Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 228. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій


1. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції, шляхом насильства чи заподіяння матеріальної шкоди або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
(Стаття 228 в редакції Закону № 669-/У від 03.04.2003 р., зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-41 від 15 квітня 2008 р.)
1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини чесної економічної конкуренції між суб'єктами господарювання (господарської діяльності). Додатковими обов'язковими об'єктами даного злочину залежно від способу його вчинення є відносини власності, здоров'я або психічна недоторканність особи.
Стаття 228 забезпечує кримінально-правову охорону основного об'єкта даного злочину від заподіяння йому шкоди внаслідок вчинення антиконкурентних узгоджених дій,
Антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. При цьому узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгоджені дії завжди є діями, в яких беруть участь два чи більше суб'єкти.
Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (чи виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з різними суб'єктами господарювання, що ставить деяких із них у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих нате причин. Цей перелік антиконкурентних узгоджених дій не є вичерпним.
Антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними органами АК, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють: вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва. Проте і в цих випадках дозвіл на вчинення відповідних дій не повинен надаватись, якщо їх наслідком буде суттєве обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. КМ може дозволити антиконкурентні узгоджені дії, на які АК не було надано дозволу, якщо учасники таких дій доведуть, що їх позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Але і в цьому випадку КМ не повинен надавати дозвіл, якщо учасники узгоджених дій застосовують обмеження, які не є необхідними для реалізації узгоджених дій, або якщо обмеження конкуренції, яке виникне внаслідок узгоджених дій, становить загрозу системі ринкової економіки.
Суб'єкт господарювання, який вчинив заборонені законом антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомив про це АК чи його територіальне відділення та надав інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої антимонопольним законодавством. Однак звільнення відповідного суб'єкта господарювання від передбачених антимонопольним законодавством санкцій не може бути підставою для звільнення від кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину, передбаченого ст. 228.
Закон спеціально називає декілька випадків, коли узгоджені дії не вважатимуться антиконкурентними навіть тоді, коли за своїми ознаками вони потрапляють у наведений вище перелік антиконкурентних узгоджених дій. Зокрема, не є антиконкурентними будь-які добровільні узгоджені дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців. Проте у випадках, коли участь підприємця у таких діях не є добровільною і, зокрема, тоді, коли вона є наслідком передбаченого у ст. 228 примушування, особи, які застосували таке примушування, підлягають відповідальності за даною статтею.
Не вважаються антиконкурентними також і узгоджені дії будь-яких суб'єктів господарювання щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на: використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників; придбання в інших суб'єктів господарювання або продаж іншим суб'єктам господарювання чи споживачам інших товарів; придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не належать до предмета угоди; формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб'єктам господарювання чи споживачам. Але ці дії вважатимуться антиконкурентними, якщо вони: призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, у т. ч. монополізації відповідних ринків; обмежують доступ на ринок інших суб'єктів господарювання; призводять до економічно необгрунтованого підвищення цін або дефіциту товарів.
Не є антиконкурентними узгодженими діями будь-які дії, вчинені відповідно до угод про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об'єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження не виходять за межі законних прав суб'єктів права інтелектуальної власності. Зокрема, не виходить за межі законних прав цих суб'єктів встановлення обмежень стосовно обсягу прав, які передаються, строку та території дії дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності, сфери використання, мінімального обсягу виробництва.
Розгляд питання про надання дозволу на узгоджені дії здійснюється АК, його територіальними органами, КМ на основі колективної заяви про надання дозволу, яка подається учасниками узгоджених дій, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління. До заяви додаються необхідні для розгляду справи документи, при цьому інформація з обмеженим доступом може подаватись окремо кожним заявником без ознайомлення з нею інших заявників. Якщо дозвіл на узгоджені дії було надано органами АК на конкретно визначений строк, суб'єкти господарювання мають право звернутися до органів АК із заявою про продовження дії дозволу. Така заява подається за три місяці до закінчення строку дії дозволу. Заява про надання дозволу на узгоджені дії розглядається протягом трьох місяців, а заява про зміни в узгоджених діях, на які раніше було отримано дозвіл - протягом 30 днів з дня прийняття її до розгляду відповідним органом АК. Якщо протягом цього строку не початий розгляд справи про узгоджені дії, рішення про надання дозволу на узгоджені дії вважається прийнятим. Днем прийняття рішення про надання дозволу у цих випадках вважається останній день строку розгляду заяви. Розгляд органами АК справи про узгоджені дії провадиться у разі виявлення підстав для заборони узгоджених дій, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого дослідження чи експертизи. При цьому для розгляду такої справи законом встановлено окремий строк, який становить три місяці, починаючи з дня подання заявником у повному обсязі додаткової інформації, яку вимагав від нього орган АК, та отримання висновку експертизи. Якщо протягом строку розгляду справи органами АК рішення не прийнято, вважається, що на узгоджені дії надано дозвіл. За результатами розгляду справи про узгоджені дії АК, органами АК може бути прийнято рішення про надання дозволу на узгоджені дії або про заборону узгоджених дій. Заява до КМ про надання дозволу на відповідні узгоджені дії може бути подана протягом 30 днів з дня прийняття АК рішення про їх заборону. За результатами її розгляду КМ приймає мотивоване рішення про надання дозволу на узгоджені дії чи відмову у наданні такого дозволу.
