Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента


1. Ненадання службовою особою емітента інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної' інформації, якщо це заподіяло інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) матеріальну шкоду в значному розмірі,-
караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі діяння, вчинені повторно,-
караються штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
П р и м і т к а. У цій статті матеріальна шкода вважається заподіяною у значному розмірі, якщо її розмір у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
(Кодекс доповнено статтею 232-2 згідно із Законом N8 801-VI від 25.12.2008)
І. Основним безпосереднім об'єктом злочину є порядок обігу цінних паперів у частині забезпечення прав інвесторів у цінні папери. Додатковим обов'язковим об'єктом є відносини власності.
Інвестор у цінні папери (у т. ч. акціонер) має право на одержання певної інформації безпосередньо від емітента цінних паперів* а у деяких випадках - право на ознайомлення з певною інформацією про діяльність емітента. Закон передбачає право на персональне одержання відповідної інформації або ознайомлення з нею переважно для акціонерів. Зокрема, акціонер має право на одержання копій документів, які зобов'язане зберігати акціонерне товариство (за винятком документів бухгалтерського обліку, які не стосуються значних правочинів та правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість).
Такими документами є:
1) статут товариства, зміни до статуту, засновницький (установчий) договір, свідоцтво про державну реєстрацію товариства;
2) положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інші внутрішні документи та зміни до них;
3) положення про кожну філію та кожне представництво товариства;
4) документи, що підтверджують права товариства на майно;
5) принципи (кодекс) корпоративного управління товариства;
6) протоколи загальних зборів;
7) матеріали, з якими акціонери мають (мали) можливість ознайомитися під час підготовки до загальних зборів;
8) протоколи засідань наглядової ради та колегіального виконавчого органу, накази і розпорядження голови колегіального та одноосібного виконавчого органу;
9) протоколи засідань ревізійної комісії, рішення ревізора товариства;
10) висновки ревізійної комісії (ревізора) та аудитора товариства;
11) річна фінансова звітність;
12) документи бухгалтерського обліку;
13) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;
14) проспект емісії, свідоцтво про державну реєстрацію випуску акцій та інших цінних паперів товариства;
15) перелік афілійованих осіб товариства із зазначенням кількості, типу та/або класу належних їм акцій;
16) особлива інформація про товариство згідно з вимогами законодавства;
17) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, його внутрішніми положеннями, рішеннями загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу.
Завірені копії перелічених вище документів надаються акціонеру протягом 10 днів з моменту надходження його письмової вимоги корпоративним секретарем, а в разі його відсутності - виконавчим органом акціонерного товариства. За надання копій документів товариство може встановлювати плату у розмірі не більше вартості витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою. Будь-який акціонер, за умови повідомлення виконавчого органу товариства не пізніше ніж за два робочих дні, має право на ознайомлення з цими документами у приміщенні товариства за його місцезнаходженням у робочий час.
Статутом або рішенням загальних зборів акціонерного товариства може бути передбачено отримання акціонерами й іншої інформації про діяльність товариства чи документів, у т. ч. на письмовий запит акціонера.
Закон передбачає також право акціонерів на одержання повідомлень про проведення загальних зборів акціонерного товариства та повідомлень щодо можливості придбання додаткових акцій в порядку реалізації переважного права акціонера. В період від дати надіслання акціонерам відповідних повідомлень до дати проведення загальних зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнаходженням товариства у робочі дні, робочий час та в доступному місці, а в день проведення загальних зборів - також у місці їх проведення. У повідомленні про проведення загальних зборів вказуються конкретно визначене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з документами.
Повідомлення, що містять передбачену законом та статутом акціонерного товариства інформацію, направляються акціонеру листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Особа набуває права, пов'язані з цінними паперами, у т. ч. право на одержання передбаченої законом інформації про діяльність емітента цінних паперів, лише після набуття права власності на відповідні цінні папери. При цьому реалізація корпоративних прав, що випливають з акції, у т. ч. права на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства, стає можливою лише після внесення відповідних змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
2. Об'єктивна сторона злочину включає зазначені у статті діяння, їх наслідки та причиновий зв'язок між діянням та наслідками. Злочинні діяння, відповідальність за які передбачена цією статтею, можуть бути такими:
1) ненадання інвестору в цінні папери на його письмовий запит передбаченої законодавством, статутом відповідної юридичної особи, її внутрішніми положеннями, рішеннями загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу інформації про діяльність емітента;
2) надання інвестору в цінні папери завідомо недостовірної відповідної інформації.
Ненадання інформації про діяльність емітента є дією чи бездіяльністю, внаслідок якої інвестор не отримав або несвоєчасно отримав інформацію, яку він законно вимагав надати у своєму письмовому запиті. Це може мати вигляд ненадання інвестору усіх або деяких копій документів, що вимагаються у письмовому запиті, невиконання обов'язку забезпечити ознайомлення інвестора з відповідними документами або вчинення дій, які перешкоджають такому ознайомленню. Несвоєчасне (з порушенням встановлених законом строків) направлення чи вручення інвестору копій документів про діяльність емітента та несвоєчасний допуск емітента до ознайомлення з відповідними документами також слід розглядати як ненадання інформації, якщо внаслідок порушення строків і несвоєчасного отримання інформації інвестор зазнав матеріальної шкоди у значному розмірі.
