст. 207 своє значення як засіб, що забезпечує формування валютних резервів держави, втратила. 2. Предметом злочину є: 1) виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг); 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки. До іноземної валюти належать іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредит- но-фінансових установ за межами України. Під іноземною валютою у ст. 207, на відміну від ст. 199, розуміється як власне іноземна валюта у готівковій чи безготівковій формі, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах. Для кваліфікації за ст. 207 не має значення те, до якої саме групи Класифікатора іноземних валют, затвердженого НБ, належить валюта, в якій отримана виручка за експортовані товари (роботи, послуги). Експорт - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України. З огляду на те, що у ст. 207 йдеться про приховування виручки в іноземній валюті, одержаної саме від продажу експортованих товарів, робіт або послуг, предметом коментованого злочину, за загальним правилом, не визнаються: 1) дохід в іноземній валюті, одержаний від продажу на території України товарів, робіт, послуг, навіть якщо кошти перераховані резидентові України на його закордонний валютний рахунок; 2) іноземна валюта, одержана внаслідок конвертації виручки у національній валюті України, отриманої від продажу товарів, за надання послуг або виконання робіт в Україні. Виручку в іноземній валюті за продаж товарів (робіт, послуг) в межах території України потрібно розглядати як предмет злочину, передбаченого ст. 207 (в частині приховування валютної виручки), лише у разі, коли невивезений через митний кордон товар (послуга, робота) був проданий резидентом України іноземному суб'єкту господарської діяльності, тобто експортований з точки зору зовнішньоекономічного законодавства. Іноземними суб'єктами господарської діяльності визнаються суб'єкти господарської діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України, створені та (або) діють відповідно до законодавства іноземної держави. Не можуть розглядатись як виручка в іноземній валюті валютні кошти, які надходять резидентам як оплата випущених ними акцій чи облігацій, як кредитні ресурси, внесок іноземного інвестора до статутного фонду спільного підприємства або як внесок у здійснювану спільну діяльність, а також та іноземна валюта, котра одержана як дарунок, спадщина, благодійна допомога. Під виручкою в іноземній валюті слід розуміти грошові кошти в іноземній валюті, право на отримання яких від нерезидента має резидент відповідно до договору про експорт товарів (робіт, послуг). Продаж майнових цінностей, інвестованих за межі України, визнається експортом товарів, а тому виручка в іноземній валюті, отримана в результаті такого продажу, підлягає зарахуванню на рахунки резидентів в уповноважених банках у встановлений строк. Доходи і дивіденди в іноземній валюті, одержані в результаті здійснення інвестиційної діяльності за межами України, не є виручкою резидентів в іноземній валюті. Приховування доходу в іноземній валюті, який не є виручкою в іноземній валюті, за наявності підстав може бути кваліфіковане, наприклад, за ст. 212. Якщо службові особи підприємства-резидента уклали фіктивний імпортний контракт і на його підставі перерахували за межі України іноземну валюту, вчинене через відсутність предмета розглядуваного злочину слід кваліфікувати не за ст. 207, а за наявності підстав за статтями 364 чи 366. Товар - це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). До інших матеріальних цінностей можна віднести, наприклад, сировину, компоненти, напівфабрикати, корисні копалини. Товари та інші матеріальні цінності є предметом даного злочину лише за умови, що вони придбані за рахунок раніше отриманої виручки в іноземній валюті. Фактично йдеться про таку форму зустрічної торгівлі, яка у сфері ЗЕД дістала назву зустрічної закупівлі і яка не пов'язана з попереднім зарахуванням валютної виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку. У такому разі продавець-експортер, крім укладання з іноземним покупцем договору купівлі-продажу, зобов'язується закупити певну кількість товарів, які виробляються в країні покупця. Операції у сфері ЗЕД із вивезення давальницької сировини для її перероблення (оброблення, збагачення чи використання) не належать до операцій з продажу товарів і не Е експортними. У зв'язку з цим можливі під час їх здійснення зловживання диспозицією ст. 207 не охоплюються. Втім, умисне неповернення в Україну виручки в іноземній валюті від реалізації за кордоном готової продукції, виготовленої з давальницької сировини