АК визначає типові вимоги до узгоджених дій. Дії, що відповідають цим типовим вимогам, дозволяються і не потребують згоди органів АК на їх вчинення, якщо про це прямо вказано в рішенні АК про встановлення типових вимог.
Стаття 228 передбачає відповідальність за примушування до антиконкурентних узгоджених дій, «які заборонені законом про захист економічної конкуренції». Тому кримінальна відповідальність за даною статтею може настати лише у випадках примушування до вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які: а) повністю заборонені законом і не можуть бути дозволені за будь-яких умов; б) можуть бути дозволені, але вчиняються (або ж мають бути вчинені в майбутньому) за відсутності належного дозволу.
Суб'єктом господарювання, спроможним вчинити антиконкурентні узгоджені дії, вважається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у т. ч. та, яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання. Особа, яка здійснює таку діяльність, не може розглядатись як суб'єкт господарювання і за будь-яких умов не може стати учасником антиконкурентних узгоджених дій.
Органами адміністративно-господарського управління визнаються фізичні і юридичні особи та їх об'єднання у випадках виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
2. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні передбаченими законом способами дій, спрямованих на примушування певного суб'єкта господарювання до участі в антиконкурентних узгоджених діях.
Способами вчинення злочину, передбаченого ст. 228, є: 1) насильство; 2) заподіяння матеріальної шкоди; 3) погроза насильством чи заподіянням матеріальної шкоди.
Під насильством, про яке йдеться у ч. 1 ст. 228, слід розуміти нанесення побоїв, заподіяння тілесного ушкодження, смерті, інші насильницькі дії. У разі заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження або смерті вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 228 та відповідними частинами статей 121,115.
Заподіянням матеріальної шкоди, про яке йдеться у ст. 228, слід вважати знищення чи пошкодження майна (про них див. ст. 194 та коментар до неї), а також вчинення протиправних дій, які створюють потерпілому перешкоди у володінні, користуванні чи розпорядженні його майном, якщо внаслідок цього він зазнає майнових втрат.
Погрозою насильством чи заподіянням матеріальної шкоди слід вважати доведену у будь-якій формі (усній, письмовій тощо) до відома потерпілого інформацію про намір вчинити насильство або дії, які спричинять матеріальну шкоду.
Усі заборонені ст. 228 дії охарактеризовані узагальненим терміном «примушування». Отже, ці дії у випадках, передбачених даною статтею, вчиняються для того, щоб примусити особу, яка керує діяльністю суб'єкта господарювання, контролює чи впливає на таку діяльність (директор, голова правління, голова або член наглядової ради, власник, засновник, акціонер, що володіє значним пакетом акцій тощо) до вчинення всупереч її волі дій (підписання угоди, видання наказу чи розпорядження, голосування на засіданні правління, наглядової ради, зборах засновників, акціонерів тощо), внаслідок яких відповідний суб'єкт господарювання стає учасником антиконкурентних узгоджених дій. Така особа має бути поінформована (шляхом її ознайомлення з певними пропозиціями, проектами документів, або ж шляхом висунення їй відповідних вимог) про суть антиконкурентних узгоджених дій, учасником яких має стати відповідний суб'єкт господарювання.
Потерпілим від злочинних діянь, передбачених даною статтею, може бути не лише особа, яка керує, контролює чи впливає на діяльність суб'єкта господарювання, але і її родичі, близькі їй особи, якщо з допомогою спрямованих проти них насильства, заподіяння матеріальної шкоди чи погроз досягається вчинення бажаних для винного дій.
За цієї ж умови злочинне діяння може бути спрямоване і проти майна певної юридичної особи.
Злочин, передбачений ст. 228, вважається закінченим з моменту застосування насильства, спричинення матеріальної шкоди, або доведення відповідної погрози до відома потерпілого незалежно від того, чи вдалось винному досягти бажаного для нього результату.
Примушування до узгоджених дій, які законом не визнаються антиконкурентними, а також примушування до дозволених законом антиконкурентних узгоджених дій не може вважатись злочином, передбаченим ст. 228. За наявності відповідних підстав таке діяння може кваліфікуватись за статтями 122, 125, 126, 127,129, 194, 195, 206 або 355 КК.
У випадках, коли заборонені законом антиконкурентні узгоджені дії, до яких примушується певна особа, одночасно є обмеженням господарської діяльності відповідного суб'єкта господарювання, укладенням угоди чи невиконанням укладеної угоди, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого, а саме примушування супроводжується висуненням потерпілому відповідних вимог та здійснюється шляхом насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна, погроз таким насильством, пошкодженням чи знищенням майна, дії винного (винних) слід визнавати сукупністю злочинів і кваліфікувати за відповідними частинами ст. 228 та ст. 206.
