Головна
Головна → Кримінальне, кримінально-процесуальне право → Кримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства

Умисне приховування майна, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди,-
караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
(Стаття 221 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270Л/І від 15 квітня 2008 р.)
1. Про об'єкт злочину див. коментар до ст. 218.
2. Об'єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:
1) приховування майна;
2) приховування відомостей про майно боржника;
3) передача майна боржника в інше володіння;
4) відчуження чи знищення майна боржника;
5) фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність.
Приховування майна боржника може виражатися в переміщенні майна із одного місця його зберігання до іншого, передачі його на зберігання третім особам, розміщення його у спеціальних схованках та в інших подібних діях, внаслідок яких власники (засновники, учасники тощо) відповідної юридичної особи, кредитори чи особи, призначені господарським судом для здійснення певних функцій під час розгляду справи про банкрутство (зокрема, розпорядник майна боржника, керуючий санацією, ліквідатор), позбавляються можливості здійснювати контроль за цим майном чи розпоряджатися ним.
Під майновими обов'язками розуміються зобов'язання боржника перед іншими особами та зобов'язання інших осіб на користь боржника. Приховування майнових обов'язків може здійснюватися шляхом неоформлення відповідних документів, неповідомлення про певні майнові обов'язки за відсутності документів, які засвідчують наявність таких обов'язків, знищення або перекручення комп'ютерної інформації про такі обов'язки тощо.
Приховування відомостей про майно боржника може здійснюватись у такий же спосіб, як і приховування майнових обов'язків.
Під передачею майна боржника в інше володіння слід розуміти дії, внаслідок яких треті особи набувають права володіння та/або користування майном боржника, не набуваючи при цьому права власності на це майно і не беручи зобов'язання повернути майно на першу вимогу особи, яка його передала, чи її правонаступника (застава майна у випадках, коли вона пов'язана з передачею предмета застави заставодержателю, передача майна в управління, у найм (оренду), лізинг, прокат тощо).
Відчуження майна боржника - це дії, внаслідок яких треті особи набувають право власності на майно боржника (продаж, обмін, дарування тощо). Про поняття знищення майна див. коментар до ст. 194.
Фальсифікація документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність боржника, передбачає їх підроблення, про поняття якого див. коментар до статей 358 і 366.
Документами, які відображають господарську чи фінансову діяльність боржника, є будь- які документи, які містять відомості про майно та грошові кошти, що належать боржнику, зобов'язання боржника перед іншими особами або зобов'язання інших осіб на користь боржника, операції, здійснені через банківські рахунки боржника, передачу чи одержання боржником майна або прав на нього тощЬ.
Приховування документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність боржника, може проявитися у вилученні документів із місця їх звичайного зберігання і переміщення їх у місця, де вони недоступні для осіб, що за законом повинні мати доступ до цих документів, неповідомленні таких осіб про наявність чи місцезнаходження документів, відмові передати відповідні документи цим особам за відсутності у них можливості самостійно їх отримати тощо. Про знищення таких документів див. коментар до ст. 357.
Зазначені дії утворюють склад злочину, передбаченого ст. 221, якщо вони вчинені після винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відповідної юридичної особи чи індивідуального підприємця. У разі ж їх вчинення до порушення провадження у справі про банкрутство вони за наявності підстав підлягають кваліфікації за ст. 219.
Про поняття банкрутства див. коментар до ст. 218.
Якщо приховування майна боржника (банкрута) поєднується із наступним зверненням такого майна на користь особи, яка його приховала, такі дії кваліфікуються за ст. 221 та відповідною статтею про злочин проти власності.
Якщо передбачене ст. 221 відчуження майна здійснюється службовою особою з отриманням за таке відчуження грошової чи іншої майнової винагороди, вчинене слід кваліфікувати за статтями 219 і 368.
Про поняття великої матеріальної шкоди див. примітку та коментар до ст. 218. Велика матеріальна шкода може бути заподіяна державі, кредиторам юридичної особи- банкрута, а також власникам (співвласникам) такої юридичної особи у випадках, коли злочинні дії вчинено службовою особою з метою приховати майно чи інші активи суб'єкта господарської діяльності не лише від кредиторів чи уповноважених осіб, призначених господарським судом, а й від власника (співвласників) юридичної особи- боржника.
Злочин слід вважати закінченим з моменту настання великої матеріальної шкоди.
3. Суб'єктом злочину можуть бути: 1) громадянин, який є засновником або учасником суб'єкта господарської діяльності; 2) службова особа суб'єкта господарської діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство і який згодом був визнаний банкрутом.
Специфічною службовою особою суб'єкта господарської діяльності, щодо якого розглядається справа про банкрутство або здійснюється ліквідаційна процедура, є призначений за рішенням господарського суду для виконання адміністративно-господарських обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна боржника, керуючий санацією, ліквідатор). Ця особа також може бути суб'єктом даного злочину.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства"
  1. Стаття 111. Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
    111.1. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1. фінансова; 111.1.2. адміністративна; 111.1.3. кримінальна. 111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється
  2. Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна
    1. Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою,- караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 2. Діяння, передбачене
  3. § 6. Виникнення та припинення юридичних осіб
    Традиційно у радянському та пострадянському цивільному праві розрізняли три способи виникнення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний і дозвільний. Розпорядчий порядок виникнення юридичної особи має місце в тому випадку, коли вона створюється внаслідок розпорядження (вираження волі) власника майна або його представника. Це було характерним способом створення державних юридичних осіб.
  4. § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
    Стаття 55 Конституції гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах прямої вказівки на можливість такого захисту. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст. 125 Конституції). Систему судів загальної юрисдикції
  5. § 2. Особливості договору оренди державного та комунального майна
    Відносинам оренди державного (комунального) майна присвячений, окрім загальних положень ЦК та ГК, спеціальний акт законодавства - Закон "Про оренду державного та комунального майна", а також численні підзаконні нормативні акти. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 було затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, а
  6. § 4. Поняття і види господарських товариств
    Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства як відповідно до ГК, такі на основі Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (далі Закон), який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх
  7. § 1. Поняття і способи припинення діяльності суб'єкта господарювання
    Діяльність суб'єкта господарювання, як правило, не обмежується певним часом. За загальним правилом вона є безстроковою. Випадки можливого припинення суб'єкта господарювання передбачені виключно законом, зокрема ст. 104 - 109 ЦК і ст. 59 ГК. Слід підкреслити, що названими статтями передбачені лише випадки припинення, а ст. 104 ЦК також її наслідки. Зокрема, що юридична особа припиняється в
  8. § 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
    Відповідно до ст. 4 Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури: 1. процедура розпорядження майном боржника; 2. процедура санації; 3. укладення мирової угоди; 4. ліквідаційна процедура. Процедура розпорядження майном боржника, є однією з процедур, що застосовуються ос боржника для відновлення його платоспроможності і недопущення погіршення його майнового стану.
  9. Стаття 56. Оскарження рішень контролюючих органів
    56.1. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. 56.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України,
  10. Стаття 87. Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків
    87.1. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до
© 2014-2022  yport.inf.ua