| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 223. Розміщення цінних паперів без реєстрацій* випуску |
||
|
1. Розміщення уповноваженою особою цінних паперів у значних розмірах без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. Примітка. Розміщення цінних паперів вважається у значних розмірах, якщо номінальна вартість таких цінних паперів у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. (Стаття 223 в редакції Закону № 801-VI від 25.12.2008) 1. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок випуску та обігу цінних паперів, серйозні порушення якого можуть мати сумарним наслідком дестабілізацію або руйнування ринку цінних паперів України, погіршення загальної економічної ситуації в Україні, заподіяння майнової шкоди громадянам та юридичним особам. 2. Предметом злочину є цінні папери, які випускаються в обіг шляхом їх розміщення за умови реєстрації випуску уповноваженим державним органом у встановленому законом порядку, тобто емісійні цінні папери. Цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові чи інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі іншим особам прав, що випливають із цих документів. Законом встановлюються види цінних паперів та порядок їх обігу, а також обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного папера та інші необхідні вимоги. Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемі- сійні. Емісійними визнаються цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України. Інші види цінних паперів (зокрема, векселі, ощадні (депозитні) сертифікати, заставні) законом до категорії емісійних не віднесені. Проте і ці види цінних паперів можуть бути визнані емісійними Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - ДКЦПФР), якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів. В Україні у цивільному обігу можуть бути такі групи цінних паперів: 1) пайові цінні папери - посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів належать акції та інвестиційні сертифікати; 2) боргові цінні папери - посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До них належать: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик; казначейські зобов'язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі; 3) іпотечні цінні папери - посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів, а їх випуск забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом). Це: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; заставні; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (ФОН); 4) приватизаційні цінні папери - посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду; 5) похідні цінні папери - їх механізм випуску та обігу пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів; 6) товаророзпорядчі цінні папери - надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Найбільш поширеними видами емісійних цінних паперів, які знаходяться в обігу в Україні, є акції та облігації. Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК та Законом України «Про акціонерні товариства», що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акції можуть випускатись лише акціонерними товариствами. Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником й емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк і виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Закон встановлює певні обмеження щодо випуску облігацій тих чи інших видів. Зокрема, юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності. Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні. Формою документарного цінного папера є сертифікат цінних паперів, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами. Законом встановлюються вимоги щодо обсягу інформації, яка має обов'язково відображатись у сертифікатах окремих видів цінних паперів (акцій, облігацій, казначейських зобов'язань України тощо). Сертифікат є бланком цінного папера, на якому разом з іншими визначеними законодавством реквізитами може міститись назва виду цінного папера («акція», «облігація» тощо) або найменування «сертифікат акцій (облігацій тощо)». Сертифікат може засвідчувати право на одну одиницю чи на будь-яку іншу кількість одиниць цінних паперів. Сертифікатами вважаються і цінні папери, які випущені у документарній формі до введення у законі поняття «сертифікат цінних паперів» і на даний час залишаються в обігу. Бездокументарною формою цінних паперів є облікові записи на рахунках у цінних паперах, які містяться в електронних базах даних, що їх ведуть спеціально визначені для обслуговування обігу цінних паперів юридичні особи - зберігачі та депозитарії цінних паперів. Підтвердженням права власності на цінні папери при бездокументарній формі їх існування є виписка з рахунка у цінних паперах, яка, однак, не є цінним папером. Емітент цінних паперів може самостійно визначати форму їх випуску та існування, проте для окремих видів цінних паперів законом може бути передбачено їх існування виключно в бездокументарній формі. З метою забезпечення державного контролю за дотриманням встановлених правил здійснення операцій з емісійними цінними паперами закон передбачає обов'язкову реєстрацію їх емісії та звіту про результати розміщення цінних паперів, а у випадках їх відкритого (публічного) розміщення - також обов'язкову реєстрацію проспекту емісії. Інформація про всі зареєстровані цінні папери заноситься до Державного реєстру випусків цінних паперів. Цей Реєстр веде ДКЦПФР - спеціальний державний орган, на який законом покладено здійснення контролю за діяльністю на ринку цінних паперів. 