Обов'язковою умовою вчинення злочину шляхом ненадання інформації є одержання емітентом письмового запиту інвестора про надання відповідної інформації. Під письмовим запитом слід розуміти як передбачену законом письмову вимогу про надання інвестору в цінні папери (у т. ч. акціонеру) копій певних документів, так і адресоване емітенту у передбачених законом випадках письмове повідомлення про бажання інвестора ознайомитись з інформацією, яку емітент зобов'язаний надати для ознайомлення.
Неповідомлення акціонера про проведення загальних зборів акціонерного товариства чи про можливість скористатись своїм переважним правом на придбання додаткових акцій зазвичай не містить складу даного злочину, оскільки повідомлення з цих питань надсилаються акціонеру без одержання від нього письмового запиту. Але якщо акціонер, який з інших джерел дізнався про можливе проведення загальних зборів товариства або підготовку нової емісії акцій, на придбання яких він має переважне право, направляє акціонерному товариству письмовий запит з цих питань, то ненаправлення акціонеру відповідних повідомлень після одержання від нього запиту буде діянням, передбаченим цією статтею.
Наданням недостовірної інформації про діяльність емітента є надання (направлення поштою, вручення особисто, надання для ознайомлення) інвестору підроблених документів, які містять відомості, що відрізняються від вміщених у відповідних справжніх документах, надання йому документів у неповному вигляді (зокрема, документів, з яких вилучені певні складові частини), направлення інвестору у передбачених законом випадках повідомлень, які містять недостовірні відомості, тощо. Зокрема, у випадках, коли акціонеру направляється повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства, наданням недостовірної інформації слід вважати повідомлення, в якому міститься неправильна інформація про час, місце проведення, порядок денний таких зборів.
Надання недостовірної інформації про діяльність емітента слід вважати елементом об'єктивної сторони цього злочину незалежно від того, вчинено воно на запит інвестора чи без такого запиту.
Обов'язковим елементом злочину є заподіяння інвестору в цінні папери внаслідок забороненого діяння матеріальної шкоди у значному розмірі. Приміткою до ст. 223-2 передбачено, що її розмір має становити п'ятсот чи більше нмдг (про визначення суми нмдг для цілей кваліфікації злочинів див. Загальні положення коментарю до Розділу VI Особливої частини та коментар до ст. 199).
Про поняття «інвестор в цінні папери» див. коментар до ст. 223-1.
Злочин вважається закінченим з моменту спричинення інвестору в цінні папери матеріальної шкоди у значному розмірі.
3. Суб'єктом злочину є службова особа юридичної особи - емітента цінних паперів. На практиці суб'єктами цього злочину найчастіше є службові особи, до обов'язків яких належить забезпечення виконання вимог закону щодо надання інформації інвесторам. Водночас будь-яка службова особа емітента, яка своїми діями чи розпорядженнями перешкодила емітенту одержати законно запитувану ним інформацію, має визнаватись суб'єктом цього злочину.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу чи необережності. При цьому у формі надання недостовірної інформації злочин може бути вчинений лише умисно. Обов'язковим елементом суб'єктивної сторони злочину при ненаданні інформації є знання винною особою про наявність письмового запиту інвестора щодо надання йому інформації про діяльність емітента.
Якщо передбачене цією статтею діяння вчинено службовою особою умисно з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, воно, за наявності передбачених законом наслідків, має кваліфікуватись за ст. 364 як зловживання службовим становищем і додаткової кваліфікації за ст. 232-2 не потребує.
5. Кваліфікуючою ознакою злочину є його вчинення повторно.
Про зміст поняття повторності див. коментар до ст. 32. Коментований злочин може вважатись повторним у випадку, коли винною особою вчинено два чи більше передбачених цією статтею діянь, кожним з яких інвестору заподіяно шкоду у значному розмірі.
ЦК (ст. 116).
ГК (ст. 88).
Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (ст. 5).
Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008р. (статті 2, 25, 27, 35, 77-78).
Постанова ПВС №13 від 24 жовтня 2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента"
  1. § 2. Безготівкові розрахунки
    інформації і проведення незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). Відповідальність передбачена і шодо неналежних отримувачів коштів. Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону такий отримувач зобов'язаний протягом 3 робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника (тобто, банку, який здійснив помилковий переказ)
  2. Стаття 78. Порядок проведення документальних позапланових перевірок
    статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. 78.6. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. 78.7. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок 361 надання
  3. Стаття 135. Порядок визначення доходів та їх склад
    статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. 135.2. Доходи визначаються на підставі
  4. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    статтею, не включаються доходи та витрати у вигляді позитивних чи від'ємних курсових різниць, отриманих від перерахунку страхових резервів, утворених за договорами із довгострокового страхування життя, та активів, якими представлені страхові резерви за договорами із довгострокового страхування життя, у випадках, якщо такі страхові резерви та/або активи утворені в іноземній валюті. 153.1.
  5. Стаття 159. Безнадійна та сумнівна заборгованість
    статті. 159.1.2. Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє
  6. Стаття 160. Особливості оподаткування нерезидентів
    статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ)
  7. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
    статті170 цього розділу: а) творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом; б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону; в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на
  8. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
  9. Стаття 196. Операції, що не є об'єктом оподаткування
    статті 193 цього розділу. 196.1.14. постачання послуг, визначених у підпункті в) пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу. Відповідно до українського законодавства операції, що не оподатковуються податком на додану вартість, можна поділити на два види: операції, які не оподатковуються, оскільки не є об'єктом оподаткування, та операції, що звільняються від оподаткування. Стаття 196 визначає
  10. Стаття 27. Види співучасників
    статтями 198 та 396 цього Кодексу. 7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину. 1. Виконавцем (співвиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Ознаками