| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна |
||
|
1. Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою,- караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно призвело до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинене групою осіб за попередньою змовою,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 1. Об'єктом злочину є передбачений законодавством порядок приватизації державного і комунального майна. 2. Предмет злочину - державне і комунальне майно. Під державним майном слід розуміти майно, що перебуває у державній власності, а також майно, яке належить АРК. До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: 1) підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виокремлюються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені ЦК; 2) об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; 3) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань; 4) земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації. З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації її об'єкти залежно від низки ознак (чисельність працюючих, вартість основних фондів, наявність стратегічного значення для економіки та безпеки держави тощо) у Державній програмі приватизації класифікуються за групами - А, Б, В, Г, Д, Е та Ж. Під звичайним (неприватизаційним) відчуженням об'єктів державної власності слід розуміти передачу права власності на матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами, яке здійснюється шляхом продажу цього майна юридичним або фізичним особам відповідними суб'єктами господарювання (наприклад, казенними підприємствами), органами, уповноваженими управляти державним майном, а у випадках, визначених законодавством,- ФДМ. Порушення порядку відчуження державного майна, якщо таке відчуження згідно з чинним законодавством не визнається приватизацією, не може кваліфікуватись за статтями 233 або 235, однак за наявності до цього підстав таке діяння має тягнути покарання за статтями КК про відповідальність за злочини проти власності, злочини у сфері службової діяльності тощо. Комунальним визнається майно, яке перебуває у комунальній власності. Правом комунальної власності визнається право територіальної громади села, селища або міста володіти, економно та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування. Відчуження комунального майна регулюється загальними положеннями законодавчих актів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Останні вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень ІЦОДО управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. З одного боку, врахування характеру діянь, криміналізованих ст. 233, місця цієї статті в системі Особливої частини КК, тієї обставини, що Закон «Про приватизацію державного майна» не поширює свою дію на відчуження певних різновидів майна, наводить на думку про те, що предметом розглядуваного злочину не виступають об'єкти державного земельного і житлового фондів. З іншого боку, запропоноване тлумачення кримінального закону є обмежувальним, адже диспозиція ст. 233 сформульована таким чином, що дозволяє охопити випадки незаконної приватизації будь-якого державного або комунального майна, включаючи об'єкти земельного і житлового фондів. Та обставина, що дія Закону «Про приватизацію державного майна» не поширюється на приватизацію безпосередньо названих у ньому об'єктів, зовсім не означає того, що такі об'єкти взагалі не підлягають приватизації. Законодавство про приватизацію складається як із зазначеного Закону, так і з інших законів України з питань приватизації. Предметом злочину, передбаченого ст. 233, виступають також приватизаційні документи. Це - різноманітні документи, які подаються, складаються чи у інший спосіб використовуються у процесі приватизації державного або комунального майна (документи, за допомогою яких оформляється перехід права власності на приватизоване майно (наприклад, протокол засідання конкурсної комісії, який затверджується органом приватизації і є підставою укладання договору купівлі-продажу з переможцем конкурсу); документи, які складаються при оцінці вартості майна, що підлягає приватизації,- акти інвентаризації майна, висновок експерта про вартість майна, передавальний баланс підприємства тощо). Про поняття приватизаційних документів див. також коментарі до статей 234 і 235. 3. З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у формі приватизації державного чи комунального майна: 1) шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) шляхом використання підроблених приватизаційних документів; 3) яке згідно з законом не підлягає приватизації; 4) неправомочною особою. Під приватизацією слід розуміти один із способів зміни форми власності, а саме відчуження державного або комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства про приватизацію можуть бути покупцями. В сучасних умовах роздержавлення власності відбувається у формі оплатної індивідуальної приватизації майна, яка полягає у вивченні попиту на конкретний об'єкт приватизації, врахуванні кон'юнктури ринку, на основі цього - визначенні способу продажу, який максимально враховує особливості становища кожного об'єкта, з метою концентрації капіталу та забезпечення ефективного функціонування підприємства