3. Об'єктивна сторона злочину полягає у розміщенні цінних паперів без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку. Розміщенням цінних паперів є їх відчуження емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником. При цьому емітентом відповідно до закону є юридична особа, АРК або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками, а андеррайтером - торговець цінними паперами, який здійснює розміщення (підписку, продаж) цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента. Розміщення цінних паперів може бути відкритим (публічним) або закритим (приватним). Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів - це їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб. Закрите (приватне) розміщення цінних паперів - це розміщення шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб. На відміну від попередньої редакції ст. 223, яка діяла до 14 січня 2009 р., її чинною редакцією за наявності інших необхідних ознак охоплюється як відкрите (публічне), так і закрите (приватне) розміщення цінних паперів. Відповідно до вимог закону емісія цінних паперів у формі їх відкритого (публічного) розміщення має здійснюватись за такими етапами: 1) прийняття рішення про відкрите розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення; 2) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами відкритого розміщення цінних паперів,- отримання від нього письмового підтвердження про відмову; 3) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісії; 4) реєстрація ДКЦПФР випуску цінних паперів та проспекту їх емісії; 5) прийняття у разі потреби рішення про залучення андеррайтера до розміщення цінних паперів; 6) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера; 7) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника; 8) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі; 9) розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів; 10) відкрите розміщення цінних паперів; 11) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення; 12) затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій; 13) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації; 14) подання звіту про результати відкритого розміщення цінних паперів; 15) реєстрація ДКЦПФР звіту про результати відкритого розміщення цінних паперів; 16) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів; 17) розкриття інформації, що міститься у звіті про результати відкритого розміщення цінних паперів. У разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів закон вимагає додержання таких етапів здійснення емісії: 1) прийняття рішення про закрите розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення; 2) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами закритого розміщення цінних паперів - отримання від нього письмового підтвердження про відмову; 3) подання заяви і всіх необхідних документів на реєстрацію випуску цінних паперів; 4) реєстрація ДКЦПФР випуску цінних паперів; 5) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера; 6) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника; 7) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі; 8) закрите розміщення цінних паперів; 9) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення; 10) затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій; 11) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації; 12) подання ДКЦПФР звіту про результати закритого розміщення цінних паперів; 13) реєстрація ДКЦПФР звіту про результати закритого розміщення цінних паперів; 14) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів. Таким чином, як відкритому, так і закритому розміщенню цінних паперів має передувати реєстрація їх випуску ДКЦПФР. При цьому у певних випадках реєстрація від імені ДКЦПФР може здійснюватись її територіальними управліннями, яким ДКЦПФР делеговані відповідні повноваження. Реєстрація випуску цінних паперів здійснюється ДКЦПФР протягом 30 днів після отримання заяви про реєстрацію і всіх необхідних документів, які мають бути додані до цієї заяви. Законом передбачаються можливість відмови в реєстрації та підстави для такої відмови. Переліки документів, на підставі яких здійснюється розгляд питання про реєстрацію випуску цінних паперів, визначаються нормативно-правовими актами ДКЦПФР залежно від виду цінних паперів та характеру їх розміщення. У разі прийняття рішення про реєстрацію ДКЦПФР видає емітенту тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів. Емітент цінних паперів або андеррайтер може легально почати операції щодо їх розміщення лише за наявності виданого ДКЦПФР тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів. Розміщення за відсутності такого свідоцтва є діянням, що містить ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 223, незалежно від того, чи звертався попередньо емітент до ДКЦПФР з проханням про реєстрацію відповідних цінних паперів. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного злочину є значні розміри незаконно розміщених цінних паперів. Приміткою до статті визначено, що ця величина має становити не менше 20 нмдг і обраховується виходячи з номінальної вартості цінних паперів, незалежно від того, за якою фактичною ціною здійснювалось їх розміщення (про визначення суми нмдг для цілей кваліфікації злочинів див. Загальні положення коментарю до Розділу VI Особливої частини та коментар до статті 199). У випадках, коли для придбання пропонуються «акції» неіснуючої юридичної особи, тобто предмети, які насправді не є і не можуть стати цінними паперами, або ж пропонується внести кошти на придбання акцій акціонерного товариства, яке насправді не передбачається створювати, вчинене за умови, що винні особи мають намір привласнити зібрані грошові кошти, підлягає кваліфікації за ст. 190. За цією ж статтею мають кваліфікуватись дії осіб, які публікують оголошення про розміщення цінних паперів певного емітента (наприклад, акцій акціонерного товариства), до якого вони насправді не мають відношення, з метою заволодіти грошовими коштами, що будуть перераховані на вказаний ними банківський рахунок для підтвердження заявки на придбання цінних паперів або їх попередньої оплати. 