Якщо діяння, передбачене ст. 228, одночасно містить ознаки примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене має кваліфікуватись за відповідними частинами ст. 228 та ст. 355.
3. Суб'єкт злочину загальний.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а також наявністю мети. Нею є залучення певного суб'єкта господарювання до участі у заборонених законом антиконкурентних узгоджених діях.
5. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченими у ч. 2 ст. 228, є вчинення його: 1) організованою групою; 2) особою, раніше судимою за злочин, вказаний у частинах 1 або 2 ст. 228. Про поняття організованої групи див. ст. 28 і коментар до неї.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» від II січня 2001 р.
Порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання. Затверджений постановою КМ№ 219 від 28лютого 2002р.
Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції. Затверджене розпорядженням АК№ 182-р від 25 грудня 2001 р.
Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб 'єктів господарювання. Затверджене розпорядженням АК № 26-р від 12 лютого 2002 р.
Типові вимоги до узгоджених дій суб 'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб 'єктів господарювання. Затверджені розпорядженням АК № 27-р від 12 лютого 2002 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 228. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій"
  1. Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності
    статті слід розуміти, зокрема, смерть або самогубство потерпілого чи близької йому особи, заподіяння смерті, тяжких тілесних ушкоджень чи великої матеріальної шкоди сторонній особі, припинення роботи підприємства, установи чи організації, вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, не охоплюється складом
  2. 2.2. Антиконкурентні узгоджені дії
    статтею 5 Закону України "Про обмеження монополізму ..." антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, що призвели чи можуть привести до: - встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок; - розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими
  3. 2.4. Санкції за порушення антимонопольного законодавства
    статтями 4 - 6 Закону України "Про обмеження монополізму ..." , тобто діянь, які кваліфіковані даним законом як правопорушення; 2) неналежне виконання (відхилення від виконання чи несвоєчасне виконання) рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновленні первісного стану чи зміні угод, що суперечать
  4. Стаття 5.
    статті 5 в редакції Закону N 154/98-ВР від 03.03.98 ) Антиконкурентними узгодженими діями визнаються погоджені дії (угоди), що призвели або можуть призвести до: ( Абзац перший статті 5 в редакції Закону N 154/98-ВР від 03.03.98 ) встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок; розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх
  5. Стаття 127. Катування
    статтями 127 і, відповідно, 146, 152, 153. Завдання побоїв і мордування під час катування повністю охоплюється ст. 127. Загалом поняття «інші насильницькі дії» повинно тлумачитися якомога більш широко з тим, щоб охопити собою усі можливі причини заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання. Такий підхід випливає із обов'язкових для України актів міжнародного
  6. Стаття 150. Експлуатація дітей
    статтями 121, 122 або 125. 7. Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 150) є експлуатація: 1) кількох (двох чи більше) дітей одночасно або в різний час; 2) дитини, якщо вона потягла істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини; 3) поєднана з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві. Під істотною шкодою для здоров'я дитини у ч. 2 ст. 150 слід розуміти
  7. Стаття 373. Примушування давати показання
    статтями 365 або 424. Під примушуванням у ч. 1 ст. 373 розуміється психічний вплив на особу, яку допитують, з метою отримати потрібні для особи, яка провадить допит, показання. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є спосіб - незаконні дії. Допит шляхом незаконних дій має місце, коли він провадиться з використанням шантажу, обману, гіпнозу тощо. Для кваліфікації злочину не має значення,
  8. АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
    228, у т. ч.: над іншими військовополоненими - 431 над населенням у районі воєнних дій - 433 над потерпілим - 43 небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого - 187 при перевищенні влади чи службових повноважень - 365 при примушуванні до давання показань - 373 протизаконне - 116 психічне (див. також: Залякування, Погроза) - 180 фізичне - 152, 340 яке не є небезпечним для життя чи здоров'я
  9. § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
    примушування до виконання обов 'язку в натурі - полягає у адресованій зобов'язанії! особі вимозі вчинити дію або утриматися від дії. Може застосовуватися незалежно від застосування інших засобів захисту (відшкодування збитків чи моральної шкоди, стягнення штрафу тощо); ()) шіиа праве/відношення - полягає у реорганізації правовідносин, і ц-рс і воренні одного обов'язку на інший, покладенні на
  10. § 3. Вторинні (похідні) способи набуття права власності
    узгоджене волевиявлення двох осіб, є підставою виникнення права власності в тих випадках, коли в ньому є намір передачі такого права від відчужувача до набувача. Це може бути купішія-продаж, дарування, міна тощо. Якщо такого наміру у сторін немає, і йдеться про передачу майна у тимчасове користування, на зберігання тощо, право власності до іншої особи не переходить. Деяким європейським системам