у післяприватизаційний період. Суб'єктами приватизації є: 1) органи приватизації (ФДМ, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації в АРК; органи, які створюються місцевими радами); 2) покупці (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім випадків, передбачених законодавством; юридичні особи інших держав); 3) посередники (довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії тощо). Приватизація державного майна здійснюється шляхом: а) продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; б) продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; в) продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем відповідних документів; г) викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аукціоні чи за конкурсом. Приватизація законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: а) продажу на аукціоні або за конкурсом; б) викупу. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, крім випадків, встановлених законодавством. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається експертним шляхом або способами, що враховують потенційну прибутковість, відповідно до методики, затвердженої КМ. Продаж об'єктів приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцеві, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об'єктів приватизації за конкурсом - це передача права власності покупцеві, який запропонував найкращі умови експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну. Під заниженням вартості майна через визначення її у спосіб, не передбачений законом, треба розуміти: 1) застосування такого способу, який відповідно до чинного законодавства взагалі не повинен бути використаний під час приватизації; 2) застосування такого способу оцінки майна, який хоч і використовується під час приватизації, однак згідно із законодавством не може застосовуватись для оцінки саме даного об'єкта приватизації. Продаж державного або комунального майна неналежним для цього об'єкта способом, непроведення експертної оцінки, у разі, коли її проведення було обов'язковим, що мало своїм наслідком заниження вартості приватизованого майна, а також безоплатну передачу майна у власність фізичних або юридичних осіб, крім випадків, передбачених чинним законодавством, потрібно кваліфікувати за ст. 233. Вартість - це суспільно визначений еквівалент у грошовій формі. Законодавство про приватизацію розрізняє такі види вартості майна: балансова та переоцінена, справедлива (ринкова), інвестиційна, ліквідаційна та заставна вартість, вартість активів, вартість відтворення тощо. Кримінально караним заниженням вартості об'єктів приватизації в плані відповідальності за ст. 233 потрібно визнавати, зокрема, такі діяння, як недостовірна експертна оцінка, незастосування зональних коефіцієнтів під час проведення малої приватизації комунального майна, незаконне списання або відчуження основних фондів та оборотних коштів підприємства в період підготовки його до приватизації, непроведення індексації вартості основних фондів або порушення порядку проведення інвентаризації майна, заниження обсягів виробничих площ об'єкта приватизації під час визначення його вартості (за рішенням органу приватизації оцінці вартості об'єкта приватизації може передувати його повна інвентаризація). Проведення приватизації неналежним способом, якщо при цьому вартість приватизованого майна не занижувалась, складу злочину, передбаченого ст. 233, не містить. У разі, коли заниження вартості державного або комунального майна поєднується з використанням підроблених приватизаційних документів (наприклад, передавального або розподільного балансу підприємства, актів інвентаризації майна та інвентаризаційних описів), ця обставина впливає на обсяг обвинувачення і повинна знайти відображення у процесуальних документах. Взагалі під використанням підроблених приватизаційних документів потрібно розуміти їх подання органам приватизації, вчинення з ними інших дій, які так чи інакше впливають на винесення рішення про приватизацію конкретних об'єктів та її умови (див. також коментар до ст. 235). Про поняття приватизаційних документів див. коментарі до статей 234 і 235. Під приватизацією майна, яке не підлягає приватизації, потрібно розуміти укладання договорів купівлі-продажу щодо таких об'єктів державної або комунальної власності, відчуження яких на користь фізичних та юридичних осіб чинним законодавством або рішенням місцевих рад відповідного рівня заборонено. Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не є постійним і незмінюваним. Затвердження такого переліку - виключна компетенція ВР. Поіменний перелік зазначених об'єктів, які розподіляються за органами управління та областями, затверджується ВР за поданням КМ у формі прийняття відповідного Закону. Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом. Казенне підприємство створюється за рішенням КМ. Об'єкти державної власності, які підлягають приватизації, поділяються на дві категорії: 1) такі, що приватизуються за погодженням з КМ (наприклад, майнові комплекси підприємств-монополістів на ринку відповідних товарів України, підприємств ВПК, що підлягають конверсії, підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України); 2) такі, для приватизації яких не вимагається погодження з КМ. Порушення встановленого порядку приватизації відповідного державного майна (здійснення її без погодження з КМ або іншим уповноваженим органом, наприклад, Антимонопольним комітетом України) не може розцінюватись як відчуження майна, що не підлягає приватизації, як цього вимагає кримінальний закон. Об'єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави. Не підлягають приватизації визначені у встановленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством. Заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні колективи, можуть бути у встановленому порядку виключені з переліку об'єктів малої приватизації за рішенням органів ФДМ, місцевих рад відповідного рівня. Державні засоби виробництва, що підлягають приватизації, є особливим товаром, покликаним забезпечувати не лише потреби приватизації, а й певні суспільні та державні потреби, у зв'язку з чим законодавство спеціально регулює питання про коло суб'єктів приватизаційних відносин, визначає особливості їх правового статусу. До суб'єктів приватизаційних відносин належать особи, наділені правами відчужувати і набувати у власність майно, що приватизується, а також іншим чином впливати на відносини, що складаються в процесі приватизації. Приватизація неправомочною особою передусім означає, що як покупець державного чи комунального майна виступає особа, якій чинним законодавством не дозволено брати участь у приватизації, укладати відповідні договори купівлі-продажу або вчиняти інші передбачені законодавством правочини з відчуження державного або комунального майна. Інакше кажучи, неправомочною є особа, якій приватизаційним законодавством не дозволено виступати ні покупцем, ні продавцем майна, що приватизується. Покупцями об'єктів приватизації не можуть бути: а) юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%; б) органи державної влади та місцевого самоврядування; в) працівники державних органів приватизації; г) юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності. Покупцями об'єктів малої приватизації не можуть бути працівники органів приватизації та інші особи, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діяльністю. У такій приватизації не передбачається і участь посередників. Державною програмою приватизації стосовно конкретних об'єктів можуть бути встановлені інші обмеження або особливості участі покупців у приватизації, включаючи галузеві та сумарні квоти на придбання юридичними особами державного майна та акцій. Зокрема, промисловими інвесторами у процесі приватизації відповідних об'єктів не можуть виступати компанії, зареєстровані в офшорних зонах. Законодавство про порядок проведення відкритих торгів встановлює, що у тендерах з продажу пакетів акцій ВАТ не дозволяється брати участь: 1) радникам; 2) їх афілійо- ваним особам. Радник - це юридична особа (група юридичних осіб), яка надає послуги з підготовки та проведення відкритих торгів. До афілійованих осіб, які виключаються з процедури торгів, належать: а) юридичні особи, які безпосередньо або опосередковано володіють (або мають право за договором на придбання) 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток) радника; б) юридичні особи, в яких радник безпосередньо або опосередковано володіє 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток); в) юридичні особи, які безпосередньо чи опосередковано мають спільно з радником компанію, яка є їх учасником; г) фізичні особи, які обіймають керівні посади в зазначених вище компаніях або отримали від них позику в будь-якій формі, розмір якої перевищує 10000 доларів СІЛА, а також члени їхніх сімей; ґ) фізичні особи, які безпосередньо або опосередковано володіють 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток) у зазначених вище компаніях, а також члени їхніх сімей; д) юридичні особи, в яких зазначені вище особи безпосередньо або опосередковано володіють 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток), а також члени їхніх сімей. У разі продажу акцій (часток, паїв) підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або мають монопольне (домінуюче) становище на ринках України, кваліфікаційні вимоги до покупців встановлює ФДМ. Документами, які регламентують порядок приватизації окремих об'єктів, можуть встановлюватись особливі обмеження щодо суб'єктного складу приватизаційних відносин, що також треба брати до уваги при вирішенні питання про визнання особи неправомочною, а, отже, про наявність або відсутність складу злочину, передбаченого ст. 233. Йдеться про те, що встановлення кваліфікаційних вимог до потенційних покупців об'єктів приватизації (критеріїв, яким повинні відповідати претенденти на ці об'єкти) може бути компетенцією законодавця, уряду або ФДМ. Так, у разі продажу акцій (часток, паїв) підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави (перелік таких підприємств затверджений постановою КМ) або займають монопольне (домінуюче) становище на ринках України (перелік цих підприємств складається і переглядається Антимонопольним комітетом України), кваліфікаційні вимоги до покупців встановлює ФДМ. Кваліфікаційні вимоги повинні забезпечити участь у придбанні об'єктів приватизації таких покупців, які здатні забезпечити належне функціонування і стабільний розвиток підприємств, що пропонуються до