замовника-резидента, утворює склад розглядуваного злочину. За ст. 207 також треба кваліфікувати ухилення від повернення в Україну виручки в іноземній валюті, отриманої від реалізації сировини, яка під виглядом давальницької вивезена за межі території України без оформлення при цьому експортного контракту. У разі здійснення зовнішньоекономічних операцій, які не передбачають оплату у грошовій формі (наприклад, бартер, зворотна закупівля), немає підстав визнавати предметом цього злочину ті товари або інші матеріальні цінності, які повинна була отримати згідно з даним оплатним контрактом українська сторона. У подібних ситуаціях для збалансування експортно-імпортних операцій за вартістю з самого початку не використовується грошовий елемент, який згодом набуває товарно-матеріальної форми, що виключає кваліфікацію за ст. 207. 3. З об'єктивної сторони вчинення злочину можливе у двох формах: 1) ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки; 2) приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Для наявності складу злочину у першій його формі слід встановити: а) наявність виручки в іноземній валюті; б) факт отримання резидентом такої виручки; в) факт неза- рахування її на рахунки в уповноважених банках; г) умисел особи, спрямований на приховування виручки в іноземній валюті; ґ) відсутність дозволу НБУ на незарахуван- ня валютної виручки у визначений законодавством строк. Відповідальність за ст. 207 виключається у разі, коли виручка в іноземній валюті не одержується українським суб'єктом ЗЕД у зв'язку зі скрутним економічним становищем іноземного контрагента, внаслідок невиконання останнім своїх договірних зобов'язань або в результаті злочинних дій - шахрайського заволодіння майном резидента. Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки сплати заборгованості, визначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписування вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. У випадку не завершення розрахунків за експортною операцією станом на 1 січня 2008 р. до резидента застосовується законодавче положення про 180-денний строк розрахунків (а не положення про 90-денний строк, яке діяло раніше). Закон передбачає можливість продовження строків повернення валютної виручки за висновком МЕ. Ця процедура дозволяє суб'єктам ЗЕД легально вирішувати проблеми, які пов'язані з об'єктивною неможливістю вкластися у визначений законодавцем термін повернення валютної виручки і які зумовлені поважними причинами технологічного характеру. Стосовно деяких видів продукції встановлено більш тривалий термін (500 календарних днів). Умисне невиконання резидентом вказаної вимоги законодавства, тобто неповернення з-за кордону виручки в іноземній валюті у встановлений термін, що може виправдовуватись різноманітними, але насправді неіснуючими форс-мажорними обставинами, утворює склад злочину, передбачений ст. 207. При цьому виручка в іноземній валюті може отримуватись винним готівкою, зараховуватись на таємні валютні рахунки, відкриті резидентами за межами України, вкладатись у виробництво, виплачуватись як зарплата працюючим за кордоном працівникам підприємства, використовуватись для погашення боргів, придбання нерухомості, цінних паперів тощо. Водночас коментований склад злочину відсутній, якщо виручка в іноземній валюті за експортований товар (роботи, послуги) на рахунок резидента в уповноваженому банку у 180-денний термін не надходить, але при цьому зобов'язання нерезидента сплатити за поставлений товар (роботи, послуги) в установлений строк повністю припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги (тобто резидент за іншим договором був боржником нерезидента). Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, що поєднується з незаконним відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 207 і 208. Крім ухилення від повернення виручки в іноземній валюті за товари, роботи або послуги, що експортуються, злочином є також приховування у будь-який спосіб такої виручки та відповідних матеріальних цінностей. Способами приховування, зокрема, виступають: 1) договірне зменшення грошових зобов'язань партнера-нерезидента, у т. ч. нерівноцінним зарахуванням зустрічних вимог; 2) часткове приховування валютної виручки шляхом оплати за її допомогою видатків за кордоном, не пов'язаних з даною зовнішньоекономічною операцією, у т. ч. перерахуванням коштів на банківський рахунок іноземного підприємства в рахунок виконання зобов'язання за іншим контрактом; 3) готівкові виплати нерезидентам з готівкової валютної виручки до здачі її в банк для зарахування на валютний рахунок; 4) незарахування