4. Злочин, передбачений ст. 223, слід вважати закінченим з моменту, коли емітентом або андеррайтером розміщені цінні папери, сумарна номінальна вартість яких досягла значних розмірів. При цьому для кваліфікації відповідного діяння як злочину за ст. 223 не має значення, яка грошова сума фактично одержана емітентом чи андеррайтером внаслідок розміщення відповідних цінних паперів. Розміщеними слід вважати цінні папери, щодо яких емітентом чи андеррайтером були укладені договори про їх купівлю-продаж з потенційними покупцями цих паперів. Водночас попередні договори про можливе укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів в майбутньому не є розміщенням цінних паперів. Тому укладення таких договорів навіть за відсутності реєстрації випуску відповідних цінних паперів не містить складу даного злочину. Якщо номінальна вартість цінних паперів, розміщених без реєстрації їх випуску, не досягла значних розмірів, але обставини справи свідчать про умисел на їх розміщення у таких розмірах, дії винних осіб мають кваліфікуватись як замах на вчинення цього злочину. Закон у даному випадку не передбачає обов'язкової наявності певних злочинних наслідків. Тому наявність або відсутність шкоди, заподіяної особам, які придбали незаконно розміщені цінні папери, не має значення для визнання описаних у ст. 223 дій злочином. 5. Суб'єктом злочину закон називає «уповноважену особу». Під цим терміном у ст. 223 слід розуміти осіб, наділених повноваженнями щодо вчинення дій, пов'язаних з фактичним розміщенням цінних паперів, або керування такими діями. Такими особами можуть бути наділені відповідними повноваженнями працівники емітента чи андер- райтера. Члени органу емітента, уповноваженого приймати рішення про розміщення цінних паперів, а також засновники новоутвореного акціонерного товариства відповідно до закону приймають рішення щодо розміщення цінних паперів до реєстрації їх випуску. Тому ці особи можуть стати суб'єктами цього злочину лише у випадках, коли прийняті ними і фактично реалізовані у майбутньому рішення прямо передбачають початок розміщення цінних паперів до реєстрації їх випуску. 6. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 223, характеризується прямим умислом. При цьому винний має усвідомлювати, що дії щодо розміщення цінних паперів вчинені ним за відсутності реєстрації їх випуску. ЦК (статті 194-198). Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого 2006р. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. (статті 9, 20-24). Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» від 10 грудня 1997р. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. (статті 3-5). Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 р. (статті 14-24). Закон України «Про іпотечні облігації» від 22 грудня 2005 р. Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випуиіених у документарній формі. Затверджене рішенням ДКЦПФР № 95 від 31 липня 1998 р. Положення про порядок реєстрації випуску облігацій внутрішніх місцевих позик. Затверджене рішенням ДКЦПФР № 414 від 7 жовтня 2003 р. Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій. Затверджений рішенням ДКЦПФР № 222 від ЗО грудня 1998 р. (в редакції рішення ДКЦПФР № 398 від 14 липня 2005 р.). Положення про порядок реєстрації випуску сертифікатів фонду операцій з нерухомістю, що випускаються в бездокументарній формі, інформації про їх випуск та проспекту емісії. Затверджене рішенням ДКЦПФР № 511 від 4 жовтня 2005 р. Положення про порядок реєстрації випуску іпотечних сертифікатів, що випускаються в бездокументарній формі, інформації про їх випуск та звіту про підсумки випуску іпотечних сертифікатів. Затверджене рішенням ДКЦПФР № 187 від 21 березня 2006р. Положення про порядок реєстрації випуску звичайних іпотечних облігацій, проспекту емісії, звіту про підсумки випуску іпотечних облігацій, погашення та скасування реєстрації випуску іпотечних облігацій. Затверджене рішенням ДКЦПФР N9 234 від 11 квітня 2006р. Роз \яснення ДКЦПФР N9 5 від 23 червня 2006 р. «Про порядок реєстрації випуску цінних паперів у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Затверджене рішенням ДКЦПФР № 1000 від 17 жовтня 2006р. Положення про порядок реєстрації емісії облігацій підприємств та їх обігу. Затверджене рішенням ДКЦПФР N2 1178 від 26 жовтня 2006 р. Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства. Затверджене рішенням ДКЦПФР N2 387 від 22 лютого 2007р. Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств. Затверджене рішенням ДКЦПФР № 487 від 15 березня 2007 р. Положення про порядок реєстрації випуску акцій. Затверджене рішенням ДКЦПФР N2 942 від 26 квітня 2007р. Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції. Затверджене рішенням ДКЦПФР N.? 1485 від 27 червня 2007р. Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду при їх приватному розміщенні. Затверджене рішенням ДКЦПФР N2 1487 від 27 червня 2007р. Рішення ДКЦПФР N2 1611 від 19 липня 2007 р. «Про делегування повноважень з реєстрації випусків акцій, проспектів емісії акцій, змін до проспектів емісії акцій, звітів про результати розміщення акцій, реєстрації випусків облігацій підприємств, звітів про результати розміщення облігацій, скасування реєстрації випусків акцій та облігацій підприємств територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку». |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 223. Розміщення цінних паперів без реєстрацій* випуску" |
||
|
||