продажу. Невідповідність покупця кваліфікаційним вимогам і додатковим умовам, встановленим у т. ч. #ДМ, дозволяє вести мову про участь у приватизації неправомочної особи, а, отже, про необхідність кваліфікації дій такої особи за ст. 233. Закон не дозволяє органам, які складають єдину систему державних органів приватизації України, делегувати свої повноваження, у т. ч. у частині продажу державного майна у процесі його приватизації, будь-якому іншому органу. У зв'язку з цим кримінально карану приватизацію, вчинену неправомочною особою, слід вбачати і в тому разі, коли договір купівлі-продажу державного або комунального майна укладається між покупцем і таким продавцем, який не є належним органом приватизації - взагалі або у конкретній ситуації (наприклад, відчуження державного майна здійснює орган приватизації, створений органом місцевого самоврядування для проведення приватизації комунального майна). Якщо певне комунальне майно відчужується державним органом приватизації без отримання відповідних повноважень, є підстави вести мову про приватизацію неправомочною особою. Злочин, передбачений ст. 233, є закінченим з моменту незаконної приватизації державного або комунального майна. При цьому слід мати на увазі, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу, а на об'єкт аукціону (об'єкт, що приватизується разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований) - після державної реєстрації договору купівлі-продажу об'єкта аукціону з моменту сплати його вартості та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку. Незаконну приватизацію державного або комунального майна, яка поєднується з викраданням майна, фіктивним підприємництвом або кримінально караними порушеннями законодавства про банкрутство, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 233 і, зокрема, статтями 190, 191, 205, 219, 220, 221. Водночас слід мати на увазі, що вказані кримінально-правові норми можуть застосовуватись у сфері приватизації самостійно, не утворюючи сукупності із злочином, описаним у ст. 233. 4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і бере безпосередню участь у приватизації державного чи комунального майна. За ст. 233 можуть кваліфікуватись, зокрема, діяння працівників державних органів приватизації та органів місцевого самоврядування, голів та членів комісій з приватизації об'єктів, тендерних комісій, службових осіб (у першу чергу керівників і головних бухгалтерів) підприємств, які підлягають приватизації, фізичних осіб та службових осіб юридичних осіб - покупців державного чи комунального майна. Суб'єктом злочину можуть визнаватися також працівники тих юридичних осіб, які на підставі угод, укладених з державними органами приватизації, здійснюють продаж державного майна, у т. ч. у формі проведення аукціонів. Дії експерта, який за попередньою домовленістю із суб'єктами приватизації сприяв заниженню вартості об'єкта приватизації, слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ст. 233 як пособництво незаконній приватизації державного або комунального майна, а за наявності до цього підстав - також за ст. 358 (366). Таким же чином треба кваліфікувати відповідні зловживання голів та членів інвентаризаційних комісій, комісій, створюваних для визначення частки держави в статутному фонді підприємств у порядку їх пе- редприватизаційної підготовки. Запропонована правова оцінка ґрунтується на тому, що експерт та інші зазначені особи, не виступаючи безпосередніми учасниками відчуження і придбання державного та комунального майна, не здатні виконати об'єктивну сторону розглядуваного злочину. За наявності підстав за зловживання в процесі приватизації державного або комунального майна службові особи, у т. ч. державних органів приватизації, повинні притягуватися до відповідальності за статтями 364, 366, 368. Наприклад, винесення рішення про визнання того чи іншого учасника конкурсу його переможцем може поєднуватись з одержанням службовою особою хабара у формі грошей або пакету акцій підприємства, що приватизується. 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. 6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 233) є незаконна приватизація майна державної чи комунальної власності: 1) у великих розмірах (див. примітку до ст. 233); 2) вчинена за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 і коментар до неї). 13 примітки до ст. 233 випливає, що у разі незаконної приватизації державного або комунального майна шляхом заниження його вартості для визначення великого розміру як кваліфікуючої ознаки треба брати до уваги не розмір заниження вартості незаконно приватизованого майна, а весь розмір (об'єм) такого майна. Конституція України (статті 13, 41, 85, 142, 143). ГК (статті 76, 146). Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. (статті 2, 10, 37-39). Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції від 15 травня 1996 р. Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996р. Закон України «Про приватизацію державного майна» в редакції від 19 лютого 1997 р. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997р. (статті 1, 16, 26, 29, 60). Закон України «Про передачу об 'єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р. Закон України «Про перелік об 'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999р. Закон України «Про державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р. Закон України «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України» від 18 травня 2000 р. Закон України «Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства «Укр- телеком» від 13 липня 2000 р. Закон України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 р. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. Закон України «Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії « Укррудпром» від 9 квітня 2004 р. Закон України «Про призупинення приватизації підприємств нафтопереробної промисловості України» від 23 грудня 2004р. Закон України «Про формування конкурентних засад у процесі приватизації акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб» від 12 січня 2005 р. Закон України «Про Перелік пам 'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 р. Рішення КС у справі щодо приватизації державного майна N2 01/1501-97 від 1 липня 1998 р. Рішення КС у справі про визначення способу малої приватизації № 1-16/2000 від 13 грудня 2000 р. Рішення КС у справі про відчуження майна державних вугледобувних підприємств N.2 22-рп/2009 від 29 вересня 2009 р. Указ Президента України «Про організаційні заходи з підготовки об 'єктів права державної власності до приватизації» від 19 березня 2002 р. № 267/2002. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації» N.2 200/2008 від 6 березня 2008 р. Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду. Затверджене постановою КМ N2 158 від 2 березня 1993 р. Положення про представництво Фонду державного майна України у районі, місті. Затверджене постановою КМ N2 412 від 15 червня 1994 р. Порядок контролю за діяльністю підприємств, приватизація яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Затверджений постановою КМ N2 1012 від 12 вересня 1997 р. Положення про передприватизаційну підготовку підприємств. Затверджене постановою КМN2 1301 від 17 серпня 1998 р. Постанова КМ «Деякі питання підвищення інвестиційної привабливості об 'єктів приватизації» N2 1563 від 23 жовтня 2002 р. Методика оцінки вартості майна. Затверджена постановою КМN2 1891 від 10 грудня 2003 р. Національний стандарт N2 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Затверджений постановою КМ N2 1440 від 10 вересня 2003 р. Національний стандарт N2 2 «Оцінка нерухомого майна». Затверджений постановою КМ N91442 від 28 жовтня 2004 р. Постанова КМ «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» N2 1734 від 23 грудня 2004 р. Національний стандарт N2 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів». Затверджений постановою КМN2 1655 від 29 листопада 2006р. Порядок відчуження об 'єктів державної власності. Затверджений постановою КМ N2 803 від 6 червня 2007р. Порядок продажу об'єктів, що підлягають приватизації, разом із земельними ділянками державної власності. Затверджений постановою КМ№ 689 від 8 липня 2009 р. Порядок реалізації рухомого військового майна на аукціонах. Затверджений постановою КМN2 118 від 11 лютого 2010 р. Положення про комісію з приватизації. Затверджене наказом ФДМ від 15 липня 1997р. N2 743. Положення про умови укладення (переукладення) угоди про продаж майна, що перебуває у державній власності. Затверджене наказом ФДМN2 601 від 27 березня 1998 р. Порядок надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження об 'єктів, придбаних покупцями державного майна за договорами купівлі-продажу. Затверджений наказом ФДМN2 500 від ЗО березня 2001 р. Положення про порядок експертної оцінки цілісних майнових комплексів під час їх приватизації шляхом викупу та конкурентними способами. Затверджене наказом ФДМ N2 763 від 28 квітня 2001 р. Порядок аналізу відомостей про відносини контролю, який встановлює процедуру реалізації органами приватизаг\ії своїх повноважень щодо недопущення до участі у конкурсах з продажу належних державі контрольних пакетів акцій тих суб'єктів господарювання, які приховують інформацію щодо свого реального власника. Затверджений наказом АК, ФДМ, ДКЦПФР і СБУ М? 1/24/6/10/5 від 11 січня 2000 р. Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів. Затверджене наказом ФДМ N9 2081 від 5 жовтня 2001 р. Порядок перерахування до державного бюджету коштів, одержаних від приватизації об'єктів державної власності. Затверджений наказом ДК та ФДМ N9 167/1534 від 28 серпня 2002 р. Інструктивний лист ФДМ «Роз 'яснення деяких положень Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. N9 1891» N9 10-36-835 від 23 січня 2004 р. Порядок визначення початкової вартості пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах. Затверджений наказом ФДМN9 105 від 23 січня 2004 р. Положення про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва. Затверджене наказом ФДМ у редащії наказу N.? 671 від 5 квітня 2004 р. Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств. Затверджене наказом ФДМ N9 1800 від 31 серпня 2004 р., рішенням ДКЦПФР N9 489 від 17 листопада 2004 р. і розпорядженням АК N9 330-р від 31 серпня 2004 р. Порядок проведення конкурсів з продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб. Затверджений наказом ФДМ N9 2694 від 5 жовтня 2004 р. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна" |
||
|
||