валютної виручки під час здійснення операцій, які передбачають зустрічні закупки за схемою «товар - реалізація - товар»; 5) заздалегідь погоджені з іноземним контрагентом, який придбаває експортований товар, анулювання акредитиву або неакцептованість інкасо. Приховування виручки слід вбачати в діях підприємців-експортерів робочої сили, які за роботу, виконану за кордоном найманими працівниками, отримують кошти в іноземній валюті, які залишаються за межами України. Зі своїми працівниками такі роботодавці розраховуються в Україні національною валютою. За ст. 207 потрібно кваліфікувати так званий псевдодемпінг, при якому відбувається заниження (порівняно з реальною) контрактної ціни на експортовані товари або сировину (угоди з «подвійним дном»). Способом вчинення злочину, передбаченого ст, 207, є також навмисне порушення вітчизняним експортером договірних умов, що обумовлює, зокрема, фіктивні виплати іноземному партнерові значних штрафних санкцій порушником контракту. Приховування валютної виручки може полягати в укладанні фіктивних бартерних угод, які маскують фактичну купівлю-продаж товару, з переказом іноземної валюти (ціни договору) на рахунки в іноземних банках. Неврахована валютна виручка, яка приховується за кордоном, може утворюватись в результаті необгрунтованого заниження не лише цінових, а й кількісних та якісних параметрів зовнішньоторговельних контрактів (наприклад, під виглядом одного товару експортується інший - більш якісний і відповідно більш коштовний). Для утворення неврахованої валютної виручки можуть складатись і подаватись фіктивні акти експертиз, в яких вказується на нібито виявлені дефекти і недоліки поставлених товарів. Якщо валютна виручка українського підприємства надходить на рахунок уповноваженого банку не у повному обсязі, а будучи зменшеною на суму комісійної винагороди, стягненої за власною ініціативою іноземним банком, і при цьому відсутня відповідна домовленість між резидентом та іноземним банком, кримінальна відповідальність службових осіб підприємства за ст. 207 виключається у зв'язку з відсутністю в їх діях ознак об'єктивної сторони розглядуваного злочину. Якщо виручка в іноземній валюті в Україну повернулась, однак згідно з укладеною угодою вона надійшла на банківський рахунок не підприємства-експортера, а іншого господарюючого суб'єкта - резидента України, вчинене також не містить ознак даного складу злочину за умови, що це діяння не є приховуванням валютної виручки. Висновок про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 207, потрібно робити у разі, коли виручка в іноземній валюті за експортовані товари (роботи, послуги) надійшла резидентові своєчасно, але з порушенням норм валютного законодавства - до каси підприємства готівкою, а не у безготівковій формі на валютний рахунок в уповноваженому банку. У наведеній ситуації немає кримінально караного ухилення від повернення в Україну виручки в іноземній валюті, однак в діях порушника валютного законодавства може вбачатись інша форма об'єктивної сторони аналізованого злочину - приховування будь-яким способом валютної виручки. Приховування виручки в іноземній валюті, за загальним правилом, слід відмежовувати від невиконання резидентом України обов'язку задекларувати в установах НБ валютні цінності і майно, які перебувають за межами України. Однак якщо зазначене не- декларування стосується тих валютних цінностей, які визнаються валютною виручкою резидента, вчинене є підстави визнавати одним із караних за ст. 207 способів приховування виручки в іноземній валюті. Обов'язковою ознакою цього злочину у його першій формі є місце вчинення - територія іншої держави. Стосовно другої форми законодавець не вимагає, щоб виручка в іноземній валюті, яка приховується у будь-який спосіб, була отримана за експортовану продукцію обов'язково за межами України. Злочин визнається закінченим з моменту: 1) ненадходження виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку у належний строк (йдеться про строк, який встановлений валютним законодавством і в разі необхідності скоригований за допомогою механізму продовження строку повернення виручки в іноземній валюті); 2) фактичного вчинення дій, які спрямовані на неповернення виручки в іноземній валюті з-за кордону або які полягають у приховуванні виручки чи відповідних матеріальних цінностей (саме тому закінчений злочин вбачається, наприклад, в діях керівника підприємства, який, не очікуючи настання граничного моменту повернення валютної виручки, фактично витрачає на ті чи інші потреби кошти в іноземній валюті, отримані внаслідок виконання зарубіжним партнером умов експортного договору, які не зараховані на належний рахунок в уповноваженому банку); 3) недекларування у визначений законодавством термін або недостовірного декларування доходів в іноземній валюті (валютної виручки), одержаних резидентами за межами України. Спрямовані на повернення валютної виручки заходи, які вжиті вже після того, як сплив відповідний строк, не виключають кваліфікацію дій винного за ст. 207. Якщо валютна виручка прокручується в межах встановленого законодавством строку її повернення, притягнення службових осіб підприємства-резидента або тих, хто здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи, за ст. 207 виключається. За наявності для цього підстав приховування у такій ситуації отриманого за кордоном доходу в іноземній валюті може утворювати склад злочину, передбачений ст. 212. Приховування виручки в іноземній валюті і дальше заволодіння нею службовою особою підприємства-резидента потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 207 і 191. 4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це: 1) службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; 2) особи, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК, про поняття господарської діяльності - коментар до ст. 202. Коментований злочин здатні вчинити лише резиденти, тобто фізичні особи незалежно від громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, а також відповідні службові особи юридичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які здійснюють свою діяльність на підставі законів України. Громадянин України - резидент, який, виступаючи як приватна особа, отримав за межами України доходи в іноземній валюті, скажімо, за виконання роботи чи надання послуги (зарплата, гонорар тощо), притягуватись до відповідальності за ст. 207 не повинен. Чинне законодавство не покладає на нього обов'язок повернути зароблену валюту в Україну. Крім цього, такі кошти не є предметом коментованого злочину - виручкою в іноземній валюті. Дії службової особи комерційного банку, яка навмисно, за попередньою домовленістю з резидентом не передає в установленому законодавством порядку у відповідні органи дані про перевищення конкретним суб'єктом термінів повернення в Україну виручки в іноземній валюті, слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і ст. 207 як пособництво ухиленню від повернення виручки в іноземній валюті і, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності (наприклад, статті 364, 368). Якщо відсутність належного інформування є результатом несумлінного виконання службовою особою банку своїх службових обов'язків, вчинене слід розцінювати як службову недбалість (ст. 367). 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Наявність умислу може підтверджуватись вчиненням, зокрема, таких дій: внесення у зовнішньоекономічний контракт змін і доповнень вже після митного оформлення товару і неповідомлення про це уповноваженого банку; доручення іноземному партнерові перерахувати виручку в іноземній валюті на банківські рахунки третіх осіб за відсутності відповідних угод (уступки вимоги, угоди на користь третіх осіб тощо), не заборонених законодавством України; участь у тій чи іншій формі керівника підприємства-резидента, його родичів або інших близьких осіб у діяльності іноземного партнера, який не виконав взяте на себе згідно з укладеним договором зобов'язання; ліквідація підприємства-резидента до виконання ним своїх фінансових зобов'язань перед державою. Учасники ЗЕД можуть приховувати валютну виручку й уникати у такий спосіб виконання покладених на них податкових зобов'язань. Якщо в діях особи вбачаються всі ознаки розглядуваного складу злочину, і при цьому приховування виручки в іноземній валюті виступає як спосіб приховування або заниження об'єкта оподаткування, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 207 і 212. У разі, коли валютна виручка, будучи фактично об'єктом оподаткування, відображається у бухгалтерському і податковому обліку підприємства, але водночас умисно не повертається в Україну в установлений законодавством строк, вчинене слід кваліфікувати лише за ст. 207. Злочини, передбачені статтями 207, 212, відрізняються не лише за об'єктом, предметом і об'єктивною стороною, а й за суб'єктивною стороною. Мотивом приховування виручки в іноземній валюті може бути не тільки бажання ухилитись від сплати податків, а й прагнення уникнути існуючого в державі валютного контролю. Приховування доходу в іноземній валюті, який не є виручкою в іноземній валюті, диспозицією ст. 207 не охоплюється і за наявності до цього підстав може розглядатись як ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Наприклад, за ст. 212 потрібно кваліфікувати дії службових осіб підприємств - резидентів України, які приховують доходи, отримані в результаті розміщення коштів на депозитних рахунках в іноземних банках або внаслідок іншої інвестиційної діяльності. Також слід враховувати ту обставину, що поняття валового доходу підприємства є більш широким, ніж поняття його валютної виручки, оскільки включає в себе також доходи від спільної діяльності та у виді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення лізингових операцій тощо. 6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 207) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах, а особливо кваліфікуючою ознакою (ч. З ст. 207) - вчинення його в особливо великих розмірах. Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ч. 2 ст. 28 і коментар до неї. Поняття великих і особливо великих розмірів розкривається у примітці до ст. 207. ГК (глава 37). Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997 р. (статті 4, 7, 19). Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 4 жовтня 2001 р. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18 червня 1994 р. Указ Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентів за межами України» від 13 вересня 1995 р. Указ Президента України «Про заходи щодо недопущення відпливу з України валютних та інших майнових цінностей» від 27 червня 1999р. Розпорядження Президента України «Про впорядкування контролю за зовнішньоекономічною діяльністю резидентів України» від 21 лютого 2000 р. Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті. Затверджені постановою КМ№ 444 від 21 травня 1995 р. Положення про порядок видачі індивідуаіьних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України. Затверджене постановою КМN2 229 від 19 лютого 1996 р. Порядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами. Затверджений постановою КМ N2 1489 від 13 серпня 1999 р. Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України. Затверджений постановою КМN2 1392 від 5 грудня 2007р. Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Затверджений постановою КМN2 1409 від 29 грудня 2007р. Розпорядження КМ «Про встановлення строку виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах під час виготовлення стаціонарних бурових агрегатів» N2 636-р від 17 квітня 2008 р. Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знаходяться за межами України. Затверджена наказом МФ N2 207 від 25 грудня 1995 р. Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Затверджені постановою Правління НБ N2 119 від 26 березня 1998 р. Положення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N2 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Затверджене постановою Правління НБ в редакції N2 280 від 20 липня 1998 р. Інструщія про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон. Затверджена постановою Правління НБ N2 122 від 16 березня 1999 р. Правила проведення операцій на міжбанківському валютному рахунку. Затверджені постановою Правління НБ N2 127 від 18 березня 1999р. Інструкція про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями. Затверджена постановою Правління НБ N2 136 від 24 березня 1999 р. Класифікатор іноземних валют НБУ. Затверджений постановою Правління НБ у редакції N9 378 від 2 жовтня 2002 р. Положення про валютний контроль. Затверджене постановою Правління НБ N9 49 від 8 лютого 2000 р. Порядок здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Затверджений наказом МЕ N9 136 від 29 червня 2000 р. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Затверджене наказом МЕ № 201 від 6 вересня 2001 р. Положення про порядок надання висновків щодо визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. Затверджене наказом МЕ N9 340 від 26 листопада 2003 р. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями. Затверджене постановою Правління НБ N9 514 від 3 грудня 2003 р. Постанова Правління НБ «Про скасування обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів» N9 101 від 31 березня 2005 р. Узагальнююче податкове роз 'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23 вересня 1994 р. N9 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі припинення з обов 'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Затверджене наказом ДПА N9 450 від 3 серпня 2006 р. Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Затверджені постановою Правління НБN9 200 від ЗО травня 2007р. Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Затверджене наказом МЕ N9 15 від 18 січня 2008 р. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті" |
||
|
||